ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.09.2025Справа № 910/6158/25
За позовом Київської міської ради
до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "БТБ Торг"
простягнення 1311677,19 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Яніцький В.В.
Представники сторін:
від позивачаЛитвиненко Ю.А.
від відповідачане з'явилися
Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БТБ Торг" 1311677,19 грн.
Позовні вимоги мотивовані наявністю підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених ним коштів за період з 12.03.2020 по 20.06.2024, а саме: плати за користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:91:193:0134, площею 0,6710 га, розташованої на проспекті Гонгадзе, 18і у Подільському районі м.Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/6158/25, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 31.07.2025; встановлено строк для подання відзивів на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали.
У підготовчому засіданні 31.07.2025 зобов'язано позивача надати детальний розрахунок заявленої до стягнення суми за 2022 рік помісячно та відкладено підготовче засідання на 14.08.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 повідомлено відповідача про відкладення підготовчого засідання на 14.08.2025.
06.08.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.09.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 25.09.2025 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання 25.09.2025 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідач відзиву на позов/пояснень по суті спору не надав.
У судовому засіданні 25.09.2025 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення, вступну та резолютивну частину якого буде проголошено 25.09.2025 після оголошеної перерви.
В судовому засіданні 25.09.2025 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
Відповідно до інформаційної довідки від 07.05.2025 №425757744 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 14.08.2014 право власності на майновий комплекс з такими складовими частинами: будівля, А (загальна площа 20.6 кв.м); будівля, Б (загальна площа 23.8 кв.м); будівля, В (загальна площа 23.8 кв.м); будівля, Г (загальна площа 23.8 кв.м); будівля, Д (загальна площа 23.8 кв.м), що розташований за адресою: м.Київ, просп.Г.Гонгадзе, 18-і, зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "БТБ Торг" (ідентифікаційний код 425757744).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000106252024 від 17.01.2024, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:193:0134, площею 0,6710 га, код виду цільового призначення - 02.07 (для іншої житлової забудови) на просп.Георгія Гонгадзе, 18-і у Подільському районі міста Києва проведена 23.02.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у м.Києві на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 27.08.2015.
Отже, зазначена земельна ділянка сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні ст.79-1 Земельного кодексу України з 23.02.2016.
Рішенням Київської міської ради від 02.11.2023 №7257/7298 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "БТБ Торг" в оренду земельної ділянки для експлуатації та обслуговування майнового комплексу на просп.Г.Гонгадзе, 18-і у Подільському районі міста Києва" вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю "БТБ Торг", за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,6710 га (кадастровий номер 8000000000:91:193:0134, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29 червня 2022 року №НВ-0000558932022) для експлуатації та обслуговування майнового комплексу (код виду цільового призначення - 02.07, для іншої житлової забудови) на просп.Георгія Гонгадзе, 18-і у Подільському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, на нерухоме майно 05 серпня 2014 року, номер запису про право власності 6683306 (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код виду цільового призначення - 02.07).
На підставі цього рішення між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БТБ Торг" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 21.03.2024 №240.
Згідно інформаційної довідки від 06.03.2025 №416609286 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір оренди земельної ділянки зареєстровано 21.03.2024 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, орендодавцем є: Київська міська рада, орендарем: Товариство з обмеженою відповідальністю "БТБ Торг".
Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, наявних в матеріалах справи, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,6710 га, кадастровий номер 8000000000:91:193:0134, за 2020 рік складає 10137117,91 грн, за 2021 - 10137117,91 грн, за 2022 рік - 11150829,70 грн, за 2023 рік - 12823454,16 грн, за 2024 рік - 13477450,32 грн.
Також у справі наявний лист Головного управління ДПС у місті Києві від 21.01.2025 №1729/5/26-15-04-15-03, яким повідомлено, що відповідач податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за спірний період до ДПІ подавав та сплачував земельний податок на землю в такому розмірі: за 2020 рік - 17475,93 грн; за 2021 рік - 23301 грн; за 2022 рік - 4383,5 грн; а разом - 45160,43 грн.
