ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.11.2025Справа № 910/10912/25
За позовом Адвокатського об'єднання "Лігал консалтинг груп" (м. Київ)
до Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" (м. Київ)
про стягнення 81 592,42 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Адвокатське об'єднання "Лігал консалтинг груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" про стягнення 81 592,42 грн, з яких: 67 115,21 грн інфляційних втрат та 14 477,21 грн 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням строків розрахунків за надані послуги за договором про надання правової допомоги № 14 від 15.08.2022.
Ухвалою від 10.09.2025 відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд, як малозначної, здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
18.09.2025 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження
25.11.2024 від відповідача надійшла заява про розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Згідно з частинами 1, 2 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною 4 статті 250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення, або про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Частиною 7 статті 250 ГПК України встановлено, що частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.
Зважаючи на предмет позовних вимог та ціну позову, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа є малозначною та підлягає розгляду лише за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження. У зв'язку з цим, означену заяву залишено судом без задоволення.
29.09.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
15.08.2022 між Адвокатським об'єднанням "Лігал Консалтинг Груп" (адвокатське об'єднання) та Державною судноплавною компанією "Чорноморське морське пароплавство" (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги № 14 (далі - договір), за яким клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в супроводженні судових справ у суді першої інстанції, де ДСК "ЧМП" є позивачем/відповідачем/третьою особою, а саме - у справі № 815/4290/13-а. № 910/15013/21, № 910/6998/21, № 916/634/21, № 916/2648/21, в суді апеляційної інстанції у справі 910/9164/20, а також у справі 910/21402/21 - в суді касаційної інстанції (п. 1.1 з урахуванням додаткової угоди № 1 від 06.09.2022 до договору).
Клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу щодо повернення/стягнення грошових коштів клієнта, які були заблоковані на рахунках Зовнішекономбанку СРСР.
Клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу щодо списання/погашення податкової заборгованості клієнта відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.07.1999 № 1181 "Про заходи щодо введення Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" з фінансово-економічної кризи".
Відповідно до п. 1.2 договору клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в супроводженні пошуку державного майна, яке належить на праві господарського відання клієнту, сприяти в реєстрації майна в єдиному реєстрі державного майна, сприяти в проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Воробйова, 1; м. Одеса, пляж Отрада, 13; м. Одеса, вул. Приморська, 7; м Одеса, вул. Сегедська, 8а.
Згідно з п. 1.4 договору клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу щодо захисту інтересів клієнта в судових справах, адміністративних справах, кримінальних справах, представляти інтереси клієнта в органах державної влади щодо об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 7.
Пунктом 1.5 договору визначено, що клієнт доручає, а адвокат адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання представляти інтереси клієнта у кримінальних провадженнях №№ 120211600000000182, 42020160000000766, 12013170500005977, 12018000000000534.
У відповідності до п. 2.1 договору адвокатське об'єднання, на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов'язання з надання наступної юридичної допомоги:
- надає клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо способів і шляхів захисту інтересів клієнта в судах, та інших органах, організаціях, установах;
- готує адвокатські запити, претензії, вимоги, заяви, клопотання, скарги та інші необхідні документи з метою виконання зобов'язань, зазначених в розділі 1 цього договору (предмет договору);
- представляє інтереси клієнта в судах та інших органах, організаціях, установах, підприємствах відповідно до розділу 1 цього договору.
Відповідно до пунктів 3.1.4 та 3.1.5 договору клієнт зобов'язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг не пізніше 45 днів з дати його отримання. Оплачувати юридичну допомогу у відповідності до розділу 4 договору. Вартість юридичної допомоги (юридичних послуг) за цим договором визначається у додатках до цього договору. Вартість юридичних послуг клієнт оплачує в гривнях шляхом перерахування грошової суми на рахунок адвокатського об'єднання (п. 4.1 договору).
Згідно з п. 4.2 договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт приймання-передачі наданих послуг, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об'єднанням юридичної допомоги. Акт може надсилатися клієнту адвокатським об'єднанням за допомогою поштового відправлення цінним листом, або на електронну пошту info@blasco.com.ua
Відповідно до п. 4.3 договору клієнт зобов'язаний перерахувати суму, зазначену в акті приймання-передачі наданих адвокатських послуг протягом 30 календарних днів з моменту підписання такого акту на рахунок адвокатського об'єднання.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2022 року або до виконання сторонами своїх зобов'язань по договору (п. 7.1 договору).
Додатками до договору №№ 1 та 2 від 15.08.2022 сторони узгодили вартість однієї години робочого часу в залежності від виду юридичних послуг, що надаються позивачем.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2024 у справі №910/5999/24 було задоволено позов Адвокатського об'єднання "ЛІГАЛ КОНСАЛТИНГ ГРУП" до Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" та стягнуто з відповідача 499 400, 00 грн боргу за договором про надання правової допомоги від 15.08.2022.
Рішення Господарського суду міста Києва №910/5999/24 від 09.08.2024 оскаржено до апеляційної інстанції не було, а отже - набрало законної сили.
Спір виник внаслідок того, що відповідач грошове зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 20 750,69 грн інфляційних втрат та 7 654,74 грн 3% річних за період з 10.03.2024 по 13.09.2024.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2024, у справі № 910/11323/24 стягнено з Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" на користь Адвокатського об'єднання "ЛІГАЛ КОНСАЛТИНГ ГРУП" інфляційних втрат у розмірі 20 750,69 грн., 3% річних у розмірі 7 654,74 грн та судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн.
Рішення Господарського суду міста Києва № 910/11323/24 від 25.11.2024 оскаржено до апеляційної інстанції не було та набрало законної сили.
Обставини, встановлені у справах №910/5999/24 та № 910/11323/24 під час провадження у даній справі суд вважає такими, що відповідно до приписів ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.
Позивач вказує, що у зв'язку з існуванням у відповідача грошового зобов'язання перед АО "ЛІГАЛ КОНСАЛТИНГ ГРУП", доказів сплати якого до суду не надано, ним розраховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 67 115,21 грн інфляційних втрат та 14 477,21 грн 3 % річних за період з 14.09.2024 по 01.09.2025.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів та інфляційних втрат є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові, та не є завданими кредитору збитками.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що оскільки винесено судове рішення про стягнення боргу з відповідача , то договірне зобов'язання між сторонами вважається припиненим.
Главою 50 Цивільного кодексу України визначено перелік підстав припинення зобов'язань, а саме: припинення зобов'язання виконанням, припинення зобов'язання переданням відступного, припинення зобов'язання зарахуванням, зарахування у разі заміни кредитора, припинення зобов'язання за домовленістю сторін, припинення зобов'язання прощенням боргу, припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі, припинення зобов'язання неможливістю його виконання, припинення зобов'язання смертю фізичної особи, припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи.
Рішення ж суду є юридичним наслідком судового процесу, а не самою підставою для припинення зобов'язання; зобов'язання припиняється відповідно до закону, а судове рішення підтверджує законність цього припинення або примусово його виконує, якщо відповідач не виконує його добровільно.
Відтак, такі доводи відповідача відхиляються, як необґрунтовані.
Стосовно доводів відповідача про те, що повторний розгляд спору суперечить ст. 43 ГПК України, тому що предметом і підставами позову в даній справі є ті самі правовідносини, що були предметом розгляду у справі № 910/11323/24.
Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за період 14.09.2024 по 01.09.2025, коли в справі 910/11323/24 предметом було стягнення було стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за період з 10.03.2024 по 12.09.2024.
Також відповідач зазначає, що повторне нарахування інфляційних втрат та 3% річних фактично є подвійною відповідальністю за одне й те саме порушення , що суперечить принципам справедливості та пропорційності цивільного законодавства України.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Частиною 5 ст. 11 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, застосування ст. 625 ЦК України після винесення рішення суду, спонукає боржника виконати таке рішення, адже сума коштів, що підлягає до стягнення продовжує зростати до моменту фактичного виконання рішення суду і може бути стягнена за бажанням стягувача (кредитора).
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим. Вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.
3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність, арифметичну вірність та відповідність умовам договору і вимогам чинного законодавства України.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
При цьому сплата трьох процентів та інфляційних втрат є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові, та не є завданими кредитору збитками.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Адвокатського об'єднання "Лігал консалтинг груп" до Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" про стягнення 67 115,21 грн інфляційних втрат та 14 477,21 грн 3 % річних підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" (01135, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 29; ідентифікаційний код 01125614) на користь Адвокатського об'єднання "ЛІГАЛ КОНСАЛТИНГ ГРУП" (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 32, оф. 8; ідентифікаційний код 44746068) 67 115 (шістдесят сім тисяч сто п'ятнадцять) грн 21 коп. інфляційних втрат, 14 477 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят сім) грн 21 коп. 3% річних та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко