ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.11.2025Справа № 910/8809/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Петькун Д.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "ТРИПІЛЬСЬКА БРАМА" (08703, вул. Каштанова, буд. 6, оф. 9,м. Обухів, Обухівський р-н, Київська обл., код ЄДРПОУ 35752481)
до Проектного інституту Служби Безпеки України (01054, вул. Золотоворітська, буд.5,м. Київ, код ЄДРПОУ 13695877)
про розірвання договору та стягнення 952 659,69 грн
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання;
Обслуговуючий кооператив "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "ТРИПІЛЬСЬКА БРАМА" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Проектного інституту Служби Безпеки України (далі - відповідач) про розірвання договору та стягнення 952 659,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що передана відповідачем документація стадії "Проект" за Договором №1-17 від 13.01.2017 про виконання проектних робіт з результатами експертизи, була подана до Державної архітектурно-будівельної інспекції України з метою отримання дозвільних документів на будівельні роботи. Проте, від Державної архітектурно-будівельної інспекції України позивачем було отримано відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 07 грудня 2018 року №ІУ 133183411295, у зв'язку з рядом порушень Державних будівельних норм в проектній документації. Через вказані обставини позивач просить розірвати Договір № 1-17 про виконання проектних робіт, укладений між Проектним інститутом Служби безпеки України та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Трипільська брама" та стягнути з Проектного інституту Служби безпеки України на користь Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Трипільська брама" грошові кошти в сумі 952 659,69 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 суддя Ягічева Н.І. відкрила провадження по справі та призначила підготовче засідання на 02.09.2025.
19.08.2025 в системі "Електронний суд" позивачем сформовано клопотання про долучення доказів.
27.08.2025 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи.
01.09.2025 в системі "Електронний суд" позивачем сформовано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 розгляд справи призначено на 30.09.2025.
09.09.2025 в системі "Електронний суд" відповідачем сформовано заяву про застосування строків позовної давності.
17.09.2025 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, мотивований тим, що на момент проектування Підрядником на земельній ділянці були розташовані два незавершені будівництвом 16-ти та 4-х поверхові секції житлового будинку, незавершена будівництвом школа мистецтв та незавершена будівництвом підземна стоянка. Замовнику було видано на підставі попередньої проєктної документації дозвіл на будівництво по Об'єкту. Належно завірена копія цього дозволу була передана Підряднику відповідно до пп.1.3.2 Договору, що було однією з підстав для початку проведення проектних робіт. Відповідач продовжив розроблення проєктно-кошторисної документації по Об'єкту, на земельній ділянці якого вже існували незавершені будівництвом будівлі, зведені на підставі відповідної проєктно-кошторисної документації, яка не розроблялася Підрядником, однак яка пройшла комплексну експертизу у ДП ЦС Укрінвестекспертизи і отримано позитивний висновок від 19.09.2007 №95А. На думку відповідача, наведені обставини, свідчать, під час проектування, останній, фізично не міг врахувати деякі норми ДБН, оскільки на земельній ділянці вже були розташовані незавершені будівництвом будівлі.
19.09.2025 в системі "Електронний суд" позивачем сформовано заперечення на клопотання.
29.09.2025 в системі "Електронний суд" позивачем сформовано відповідь на відзив.
30.09.2025 в системі "Електронний суд" відповідачем сформовано заперечення на відповідь на відзив та додаткові пояснення у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу по суті на 28.10.2025.
В судовому засідання 28.10.2025 оголошено перерву до 11.11.2025.
В судовому засіданні 11.11.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги, представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні 11.11.2025 було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
13.01.2017 року між Проектним інститутом Служби безпеки України (далі - Підрядник, Відповідач) та Обслуговуючим кооперативом «ЖИТЛОВОБУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «ТРИПІЛЬСЬКА БРАМА» (дала - Замовник, Позивач) будо укладено Договір №1-17 про виконання проектних робіт.
Відповідно до п.1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати проектні роботи щодо об'єкта містобудівної діяльності - Житлового комплексу «Трипільська брама» з прибудованою школою мистецтв по вулиці Лермонтова в м. Обухів - стадія ЕП, П, Р (надалі - об'єкт) у наступному порядку черговості виконання:
1.1.1. перший етап: виконання проектної документації на будівництво Об'єкта, стадія «ЕП» (Ескізний проект);
1.1.2. другий етап: розробка проектно-кошторисної документації по Об'єкту, стадія «П» (проект) із передбаченням 1,2,3 черг будівництва, супровід отримання позитивного висновку на дану проектно-кошторисну документацію (в тому числі частинами - до отримання висновків на всі 3черги будівництва Об'єкта) у органах Укрінвестекспертизи (або її правонаступника);
1.1.3. третій етап: розробка проектно-кошторисної документації по Об'єкту, стадія «РД» (робоча документація) із передбаченням 1,2,3 черг будівництва.
Відповідно до п. 1.2. Договору, проектні роботи, визначені п. 1.1. Договору (надалі - Роботи), виконуються згідно із Завданням на проектування (Додаток № 1 до Договору), діючими Державними будівельними нормами України (ДБН А.2.2-3-2014), а також нормами законодавства України про архітектурну діяльність.
Термін виконання робіт за Договором (п.2.1) визначено Графіком виконання та фінансування робіт (Додаток №2) і встановлено граничною тривалістю до 31 грудня 2017 р.
Строк дії Договору відповідно до п. 9.1 до - 31.12.2017 р., але в будь-якому випадку до повного і належного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Згідно умов Договору, загальна вартість робіт за становить 2 151 309,89 грн. з ПДВ.
На виконання своїх зобов'язань за Договором Позивачем було оплачено Відповідачеві кошти в сумі 1 232 639,73 грн., що підтверджується, платіжним дорученням №41 від 20.01.2017 р. на суму платежу 139 999,02 грн.; платіжним дорученням №84 від 25.05.2017 р. на суму платежу 139 981,02 грн.; платіжним доручення №98 від 15.06.2017 р. на суму платежу 170 774,34 грн.; платіжним дорученням №220 від 12.12.2017 р. на суму платежу 156 893,84 грн.; платіжним дорученням №221 від 15.12.2017 р. на суму платежу 60 653,69 грн.; платіжним дорученням №11 від 17.01.2018 р. на суму платежу 564 247,82 грн.
25 травня 2017 року Сторонами були підписані Видаткова накладна №16-17 та Акт надання послуг № 20-17 на суму наданих послуг 279 980,04 грн. з ПДВ.
Сума сплачена Позивачем Відповідачу за умовами Договору становить 1 232 639,73 грн., з яких 279 980,04 грн. з ПДВ.
Позивач вказує, передана Відповідачем документація стадії «Проект» з результатами експертизи, була подана до Державної архітектурно-будівельної інспекції України з метою отримання дозвільних документів на будівельні роботи.
Проте, від Державної архітектурно-будівельної інспекції України Позивачем було отримано відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 07 грудня 2018 року №ІУ 133183411295. Серед невідповідностей поданих документів Державною архітектурно-будівельною інспекцією України вказано ряд порушень Державних будівельних норм в проектній документації. Позивач ще кілька разів звертався в Державну архітектурно-будівельну інспекцію України з метою отримання дозвільних документів на будівництво, але вказаний орган так і не видав документів на будівництво у зв'язку з невідповідністю проектної документації вимогам законодавства, що підтверджується листом ДАБІ №40-305-(301-2)/1773-19 від 18.03.2019 р., листом ДАБІ №40-305-(301- 2)/5198-19 від 17.07.2019 р., листом ДАБІ №Ґ40-302-449/20 від 13.10.2020 р.).
