ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.11.2025Справа № 910/3229/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву
Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок 11; ідентифікаційний код 14360080)
до
1. Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код 14360570)
2. Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4; ідентифікаційний код 14282829)
про стягнення 37 999,00 грн,
Представники:
від позивача: Омельченко Є.В. (в режимі відеоконференції);
від відповідача-1: Пономарь С.Г. (в режимі відеоконференції);
від відповідача-2: Кошарський О.В. (в режимі відеоконференції);
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»/відповідач-1) та Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ»/відповідач-2) про стягнення 37 999,00 грн - безпідставно перерахованих грошових коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на картковий рахунок клієнта АТ «А-Банк» надійшли грошові кошти двома транзакціями на загальну суму 37 999,00 грн. В подальшому, АТ «ПУМБ» звернулося до позивача із повідомленням про несанкціоноване втручання в систему платежів, та внаслідок спору з АТ «ПриватБанк» АТ «ПУМБ» вимагало від позивача повернути грошові кошти у розмірі 37 999,00 грн, які були зараховані на рахунок клієнта позивача. На думку позивача, АТ «Приватбанк» не довело вибуття грошових коштів в сумі 37 999,00 грн внаслідок несанкціонованої транзакції.
18.03.2025 через систему «Електронний суд» АТ «А-Банк» подало клопотання про витребування доказів.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.03.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
24.03.2025 через систему «Електронний суд» від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про продовження строку на подання відзиву на 30 днів.
Господарський суд міста Києва ухвалами від 26.03.2025:
- клопотання АТ «А-Банк» про витребування доказів в АТ «ПУМБ» - задовольнив;
- клопотання про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву - задовольнив частково, зокрема, продовжив процесуальний строк для подання відзиву на позов до 14.04.2025 включно.
- у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про розгляд за правилами загального позовного провадження відмовив, при цьому, постановив здійснювати розгляд справи №910/3229/25 за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначив на 28.04.2025.
04.04.2025 через систему «Електронний суд» від АТ «ПУМБ» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що є неналежним відповідачем у цій справі з огляду на відсутність вимог до нього.
11.04.2025 через систему «Електронний суд» від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечує проти задоволення позову, мотивуючи відсутністю договірних відносин між позивачем та відповідачем-1, а також, що транзакції на користь АТ КБ «ПриватБанк» не проводились.
14.04.2025 через систему «Електронний суд» від АТ «ПУМБ» надійшла заява про долучення доказів до справи на виконання ухвали суду від 26.03.2025.
21.04.2025 через систему «Електронний суд» від представника АТ КБ «ПриватБанк» надійшло клопотання про участь у підготовчому засіданні 28.04.2025 та усіх подальших засіданнях у справі №910/3229/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.04.2025 задовольнив клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про участь у судових засіданнях у справі №910/3229/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
24.04.2025 через систему «Електронний суд» від представника АТ «ПУМБ» надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та про участь у підготовчому засіданні 28.04.2025 та усіх подальших засіданнях у справі №910/3229/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.04.2025 задовольнив клопотання АТ «ПУМБ» про участь у судових засіданнях у справі №910/3229/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
28.04.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 09.06.2025.
04.06.2025 через систему «Електронний суд» від представника АТ «А-Банк» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 09.06.2025 у справі №910/3229/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.06.2025 задовольнив клопотання АТ «А-Банк» про участь у судових засіданнях у справі №910/3229/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
09.06.2025 через систему «Електронний суд» від представника АТ «А-Банк» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
09.06.2025 через систему «Електронний суд» від представника АТ «ПУМБ» надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
09.06.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 21.07.2025.
20.06.2025 через систему «Електронний суд» від представника АТ «ПУМБ» надійшла заява про долучення доказів на виконання ухвали суду від 26.03.2025.
21.07.2025 через систему «Електронний суд» від представника АТ «А-Банк» надійшли додаткові пояснення у справі та заява про долучення до справи постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2025 у справі №910/7884/24 з аналогічних спірних правовідносин.
21.07.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 08.09.2025.
01.09.2025 через систему «Електронний суд» від представника АТ «А-Банк» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 08.09.2025 у справі №910/3229/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
05.09.2025 через систему «Електронний суд» від представника АТ КБ «ПриватБанк» надійшли пояснення у справі.
08.09.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 27.10.2025.
27.10.2025 через систему «Електронний суд» від АТ КБ «ПриватБанк» надійшло повідомлення про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
27.10.2025 через систему «Електронний суд» від представника АТ «А-Банк» надійшли додаткові пояснення у справі.
27.10.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 17.11.2025.
17.11.2025 через систему «Електронний суд» від представника АТ КБ «ПриватБанк» надійшла заява про долучення до справи постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.10.2025 у справі №910/7884/24 з аналогічних спірних правовідносин.
17.11.2025 у судове засідання в режимі відеоконференції з'явилися представники АТ «А-Банк», АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «ПУМБ».
Зокрема, у судовому засіданні представник АТ «А-Банк» позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а представники АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «ПУМБ», у свою чергу, проти задоволення позову заперечували із підстав, викладених у відзивах на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» відповідно до статуту, затвердженого загальними зборами та погодженого Національним банком України, є складовою частиною банківської системи України.
