ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.11.2025Справа № 910/11396/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ультра Альянс» (03066, м. Київ, вул. Журавлина, буд. 4, офіс 222; ідентифікаційний код: 33152597)
до Моторного (транспортного) страхового бюро України (02653, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; ідентифікаційний код: 21647131)
про стягнення 77628,56 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
10.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ультра Альянс» з вимогами до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 77628,56 грн, з яких 71799,97 грн основного боргу, 5183,37 грн пені, 501,62 грн 3% річних та 143,60 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася у зв'язку із неправомірними діями третьої особи під час керування транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якого застрахована не була, завдано шкоду транспортному засобу, страховиком якого є позивач. Оскільки дана дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, позивачем було здійснено страхову виплату страхувальнику. Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до відповідача за приписами статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ультра Альянс» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 15.09.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 відкрито провадження у справі №910/11396/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
09.10.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив, що позивачем не надано жодного доказу того, що винна в ДТП особа була звільнена від обов'язку страхувати свою цивільно-правову відповідальність, у зв'язку з чим на відповідача не покладається обов'язок з відшкодування шкоди, яка завдана такою особою. Крім того, як вказує відповідач, позивачем було позбавлено МТСБУ можливості у визначенні розміру шкоду в передбачений ст. 33, 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спосіб, у зв'язку з чим було відмовлено позивачу у задоволенні заяви про виплату страхового відшкодування на підставі пп. 37.1.3 п 37.1 ст. 37 Закону.
13.10.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до постанови Оболонського районного суду міста Києва від 07.01.2025 у справі №756/15259/24, яка набрала законної сили 18.01.2025, встановлено, що 22.11.2024 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Kia», державний номер НОМЕР_1 , порушив п.п. 2.36, 13.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Hyundai», державний номер НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
25.12.2023 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Ультра Альянс» (страховик) та Державним підприємством «Сетам» (страхувальник) укладено Договір №01.06.02-000914 добровільного страхування наземного транспортного засобу «Ultra-каско», предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Hyundai», державний номер НОМЕР_2 .
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до Звіту №24/0784 від 12.01.2025, складеного суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Горобцем Ю.М. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №231/2022 від 27.05.2022), вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai», державний номер НОМЕР_2 , становить 71799,97 грн (Ез = 0,00).
Згідно з рахунком №ЕКС00004084 від 10.12.2024, виставленим СТО - Товариством з обмеженою відповідальністю «Едем-Карпейнт», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai», державний номер НОМЕР_2 , становить 74342,90 грн.
Згідно із страховим актом №01.06/004888/1 від 26.12.2024, складеним Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Ультра Альянс», сума страхового відшкодування за Договором №01.06.02-000914 добровільного страхування наземного транспортного засобу «Ultra-каско» від 25.12.2023 становить 74342,90 грн, на підставі якого позивачем було виплачено страхове відшкодування за вказаним договором добровільного страхування у сумі 74342,90 грн (на рахунок СТО), що підтверджується платіжною інструкцією №4307 від 27.12.2024.
Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Kia», державний номер НОМЕР_1 , не була застрахована за відповідним договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у зв'язку з чим позивач звернувся із вимогою про відшкодування здійсненої ним виплати до МТСБУ на підставі ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Однак, відповідач відмовив позивачу у виплаті позивачу грошових коштів у сумі 74342,90 грн, вказавши, що з наданих позивачем документів не вбачається, що винуватець ДТП є пільговиком.
За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 71799,97 грн, а також нараховані 5183,37 грн пені, 501,62 грн 3% річних та 143,60 грн інфляційних втрат.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач повідомив, що позивачем не надано жодного доказу того, що винна в ДТП особа була звільнена від обов'язку страхувати свою цивільно-правову відповідальність, у зв'язку з чим на відповідача не покладається обов'язок з відшкодування шкоди, яка завдана такою особою. Крім того, як вказує відповідач, позивачем було позбавлено МТСБУ можливості у визначенні розміру шкоду в передбачений ст. 33, 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спосіб, у зв'язку з чим було відмовлено позивачу у задоволенні заяви про виплату страхового відшкодування на підставі пп. 37.1.3 п 37.1 ст. 37 Закону.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, враховуючи наступні обставини.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
20.06.2024 набрав чинності новий Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025.
У ч. 6 розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 20.06.2024 зазначено, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором №01.06.02-000914 добровільного страхування наземного транспортного засобу «Ultra-каско» від 25.12.2023 позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до п. п. д) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (далі - Методика) Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.
Норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
При цьому, звіт про оцінку є лише попереднім оціночним документом, який показує можливу вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ, тоді як реальна (фактична) вартість відновлювального ремонту автомобіля визначається, виходячи з реальної вартості ремонту, необхідного для відновлення транспортного засобу, що вказується, зокрема, в рахунку на виконані роботи.
Таким чином, належним та допустимим доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai», державний номер НОМЕР_2 , є рахунок №ЕКС00004084 від 10.12.2024, виставлений СТО - Товариством з обмеженою відповідальністю «Едем-Карпейнт», відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai», державний номер НОМЕР_2 , становить 74342,90 грн.
Відповідно до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
У п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, вказано, що значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Таким чином, оскільки відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Hyundai», державний номер НОМЕР_2 , роком його випуску є 2021 рік, підстав для застосування значення коефіцієнта фізичного зносу при визначенні вартості відновлювального ремонту вказаного ТЗ відсутні.
