ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.11.2025Справа № 910/2266/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" від 13 листопада 2025 року про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26 червня 2025 року та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 10 липня 2025 року в справі № 910/2266/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСД Лекс" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості,
за участю представників:
позивача: Вовк У.Я.;
відповідача: Подобєда О.В.;
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АСД Лекс" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 7 663 152,86 грн заборгованості за договором про надання послуги із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії від 28 лютого 2024 року № 2153/07/24, з яких: 7 116 041,32 грн - основна заборгованість, 87 833,77 грн - три проценти річних, 459 277,77 грн - інфляційні втрати, посилаючись неналежне виконання відповідачем умов вказаного правочину.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 лютого 2025 року відкрито провадження у справі № 910/2266/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
27 лютого 2025 року через систему "Електронний суд" від представника Товариства надійшло клопотання від цієї ж дати про його участь у засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 березня 2025 року вказане клопотання Товариства задоволено та вирішено здійснювати проведення усіх засідань по справі за участю представника позивача - Вовк Уляни Ярославівни, у режимі відеоконференції через підсистему відеоконференцзв'язку ЄСІТС на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за посиланням: https://vkz.court.gov.ua.
28 лютого 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній просив суд стягнути з відповідача 4 952 933,75 грн, з яких: 4 405 822,21 грн - основний борг, 459 277,77 грн - інфляційні втрати, 87 833,77 грн - три проценти річних.
20 березня 2025 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній просив суд стягнути з відповідача 3 950 471,16 грн, з яких: 3 403 359,62 грн - основний борг, 459 277,77 грн - інфляційні втрати, 87 833,77 грн - три проценти річних. У цій же заяві позивач просив суд повернути йому з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору, у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, у розмірі 55 690,23 грн.
У підготовчому засіданні цього ж дня суд постановив протокольні ухвали: про задоволення усного клопотання представника Товариства та залишення заяви останнього від 28 лютого 2025 року про зменшення розміру позовних вимог без розгляду; про прийняття заяви позивача від 20 березня 2025 року про зменшення розміру позовних вимог до розгляду; про задоволення усного клопотання представника Підприємства та залишення заяви останнього від 18 березня 2025 року про закриття провадження у справі в частині стягнення з Підприємства суми основного боргу в розмірі 3 665 304,83 грн без розгляду; про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 24 квітня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 29 травня 2025 року.
29 травня 2025 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від 28 травня 2025 року про закриття провадження у справі в частині спірної суми основного боргу в загальному розмірі 3 311 062,39 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору. У цій же заяві позивач просив суд повернути йому з Державного бюджету України сплачену суму судового збору, у зв'язку з закриттям провадження у справі в частині вищевказаної суми основного боргу на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, у розмірі 39 732,75 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26 червня 2025 року позов Товариства задоволено частково, стягнуто з Підприємства на користь позивача 139 673,37 грн основного боргу, 87 833,77 грн трьох процентів річних, 459 277,77 грн інфляційних втрат та 8 241,42 грн судового збору. Провадження у справі в частині стягнення з Підприємства на користь Товариства 3 263 686,25 грн основного боргу закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 10 липня 2025 року стягнуто з Підприємства на користь позивача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10 листопада 2025 року апеляційні скарги Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 26 червня 2025 року та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10 липня 2025 року залишено без задоволення, а вказані судові рішення - без змін.
13 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшла заява від цієї ж дати про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26 червня 2025 року та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 10 липня 2025 року в даній справі на один рік з моменту ухвалення цих рішень. Ухвалою суду від 13 листопада 2025 року вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 20 листопада 2025 року.
17 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" від представника Товариства, - адвоката Вовк Уляни Ярославівни, надійшла заява від цієї ж дати про її участь у призначеному на 20 листопада 2025 року судовому засіданні, а також в усіх подальших засіданнях по справі, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 листопада 2025 року заяву Товариства про участь його представника у призначеному на 20 листопада 2025 року судовому засіданні по справі № 910/2266/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів залишено без розгляду, в зв'язку з пропуском встановленого статтею 197 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строку на її подання. У задоволенні заяви Товариства в частині участі його представника в засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів відмовлено.
18 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли заперечення від 17 листопада 2025 року на заяву Підприємства про відстрочення виконання рішень в справі № 910/2266/25, у яких позивач вказав, що Підприємство не навело жодних виключних та об'єктивних обставин, які б унеможливлювали або істотно ускладнювали виконання рішень суду в цій справі. У свою чергу, відсутність фінансування та ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго") не звільняють відповідача від виконання його грошових зобов'язань. Крім того, заборгованість НЕК "Укренерго" перед відповідачем охоплює періоди попередніх років і не пов'язана із заборгованістю Підприємства перед позивачем у даній справі, яка виникла в другій половині 2024 року. Крім того, Підприємство не надало жодних доказів на підтвердження ймовірності отримання ним необхідних коштів для погашення заборгованості перед позивачем протягом строку, на який відповідач просить відстрочити виконання рішень у цій справі. Натомість позивач діяв добросовісно та мав легітимні очікування щодо оплати спірної заборгованості з 2024 року. Відтак, відстрочення виконання рішень суду в даній справі порушить інтереси та погіршить його фінансове становище позивача, який також потерпає від негативних наслідків у зв'язку з військовим станом в Україні.