Через вказані вище обставини позивач просить розірвати Договір № 1-17 про виконання проектних робіт, укладений між Проектним інститутом Служби безпеки України та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Трипільська брама" та стягнути з Проектного інституту Служби безпеки України на користь Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Трипільська брама" передоплати в сумі 952 659,69 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що на момент проєктування Підрядником на земельній ділянці були розташовані два незавершені будівництвом 16-ти та 4-х поверхові секції житлового будинку, незавершена будівництвом школа мистецтв та незавершена будівництвом підземна стоянка. Замовнику було видано на підставі попередньої проєктної документації дозвіл на будівництво по Об'єкту. Належно завірена копія цього дозволу була передана Підряднику відповідно до пп.1.3.2 Договору, що було однією з підстав для початку проведення проектних робіт. Відповідач продовжив розроблення проєктно-кошторисної документації по Об'єкту, на земельній ділянці якого вже існували незавершені будівництвом будівлі, зведені на підставі відповідної проєктно-кошторисної документації, яка не розроблялася Підрядником, однак яка пройшла комплексну експертизу у ДП ЦС Укрінвестекспертизи і отримано позитивний висновок від 19.09.2007 №95А. На думку відповідача, наведені обставини, свідчать, під час проектування, останній, фізично не міг врахувати деякі норми ДБН, оскільки на земельній ділянці вже були розташовані незавершені будівництвом будівлі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.
Положеннями ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Так, матеріалами справи встановлено, на виконання своїх зобов'язань за Договором Позивачем було оплачено Відповідачеві кошти в сумі 1 232 639,73 грн., що підтверджується, платіжним дорученням №41 від 20.01.2017 р. на суму платежу 139 999,02 грн.; платіжним дорученням №84 від 25.05.2017 р. на суму платежу 139 981,02 грн.; платіжним доручення №98 від 15.06.2017 р. на суму платежу 170 774,34 грн.; платіжним дорученням №220 від 12.12.2017 р. на суму платежу 156 893,84 грн.; платіжним дорученням №221 від 15.12.2017 р. на суму платежу 60 653,69 грн.; платіжним дорученням №11 від 17.01.2018 р. на суму платежу 564 247,82 грн.
25 травня 2017 року Сторонами були підписані Видаткова накладна №16-17 та Акт надання послуг № 20-17 на суму наданих послуг 279 980,04 грн. з ПДВ.
Сума сплачена Позивачем Відповідачу за умовами Договору становить 1 232 639,73 грн., з яких 279 980,04 грн. з ПДВ.
Документація стадії «Проект» з результатами експертизи, замовником якої був саме Проектний інститут Служби безпеки України, була подана до Державної архітектурно-будівельної інспекції України з метою отримання дозвільних документів на будівельні роботи.
Проте, від Державної архітектурно-будівельної інспекції України Позивачем було отримано відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 07 грудня 2018 року №ІУ 133183411295. Серед невідповідностей поданих документів Державною архітектурно-будівельною інспекцією України вказано ряд порушень Державних будівельних норм в проектній документації. Позивач ще кілька разів звертався в Державну архітектурно-будівельну інспекцію України з метою отримання дозвільних документів на будівництво, але вказаний орган так і не видав документів на будівництво у зв'язку з невідповідністю проектної документації вимогам законодавства, що підтверджується листом ДАБІ №40-305-(301-2)/1773-19 від 18.03.2019 р., листом ДАБІ №40-305-(301- 2)/5198-19 від 17.07.2019 р., листом ДАБІ №Ґ40-302-449/20 від 13.10.2020 р.).
Згідно п. 1.7 Договору, у разі, якщо у процесі виконання Робіт Підрядником буде встановлено, що будь-які з наданих Замовником документів для виконання Робіт у будь-якій частині суперечать вимогам містобудівного законодавства або є такими, виконання яких є несумісним із належним виконанням Робіт, Підрядник має право зупинити виконання Робіт та направити Замовнику перелік необхідних - але відсутніх, або не у повному обсязі і якості, - документів, за вимогами чинного Законодавства.
Також в п.2.3. Договору №№1-17 Сторони визначили, якщо в процесі виконання Робіт виявиться неминучість одержання негативного результату або недоцільність подальшого проведення Робіт, Підрядник зобов'язаний зупинити їх виконання i письмово повідомити про це Замовника у дводенний робочий термін після припинення Робіт з обов'язковим наданням відповідного обґрунтування. У цьому випадку Сторони зобов'язуються у 10-ти денний робочий термін з моменту отримання повідомлення розглянути питання про доцільність i напрямки продовження Робіт.
Пунктом 4.8 Державних будівельних норм А.2.2-3:2014, проектна документація на будинки, будівлі, споруди, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури, їх черги таабо пускові комплекси має бути розроблена з урахуванням будівельних норм та стандартів, чинних на час передачі її замовнику.
В матеріалах справи між сторонами міститься переписка в період з 2018 по 2020 р., що підтверджується, листом ОК «ЖБК «ТРИПІЛЬСЬКА БРАМА» за вих..№21 від 25.04.2018 р.; листом ОК «ЖБК «ТРИПІЛЬСЬКА БРАМА» за вих..№22 від 05.05.2018 р.; листом ПІ СБУ за вих..№32-352 від 19.10.2018 р.; листом ПІ СБУ за вих..№32-408 від 19.11.2018 р.; листом ОК «ЖБК «ТРИПІЛЬСЬКА БРАМА» за вих..№1 від 03.01.2019 р.; листом ОК «ЖБК «ТРИПІЛЬСЬКА БРАМА» за вих..№2 від 03.01.2019 р. з описом вкладення; 7. лист ПІ СБУ за вих.№32-8 від 21.01.2019 р.; 8. лист ОК «ЖБК «ТРИПІЛЬСЬКА БРАМА» за вих..№5 від 28.01.2019 р.; листом ОК «ЖБК «ТРИПІЛЬСЬКА БРАМА» за вих..№12 від 13.03.2019 р.; листом ПІ СБУ за вих.№19/8-1608 від 25.03.2019 р.; листом ОК «ЖБК «ТРИПІЛЬСЬКА БРАМА» за вих..№18 від 17.11.2020 р. з описом вкладення та конвертом. Вказана переписка підтверджує той факт, що роботи не виконані в належному вигляді та не передані позивачу в повному обсязі.
Згідно Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, 2021 році Відповідач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Трипільська брама» про стягнення 1106926,20 грн., з яких 1025087,26 грн. заборгованість, 2016,57 грн. 3% річних, 8066,26 грн. пеня та 71756,11 грн. штраф.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на виконання проектних робіт від 13.01.2017 № 1-17 щодо здійснення розрахунку за виконані позивачем проектні роботи у строк встановлений договором.
Судовою будівельно-технічною експертизою (висновок №15264/21-44 від 25.07.2023 р.), проведеною у справі 911/83/21, встановлено, що надана на дослідження проектно-кошторисна документація по об'єкту «Будівництво житлового комплексу «Трипільська брама» з прибудованою школою мистецтв по вул. Лермонтова в м. Обухові Київської області», розроблена Проектним інститутом Служби безпеки України, не відповідає вимогам договору на виконання проектних робіт від 13.01.2017 р. №1-17, укладеного між сторонами у справі та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме:
- п.3.13 ДБН 360-92 щодо додержання відстані від багатоповерхового будинку до садибної забудови;
- додатку Д ДСТУ Б А.2.4-4:2009 щодо заповнення основного напису у текстових документах проектної документації стадії «Проект» (П);
- п.2.24 ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», щодо нормативних площ приміщень в квартирах;
- таблиці 7.4б ДБН 360-92, а саме не забезпечено нормативну кількість машино-місць;
- ДБН В2.2-15-2005 (розділ 3), СН № 2605-82 (п.4.51), ДСП № 173-96 (п.4.6), ДБН 360-92 (п.3.13); щодо розрахунків інсоляції та природної освітленості при розміщенні нового будівництва в існуючій забудові;
- ДБН 360-92 (п.3.15) ДСП № 193-96 (пп.6.1, 6.2) ДБН Б.2.2-5:2011 (п.6.3) щодо забезпечення нормативної площі озеленення території проектування;
- п.6.8.6 ДБН Б.2.2-5:2011 стосовно облаштування усіх обов'язкових елементів благоустрою дитячих майданчиків;
- ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»;
- п.1.2. Договору на виконання проектних робіт від 13.01.2017 № 1-17.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (частини 1-2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Тобто, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов'язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.
Метою оцінки є з'ясування можливості використання даного висновку як джерела фактів, на яких ґрунтується вирішення справи по суті, і водночас самих цих фактів як доказів. Як будь-які інші докази, висновок експерта оцінюється на предмет його допустимості, належності, достовірності та достатності для вирішення справи.
У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи. Вказану правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 16.05.2018р. по справі №910/21025/16.
