вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
20.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4710/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від позивача: Мітченко Т.В.;
від відповідача: представник не з'явився;
розглянувши матеріали справи №904/4710/25
за позовом Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна"
до Фермерського господарства "Агропартнер плюс 21"
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Приватне акціонерне товариство "Агріматко-Україна" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 25.08.2025 за вих. №б/н до Фермерського господарства "Агропартнер плюс 21" (далі - відповідач) про стягнення 3.336.017,86 грн, з яких: 2.651.185,17 грн основної заборгованості, 466.595,49 грн пені, 46.840,18 грн трьох процентів річних, 171.397,02 грн інфляційних втрат.
Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4710/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025.
Ухвалою від 29.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 24.09.2025.
Через підсистему "Електронний суд" 22.09.2025 від представника позивача (Тетяни Мітченко) надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою від 24.09.2025 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання у справі до 22.10.2025.
Ухвалою від 22.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.11.2025.
Після судового засідання, яке було призначено на 22.10.2025 на 10:20 через підсистему «Електронний суд» 22.10.2025 о 11:01 та 11:03 від відповідача надійшла заява, у якій останній просив залучити Костюченко М.С у справу в якості представника відповідача; надати доступ до електронної справи №904/4710/25 в підсистемі «Електронний суд»; перенести судове засідання яке призначено на 22.10.2025 о 10:20 год на іншу дату та час, для надання можливості належної підготовки для надання письмових заперечень щодо позовних вимог.
Разом з тим зазначено, що у судове засідання, яке призначено на 22.10.2025 о 10:20 год, адвокат не мав об'єктивної можливості прибути у зв'язку із зайнятістю у судовому засіданні, яке призначено у кримінальній справі №344/15753/25 у Івано-Франківському апеляційному суді о 11:00 год. 22.10.2025 року, що підтверджується відомостями сайту «Судова влада».
У судовому засіданні 06.11.2025 позивач повідомила про можливий намір відповідача укласти мирову угоду.
Протокольною ухвалою 06.11.2025 суд оголосив перерву у судовому розгляді до 20.11.2025.
Через підсистему «Електронний суд» 20.11.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення.
У судовому засіданні 20.11.2025 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Згідно зі ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги мотивовані тим, що наявними у справі письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором, а тому з відповідача підлягають стягненню сума заборгованості і нараховані на неї пеня, проценти річні та інфляційні втрати.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач відзив на позов не надав.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; поставки товару; настання строку оплати товару; наявності / відсутності повної / часткової оплати товару; наявності / відсутності заборгованості; правомірності нарахування процентів річних, пені та інфляційних втрат.
Суд встановив, що 07.05.2024 між Приватним акціонерним товариством "Агріматко-Україна" (далі - позивач, постачальник) та Фермерським господарством "Агропартнер плюс 21" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки №КОР-370000065 (далі- договір).
Згідно з пунктом 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором. Постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві на умовах СРТ Дніпропетровська область, Дніпровський район, Петрпківка (згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р.) товари (надалі іменуються "товари") за номенклатурою та в строки відповідно до специфікацій (надалі іменуються "специфікації"), які є додатками до цього договору та його невід'ємними частинами, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену в специфікаціях до договору вартість в строки та в порядку передбаченому договором та специфікаціями до нього.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2. договору ціни товарів визначаються сторонами як договірні. Кількість та ціни товарів указуються в специфікаціях до договору, які є його невід'ємними частинами. Загальна сума договору визначається шляхом складання підсумкових сум по специфікаціях до цього договору. Строки поставки товару погоджуються сторонами та відображаються в специфікаціях.
Покупець здійснює обов'язкову часткову попередню оплату у розмірі 20% від суми договору, яка розраховується згідно пункту 2.1. сума та строки попередньої оплати указуються у специфікації (п. 4.1 договору).
На решту суми постачальник надає покупцеві відстрочку по оплаті. Покупець сплачує решту суми згідно строків, які відображено в специфікації (п. 4.2. договору).
Ціни на товари є договірними і вказані у специфікаціях до договору (п.4.3. договору).
Відповідно до п. 6.2. договору у випадку затримки оплати з впни покупця, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Договір вступає в силу з моменту ного підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.3. договору).
Відповідно до п. 11.1 договору сторони дійшли згоди щодо можливості підписання цього договору, додаткових угод до нього, рахунків та будь-яких інших документів на виконання умов договору (надалі - документи) в електронній формі - як електронних документів, з дотриманням вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронні довірчі послуги», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших вимог чинного законодавства України. Всі документи, складені в електронній формі з дотриманням вимог законодавства, є оригіналами після їх підписання сторонами або відповідною стороною, якщо документ не потребує підпису другої сторони.