У судовому засіданні 20 листопада 2025 року представник Підприємства підтримав подану заяву, просив її задовольнити.
Представник позивача заперечував проти задоволення вказаної заяви з підстав, наведених у своїх письмових запереченнях від 17 листопада 2025 року.
Розглянувши заяву Підприємства про відстрочення виконання рішень, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується ця заява, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).
За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім'ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
В обґрунтування своєї заяви Підприємство посилалося на сукупність таких обставин як: відсутність в Положенні про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії, що здійснюють операції з експорту електричної енергії, для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії протягом дії воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2022 року № 775 (далі - Положення ПСО), визначення джерел для покриття витрат на оплату трьох процентів річних та інфляційних втрат за договорами, укладеними на виконання спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії; часткова оплата відповідачем вартості придбаної у позивача електричної енергії за спірний період; необхідність підтримання фіксованої ціни на електричну енергію для побутових споживачів на рівні, визначеному Положенням ПСО; фінансування діяльності гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису, затвердженого Регулятором; відсутність вини щодо несвоєчасної оплати спірної електричної енергії та складний фінансовий стан Підприємства; залучення Підприємства до функціонування критичної сфери інфраструктури в період воєнного стану; надання Регулятором настанови щодо заборони нарахування та стягнення штрафних санкцій у період дії воєнного стану згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 25 лютого 2022 року № 332; неналежне виконання НЕК "Укренерго" покладеного на нього обов'язку щодо забезпечення надходження грошових коштів Підприємству для оплати електричної енергії виробникам за "зеленим" тарифом та послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел у повному обсязі; наявність судових проваджень про стягнення із заявника заборгованості, що виникла перед іншими виробниками електроенергії за "зеленим тарифом".
Також заявник вказував на те, що внаслідок збройної агресії російської федерації господарська діяльність учасників ринку електричної енергії ускладнена або взагалі неможлива, наслідком чого є несвоєчасна оплата в повному обсязі вартості послуг Підприємства. Тобто, покладені в основу даної заяви твердження Підприємства у переважній більшості зводяться до відсутності відповідного фінансування.
У той же час згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд зауважує, що між сторонами даного спору виникли господарські відносини, а приписи ГПК України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов'язань, у зв'язку з чим доводи заявника про його залежність від відповідного фінансування в межах кошторису, затвердженого Регулятором, як на підставу для відстрочення виконання рішення суду, відхиляються.
Частина 2 статті 617 ЦК України та частина 2 статті 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
За таких обставин, факт відсутності бюджетного фінансування та ненадходження коштів від НЕК "Укренерго" у будь-якому випадку не можуть бути підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. Крім того, заявником не надано жодних доказів того, що протягом одного року з моменту постановлення рішення в даній справі відповідач отримає від НЕК "Укренерго" або будь-яких інших осіб грошові кошти в обсязі, достатньому для виконання даного рішення суду.
Так само, посилання Підприємства на те, що порушення грошового зобов'язання сталось не з його вини, не приймається судом до уваги, оскільки неналежне виконання грошових зобов'язань контрагентом державного підприємства не є підставою для звільнення його від виконання своїх договірних зобов'язань.
Наявність судових проваджень про стягнення із заявника заборгованості, яка виникла перед іншими виробниками електроенергії за "зеленим тарифом", також не є підставою для відстрочення виконання рішення, а навпаки, свідчить про недоведеність того, що відстрочення, про яке просить Підприємство, забезпечить виконання рішення Господарського суду міста Києва в даній справі в майбутньому, зокрема, надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму для виконання спірного зобов'язання.
Разом із цим, заявник до своєї заяви взагалі не додав жодних доказів на підтвердження обставин, на які він посилався як на підставу для відстрочення рішень суду в цій справі.
Відповідачем також не було подано до суду належних доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема, але не виключно, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на його рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності тощо. Крім того, заявником не надано жодних доказів (станом на час подачі і розгляду судом зазначеної заяви), що підтверджують погіршення фінансового стану чи призупинення діяльності Підприємства внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що призвело до неможливості виконання рішень суду. Тим більше, судом враховано, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого теж негативно впливають наслідки, пов'язані з військовою агресією російської федерації.
Суд зазначає, що обов'язок держави полягає у захисті прав виробників "зеленої" електроенергії саме з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, зокрема, шляхом оплати наданих вказаними суб'єктами господарювання послуг за механізмом ринкової премії, тому Підприємство, на яке і було покладено державою обов'язок реалізувати вказані гарантії, повинне добросовісно і своєчасно здійснювати розрахунок з виробниками.
Отже, відповідачем не надано суду жодних належних доказів, у розумінні приписів статті 76 ГПК України, на підтвердження викладених у його заяві обставин.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої Підприємством заяви про відстрочення виконання рішень, ухвалених у даній справі.
Керуючись статями 74, 76-79, 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" від 13 листопада 2025 року про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26 червня 2025 року та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 10 липня 2025 року в справі № 910/2266/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання повного тексту ухвали 20 листопада 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко