вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"19" листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/1111/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Мірошниченко Д.Є., за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.,
розглянувши матеріали
за позовом Закарпатської обласної прокуратури, м. Ужгород в інтересах держави в особі
позивача-1 Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів
позивача-2 Хустської міської ради, м. Хуст Хустського району Закарпатської області
до відповідача-1 Управління освіти, релігій та у справах національностей виконавчого комітету Хустської міської ради, м. Хуст Хустського району Закарпатської області
та до відповідача-2 фізичної особи-підприємця Королькова Максима Вікторовича, м.Виноградів Закарпатської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів
про визнання недійсними договорів та стягнення грошових коштів
За участю представників:
прокуратури - Медвідь О.О., службове посвідчення №069344 від 01.03.2023
позивача-1 - не з'явились
позивача-2 - не з'явились
відповідача-1 - не з'явились
відповідача-2 - Порада С.В., адвокат, ордер серії АО №1199145 від 15.10.2025
третьої особи - не з'явились
Закарпатська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби та Хустської міської ради звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Управління освіти, релігій та у справах національностей виконавчого комітету Хустської міської ради та до фізичної особи-підприємця Королькова Максима Вікторовича, в якому просить суд визнати недійсним договір про закупівлю товарів № 66 від 23.03.2018, укладений між Управлінням освіти, релігій та у справах національностей виконавчого комітету Хустської міської ради та ФОП Корольковим М.В. за результатами відкритих торгів UА-2018-01-31-001619-с; визнати недійсним договір про закупівлю товарів № 48 від 13.03.2019, укладений між Управлінням освіти, релігій та у справах національностей виконавчого комітету Хустської міської ради та ФОП Корольковим М.В. за результатами відкритих торгів UА-2019-02-05-000696-а; визнати недійсним договір про закупівлю товарів № 47 від 13.03.2019, укладений між Управлінням освіти, релігій та у справах національностей виконавчого комітету Хустської міської ради та ФОП Корольковим М.В. за результатами відкритих торгів UА-2019-02-05-000562-а та стягнути з ФОП Королькова Максима Вікторовича на користь Управління освіти, релігій та у справах національностей виконавчого комітету Хустської міської ради кошти в сумі 792 784,2 грн, а з Управління освіти, релігій та у справах національностей виконавчого комітету Хустської міської ради одержані ним за рішенням суду кошти в сумі 792 784,2 грн стягнути в дохід держави.
Також, у позові прокурором заявлено клопотання про залучення до участі у справі Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та клопотання про витребування від Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України належним чином засвідчені копії рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.12.2023 №63/128-р/к, листа ТОВ "Держзакупівлі.Онлайн" від 24.06.2019 № 240619-3 (вх. № 57-01/39кі від 03.07.2019), листа ДП "ПРОЗОРРО" від 28.05.2019 № 206/1716/03 (вх. № 57-01 від 30.05.2019), листа Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 05.10.2020 №2101.3.1-7618/21.2-20 (вх. № 63-01-2873 від 08.10.2020), листа АТ "Укртелеком" від 16.07.2019 №719 вих 80Д731-80Д922 (вх.57-01-45кі від 22.07.2019), листа АТ "Укрсиббанк" від 12.06.2019 №1З-2-0З/887 "БТ" (вх.57-01/34кі від 18.06.2019), листа Головного управління ДФС у Закарпатській області від 12.06.2019 № 13642/10/07-16-13-01-09 (вх.№ 57-01/688 від 18.06.2019), листа ФОП Королькова М.В. б/д б/н (вх. № 57-01/687 від 18.06.2019);листа ТОВ "Кепрейт Партнерс" від 05.10.2020 № 16/10-20 (вх. № 63-01/2884 від 12.10.2020), листа ПрАТ "Київстар" від 12.10.2020 №25435/02 (вх.№63-01/427кі від 16.10.2020).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/1111/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.09.2025 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, залучити Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, призначити підготовче засідання на 29.10.2025 о 10:00 год. та встановити учасникам справи строк для подання до суду заяв по суті спору.
16.10.2025 за вх.№ 02.3.1-02/9058/25 через підсистему "Електронний суд" від фізичної особи-підприємця Королькова Максима Вікторовича до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Також, 16.10.2025 за вх.№ 02.3.1-02/9059/25 через підсистему "Електронний суд" від фізичної особи-підприємця Королькова Максима Вікторовича до суду надійшла заява про зупинення провадження у справі до завершення перегляду судового рішення у касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3456/23.
23.10.2025 за вх.№ 02.3.1-02/9312/25 через підсистему "Електронний суд" від Закарпатської обласної прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив.
29.10.2025 підготовче засідання у справі не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді у щорічній основній відпустці у період з 27.10.2025 по 31.10.2025 включно відповідно до наказу Господарського суду Закарпатської області № 02.4-08/44-к від 20.10.2025.
З огляду на що, суд ухвалою від 04.11.2025 постановив відкласти підготовче засідання на 19.11.2025 об 11:30 год.
В підготовче засідання 19.11.2025 представники позивачів, відповідача-1 та третьої особи не з'явились, клопотань чи заяв до суду не направили, про причини неявки суд не повідомили, проте були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронних листів від 04.11.2025 та від 05.11.2025.
Представник відповідача-2 у підготовчому засіданні підтримав клопотання про зупинення провадження у даній справі з підстав, наведених у такому клопотанні.
Присутня у підготовчому засіданні прокурорка не висловила заперечень щодо зупинення провадження у справі, залишивши це питання на розсуд суду.
Розглянувши клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі №907/1111/25 до завершення перегляду судового рішення у касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3456/23, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження з врахуванням такого.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають обирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).
Крім того, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі "Бентем проти Нідерландів" від 23.10.1985), при цьому очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики, виступають причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини").
Пунктом 4 частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
Згідно зі статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
В силу частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав'язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац 3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 та абзац 1 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 №1-рп/2015).
Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 3-р(І)/2019).
Так, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, що знаходяться в загальному доступі, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 13.11.2024 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 922/3456/23 за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі 1) Харківської міської ради та 2) Північно-Східного офісу Держаудитслужби до відповідачів: 1) Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради, 2) Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів та стягнення коштів.
Обґрунтовуючи підстави для передачі вказаної справи на розгляд об'єднаної палати Касаційний господарський суд вказав, що фактично як у справі № 922/3456/23, що переглядається, так і у справі № 914/1507/23, від правових висновків у якій прагне відступити колегія суддів, єдиним доказом того, що оспорюваний договір завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є рішення Антимонопольного комітету України в антимонопольній справі, яким встановлений факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів. Проте, сам лише факт вчинення учасниками порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням Антимонопольного комітету України, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 і частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.
Колегія суддів Верховного Суду звернула увагу на те, що положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" є спеціальними у випадку порушення його норм, зокрема, шляхом узгодженої поведінки на торгах. Цей закон також визначає можливість заявлення вимог про стягнення шкоди, завданої таким порушенням. Відтак, прокурор, у разі завдання, на його думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання договору, не позбавлений можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред'явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено статтею 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Колегія суддів у справі № 922/3456/23 пропонує відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, про те, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, а також про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 20.12.2024 прийняв до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 922/3456/23.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/8358/19 наголосив, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Так, обґрунтовуючи подання до суду позовної заяви у справі № 907/1111/25 прокурор, з посиланням на статті 203, 215, 228 Цивільного України, зазначає, що укладання оспорюваних договорів про закупівлю супроводжувалося грубим порушенням принципів добросовісної конкуренції внаслідок вчинення учасниками відкритих торгів антиконкурентних узгоджених дій, що призвело до спотворення результатів торгів, внаслідок чого рішенням Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.12.2023 № 63/128-р/к у справі №63/6-01-60-2020/57-2/2020 такі учасники були притягнуті до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Із загального змісту судових рішень у справі № 922/3456/23 вбачається, що вказана справа є подібною до справи № 907/1111/25, яка перебуває в провадженні Господарського суду Закарпатської області, як за предметом спору, так і за суб'єктним складом та правовим регулюванням спірних правовідносин.
Станом на 19.11.2025 справа № 922/3456/23 Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду не розглянута.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини 1 статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України можливе лише на стадії підготовчого провадження.
Відтак, враховуючи підстави даного позову, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3456/23 будуть мати значення при вирішенні справи № 907/1111/25 і також підлягають застосуванню у даному спорі, який виник із подібних правовідносин.
Враховуючи викладене, з метою дотримання єдності судової практики, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 907/1111/25 до вирішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23 та виготовлення повного тексту відповідної постанови.
Керуючись статтями 182, 185, 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Зупинити провадження у справі № 907/1111/25 до завершення перегляду судового рішення у касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3456/23.
Зобов'язати сторони, після усунення підстав, що зумовили зупинення провадження у даній справі, письмово повідомити про це суд з прикладенням відповідних доказів.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Д. Є. Мірошниченко