Між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та Акціонерним товариством «Акцент-Банк» укладено договір №С2А33/170320 від 17.03.2020 на обслуговування операцій з переказу грошових коштів з використанням платіжних карток в мережі Інтернет, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання забезпечити можливість для користувачів здійснювати операції, а відповідач-2 зобов'язався здійснювати переказ коштів на користь позивача для подальшого зарахування на рахунки користувачів в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Кос Наталія Василівна є клієнтом АТ «А-БАНК» та має відкритий картковий рахунок НОМЕР_1 .
За твердженням АТ «А-Банк», 29.10.2022 на картковий рахунок НОМЕР_1 , який відкритий на ім'я Кос Наталії Василівни, здійснено транзакцію 125а65b3-96fa-408a-ba75-9c37be8e7958 STAN 18526934417 на суму 13 000,00 грн і транзакцію 98137d4c-d4c3-406d-9a42-405093394b0f STAN 18526932615 на суму 24 999,00 грн.
22.11.2022 АТ «ПУМБ» звернулося до АТ «А-Банк» з листом за вих. №КНО-07.7.1/506 в якому повідомило, що 22.11.2022 при розрахунках по міжнародних платіжних системах з АТ «ПУМБ» було списано суми по транзакціям сервісу переказів з картки на рахунок по договору С2А33/17032020 від 17.03.2020, по всім транзакціям вказана причина «шахрайство та відсутність використання технології 3 d secure».
29.11.2024 представник в інтересах АТ «А-Банк» звернувся до АТ «ПУМБ» із адвокатським запитом щодо надання інформації, в тому числі по транзакціям від 29.10.2022 STAN 18526934417 на суму 13 000,00 грн та STAN 18526932615 на суму 24 999,00 грн, з метою встановлення події переказу та встановлення даних щодо оцінювання переказу з рахунку АТ «ПУМБ» на карту АТ «А-Банк».
За твердженням позивача, АТ «ПУМБ» повідомило позивача, що АТ КБ «ПриватБанк» звернулося по ряду транзакцій, які на його думку були несанкціонованими, в тому числі по транзакціям STAN 18526934417 та STAN 18526932615, де з карткового рахунку клієнта НОМЕР_2 , який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» було здійснено переведення грошових коштів на рахунок НОМЕР_3 відкритий в АТ «ПУМБ», в подальшому з даного рахунку на картковий рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ «А-Банк» було здійснено такі платежі: 13 000,00 грн та 24 999 грн з підтвердженням паролем look-up, який генерувався АТ «ПУМБ», направлявся до додатку Приват24 та вводився на підтвердження у додатку А24.
АТ «А-Банк» зазначає, що доказів звернення клієнта АТ «ПриватБанк» до банку, чи несанкціонованого списання грошових коштів у загальному розмірі 37 999,00 грн, які б належали клієнту банка, або здійснення операції клієнта без його згоди (волі клієнта) - не надано.
Відтак, за твердженням позивача, грошові кошти у загальному розмірі 37 999,00 грн за транзакціями STAN 18526934417 на суму 13 000,00 грн та STAN 18526932615 на суму 24 999,00 грн підлягають стягненню з АТ «ПриватБанк» на користь АТ «А-Банк», внаслідок чого останній звернувся до суду з цим позовом.
При цьому, АТ «А-Банк» зазначає, що у зв'язку з великою кількістю подібних операцій за ознаками шахрайства, він звернувся до органів поліції із заявою за ч. 3 ст. 190 КК України, за якою 06.01.2023 відкрите та внесене до ЕРДР кримінальне провадження №12023100070000033.
Разом із тим, АТ «ПриватБанк» в заперечення проти задоволення позову зазначає, що в інтересах та за заявою свого клієнта ОСОБА_1 у відповідності із правилами платіжної системи, проводило оскарження вказаних вище транзакцій, у зв'язку з чим платіжною системою Mastercard повернуто на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 13 000,00 грн та 24 999,00 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в судовому засіданні в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 14 ГПК України).
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
За змістом ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Виходячи з того, що позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову, суд зазначає таке.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19).
Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
Суд зазначає, що фактичні підстави позову суд не має право змінювати з власної ініціативи з огляду на приписи статей 2, 14 ГПК України, які зокрема, регламентують завдання та основні засади господарського судочинства та принцип диспозитивності. Тобто господарський суд має вирішувати спір лише у межах предмету та підстав позову, що самостійно визначаються позивачем у позовній заяві, та не може виходити за межі визначених предмету та підстав позову.
Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 такого змісту:
« 6.56. У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
6.57. Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
6.58. Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia».
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові 12.10.2021 у справі №910/17324/19:
« 32. Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами їхніх спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні нормативні приписи [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі №265/6582/16-ц (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (пункт 83), від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43), від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 101), від 4 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (пункт 84), від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (пункт 8.1)].
