ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.11.2025Справа № 910/11827/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстицію (м. Одеса) (49005, Дніпропетровська обл, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 21-А; ідентифікаційний код: 43315529)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультпан» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем») (03146, м. Київ, вул. Юри Гната, буд. 20; ідентифікаційний код: 45067285)
про стягнення 504270,84 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
22.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Південного міжрегіонального управління Міністерства юстицію (м. Одеса) з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем», яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Консультпан», про стягнення 504270,84 грн, з яких 404712,00 грн основного боргу, 71229,00 грн пені та 28329,84 грн штрафу.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №Бн/Дп про закупівлю товару за державні кошти від 08.02.2024 не у повному обсязі поставив позивачу товар, вартість якого була оплачена позивачем шляхом попередньої оплати, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 404712,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 71229,00 грн пені та 28329,84 грн штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 відкрито провадження у справі №910/11827/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, хоча про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/11827/25 відповідач повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвали суду до електронного кабінету відповідача, що підтверджується інформацією з бази «Діловодство спеціалізованого суду».
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/11827/25.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
08.02.2024 між Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстицію (м. Одеса) (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем», яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Консультпан» (постачальник), укладено Договір №Бн/Дп про закупівлю товару за державні кошти, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується здійснити поставку замовнику товар за предметом закупівлі ДК021:2015-09130000-9 «Нафта і дистиляти» (бензин А-95, дизельне паливо) за картками/талонами, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначеними даним договором, оплатити та прийняти цей товар.
Відповідно до п. 1.2 Договору №Бн/Дп про закупівлю товару за державні кошти від 08.02.2024 кількість товару - 13380 літрів, а саме: бензин А-95 - 9880 літрів, дизельне паливо - 3500 літрів. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру та ціна товару визначаються сторонами у Специфікації (Додаток №1).
Ціна договору становить 674352,00 грн (п. 3.1 Договору №Бн/Дп про закупівлю товару за державні кошти від 08.02.2024).
Строк поставки товару - з моменту підписання договору по 29.02.2024 (п. 5.1 Договору №Бн/Дп про закупівлю товару за державні кошти від 08.02.2024).
Відповідно до п. 5.2 Договору №Бн/Дп про закупівлю товару за державні кошти від 08.02.2024 товар постачається у формі карток/талонів згідно з номіналом та у кількості відповідно до Специфікації до договору шляхом доставки замовнику карток/талонів на замовлену партію.
Згідно з п. 10.1 Договору №Бн/Дп про закупівлю товару за державні кошти від 08.02.2024 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонам і скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2024, а в частині оплати товару - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №Бн/Дп про закупівлю товару за державні кошти від 08.02.2024 не у повному обсязі поставив позивачу товар, вартість якого була оплачена позивачем шляхом попередньої оплати, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 404712,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 71229,00 грн пені та 28329,84 грн штрафу.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до видаткової накладної №43 від 12.02.2024 до Договору №Бн/Дп про закупівлю товару за державні кошти від 08.02.2024 відповідач передав позивачу талони на суму 674352,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п. 4.1 Договору №Бн/Дп про закупівлю товару за державні кошти від 08.02.2024 сторони погодили, що оплата товару здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 90 робочих днів з дати фактичного отримання замовником товару у повному обсязі на підставі належним чином оформлених видаткової накладної та рахунку.
Відповідно до платіжних інструкцій №590 від 18.03.2024, №124 від 23.02.2024, №322 від 13.02.2024, №271 від 13.02.2024, №272 від 13.02.2024, №273 від 13.02.2024, №274 від 13.02.2024 позивач на виконання умов Договору №Бн/Дп про закупівлю товару за державні кошти від 08.02.2024 сплатив відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 674352,00 грн.
Згідно з п. 5.5 Договору №Бн/Дп про закупівлю товару за державні кошти від 08.02.2024 відвантаження товару здійснюється на АЗС, що осблуговують картки/талони постачальника, перелік яких наведено у Додатку №2.
Відповідно до п. 5.8 Договору №Бн/Дп про закупівлю товару за державні кошти від 08.02.2024 термін дії карток/талонів - безстроковий або не менше 1 року з моменту передачі. У разі якщо термін дії поставлених постачальником карток талонів замовнику сплинув, постачальник зобов'язаний протягом 2-х днів з моменту отримання заяви від замовника здійснити обмін таких карток/талонів, термін дії яких повинен бути не менше 1 року з моменту передачі обміняних карток/талонів замовнику.
Згідно з п. 5.10 Договору №Бн/Дп про закупівлю товару за державні кошти від 08.02.2024 право власності на пальне вважається переданим замовнику у момент його фактичного відпуску на АЗС.
Зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними після відвантаження замовнику всієї партії товару на АЗС (п. 5.11 Договору №Бн/Дп про закупівлю товару за державні кошти від 08.02.2024).
Позивач у позовній заяві пояснив, що починаючи із 01 січня 2025 при здійсненні спроб щодо відвантаження палива на АЗС «АВІАС» працівниками Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) була встановлена неможливість отримання палива за талонами «АВІАС» на АЗС (за тими адресами, що були зазначені у Додатку № 2 до договору), оскільки відвантаження та відпуск пального за талонами не здійснюється, а в деяких випадках працівниками Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) також було встановлено, що АЗС не працює.
