ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.11.2025Справа № 910/14345/22
За заявою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі №910/14345/22,
за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро";
до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" (відповідач 1);
Товариства з обмеженою відповідальністю "Родючість плюс" (відповідач 2);
про стягнення 9 697 985,39 грн.
Суддя Мандриченко О. В.
Секретар судового засідання Григоренко С.В.
Представники:
Від заявника: Скрипник П. Г., адвокат, довіреність від 11.04.2025;
Від стягувача: Іващенко І.О., адвокат, довіреність № 167 від 11.10.2024;
Від боржника 1: не з'явилися;
Від боржника 2: не з'явилися;
За участю представника ГУ ДКС у місті Києві: Статкевич В.В., в порядку самопредставництва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 позов Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Родючість плюс" задоволено повністю.
22.11.2023 Господарським судом міста Києва видані відповідні накази.
24.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява приватного виконавця Жаботинського Івана Володимировича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі №910/14345/22.
В своїй заяві приватний виконавець просить суд звернути стягнення на грошові кошти у розмірі 8 329 695,81 гривень, що знаходяться на відповідному бюджетному рахунку Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві в рахунок задоволення вимог стягувача по зведеному виконавчому провадженню № НОМЕР_2 з примусового виконання: наказу Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/14345/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родючість плюс" (02002, м. Київ, вул. Митрополита Андрія Шептицького, буд. 4А, ідентифікаційний код: 35976703) на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 32, ідентифікаційний код: 14352406) заборгованості за простроченим кредитом у розмірі 8 198 310 (вісім мільйонів сто дев'яносто вісім тисяч триста десять) грн 27 коп. (ВП № НОМЕР_3) та наказу Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/14345/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родючість плюс" (02002, м. Київ, вул. Митрополита Андрія Шептицького, буд. 4А, ідентифікаційний код: 35976703) на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 32, ідентифікаційний код: 14352406) судового збору у розмірі 61 487 (шістдесят одна тисяча чотириста вісімдесят сім) грн 33 коп. (ВП № НОМЕР_1).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2025 розгляд заяви приватного виконавця Жаботинського Івана Володимировича призначено на 11.11.2025.
11.11.2025 до господарського суду від приватного виконавця Жаботинського Івана Володимировича надійшла заява про уточнення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі №910/14345/22.
У судовому засіданні 11.11.2025 судом було оголошено перерву до 18.11.2025.
У судове засідання 18.11.2025 з'явилися представники заявника, стягувача та ГУ ДКС у місті Києві, представники боржників не з'явилися, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
За змістом ч. 4 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви без участі представників боржників.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що заява приватного виконавця Жаботинського Івана Володимировича не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 326 Господарського процесуального кодексуУкраїни, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно із частиною першою статті 327 Господарського процесуального кодексуУкраїни, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Питання звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку регулюється статтею 336 Господарського процесуального кодексуУкраїни. Зокрема, частиною першою цієї статті визначено, що суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною другою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.
У статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
За змістом частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Також необхідно зазначити, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже у разі повернення коштів судового збору з державного бюджету - боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство здійснює безспірне списання коштів на виконання рішень суду про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України, Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету здійснюється органом Казначейства за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013 (далі - Порядок).
Пунктом 5 Порядку унормовано, повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Абзацом 7 пункту 5 Порядку передбачено, що заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню, із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), дата та номер судового рішення, яке набрало законної сили (у разі повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), сума коштів, що підлягає поверненню (перерахуванню), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 53 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Частиною 4 даної статті визначено, що на належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 № 1280 Головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Головне управління Казначейства) є територіальними органами Державної казначейської служби України. Основним завданням Головного управління Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. (пункти 1,3 Положення).
Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 4 пункту 4 Положення).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80)).
Водночас, грошові кошти не можуть примусово стягуватись з державного органу. Кожне міністерство, інший державний орган покликані виконувати державні функції, покладені на них відповідно до законодавства; саме з цією метою здійснюється їх фінансування. Примусове стягнення коштів з головного управління казначейства чи іншого державного органу може призвести до неможливості виконання ними покладених на них функцій, а відтак до розбалансування державної влади (близька за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 902/21/21).
Суд також зауважує, що Головне управління Казначейства та не є банком в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та фінансовою установою відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
З огляду на визначення нормами чинного законодавства окремого порядку повернення грошових коштів з Державного бюджету України, в якому фактично Головне управління Казначейства виступає в якості розпорядника коштів, а не боржника суд приходить до висновку про неможливість звернення стягнення на кошти які знаходяться на рахунках Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві та задоволення заяви приватного виконавця.
А відтак, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Жаботинському Івану Володимировичу у задоволенні заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі №910/14345/22.
Керуючись ст. 234, 235, 336 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. У задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі №910/14345/22 відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно та підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О. В. Мандриченко