Стверджуючи, що відповідач безпідставно зберіг кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою 8000000000:91:193:0134 за період з 12.03.2020 по 20.03.2024, позивач просить стягнути з відповідача 1311677,19 грн з урахуванням суми сплаченого відповідачем земельного податку, а заявлена до стягнення сума розрахована так: 1) з 12.03.2020 по 31.12.2020 10137117,91*3%/366*295 днів = 245118,84 грн; 2) з 01.01.2021 по 31.12.2021 10137117,91*3%/365*365 днів = 304113,54 грн; 3) з 01.01.2022 по 31.12.2022 11150829,70*3%/365*365 днів = 334524,89 грн; 4) з 01.01.2023 по 31.12.2023 12823454,16*3%/365*365 днів = 384703,63 грн; 5) з 01.01.2024 по 20.03.2024 13477450,32*3%/366*80 днів = 88376,72 грн, всього 1356837,62 грн - 45160,43 грн сплаченого відповідачем земельного податку = 1311677,19 грн.
За твердженнями позивача, розрахунок обчислений з урахуванням такого:
1. За період з 20.05.2020 - 31.12.2020 згідно додатку 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2020 рік" від 12.12.2019 №456/8029;
2. За період з 01.01.2021 - 31.12.2021 згідно додатку 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2021 рік" від 24.12.2020 №24/24;
3. 01.01.2022 - 31.12.2022 згідно додатку 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" від 09.12.2021 №3704/3745;
4. 01.01.2023-31.12.2023 згідно додатку 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2023 рік" від 08.12.2022 №5828/5869;
5. 01.01.2024-06.06.2024 згідно додатку 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2024 рік" від 14.12.2023 №7531/7572.
В перелічених додатках до рішення Київської міської ради визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) і до земель з видом цільового призначення - 02.07 для іншої житлової забудови застосовується ставка у розмірі 3%.
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечень не надав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст.80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.
За змістом ст.ст.122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями ч.1 ст.21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).
Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Крім того, правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст.120 Земельного кодексу України.
Виходячи зі змісту означеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку в разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
Як вбачається з положень ст.120 Земельного кодексу України виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведені в оренду попередньому власнику.
Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18 та Верховного Суду від 15.12.2021 в справі №924/856/20.
Відповідно до ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 в справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані.
У постанові від 05.08.2022 в справі №922/2060/20 Верховний Суд при розгляді спору в подібних правовідносинах, де серед іншого встановлювались обставини щодо площі земельної ділянки, яку використовував власник розташованого на ній нерухомого майна, дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 Земельного кодексу України).
Згідно зі ст.126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Як вже вказувалося судом, відповідно до інформаційної довідки від 07.05.2025 №425757744 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 14.08.2014 право власності на майновий комплекс з такими складовими частинами: будівля, А (загальна площа 20.6 кв.м); будівля, Б (загальна площа 23.8 кв.м); будівля, В (загальна площа 23.8 кв.м); будівля, Г (загальна площа 23.8 кв.м); будівля, Д (загальна площа 23.8 кв.м), що розташований за адресою: м.Київ, просп.Г.Гонгадзе, 18-і, зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "БТБ Торг" (ідентифікаційний код 425757744).
Зазначені будівлі розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:193:0134, площею 0,6710 га, зареєстрованій в Державному земельному кадастрі 23.02.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у м.Києві на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 27.08.2015, з кодом виду цільового призначення - 02.07 (для іншої житлової забудови).
Відповідно до ст.83 Земельного кодексу України територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником земельної ділянки площею 0,6710 га з кадастровим номером 8000000000:91:193:0134.
21.03.2024 між Київською міською радою та відповідачем було укладено договір оренди спірної земельної ділянки.
За таких обставин відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача у період з 12.03.2020 по 20.03.2024 не може бути визнане як її самовільне використання, однак не дає права на безоплатне використання такої земельної ділянки.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком певної події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За змістом ст.1212 глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" для кондикційних зобов'язань характерним є приріст майна у набувача без достатніх правових підстав.
Частина друга вказаної норми регламентує, що при цьому вина набувача майна, потерпілого чи інших осіб не має значення, а визначальним є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Частиною 1 ст.93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (ч.1 ст.96 Земельного кодексу України).
Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ст.92 цього кодексу).
Право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 Земельного кодексу України). До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (ст.ст.1212-1214 Цивільного кодексу України).
Тобто, при розгляді даної категорії справ не мають жодного значення причини, з яких відповідач не оформив право користування земельною ділянкою, у тому числі якщо це сталося в результаті поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №922/981/18, у постанові від 02.06.2020 у справі №922/2417/19, від 21.03.2023 по справі №922/2095/21.
Отже фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України. Вказаний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17.
Згідно вимог ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Судом встановлено обставини формування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:193:0134, площею 0,6710 га як об'єкту земельних правовідносин 23.02.2016.
Згідно з п.284.1 ст.284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.
Принцип платного використання землі також передбачено ст.206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.72, 14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).
Таким чином, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Отже, оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки у спірний період, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як користувача вже сформованої земельної ділянки, є орендна плата, яка відповідачем у спірний період не сплачувалась. Доказів протилежного суду не надано, а сплачений відповідачем у спірний період земельний податок підлягає зарахуванню в рахунок оплати орендної плати за землю.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 в справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 в справі №320/5877/17 (п.71).
Також, висновок про те, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, наведено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.
Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Як вже зазначалося судом, відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, наявних в матеріалах справи, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,6710 га, кадастровий номер 8000000000:91:193:0134, за 2020 рік складає 10137117,91 грн, за 2021 - 10137117,91 грн, за 2022 рік - 11150829,70 грн, за 2023 рік - 12823454,16 грн, за 2024 рік - 13477450,32 грн.
Відповідач доказів протилежного суду не надав, контррозрахунку орендної плати за спірний період не навів, а тому суд приймає за основу наведені позивачем розміри нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у спірний період.
Однак, суд не погоджується із розрахунком позивача в частині нарахування відповідачу орендної плати за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, з урахуванням наведеного нижче.
Відповідно до абзацу 1 підпункту 69.14 п.69 підрозділу "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України за період з 01.03.2022 до 31.12.2022 не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної форми власності) за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.
Наказом від 22.12.2022 №309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, додатком (Переліком) до якого, у п.2.11 "Вся територія міста Києва" була віднесена до території активних бойових дій з 24.02.2022 по 30.04.2022.
Із граматичного тлумачення норми вбачається, що період пільги визначається з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року та не ставиться в залежність від періоду дії активних бойових дій, а обумовлена фактом проведенням на території активних бойових дій або тимчасової окупації.
Здійснюючи систематичне тлумачення, суд вважає необхідно порівняти формулювання аналогічної пільги 2022 року із пільгою 2023 року, яка закріплена в наступному абзаці цього пункту.
Так, згідно абз.2 п.69.14 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.
Відтак, законодавець у 2023 році, запроваджуючи аналогічну пільгу, використав інакше формулювання норми, чітко вказавши обмеження періоду дії пільги. Така пільга у 2023 році обмежена періодом календарного місяця, в якому на території відбувалися активні бойові дії або територія була тимчасово окупована.
Використані судом методи тлумачення норми закону спрямовані на усунення сумнів у тому, що норма закону спрямована на звільнення наймачів (юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) земельних ділянок державної та комунальної власності від сплати плати за землю за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року.
Таким чином, за вказаний період відповідач не повинен був платити плату за користування земельною ділянкою безвідносно до укладення договору оренди чи без нього, тому територіальна громада міста Києва не могла набути майно (кошти) в якості орендної плати за користування спірною земельною ділянкою за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 на суму 280451,00 грн.
Крім того, позивачем при розрахунку розміру заявлених позовних вимог застосовано ставку орендної плати у розмірі 3% згідно додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2021 рік" від 24.12.2020 №24/24, додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" від 09.12.2021 №3704/3745, додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2023 рік" від 08.12.2022 №5828/5869, додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2024 рік" від 14.12.2023 №7531/7572 та за умови відсутності за увесь розрахунковий період орендарів нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив такий правовий висновок: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку ст.1212 Цивільного кодексу України (п.27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, п.7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20).
Отже, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що сума безпідставно збережених відповідачем коштів, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "БТБ Торг" за спірний період (за вирахуванням періоду з 01.03.2022 по 31.12.2022) становить 1031226,19 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БТБ Торг" (04208, місто Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 18-І, ідентифікаційний код 38954038) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) 1031226 (один мільйон тридцять одна тисяча двісті двадцять шість) грн 18 коп. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою та судовий збір у розмірі 12374 (дванадцять тисяч триста сімдесят чотири) грн 71 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 19.11.2025
Суддя Ю.М.Смирнова