Вказані обставини підтверджуються, зокрема, копіями наступних документів, а саме:
- актів фіксації відсутності палива на АЗС/неможливості отримання палива за талонами на АЗС «АВІАС» від 06.01.2025, від 10.01.2025, від 17.01.2025 за адресою: вул. Архімеда, 1К, м. Дніпро;
- актів фіксації відсутності палива на АЗС/неможливості отримання палива за талонами на АЗС «АВІАС» від 14.01.2025, від 22.01.2025 за адресою: вул. Соборна, 216, смт Петропавлівка, Синельниківський район, Дніпропетровська область;
- актів фіксації відсутності палива на АЗС/неможливості отримання палива за талонами на АЗС «АВІАС» від 06.01.2025, від 03.04.2025, від 07.01.2025 за адресою: Донецьке шосе, 2Г, м. Дніпро;
- акта фіксації відсутності палива на АЗС/неможливості отримання палива за талонами на АЗС «АВІАС» від 07.02.2025 за адресою: вул. Михайла Грушевського, 2а м. Жовті Води;
- актів фіксації відсутності палива на АЗС/неможливості отримання палива за талонами на АЗС «АВІАС» від 10.02.2025, від 14.02.2025 за адресою: Дніпровське шосе, м. Кривий Ріг;
- акта фіксації відсутності палива на АЗС/неможливості отримання палива за талонами на АЗС «АВІАС» від 06.01.2025 за адресою: проспект Богдана Хмельницького, 24а проспект Пилипа Орлика, 23А, м. Дніпро.
Як зазначив позивач у позовній заяві, невикористаними/неотовареними залишились талони на 5450 л бензину (ціна за одиницю товару з ПДВ 50,40 грн/л) та 2580 л дизельного палива (ціна за одиницю товару з ПДВ 50,40 грн/л). Загальна вартість вказаних талонів становить 404712 грн з ПДВ.
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997).
Талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому (пункт 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти, затверджено спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживної політки №281/171/578/155 від 20.05.2008).
Право власності на товар переходить до позивача з моменту отримання видаткових накладних та талонів. При цьому, з моменту переходу до замовника права власності на паливо та до моменту його фактичного отримання на АЗС, товар (пальне) перебуває на повному відповідальному безкоштовному зберіганні на АЗС постачальника.
Відтак талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а підписані сторонами видаткові накладні є підтвердженням отримання позивачем від відповідача талонів на пальне, проте, лише після отоварювання талону на АЗС замовник вважається таким, що отримав фактично товар.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту ст. 693 Цивільного кодексу України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).
Покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов'язок продавця поставити товар припиняється.
Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов'язань сторін за договором, в тому числі припинення обов'язку продавця поставити погоджений товар.
Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направляло претензію, викладену у листі від 14.04.2025 вих. № 16536/15.2-17, до відповідача з пропозицією добровільно повернути грошові кошти за невикористані (неотоварені) картки/талони, проте відповідь від відповідача не надходила.
Однак, доказів повернення грошових коштів у сумі 404712,00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультпан» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем») з повернення суми попередньої оплати у розмірі 404712,00 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не був спростований, у зв'язку з чим позовні вимоги Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультпан» суми попередньої оплати у розмірі 404712,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 71229,00 грн (за період з 06.01.2025 по 30.06.2025) та штраф у розмірі 28329,84 грн.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 7.3 Договору №42200 про закупівлю товару за державні кошти від 17.10.2023 за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Суд зазначає, що вказана умова договору стосується порушення відповідачем негрошового зобов'язання - а саме зобов'язання з поставки товару, оскільки базою нарахування штрафних санкцій є вартість непоставленого товару (або поставка якого прострочена).
Як встановив суд, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направляло 16.04.2025 претензію, викладену у листі від 14.04.2025 вих. № 16536/15.2-17, до відповідача з пропозицією добровільно повернути грошові кошти за невикористані (неотоварені) картки/талони.
Отже, 16.04.2025 позивач реалізував своє право вимагати від відповідача (продавця) повернення суми попередньої оплати.
Суд зазначає, що покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов'язок продавця поставити товар припиняється.
Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов'язань сторін за договором, в тому числі припинення обов'язку продавця поставити погоджений товар.
Таким чином, так як позивач реалізував своє право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати, то у відповідача припинився обов'язок поставити товар та виник обов'язок повернути покупцю попередню оплату.
Одночасно вказані два обов'язки існувати не можуть.
Отже, обгрунтованим для нарахування пені за прострочення виконання відповідачем обовязку саме з поставки товару є період до 16.04.2025.
Надалі, у зв'язку з надсиланням позивачем відповідачу листа про повернення суми попередньої оплати, у відповідача виник обов'язок повернути позивачу суму попередньої оплати - тобто, виникло грошове зобов'язання.
Зважаючи на викладені обставини суд здійснив власний розрахунок пені (за прострочення виконання відповідачем обов'язку з поставки товару) та дійшов висновку, що обгрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 40875,91 грн. у зв'язку з чим позовні вимоги Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультпан» пені у розмірі 71229,00 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 40875,91 грн.
Розрахунок штрафу, нарахованого відповідно до п. 7.3 Договору №Бн/Дп про закупівлю товару за державні кошти від 08.02.2024, визнається судом обгрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у вказаній частині позовних вимог підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультпан» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем») (03146, м. Київ, вул. Юри Гната, буд. 20; ідентифікаційний код: 45067285) на користь Південного міжрегіонального управління Міністерства юстицію (м. Одеса) (49005, Дніпропетровська обл, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 21-А; ідентифікаційний код: 43315529) суму основного боргу у розмірі 404712 (чотириста чотири тисячі сімсот дванадцять) грн 00 коп., пеню у розмірі 40875 (сорок тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн 91 коп., штраф у розмірі 28329 (двадцять вісім тисяч триста двадцять дев'ять) грн 84 коп. та судовий збір у розмірі 7108 (сім тисяч сто вісім) грн 76 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Спичак