Справа №442/6385/25
Провадження №2/442/1963/2025
18 листопада 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді Павлів З.С.,
за участю секретаря судових засідань Федишин Б.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області про позбавлення батьківських прав,
встановив:
22.08.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що вона з 08.04.2010 по 04.10.2021 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04.10.2021 шлюб між ними розірвано. За час шлюбу у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Діти зареєстровані та постійно проживають разом з нею та її мамою ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . Ще під час шлюбу ОСОБА_2 перестав цікавитись життям дітей, не брав участі у їхньому утриманні. Крім цього, відповідач систематично зловживав спиртними напоями та мав стосунки з іншими жінками, під впливом яких провокував безпричинні сварки, проявляв агресію, вчиняв дебоші, не тільки з нею, а й з її батьками в присутності їхніх неповнолітніх дітей. Після припинення сімейних відносин поведінка відповідача по відношенню до дітей не змінилась, він зовсім не цікавиться їхнім життям та не бере участі у їх вихованні. Відповідно до судового наказу №442/6940/21, виданого 05.10.2021 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини із всіх видів заробітку щомісяно, але не менше 50% прожиткового мінумуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.08.2021 до досягнення дітьми повноліття. Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах 20.03.2025/В15/АСВП67077642 ВП 67077642, виданого начальником Дрогобицького ВДВС у Дрогобицькому ВДВС у Дрогобицькому районі Львівськї області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заборгованість боржника ОСОБА_2 зі сплати аліментів на її користь станом на 28.02.2025 становить 82699 грн. Відповідач також не цікавиться навчанням та здоров'ям неповнолітніх дітей. Він більше 5 років не спілкується з дітьми, не відвідує їх за місцем проживання, не цікавиться їхніми успіхами у навчанні та станом їхнього здоров'я. Крім цього, не допомагає у їх утриманні. Відповідач нехтує своїми батьківськими обов'язками, не піклується про фізичний і духовний розвиток дочки і сина, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не забезпечує необхідного для дітей харчування, медичного огляду, не проявляє батьківської уваги та турботи. ОСОБА_2 не приймає жодної участі в житті малолітніх дітей, не вітає зі святами, днями народження, не дарує подарунків. Діти повністю знаходяться на її та її матері ОСОБА_6 матеріальному утриманні та вихованні, оточені турботою, піклуванням, зростають у передбачувані емоційно стабільній атмосфері.
Жодних спроб відновити відносини з дітьми, ОСОБА_2 не робить наміру змінити своє ставлення до них не виявляє.
Процесуальні дії суду.
Ухвалою судді від 22.08.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 22.09.2025. Встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред'явлення зустрічного позову. Також позивачам встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Ухвалою суду від 10.10.2025 підготовче провадження у цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.11.2025. Залучено до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області. Зобов'язано Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області надати висновок щодо розв'язання спору - доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .14.08.2025 розгляд справи відкладено на 25.08.2025.
Позивачка в судовому засіданні позов підтримала, з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, не повідомила суду про причини неявки.
При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у його відсутності, провівши заочний розгляд справи.
Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала в розпорядження суду висновок органу опіки та піклування Меденицької селищної ради про доцільність позбавлення батьківських рпав ОСОБА_2 .
Судом встановлено:
Сторони з 08.04.2010 перебували у зареєстрованому шлюбі, проте на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04.10.2021 шлюб між ними розірвано.
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 вбачається, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
З Акту обстеження умов проживання від 25.03.2025 вбачається, що неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_5 . Умови проживання хороші. У будинку наявні усі необхідні меблі та побутові прилади. На момент обстеження у кімнатах чисто, прибрано. У дітей наявні окремі спальні місця. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: діти забезпечені сезонним одягом, взуттям, продуктами харчування, шкільним приладдям, смартфонами. Вихованням дітей займається виключно мати. Мати користується авторитетом у дітей, в повній мірі забезпечує їх усім необхідним для повноцінного росту та розвитку.
Житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 . Дане стверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 07.10.2005.
