ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.11.2025Справа № 910/10924/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом Адвокатського об'єднання "ЛІГАЛ КОНСАЛТИНГ ГРУП" (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 32, оф.8, ідентифікаційний код 44746068)
до Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" (01135, м. Київ, вул. Павлівська, 29, ідентифікаційний код 01125614)
про стягнення 35 440, 95 грн,
Представники сторін: не викликались
Адвокатське об'єднання "ЛІГАЛ КОНСАЛТИНГ ГРУП" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" (далі - відповідач) про стягнення 35 440, 95 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами про надання правової допомоги: №12 щодо надання юридичної допомоги в супроводженні судової справи №815/4290/13-а; №13 щодо супроводження судової справи №916/2648/21; №14 щодо супроводження судової справи №910/6998/21; №32 щодо захисту прав та інтересів ДСК "ЧМП" у справі 910/9164/20; №45 щодо захисту інтересів ДСК "ЧМП" в судовій справі №916/2562/23 в частині своєчасної оплати наданих послуг, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 27 997, 26 грн інфляційних втрат та 7 443, 69 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
17.09.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Державною судноплавною компанією "Чорноморське морське пароплавство" подано клопотання, у якому відповідач просив суд здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, із посиланням на складність справи, її значення для сторін, необхідність витребування та дослідження доказів.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.09.2025 залишено без задоволення клопотання Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
29.09.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" надійшли додаткові пояснення у справі, у яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на відсутність доказів надання актів приймання-передачі наданих послуг 26.12.2023 та неможливість встановлення терміну, з якого необхідно розраховувати інфляційні втрати та 3% річних.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
05.04.2023, 16.06.2023 та 14.07.2023 між Адвокатським об'єднанням "ЛІГАЛ КОНСАЛТИНГ ГРУП" та Державною судноплавною компанією "Чорноморське морське пароплавство" укладено аналогічні за змістом договори про надання правової допомоги №12, №13, №14, №32 та №45 відповідно (далі разом - договори), за змістом п. 1.1 яких клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну правову допомогу в супроводжуванні судових справ, а саме - у справах №815/4290/13-а, №916/2648/21, №910/6998/21, 910/9164/20 та №916/2562/23.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі №910/4795/24 позов Адвокатського об'єднання "Лігал Консалтинг Груп" до Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" про стягнення 157 000, 00 грн заборгованості за договорами про надання правової допомоги №12 від 05.04.2023, №13 від 05.04.2023, №14 від 05.04.2023, №32 від 16.06.2023 та №45 від 14.07.2023 задоволено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 №910/4795/24 рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 залишено без змін.
Під час розгляду справи №910/4795/24 судами встановлено наступні обставини.
На виконання умов договорів, позивачем на електронну пошту відповідача направлені акти приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 05.04.2023 №12 від 31.05.2023 на суму 42 500,00 грн., від 30.06.2023 на суму 35 000,00 грн., від 31.07.2023 на суму 15 000,00 грн., від 29.09.2023 на суму 5 000,00 грн., від 30.11.2023 на суму 7 500,00 грн., від 29.12.2023 на суму 17 500,00 грн., по договору про надання правової допомоги від 05.04.2023 №13 від 31.05.2023 на суму 10 000,00 грн., по договору про надання правової допомоги від 05.04.2023 №14 від 28.04.2023 на суму 7 500,00 грн., по договору про надання правової допомоги від 16.06.2023 №32 від 31.07.2023 на суму 7 500,00 грн. та по договору про надання правової допомоги від 14.07.2023 №45 від 31.07.2023 на суму 10 000,00 грн., на підтвердження чого до позову додано скрін-шоти листа з електронної пошти позивача.
В свою чергу, жоден із зазначених актів не підписаний уповноваженим представником відповідача.
Оскільки отримання спірних актів підтверджено відповідачем електронним листом від 27.12.2023, в матеріалах справи відсутні докази звернення до відповідача із письмовими аргументованими запереченнями щодо вказаних актів протягом 10 днів з моменту їх отримання, то такі акти вважаються підписаними.
Відповідно до п. 4.4, 4.5 договорів акт про надавання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 10 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокатському об'єднанню письмові аргументовані заперечення на акт; клієнт зобов'язаний перерахувати суму, зазначену в акті приймання-передачі наданих адвокатських послуг протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту підписання такого акту на рахунок адвокатського об'єднання.
Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.4, 4.5 Договорів, у відповідача наявна заборгованість з оплати наданих на підставі Договорів послуг у загальному розмірі 157 500,00 грн., а строк виконання такого грошового зобов'язання на момент подачі позову до суду настав.
Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 у справі №910/4795/24 набрали законної сили.
Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що Державна судноплавна компанія "Чорноморське морське пароплавство" не виконала зобов'язання щодо оплати вартості наданих юридичних послуг, а відтак, за твердженням позивача, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 7 443, 69 грн та інфляційні втрати в сумі 23 251, 96 грн за період з 27.12.2023 по 01.09.2025.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до таких висновків.
Приписами статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.
Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Отже, наявність грошового зобов'язання відповідача, яке виникло за договорами про надання правової допомоги: №12 щодо надання юридичної допомоги в супроводженні судової справи №815/4290/13-а; №13 щодо супроводження судової справи №916/2648/21; №14 щодо супроводження судової справи №910/6998/21; №32 щодо захисту прав та інтересів ДСК "ЧМП" у справі 910/9164/20; №45 щодо захисту інтересів ДСК "ЧМП" в судовій справі №916/2562/23, з оплати 157 000,00 грн підтверджується рішенням суду у господарській справі 910/4795/24, що набрало законної сили, а тому відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.
Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №910/8625/18.
Тобто, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Будь-яких доказів виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі №910/4795/24 матеріали справи не містять.
Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 3% річних в сумі 7 443, 69 грн та інфляційні втрати в сумі 23 251, 96 грн.
За результатами перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його часткову обґрунтованість, оскільки нарахування всіх сум здійснено, починаючи з 27.12.2023 (дата отримання актів), в той час як відповідно до п. 4.5 договорів клієнт зобов'язаний перерахувати суму, зазначену в акті приймання-передачі наданих адвокатських послуг протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту підписання такого акту на рахунок адвокатського об'єднання.
Здійснивши власний розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що обґрунтованою сумою інфляційних втрат є 36 113,31 грн, а 3% річних 11 883,70 грн, які є більшими за суми, заявлені позивачем.
Приймаючи до уваги вищевикладене, за розрахунком суду, виходячи з приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України, якою встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, належними до стягнення у межах заявленого періоду є суми, заявлені позивачем.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростували заявлені позовні вимоги.
За таких обставин, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на положення Закону України "Про судовий збір", оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів.
Однак, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір без урахування коефіцієнту 0,8.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Адвокатського об'єднання "ЛІГАЛ КОНСАЛТИНГ ГРУП" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" (01135, м. Київ, вул. Павлівська, 29, ідентифікаційний код 01125614) на користь Адвокатського об'єднання "ЛІГАЛ КОНСАЛТИНГ ГРУП" (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 32, оф.8, ідентифікаційний код 44746068) 3% річних в сумі 7 443 грн 69 коп., інфляційні втрати у розмірі 27 997 грн 26 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422 грн 40 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст складено 20.11.2025.
Суддя Л.Г. Пукшин