Сторони домовились, що у разі підписання (укладання) документів в електронній формі використовуються наступні види електронних підписів: кваліфікований електронний підпис представника покупця та постачальника або інший електронний підпис, використання якого не суперечить діючому законодавству України (п. 11.2 договору).
Сторони погодили використовувати для обміну документами в електронній формі платформу електронного документообігу ПТАХ (http://edi.com.ua).
Вартість та дати оплат визначені у специфікаціях:
- №00001 від 07.05.2024 на суму 1.861.599,00 грн зі строком сплати попередньої оплати у розмірі 279.615,67 грн у строк 07.05.2024 та погашенням товарного кредиту у розмірі 1.581.983,33 грн у строк 16.12.2024;
- за специфікацією №00002 від 03.06.2024 на суму 736.363,20 грн зі строком сплати попередньої оплати у розмірі 114.281,28 грн у строк 03.06.2024 та погашенням товарного кредиту у розмірі 622.081,92 грн у строк 16.12.2024;
- №00003 від 29.07.2024 на суму 294.581,50 грн зі строком сплати попередньої оплати у розмірі 46.181,70 грн у строк 30.07.2024 та погашенням товарного кредиту у розмірі 248.399,80 грн у строк 15.10.2024;
- №00004 від 20.08.2024 на суму 236.485,20 грн зі строком сплати попередньої оплати у розмірі 37.765,08 грн у строк 20.08.2024 та погашенням товарного кредиту у розмірі 198.720,12 грн у строк 15.12.2024.
Свої зобов'язання за договором позивач виконав у повному обсязі шляхом поставки відповідачу товару на загальну суму 3.129.028,90 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме:
- №509018 від 09.05.2024 на суму 1.861.599,00 грн;
- №621003 від 21.06.2024 на суму 736.363,20 грн;
- №801028 від 01.08.2024 на суму 294.581,50 грн;
- №820010 від 20.08.2024 на суму 236.485,20 грн.
Відповідачем вартість отриманого товару сплачена частково у розмірі 477.843,73 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, №42 від 09.05.2024 на суму 279.615,57 грн; №47 від 20.06.2024 на суму 114.281,28 грн; №56 від 01.08.2024 на суму 46.181,70 грн; №63 від 20.08.2024 на суму 37.765,18 грн.
Між сторонами було підписано та скріплено електронним цифровим підписом акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2024 - 31.12.2024, відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 31.12.2024 становить 2.651.185,17 грн.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 2.651.185,17 грн основної заборгованості, 466.595,49 грн пені, 46.840,18 грн трьох процентів річних, 171.397,02 грн інфляційних втрат.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печаткою відповідача.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 ГК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України та ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 ЦК України).
Пунктом 4.1. договору передбачено, що покупець здійснює обов'язкову часткову попередню оплату у розмірі 20% від суми договору, яка розраховується згідно пункту 2.1. сума та строки попередньої оплати указуються у специфікації.
Відповідно до п. 4.2. договору на решту суми постачальник надає покупцеві відстрочку по оплаті. Покупець сплачує решту суми згідно строків, які відображено в специфікації.
Відповідно до специфікацій, а саме: - №00001 від 07.05.2024 на суму 1.861.599,00 грн зі строком сплати попередньої оплати у розмірі 279.615,67 грн у строк 07.05.2024 та погашенням товарного кредиту у розмірі 1.581.983,33 грн у строк 16.12.2024; - №00003 від 29.07.2024 на суму 294.581,50 грн зі строком сплати попередньої оплати у розмірі 46.181,70 грн у строк 30.07.2024 та погашенням товарного кредиту у розмірі 248.399,80 грн у строк 15.10.2024; - №00004 від 20.08.2024 на суму 236.485,20 грн зі строком сплати попередньої оплати у розмірі 37.765,08 грн у строк 20.08.2024 та погашенням товарного кредиту у розмірі 198.720,12 грн у строк 15.12.2024.
Свої зобов'язання за договором позивач виконав у повному обсязі шляхом поставки відповідачу товару на загальну суму 3.129.028,90 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме: - №509018 від 09.05.2024 на суму 1.861.599,00 грн; - №621003 від 21.06.2024 на суму 736.363,20 грн; - №801028 від 01.08.2024 на суму 294.581,50 грн; - №820010 від 20.08.2024 на суму 236.485,20 грн.
Отже, факт поставки товару на суму 3.129.028.90 грн визнається підтвердженим.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідачем вартість отриманого товару сплачена частково у розмірі 477.843,73 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, №42 від 09.05.2024 на суму 279.615,57 грн; №47 від 20.06.2024 на суму 114.281,28 грн; №56 від 01.08.2024 на суму 46.181,70 грн; №63 від 20.08.2024 на суму 37.765,18 грн.
Враховуючи вищевикладене, відповідач повинен був оплатити поставлений йому товар згідно строків, які відображені в специфікаціях відповідно до п. 4.2. договору, а саме:
- за специфікацією №00001 від 07.05.2024 на суму 1.861.599,00 грн зі строком сплати попередньої оплати у розмірі 279.615,67 грн у строк 07.05.2024 та погашенням товарного кредиту у розмірі 1.581.983,33 грн у строк 16.12.2024;
- за специфікацією №00002 від 03.06.2024 на суму 736.363,20 грн зі строком сплати попередньої оплати у розмірі 114.281,28 грн у строк 03.06.2024 та погашенням товарного кредиту у розмірі 622.081,92 грн у строк 16.12.2024;
- за специфікацією №00003 від 29.07.2024 на суму 294.581,50 грн зі строком сплати попередньої оплати у розмірі 46.181,70 грн у строк 30.07.2024 та погашенням товарного кредиту у розмірі 248.399,80 грн у строк 15.10.2024;
- за специфікацією №00004 від 20.08.2024 на суму 236.485,20 грн зі строком сплати попередньої оплати у розмірі 37.765,08 грн у строк 20.08.2024 та погашенням товарного кредиту у розмірі 198.720,12 грн у строк 15.12.2024.
Суд встановив, що специфікація №00002 від 03.06.2024 на суму 736.363,20 грн не містить підпису відповідача. Однак сама по собі відсутність підпису на документі не може бути підставою для невизнання прав та обов'язків, що виникли між сторонами, якщо фактична поведінка сторін свідчить про прийняття та виконання відповідних умов.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач здійснив часткову оплату товару, передбачену зазначеною специфікацією, що підтверджується платіжною інструкцією №47 від 20.06.2024 на суму 114.281,28 грн.
А тому відповідач був обізнаний зі змістом специфікації, оскільки здійснив передоплату саме у визначеній сумі, а в подальшому між сторонами було підписано та скріплено електронним цифровим підписом акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2024 - 31.12.2024, відповідно до якого відповідача визнав заборгованість за специфікаціями, яка станом на 31.12.2024 становить 2.651.185,17 грн.
Така оплата є конклюдентною дією, яка відповідно до статей 202, 205, 638, 642 Цивільного кодексу України свідчить про прийняття пропозиції (оферти).
Суд визнає такі специфікації допустимими доказами, оскільки неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником специфікацій без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Подібних висновків дотрималася і об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 та Верховний Суд у справі №911/1981/20 від 05.10.2023.
Таким чином, часткова оплата за специфікацією, навіть без її підписання відповідачем, підтверджує факт погодження ним умов, викладених у цьому документі, та фактичне прийняття його до виконання. Така поведінка відповідача свідчить про наявність між сторонами договірних відносин та відповідних зобов'язань, що виникли на підставі укладеного письмового договору та вчинених конклюдентних дій.
Однак, відповідач не виконав у повній мірі своє зобов'язання щодо оплати за товар.
Таким чином, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання по сплаті позивачу грошових коштів за отриманий товар.
Доказів оплати товару у розмірі 2.651.185,17 грн (залишку заборгованості) матеріали справи не містять.
Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України, якщо інше не встановлено договором, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.
З урахуванням дат поставок та строків оплати передбачених у специфікаціях, строк виконання обов'язку з оплати є таким, що настав.
Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Доказів оплати в сумі 2.651.185,17 грн відповідач не надав.
Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.
Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 2.651.185,17 грн є доведеною та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6.2. договору у випадку затримки оплати з вини покупця, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Як встановлено судом вище, дати оплат визначені у специфікаціях:
- за специфікацією №00001 від 07.05.2024 на суму 1.861.599,00 грн зі строком сплати попередньої оплати у розмірі 279.615,67 грн у строк 07.05.2024 та погашенням товарного кредиту у розмірі 1.581.983,33 грн у строк 16.12.2024;
- за специфікацією №00002 від 03.06.2024 на суму 736.363,20 грн зі строком сплати попередньої оплати у розмірі 114.281,28 грн у строк 03.06.2024 та погашенням товарного кредиту у розмірі 622.081,92 грн у строк 16.12.2024;
- за специфікацією №00003 від 29.07.2024 на суму 294.581,50 грн зі строком сплати попередньої оплати у розмірі 46.181,70 грн у строк 30.07.2024 та погашенням товарного кредиту у розмірі 248.399,80 грн у строк 15.10.2024;
- за специфікацією №00004 від 20.08.2024 на суму 236.485,20 грн зі строком сплати попередньої оплати у розмірі 37.765,08 грн у строк 20.08.2024 та погашенням товарного кредиту у розмірі 198.720,12 грн у строк 15.12.2024.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за усіма специфікаціями (на загальну суму товару 2.651.185,17 грн) за загальний період прострочення з 16.12.2024 до 18.07.2025 у розмірі 466.595,49 грн.
Суд зазначає, що пеня нарахована позивачем більше ніж за 6 місяців чим порушено положення ч. 6 ст. 232 ГК України.
Таким чином, ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки в договорі поставки відсутні умови, щодо нарахування штрафних санкцій понад 6 місяців, нарахування пені мало бути припинено через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому позивач мав нараховувати пеню за кожною специфікацією окремо, оскільки цими специфікаціями визначено різні строки виконання зобов'язання з оплати товару.
Таким чином (з урахуванням того, що позивач згідно з позовними вимогами починає нараховувати пеню лише 16.12.2024, а суд не може виходити за межі позовних вимог):
- за специфікацією №00001 від 07.05.2024 (строк оплати - 16.12.2024) з відповідача підлягає стягненню пеня (на суму товару 1.581.983,33 грн) за загальний період прострочення з 17.12.2024 по 17.06.2025 у розмірі 235.602,54 грн;
- за специфікацією №00002 від 03.06.2024 (строк оплати - 16.12.2024) з відповідача підлягає стягненню пеня (на суму товару 622.081,92 грн) за загальний період прострочення з 17.12.2024 по 17.06.2025 у розмірі 92.645,78 грн;
- за специфікацією №00003 від 29.07.2024 (строк оплати - 15.10.2024 ) з відповідача підлягає стягненню пеня (на суму товару 248.399,80 грн) за загальний період прострочення з 16.12.2024 по 15.04.2025 у розмірі 23.885,99 грн;
- за специфікацією №00004 від 20.08.2024 (строк оплати - 15.12.2024 ) з відповідача підлягає стягненню пеня (на суму товару 198.720,12 грн) за загальний період прострочення з 16.12.2024 по 16.06.2025 у розмірі 29.572,93 грн.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, враховуючи визначений ч. 6 ст. 232 ГК України період її нарахування, суд зазначає, що правильною є сума пені у загальному розмірі 381.707,24 грн.
А тому в частині вимог про стягнення 84.888,25 грн пені слід відмовити.
Відповідач відзиву з контррозрахунком не надав; вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 16.12.2024 до 18.07.2025 на суму 46.840,18 грн.
З урахуванням того, що за двома специфікаціями, прострочення оплати настало лише з 17.12.2024, тобто позивачем невірно визначено період прострочення, суд, здійснивши власний перерахунок трьох процентів річних, встановив, що розмір трьох процентів річних за ним складає 46.659,53 грн.
А тому в частині вимог про стягнення 180,65 грн трьох процентів річних слід відмовити.
Позивач нарахував інфляційні втрати за період прострочення з січня 2025 року до червень 2025 року на суму 171.397,02 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню 171.397,02 грн.
Відповідач відзиву з контррозрахунком не надав; вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належних доказів на підтвердження своїх доводів відповідач суду не надав.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню частково.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 39.011,39 грн з урахуванням того, що 97,45% позовних вимог позивача судом задоволено.
Відповідно до п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому частиною першою цієї статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Водночас, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8 для сплати судового збору у разі подання до суду документів у електронній формі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22 наголосила, що при поданні позову через Електронний суд судовий збір розраховується з понижуючим коефіцієнтом.
Аналогічні правові позиції містяться в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.01.2023 у справі №905/1977/21, постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №906/1091/23, постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №263/4787/15-ц.
Позовна заява у справі №904/4710/25 була сформована в системі «Електронний суд», а тому правомірним є застосування ставки судового збору з понижуючим коефіцієнтом 0,8, що становить 40.032,21 грн (3.336.017,86 грн*1,5%*0,8).
Крім цього, господарський суд вважає за доцільне надати роз'яснення щодо повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви, у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином у позивача наявна можливість повернути судовий збір у загальному розмір 10.008,06 грн (50.040,27 грн - 40.032,21 грн).
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства "Агропартнер плюс 21" (51800, Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище міського типу Петриківка (з), вул. Берегова, будинок 23; ідентифікаційний код 44624676) на користь Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ МАЛОПІДВАЛЬНА, будинок 12/10; ідентифікаційний код 30725226) 2.651.185,17 грн (два мільйони шістсот п'ятдесят одну тисячу сто вісімдесят п'ять грн 17 к.) основної заборгованості, 381.707,24 грн (триста вісімдесят одну тисячу сімсот сім грн 24 к.) пені, 46.659,53 грн (сорок шість тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять грн 53 к.) трьох процентів річних, 171.397,02 грн (сто сімдесят одну тисячу триста дев'яносто сім грн 02 к.) інфляційних втрат, 39.011,39 грн (тридцять дев'ять тисяч одинадцять грн 39 к.) судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 84.888,25 грн пені та 180,65 грн трьох відсотків річних) відмовити.
Видати наказ(и) після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 20.11.2025.
Суддя С.А. Дупляк