Зазначення позивачем конкретних приписів для обґрунтування позову не є визначальним для вирішення судом питання про те, які приписи слід застосувати, вирішуючи спір [див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (пункт 85)]. З'ясувавши під час розгляду справи, що позивач або інший учасник справи для обґрунтування вимог або заперечень вказує інші нормативні приписи, ніж ті, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює юридичну кваліфікацію останніх і застосовує для ухвалення рішення ті нормативні приписи, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 (пункт 7.43) та від 4 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (пункт 85)].
Саме суд має обов'язок здійснити юридичну кваліфікацію відносин сторін, виходячи зі встановлених під час розгляду справи фактів, і визначити, який припис треба застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є спірні відносини, не є зміною підстави позову (обставин, якими обґрунтований позов) та обраного позивачем способу захисту (предмета позову) [див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (пункт 86)]».
Наведене узгоджується із висновками викладеними Верховним Судом у постанові від 20.10.2025 у справі №910/7884/24.
Як зазначено судом вище, АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду із позовом до АТ «ПриватБанк» та АТ «ПУМБ» про стягнення з АТ «ПриватБанк» грошових коштів у розмірі 37 999,00 грн. Тобто, позивач визначив відповідачами - АТ «ПриватБанк» та АТ «ПУМБ», при цьому, у прохальній частині позовної заяви вимога заявлена лише до АТ «ПриватБанк».
Разом із тим, як вбачається зі змісту позовної заяви, АТ «А-Банк» взагалі не зазначило які саме дії або бездіяльність АТ «ПриватБанк» призвели до порушення прав та законних інтересів АТ «А-Банк».
Зокрема, позивач не зазначив у позовній заяві та не надав доказів на підтвердження того, що грошові кошти у загальному розмірі 37 999,00 грн за транзакціями STAN 18526934417 на суму 13 000,00 грн та STAN 18526932615 на суму 24 999,00 грн були списані з його рахунків або з рахунку його клієнта ОСОБА_2 .
Навпаки, на підтвердження руху грошових коштів позивач надав банківську виписку, з якої вбачається здійснення 29.10.2022 транзакцій STAN 18526934417 на суму 13 000,00 грн та STAN 18526932615 на суму 24 999,00 грн з рахунку клієнта АТ «ПриватБанк» НОМЕР_2 на рахунок клієнта АТ «А-Банк» ОСОБА_2 НОМЕР_1 .
АТ «ПриватБанк» у свою чергу надало суду докази, що останнє за зверненням та в інтересах свого клієнта ОСОБА_1 у відповідності до правил платіжної системи оскаржило транзакції STAN 18526934417 на суму 13 000,00 грн та STAN 18526932615 на суму 24 999,00 грн, за результатами опротестування яких у порядку процедури «Chargeback» платіжною системою Mastercard повернуто на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 13 000,00 грн та 24 999,00 грн, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку НОМЕР_2 , при цьому, з наданих доказів суд унеможливлений встановити з яких саме рахунків ці грошові кошти були перераховані.
Таким чином, ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач не зазначив підстав позову та відповідно не навів обґрунтування порушення АТ «ПриватБанк» прав та законних інтересів АТ «А-Банк».
Більше того, суд встановив, що між АТ «А-Банк» та АТ «ПриватБанк» взагалі відсутні будь-які договірні відносини, у той час як між АТ «А-Банк» та АТ «ПУМБ» укладено договір №С2А33/170320 від 17.03.2020 на обслуговування операцій з переказу грошових коштів з використанням платіжних карток в мережі Інтернет, відповідно до якого АТ «А-Банк» взяло на себе зобов'язання забезпечити можливість для користувачів здійснювати операції, а АТ «ПУМБ» зобов'язалося здійснювати переказ коштів на користь позивача для подальшого зарахування на рахунки користувачів в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Так, судом вище встановлено, що АТ «ПУМБ» листом за вих. №КНО-07.7.1/506 від 22.11.2022 повідомило позивача, що 22.11.2022 при розрахунках по міжнародних платіжних системах з АТ «ПУМБ» було списано суми по транзакціям сервісу переказів з картки на рахунок по договору №С2А33/17032020 від 17.03.2020, по всім транзакціям вказана причина «шахрайство та відсутність використання технології 3 d secure», тобто списання грошових коштів відбулось згідно із договором №С2А33/17032020 від 17.03.2020, укладеним між позивачем та відповідачем-2 та виходячи зі змісту цього листа грошові кошти були списані з АТ «ПУМБ».
Отже, дослідивши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні представників сторін, оскільки позивач не довів суду правову природу грошових коштів, питання стягнення яких є предметом позову АТ «А-Банк» до відповідачів, зокрема, позивач не надав доказів списання з його рахунків грошових коштів у загальному розмірі 37 999,00 грн (за транзакціями STAN 18526934417 на суму 13 000,00 грн та STAN 18526932615 на суму 24 999,00 грн), у тому числі з яких рахунків ці кошти були списані платіжною системою Mastercard у процедурі опротестування цих транзакцій в порядку «Chargeback», суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову АТ «А-Банк».
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повний текст рішення складено: 20.11.2025.
Суддя Віта БОНДАРЧУК