У Звіті №24/0784 від 12.01.2025, складеному суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Горобцем Ю.М. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №231/2022 від 27.05.2022), також вказано значення коефіцієнта фізичного зносу, що дорівнює нулю (Ез = 0,00).
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Kia», державний номер НОМЕР_1 , застрахована не була, оскільки за твердженнями позивача винна особа в ДТП є учасником бойових дій, а тому відноситься до пільгової категорії громадян.
Вказані обставини відображені у схемі місця ДТП від 22.11.2024, яка складена працівниками Департаменту патрульної поліції України (посвідчення НОМЕР_3).
Згідно пункту 13.1. статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Пунктом 39.1. статті 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.
Згідно підпункту 39.2.1. пункту 39.2. статті 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Згідно підпункту "г" пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону.
Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» внормовано, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Пунктом 5 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12.05.1994 передбачено, що учасникам бойових дій видаються посвідчення з написом «Посвідчення учасника бойових дій» та нагрудний знак «Ветеран війни - учасник бойових дій».
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Національну поліцію України» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У відповідності до частини 1 статті 8 та частини 3 статті 9 Закону України «Про Національну поліцію України» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліція забезпечує доступ до публічної інформації, володільцем якої вона є, у порядку та відповідно до вимог, визначених законом.
Відповідно до пункту 331.2. статті 331 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на підставі письмового запиту страховика або МТСБУ відповідний підрозділ Національної поліції зобов'язаний надати йому довідку про дорожньо-транспортну пригоду, форма та порядок видачі якої встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно пункту 5, 7 Порядку видачі довідки про дорожньо-транспортну пригоду, затверджено Наказом Міністра внутрішніх справ України №4 від 10.01.2022, довідка про ДТП видається страховику або Моторному (транспортному) страховому бюро України (далі - МТСБУ) на підставі їхніх запитів до уповноваженого підрозділу Національної поліції, у межах території обслуговування якого сталася ДТП. Довідку підписує уповноважений працівник підрозділу Національної поліції, який її сформував.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За висновком суду, позивач надав достатні та вірогідні докази на підтвердження обставин, що винна в ДТП особа є учасником бойових дій та в силу закону позбавлена обов'язку страхувати свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідач не спростував вказаних обставин належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим суд відхиляє заперечення відповідача у вказаній частині.
Суд також критично оцінює заперечення відповідача про те, що позивачем було позбавлено МТСБУ можливості у визначенні розміру шкоду в передбачений ст. 33, 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спосіб, у зв'язку з чим було відмовлено позивачу у задоволенні заяви про виплату страхового відшкодування на підставі пп. 37.1.3 п 37.1 ст. 37 Закону.
Так, у п. 37.1.3.п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
Суд зазначає, що, по-перше, МТСБУ, відмовляючи позивачу у відшкодуванні грошових коштів у сумі 74342,90 грн, не посилався на норми ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
По друге, існування таких обставин доводиться на загальних підставах шляхом подання відповідних належних та допустимих доказів, чого відповідачем вчинено не було.
За таких обставин суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.
Отже, з огляду на все вище зазначене, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що особа винна у скоєнні ДТП є учасником бойових дій, а тому в силу підпункту 13.1. статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відноситься до пільгової категорії громадян, які звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ.
З урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування у межах фактично здійснених ним витрат (74342,90 грн) та в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Hyundai», державний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (74342,90 грн), суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ультра Альянс» до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 71799,97 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 5183,37 грн за період з 17.06.2025 до 09.09.2025.
Відповідно до статті 992 Цивільного кодексу України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
У п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Перевіривши розрахунки пені, викладенні позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку в їх обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ультра Альянс» в частині стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України пені у розмірі 5183,37 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 501,62 грн 3% річних за період з 17.06.2025 до 09.09.2025 та 143,60 грн інфляційних втрат за липень 2025 року.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунки 3% річних, суд дійшов висновку в їх обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ультра Альянс» в частині стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України 3% річних у розмірі501,62 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується нарахованих позивачем інфляційних втрат за липень 2025 року, суд зазначає, що індекс інфляції за липень 2025 року був від'ємним (99,80), тобто існувала дефляція, у зв'язку з чим інфляційні втрати становлять - «мінус» 143,60 грн, що також вбачається і з розрахунку самого позивача, відповідно до якого інфляційні втрати за липень 2025 року становлять - «мінус» 143,60 грн.
Тобто, позивач помилково вважає, що за липень 2025 року (межі позовних вимог) відбулось інфляційне збільшення суми відшкодування.
За будь-яких інший період позивач не нараховує інфляційні втрати.
Таким чином, суд дійшов висновку відмовити у позові Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ультра Альянс» в частині стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України інфляційних втрат у розмірі 143,60 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02653, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; ідентифікаційний код: 21647131) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ультра Альянс» (03066, м. Київ, вул. Журавлина, буд. 4, офіс 222; ідентифікаційний код: 33152597) суму основного боргу у розмірі 71799 (сімдесят одна тисяча сімсот дев'яносто дев'ять) грн 97 коп., пеню у розмірі 5183 (п'ять тисяч сто вісімдесят три) грн 37 коп., 3% річних у розмірі 501 (п'ятсот одна) грн 62 коп та судовий збір у розмірі 3022 (три тисячі двадцять дві) грн 40 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Спичак