З характеристики учня 9 класу Грушівської гімназії Дрогобицького району Львівської області ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_7 навчається у закладі з 012.09.2016. За час навчання зарекомендував себе як здібна, розумна дитина. Має достатні досягнення у навчанні, є учасником учнівського самоврядування класу, бере активну участь у позаурочному житті гімназії. Дружній, добрий, по товариськи відноситься до усіх дітей у класі, має лідерські здібності. Мати, ОСОБА_1 , бере активну участь у житті класу, допомагає у організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, організовує правильне проведення вільного часу, моніторить поводження дитини в мережі Інтернет та інофрмаційну гігієну. Тактовна, терпляча, вміє знаходити компромісні рішення і навчає дитину, виконує функцію моральної підтримку. Попереджає про хворобу дитини та причини відсутності на уроках. Батько, ОСОБА_2 , із дитиною не спілкується з сім'єю не проживає. У вихованні участі не бере. З класним керівником на зв'язок не виходив, на батьківські збори не з'являвся.
З характеристики учениці 6 класу Грушівської гімназії Дрогобицького району Львівської області ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_8 навчається у закладі з 01.09.2019. За час навчання зарекомендувала себе як здібна, розумна дитина. Має достатні досягнення у навчанні, є учасником учнівського самоврядування класу, бере активну участь у позаурочному житті гімназії. Дружня, добра дитина, підтримує добрі відносини з учнями класу, має лідерські здібності. Мати, ОСОБА_1 , бере активну участь у житті класу, допомагає у організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, організовує правильне проведення вільного часу, моніторить поводження дитини в мережі Інтернет та інформаційну гігієну. Тактовна, терпляча, вміє знаходити компромісні рішення і навчає дитину, виконує функцію моральної підтримку. Передає головні духовні цінності через особистий приклад. Завжди охайно виглядає, неконфліктна. Батько, ОСОБА_2 , із дитиною не спілкується з сім'єю не проживає. У вихованні участі не бере. З класним керівником на зв'язок не виходив, на батьківські збори не з'являвся.
Згідно з довідкою Дрогобицької районної лікарні №3 с.Грушів №04 від 25.03.2025 ОСОБА_3 перебуває на диспансерному обліку з приводу захворювання в ДРЛ №3 с.Грушів, за медичною допомогою зверталась мати, на прийом приходила у присутності матері.
Згідно з довідкою Дрогобицької районної лікарні №3 с.Грушів №05 від 25.03.2025 ОСОБА_4 на прийом приходив у присутності матері, за медичною допомогою зверталась мати.
На підставі судового наказу, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області від 20.09.2021 у справі №442/6940/21, провадження №2-н/442/1143/2021 ОСОБА_2 зобов'язаний сплачувати в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини з всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 27.08.2021 до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах від 20.03.2025 у виконавчому провадженні ВП №67077642, виданого начальником Дрогобицького ВДВС у Дрогобицькому ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заборгованість боржника ОСОБА_2 зі сплати аліментів на її користь станом на 28.02.2025 становить 82699 грн.
Згідно Висновку органу опіки та піклування Меденицької селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 щодо неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 орган опіки та піклування з урахуванням пояснення ОСОБА_1 , неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також враховуючи письмові матеріали справи, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей.
Оцінка суду.
Згідно зі ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.
У п.1 ст.9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов?язки щодо батьків (ст.142 СК України), у тому числі й на рівне виховання батьками.
Згідно частини другої статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, а згідно ч. 1 статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 р. (набрала чинності для України 27 вересня 1991р.), та ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч.4 ст.155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст.164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Способи та методи ухилення від обов'язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками".
За змістом роз'яснень, п.п.15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України" зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Як зауважив Європейський Суд з прав людини у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві», слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.
Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100).
11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.
Згідно статті 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-12, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Хант проти України» (Заява №31111/04) під час розгляду питань позбавлення батьківських прав у п.50 Рішення Суд зазначив, що «…втручання не становить порушення статті 8, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей…».
Натомість, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов'язків по вихованню, а також встановити, що він ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки, у матеріалах даної справи відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності щодо неналежного виконання своїх батьківських обов'язків, зокрема за ст. 184 КУпАП.
Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно його дітей суперечитиме інтересам останніх.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому суд вважає за необхідне у позові відмовити.
Водночас, суд ураховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.01.2019 у справі №465/3694/14-ц, а саме: те, що існування заборгованості по аліментах у повній мірі не може свідчити про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків.
Проте, встановлені судом обставини справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей.
Суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов'язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі №317/2256/22, від 09 червня 2023 року в справі № 591/6037/21).
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд -
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю Органу опіки та а піклування Виконавчого комітету Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 18.11.2025.
Суддя Павлів З.С.