За таких підстав, Суд приймає до уваги висновок експерта №15264/21-44 від 25.07.2023 за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи, складений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, який був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (п. 1 ст. 384, п. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України), оскільки висновок експертизи стосуються предмета доказування у даній справі, не суперечить іншим матеріалам справи і не викликає сумнівів у його неправильності.
Крім того, Суд зазначає, що проведення судової експертизи доручався державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу", а тому за таких підстав, вказаний висновок експерта є належними та допустимими доказами відповідно до ст.ст. 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
Якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім'я замовника, якщо інше не встановлено договором.
Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання.
Відповідно до ст. 852 Цивільного кодексу України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.
За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду. (ст. 859 Цивільного кодексу України)
За нормами ст. 858 Цивільного кодексу України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:
1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;
2) пропорційного зменшення ціни роботи;
3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.
Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
Умова договору підряду про звільнення підрядника від відповідальності за певні недоліки роботи не звільняє його від відповідальності за недоліки, які виникли внаслідок умисних дій або бездіяльності підрядника.
Підрядник, який надав матеріал для виконання роботи, відповідає за його якість відповідно до положень про відповідальність продавця за товари неналежної якості.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). (ст. 610 Цивільного кодексу України)
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені нормою статті 651 Цивільного кодексу України. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі № 910/2861/18).
Враховуючи встановлені судом обставини та висновок судової експертизи №15264/21-44 від 25.07.2023, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено істотне порушення, що в силу частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є підставою для його розірвання.
Обґрунтовуючи вимоги в частині стягнення з відповідача 952 659,69 грн попередньої оплати позивач вказує на той факт, що строк для виконання робіт уже минув, Підрядник (Відповідач) зі свого боку не виконав в повному обсязі та належним чином передбачені Договором №1-17 від 13.01.2017 р. роботи.
Разом з цим, ст. 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Системний аналіз положень ст.ст.11, 177, 202, 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Загальна умова ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Відповідно до приписів ст.1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Отже із врахуванням того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем робіт на суму 952 659,69 грн, а укладений між сторонами правочин підлягає розірванню у зв'язку з порушення відповідачем своїх зобов'язань за вказаним правочином, підстава для отримання грошових коштів, які були оплачені позивачем в якості попередньої оплати за спірним договором, відпала. Внаслідок цього позовні вимоги про стягнення з відповідача 952 659,69 грн передплати підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача щодо продовження розроблення проєктно-кошторисної документації по Обєкту, на земельній ділянці якого вже існували незавершені будівництвом будівлі, суд зазначає наступне.
Проектний інститут СБУ, як Підрядник за Договором №1-17 від 13.01.2017 р., не продовжував розроблення проєктно-кошторисної документації, а мав за умовами договору розробити нову проєктно-кошторисну документацію, яка мала б відповідати діючим на час її розроблення державним будівельним нормам, стандартам, правилам.
Щодо заявленої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.9.1 Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє 31.12.2017 р., але в будь-якому випадку до повного і належного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Інших змін до цього положення Договору №1-17 сторонами не вносилось.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із частиною першою статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану».
04.09.2025 в набув чинності Закон України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025 N 4434-IX, який відновлює перебіг строків позовної давності. З розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу виключено норму, що зупиняла строки на час воєнного стану (пункт 19).
Матеріалами справи встановлено, позовна заява пред'явлена до суду - 16.07.2025 р. з урахуванням викладеного, враховуючи наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, поданий позов є таким, що пред'явлений в межах позовної давності, а тому відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених статтею 267 Цивільного кодексу України.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1.Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Розірвати Договір № 1-17 про виконання проектних робіт, укладений 13.01.2017 року між Проектним інститутом Служби безпеки України та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Трипільська брама».
3. Стягнути з Проектного інституту Служби безпеки України (вул. Золотоворітська, 5, м. Київ, 01034, ідентифікаційний код 13695877) на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Трипільська брама» (вул. Каштанова, 6, офіс 9, м. Обухів, Київська обл., 08703, ідентифікаційний код 35752481) грошові кошти в сумі 952 659 (дев'ятсот п'ятдесят дві тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять) грн 69 коп. та 13 854 (тринадцять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) грн 32 коп судового збору.
4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 19.11.2025.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА