вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
20.11.2025м. ДніпроСправа № 904/3874/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від позивача: Козаренко С.В.;
відповідача: представник не з'явився;
дослідивши матеріали справи №904/3874/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КРИВБАСРУДЗБУТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хотел-Фандрайзинг"
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КРИВБАСРУДЗБУТ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 16.07.2025 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп'ютерна академія ІТ Степ Кривий Ріг" (далі - відповідач) про стягнення 1.381.802,96 грн, з яких: 1.369.080,00 грн майнової шкоди, 12.722,96 грн неустойки.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3874/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2025.
Ухвалою від 21.07.2025 залишено без руху, запропоновано позивачу надати докази сплати судового збору у розмірі 16.581,64 грн.
Через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від 23.07.2025 за вих. №б/н, до якої останній додав квитанцію від 23.07.2025 №0.0.4472160102.1 на суму 16.581,64 грн.
Як вбачається з поданої 16.07.2025 позивачем позовної заяви та згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на час залишення позовної заяви без руху (21.07.2025) найменування та адреса відповідача за ЄДРПОУ 40515027 була зазначена така: Товариство з обмеженою відповідальністю "Комп'ютерна академія ІТ Степ Кривий Ріг" (Україна, 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Поштовий, буд. 5).
Разом з тим, при перевірці при прийнятті позовної заяви до розгляду суд встановив, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 22.07.2025 найменування та адреса відповідача за ЄДРПОУ 40515027 зазначені такі (змінені): Товариство з обмеженою відповідальністю "Хотел-Фандрайзинг" (Україна, 51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Патона Бориса, буд. 2).
Ухвалою від 25.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 28.08.2025.
Через підсистему "Електронний суд" 11.08.2025 від відповідача надійшло клопотання, у якому останній просить подовжити строк для подання відзиву у справі та відповідних доказів на 10 днів до 21.08.2025. Також через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив разом з клопотанням про поновлення строку на подання відзиву.
Ухвалою від 28.08.2025 клопотання відповідача від 11.08.2025 за вих. №б/н про продовження процесуального строку для подачі відзиву задоволено. Продовжено відповідачу строк для подачі відзиву. У задоволенні клопотання відповідача від 27.08.2025 про поновлення строку для подачі відзиву відмовлено. Продовжено строк підготовчого провадження. Відкладено підготовче засідання у справі до 24.09.2025
Через підсистему "Електронний суд" 24.09.2025 від позивача надійшли заперечення.
Через підсистему "Електронний суд" 24.09.2025 від позивача надійшло клопотання яким останній просить відкладати підготовче засідання.
Ухвалою від 24.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.10.2025.
Ухвалою від 22.10.2025 зобов'язано позивача невідкладно надати до суду: - детальний розрахунок неустойки з визначенням чіткого періоду, за який нарахована неустойка, на яку суму орендної плати та на підставі яких пунктів договору; - детальний розрахунок недоотриманого доходу (у розмірі 350.400,00 грн) у вигляді орендної плати, із зазначенням за який конкретний період такий недоотриманий дохід нараховано та яким чином визначена зазначена сума. Зобов'язано позивача та відповідача невідкладно надати до суду: - письмові пояснення щодо того, коли відповідач фактично звільнив орендоване приміщення, чи станом на момент розгляду справи відповідач продовжує користуватися даним приміщенням, а також чи мав оцінювач доступ до спірного приміщення під час складання звіту про незалежну оцінку, з якої дати та чи зазначено про такий доступ у звіті. Відкладено розгляд справи по суті на 06.11.2025.
Через підсистему «Електронний суд» 28.10.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення на виконання ухвали суду від 23.10.2025
Через підсистему «Електронний суд» 06.11.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення на виконання ухвали суду від 23.10.2025
Через підсистему «Електронний суд» 17.11.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення на пояснення відповідача від 06.11.2025.
Ухвалою від 06.11.2025 повідомлено позивача та відповідача про те, що наступне засідання у справі відбудеться 20.11.2025.
В судовому засіданні 20.11.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представники відповідача в судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Згідно зі ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позивач зазначає, що він є власником 42/10 частин нежитлових приміщень площею 2218,1 кв. м за адресою: м. Кривий Ріг, проспект Миру, 44-А.
01.09.2023 між позивачем і відповідачем було укладено договір оренди №21/23 нежитлових приміщень площею 707,7 кв.м. За умовами договору відповідач міг здійснювати поліпшення лише за згодою позивача, однак 31.08.2024 після закінчення строку оренди, об'єкт за актом приймання-передачі не повернув. Разом з тим, позивачем було виявлено, що відповідач самовільно перепланував приміщення без згоди позивача, що змінило їх первісний стан і порушило його право власності. Позивач звертався до відповідача з претензіями, у яких викладав вимогу відновити приміщення у первісному стані та передати його за актом, однак відповідач не вжив жодних дій.
Тому позивач звернувся до ТОВ «Експертне бюро «Айстра» та за його звітом незалежної оцінки збитки становлять 1.018.680,00 грн (витрати на відновлення приміщень), 350.400,00 грн (недоотриманий дохід від оренди).
Разом з тим, позивач зазначає, що згідно з п.12.3 договору відповідач зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі 12.722,96 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача 58.813,30 грн судових витрат за експертну оцінку та консультацію.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивач просить стягнути майнову шкоду, посилаючись на ст. 1166 ЦКУ. Проте зазначена норма застосовується до випадків завдання шкоди особистим немайновим правам або майну внаслідок неправомірних дій. Позивач не довів наявності складу цивільного правопорушення протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку та вини відповідача.
Відповідач зазначає, що звіт про оцінку збитків, на який посилається позивач, виконано через пів року після завершення оренди, на підставі технічного паспорта без реєстраційного номера в ЄДЕССБ, що робить його недопустимим доказом, а доказів фактичного перепланування чи пошкодження майна позивачем не надано. Претензій під час дії договору оренди позивач не висував.
Відповідач вважає, що своєчасно склав і подав акт приймання-передачі від 01.09.2024, однак позивач ухилився від його підписання, а тому обов'язок орендаря вважається виконаним.
Разом з тим, відповідач зазначає, що вимоги про стягнення неустойки 12.722,96 грн та інших витрат є безпідставними, також зазначає, що позов підписано неуповноваженою особою, оскільки ордер адвоката виданий на підставі договору, який ще не набрав чинності.
А тому, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Стислий виклад позиції позивача на відзив відповідача
Позивач зазначив, що направляв претензії відповідачу, в яких вимагав від відповідача привести об'єкт оренди за договором №21/23 від 01.09.2023 у стан, в якому він був переданий згідно з актом приймання-передачі та планом-схемою, і передати його орендодавцю протягом 30 днів. Відповідач не погоджував зустрічей і не складав актів спільно з позивачем, тому, на думку позивача, надані ним односторонні документи (акт приймання-передачі від 01.09.2024, акт відмови від підписання тощо) не можуть братися судом до уваги.
Для проведення експертної оцінки позивачем надався поверховий план від 2007 року, що є в технічній документації приміщення, та план-схема розташування приміщень, які є об'єктом оренди згідно договору оренди приміщень №21/23 від 01.09.2023, що був підписаний сторонами договору оренди. Технічний план будівлі складено спеціалістом ТОВ «Макспроект» для проведення експертної оцінки, а експертна оцінка проводилась також станом на 01.09.2025, тобто одразу після закінчення строку оренди.
Позивач зазначає, що перепланування об'єкта відбулося під час дії договору оренди, без погодження з орендодавцем, чим завдано майнової шкоди позивачу та порушено обов'язок орендаря повернути майно у первісному стані, а тому позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.
Додаткові пояснення позивача (від 28.10.2025 та від 17.11.2025)
Позивач у своїх поясненнях підтвердив, що відповідач звільнив приміщення 31.08.2024 та з того часу ним не користується. Під час проведення незалежної оцінки збитків оцінювач мав доступ до приміщення, де здійснив огляд, фотофіксацію та склав звіт про визначення розміру збитків. Звіт підтверджує, що ремонт для відновлення приміщення до первісного стану триватиме не менше 4 місяців. На цей час позивач не зможе отримувати орендну плату, а тому виходячи із середньої орендної ставки 250 грн/мІ у місцині «95 квартал» і площі 480 мІ, з урахуванням коефіцієнта недозавантаження 27 %, недоотриманий прибуток з орендної плати становить 350.400,00 грн.
Позивач наголошує на тому, що оцінювач, який складав звіт, прибував до приміщення, мав доступ до спірного об'єкта, проводив огляд та фотофіксацію, після чого ТОВ «Торговий дім «Кривбасрудзбуд» уклало договір та визначило розмір матеріального збитку.
Згідно з наказом Мін'юсту від 16.03.2022 №326/37662 строк дії свідоцтв експертів продовжено, а тому Шишко Г.О. є кваліфікованим експертом і мала повноваження для складання звіту. Оцінка матеріального збитку здійснена відповідно до законодавства, міжнародних стандартів та низки нормативно-правових актів, що регулюють оціночну й будівельно-технічну діяльність. Звіт і кошторис є належними доказами на підтвердження позовних вимог.
Також позивач зазначає, що двічі надсилав претензії 13.09.2024 і 14.10.2024, вимагаючи привести орендовані приміщення за договором №21/23 від 01.09.2023 у первісний стан, претензії надіслані представником у належному порядку, що підтверджується відповідними доказами.
Щодо нарахування неустойки, то позивач зазначає, що звертався до відповідача з претензіями з вимогою усунути порушення у 30 денний строк до 13.11.2024, однак відповідач цього не зробив. Тому неустойка, розрахована за період з 14.11.2024 по 14.07.2025 та становить 12.722,96 грн, виходячи з місячної орендної плати 65.108,40 грн.
Крім того, позивач надав лист ТОВ «Явір-2000» від 27.10.2025, в якому останній повідомив, що приміщення з 01.09.2024 не використовувалося, що підтверджується даними з пульта охорони.
Таким чином, на думку позивача, є доведеним перепланування, здійснене саме відповідачем під час дії договору оренди. Оцінювач для складання звіту оглядав приміщення, тому звіт є належним доказом, а позивач довів факт завдання шкоди майну з вини відповідача, який без згоди власника здійснив перепланування, порушив умови договору та завдав збитків. Також позивач вважає, що діями відповідача та наслідками існує причинно-наслідковий зв'язок. У зв'язку з наведеним просить задовольнити позов у повному обсязі.
Додаткові пояснення відповідача (від 05.11.2025)
Відповідач підтвердив той факт, що відповідно до умов договору звільнив приміщення 31.08.2024.
Про проведення оцінки матеріального збитку, здійсненої на замовлення позивача майже через 5 місяців після припинення договору, відповідачу нічого не було відомо. Представника відповідача не запрошували до участі в огляді, що порушує принцип об'єктивності. Звіт оцінки викликає сумніви щодо достовірності, адже дата оцінки 01.09.2024, а виконання звіту зазначено з 12.02.2025 - 15.02.2025, тоді як договір на оцінку укладено лише 15.02.2025, тобто після початку робіт.
Крім того, відповідач зазначає, що посвідчення оцінювача Шишко Г.О. №3160-ПК втратило чинність 17.05.2025, тоді як звіт датований 18.05.2025. Кошторис у складі звіту створений у застарілій версії програми АВК-5, яка не відповідає актуальним нормативам. Це ставить під сумнів достовірність розрахунків. У кошторисі також відповідачем виявлено численні завищення цін, тому, на його думку, звіт і кошторис не можуть бути належними доказами збитків.
Також відповідач вважає, що позивач не довів факт направлення претензій, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази. Надані чеки та описи вкладення свідчать, що відправником був не позивач, а фізична особа Третяченко О.В., тому такі документи не можуть підтверджувати факт направлення претензій.
Також до звіту додано технічний паспорт від 23.01.2025, який не містить унікального реєстраційного номера ЄДЕССБ, отже не є офіційним документом і не може бути використаний для підтвердження перепланування чи збитків. Сам позивач визнав, що техпаспорт виготовлено виключно для оцінки, а не для офіційної реєстрації.
Відповідач зазначає, що всі претензії позивача з'явилися вже після завершення строку дії договору та звільнення приміщення, під час дії договору позивач не висував жодних претензій, не фіксував порушень актами обстеження, не ініціював дострокового розірвання договору, що свідчить про його мовчазну згоду зі станом приміщення. Відсутність таких дій виключає можливість стягнення збитків після завершення оренди.
Крім того, відповідачу невідомо, що відбувалося з приміщенням після 01.09.2024. На його думку, існує ймовірність того, що позивач міг передати його в оренду третім особам, які й здійснили перепланування.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; передачі майна в користування; користування майном; правомірності/неправомірності стягнення збитків; правомірності/неправомірності нарахування неустойки.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КРИВБАСРУДЗБУТ" є власником 42/10 частин нежитлових приміщень площею 2218,1 кв.м, розташованих за адресою, Україна, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, проспект Миру, будинок №44-А, що підтверджується договором міни від 10.11.2015, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.11.2015, витягом з Державного реєстру речових прав від 03.11.2023, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.06.2025.
01.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КРИВБАСРУДЗБУТ" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМП'ЮТЕРНА АКАДЕМІЯ ІТ СТЕП КРИВИЙ РІГ», яке на момент прийняття позовної заяви до розгляду, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 22.07.2025 змінило найменування та місцезнаходження на Товариство з обмеженою відповідальністю "Хотел-Фандрайзинг" (Україна, 51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Патона Бориса, буд. 2) (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди нежитлових приміщень №21/23.
Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, що передбачені договором, орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар зобов'язується прийняти у орендодавця у строкове платне користування (у найм) нежитлові приміщення загальною площею 707,7 (сімсот сім цілих сім десятих) мі, які є частиною нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: Україна, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, проспект Миру, будинок 44а, іменоване надалі об'єкт.
Пунктом 2.1 договору об'єкт передається орендодавцем орендарю по акту приймання-передачі, в якому зазначається технічний стан об'єкта, показники лічильників (електроенергія, водо-, теплопостачання, тощо), за умови їх наявності, та місце розташування об'єкта на поверховому плані нежитлової будівлі на момент передачі об'єкта в оренду.
Строк оренди об'єкта встановлюється з 01 вересня 2023 року по 31 серпня 2024 року включно, надалі - строк оренди (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. 10.1 договору орендар може поліпшити об'єкт лише за письмовою згодою орендодавця.
Якщо орендар без письмової згоди орендодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для об'єкта, орендар не має права на відшкодування їх вартості (п. 10.5. договору).
Відповідно до п. 12.3 договору у разі порушення орендарем умов договору, орендар, на письмову вимогу орендодавця, зобов'язується оплатити орендодавцю неустойку у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період такого порушення, від розміру місячної орендної плати за кожен день порушення до моменту припинення порушення.
Пунктом 14.1 передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, зазначеної в преамбулі на першій сторінці тексту договору і діє до моменту припинення строку дії договору, визначеному у п. 14.2. Договору. 14.1.
Відповідно до п. 14.2. договору строк дії договору припиняється зокрема 14.2.3 у зв'язку з закінченням строку оренди.
Протягом 1 (одного) календарного місяця з моменту припинення строку дії договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт (п. 16.1. договору).
Повернення об'єкта здійснюється на підставі акта приймання-передачі, який готується орендарем і підписується сторонами (п. 16.2. договору).
Об'єкт повертається із оренди у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та з урахуванням проведених орендарем поліпшень, якщо такі мали місце. Об'єкт вважається поверненим з моменту підписання Сторонами акту приймання-передачі (п. 16.3. договору).
01.09.2023 між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі нежитлових приміщень згідно договору 21/23 від 01.09.2023, до якого також було додано план-схему розташування приміщень, які є об'єктом оренди згідно договору оренди приміщень №21/23 від 01.09.2025. Також актом визначено стан об'єкта оренди на момент передачі такого орендарю.
Відтак строк оренди, встановлений п. 3.1. договору від 01.09.2023, закінчився 31.08.2024.
Позивач зазначає, на час подання позову акт приймання-передачі приміщення не підписаній, оскільки орендар не склав та не надав орендодавцеві для підписання акт.
Як вказує позивач та не заперечується відповідачем, останній фактично звільнив приміщення 31.08.2024, та станом на момент розгляду справи відповідач не користується спірним приміщенням.
Також позивачем стверджує, що ним було виявлено, що відповідач здійснив перепланування нежитлових приміщень загальною площею 707,7 м2, які є частиною нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: Україна, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, проспект Миру, будинок 44а, що є об'єктом оренди за договором оренди нежитлового приміщення № 21/23 від 01.09.2023 без згоди позивача.
Позивач зазначає, що об'єкт оренди після його використання відповідачем не відповідає стану, в якому він був одержаний, що порушує право власності позивача.
Позивачем 13.09.2024 було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою привести об'єкт оренди за договором оренди нежитлового приміщення №21/23 від 01.09.2023 нежитлові приміщення загальною площею 707,7 м2, які є частиною нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: Україна, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, проспект Миру, будинок 44а, у стан, в якому він перебував на момент передачі орендареві у відповідності до додатку до договору №21/23 плану-схеми розташування приміщень та акту приймання-передачі нежитлових приміщень згідно договору №21/23 від 01.09.2023 у строк 30 днів, та після приведення у належний стан передати об'єкт орендодавцеві на підставі акта приймання-передачі, та попереджено, що в іншому випадку позивач буде змушений звернутись до суду для відшкодування шкоди із віднесенням всіх витрат на відповідача.
Для визначення розміру шкоди завданої позивач звернувся до ТОВ «Експертне бюро «Айстра» та згідно звіту про незалежну оцінку матеріального збитку, спричиненого власнику майна внаслідок дій третіх осіб, вартість матеріального збитку складає 1.369.080,00 грн.
Позивач у позові зазначає, що матеріальна шкода, завдана позивачу, полягає в тому, що внаслідок здійснення відповідачем незаконного неузгодженого з орендодавцем переобладнання об'єкта оренди позивач вимушений понести витрати на проведення відновлювальних робіт у приміщенні у розмірі 1.018.680,00 грн, для приведення такого приміщення до стану який відповідає технічній документації, матеріальна шкода також складається із матеріального збитку у вигляді недоотриманого доходу у вигляді орендної сплати в розмірі 350.400,00 грн.
Позивач посилається на ч.1 ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Позивач вважає, що неправомірність дій відповідача, як орендаря, полягає в порушенні обов'язків забезпечувати зберігання майна, та порушення заборони переобладнання приміщення без згоди орендодавця. Наявність шкоди, заподіяної вказаними неправомірними діями відповідача, полягає у пошкодженні майна позивача, а саме: нежитлового приміщення - переобладнання такого, перебудуванні, що не відповідає технічній документації приміщення. Між вказаними неправомірними діями відповідача та наслідками, які в результаті настали, є причинно-наслідковий зв'язок. Необхідність приведення нежитлових приміщень до стану, який вказаний технічній документації, є наслідком саме протиправної поведінки відповідача. При цьому відповідач розумів, що порушує законодавство, діє без згоди позивача, але все рівно здійснив роботи. Відповідач не бажає добровільно власним коштом забезпечити повернення майна до первісного стану. Тобто є пряма вина відповідача у заподіянні шкоди позивачеві.
Також внаслідок порушення п. 10.1. договору позивач нарахував відповідачу неустойку згідно п. 12.3. договору у розмірі 12.722,96 грн.
Позивач вважає, що відповідач має компенсувати позивачу витрати зі сплати судового збору, також 9.450,00 грн витрат на консультацію на складання кошторису проведення реконструкції нежитлових приміщень до первісного стану та 49.363,30 грн витрат на проведення експертної оцінки з визначення розміру матеріальної шкоди.
Наведені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 1.369.080,00 грн майнової шкоди, 12.722,96 грн неустойки.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками з боку орендодавця та балансоутримувача.
Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Частинами 1 та 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права (ст.760 ЦК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди (найму).
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору орендодавець бере на себе обов'язок передати майно у користування і, водночас, орендар зобов'язується прийняти вказане майно та вчасно вносити за користування майном орендну плату.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ст. ст. 610-612 ЦК України невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами ст. 610 ЦК України та ст. 216 ГК України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Відповідно ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно ст. 22 ЦК України особа, який завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2023 між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі нежитлових приміщень згідно договору №21/23 від 01.09.2023, до якого також було додано план-схему розташування приміщень, які є об'єктом оренди згідно договору оренди приміщень №21/23 від 01.09.2025. Також актом визначено стан об'єкта оренди на момент передачі такого орендарю.
Строк оренди встановлений п. 3.1. договору від 01.09.2023 закінчився 31.08.2024.
Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, останній фактично звільнив приміщення 31.08.2024, та станом на момент розгляду справи відповідач не користується спірним приміщенням.
Також позивач зазначає, що на час подання позову акт приймання-передачі приміщення не підписаній, оскільки орендар не склав та не надав орендодавцеві для підписання акт.
Відповідач в свою чергу зазначає про те, що відповідач склав акт приймання-передачі та супровідний документ від 01.09.2024 і з'явився для їх підписання. Позивач або його представники були відсутні, документи не прийняли, ухилилися від підписання. Відповідач вважає, що належним чином виконав свої зобов'язання за договором, а позивач безпідставно не отримав і не підписав акт та супровідний документ.
Відповідно до п. 10.1 договору орендар може поліпшити об'єкт лише за письмовою згодою орендодавця.
Протягом 1 (одного) календарного місяця з моменту припинення строку дії договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт (п. 16.1. договору).
Повернення об'єкта здійснюється на підставі акта приймання-передачі, який готується орендарем і підписується сторонами (п. 16.2. договору).
Об'єкт повертається із оренди у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та з урахуванням проведених орендарем поліпшень, якщо такі мали місце. Об'єкт вважається поверненим з моменту підписання Сторонами акту приймання-передачі (п. 16.3. договору).
Відтак, орендар мав право здійснювати будь-які поліпшення чи перепланування лише за письмовою згодою орендодавця, а після закінчення строку оренди зобов'язаний був повернути приміщення у стані не гіршому, ніж під час передачі, з урахуванням нормального зносу.
Матеріалами справи встановлено, що під час користування об'єктом оренди відповідачем проведено перепланування без згоди позивача, що підтверджується звітом незалежної оцінки матеріального збитку, фотофіксацією, технічною документацією та іншими письмовими доказами.
Для визначення розміру шкоди завданої позивач звернувся до ТОВ «Експертне бюро «Айстра» та згідно звіту про незалежну оцінку матеріального збитку, спричиненого власнику майна внаслідок дій третіх осіб, вартість матеріального збитку складає 1.369.080,00 грн (т. 1 а.с. 22-34).
Згідно звіту матеріальна шкода, завдана позивачу, полягає в тому, що внаслідок здійснення відповідачем незаконного неузгодженого з орендодавцем переобладнання об'єкта оренди позивач вимушений понести витрати на проведення відновлювальних робіт у приміщенні у розмірі 1.018.680,00 грн, для приведення такого приміщення до стану який відповідає технічній документації, матеріальна шкода також складається із матеріального збитку у вигляді недоотриманого доходу у вигляді орендної сплати в розмірі 350.400,00 грн.
Відповідач у відзиві зазначив про те, що має сумніви щодо якості, обґрунтованості та неупередженості звіту про оцінку.
З огляду на звіт оцінки розміру матеріального збитку, завданому майну, доданого до матеріалів справи, дата оцінки зазначена 01.09.2024, дата виконання звіту з 12.02.2025 по 18.05.2025, а договір на проведення оцінки укладено 15.02.2025.
На думку відповідача, зазначене свідчить про те, що саме 01.09.2024 представники ТОВ «Експертне бюро «Айстра» не були присутні на об'єкті оренди і саме в день закінчення строку дії договору оренди приміщення, що орендувались, не оглядали.
Відповідно до Постанови Кабінету міністрів про затвердження національного стандарту №1 «Загальних засад оцінки майна» № 1440 від 10.09.2003, а саме п. 51 Незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: - укладення договору на проведення оцінки; - ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; - ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; - вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; - узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів.
З огляду на вище викладене станом на 01.09.2024 оцінка не могла бути проведена раніше, ніж укладання договору.
Договір на проведення оцінки між ТОВ «АЙСТРА» та позивачем укладений лише 15.02.2025. Тому не зрозуміло на якій підставі виконувався звіт з 12.02.2025 до 15.02.2025 (дата укладення договору).
Додатково відповідач звертає увагу суду на дозвільні та кваліфікаційні документи, які були додані до вищезазначеного звіту, а саме посвідчення про підвищення кваліфікації № 3160-ПК, яке видане Шишко Ганні Олександрівні, дійсне 2 роки до 17.05.2025, тобто станом на 18.05.2025 (дата видачі звіту) це свідоцтво вже було недійсним.
Також сума збитків, визначена в звіті оцінки розміру матеріального збитку, завданому майну, зазначена у кошторисі, який є невід'ємною частиною звіту. Даний кошторис виконувався за допомогою програмного комплексу АВК-5 за версією 3.5.1 від 24.04.2020 випуску, тобто дана версія є застарілою.
Відповідно до офіційних даних із сайту розробника що міститься в мережі «Інтернет» за посиланням https://avk5.com.ua/about_program.html, оновлення з версії з 3.5.1 відбувалося 24 рази станом на травень 2025 року. Без оновлення програма працює за застарілими нормами, що робить кошторис недійсним, а отже даний звіт оцінки розміру матеріального збитку завданому майну є некоректним та не може бути використаний як доказ.
Таким чином, ні кошторис, ні звіт, наданий позивачем в якості доказу обґрунтування наявності збитків, на думку відповідача, не можуть бути належними доказами на підтвердження позовних вимог.
У відзиві на позов відповідач наголошував на тому, що до звіту про матеріальний збиток в якості додатків додано Технічний паспорт (стор. 32-34 звіту), датований 23.01.2025. Згідно ж зі ст. 39-2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», починаючи з 01.08.2021 будь-які документи у сфері будівництва мають виготовлятися виключно в електронному вигляді через ЄДЕССБ, підписуватися КЕП та отримувати унікальний реєстраційний номер. Доданий до Звіту та позову техпаспорт не містить унікального реєстраційного номера, отже він не може бути визнаний належним доказом, оскільки його реєстрація не проведена, а це, в свою чергу свідчить про те, шо порівняльні плати, наведені в звіті не можуть свідчити про наявність перепланування та збитків.
В своїх запереченнях від 23.09.2025 позивач підтвердив те, що технічний паспорт складено спеціалістом ТОВ «Макспроект» для проведення експертної оцінки. Таким чином, сам позивач підтвердив той факт, що даний технічний паспорт не є офіційним документом, а був замовлений штучно, не для офіційного підтвердження фактів, викладених в позові і, тим більше, не міг покладатись в основу для складання звіту про оцінку матеріального збитку.
Також відповідач звертає увагу суду на той факт, що всі претензії позивача виникли вже після закінчення строку дії договору та звільнення приміщення.
Орендодавець не звертався до орендаря з претензією чи вимогою про приведення об'єкта оренди у попередній стан у період дії договору, не фіксував факту перепланування актом обстеження та не ініціював дострокового розірвання договору на підставі ст. 782 ЦК України. Такі дії (бездіяльність) свідчать про мовчазну згоду орендодавця з фактичним станом приміщення.
Позивач, в свою чергу, зазначав, що відповідач не звертався до позивача щодо складення супровідного документу та акта приймання-передачі, не погоджував жодних зустрічей з позивачем ні у письмовому, ні в усному порядку.
Тому супровідний документ, акт приймання передачі від 01.09.2024 та акт відмови від підписання акта приймання-передачі з оренди надані відповідачем не можуть братись до уваги судом.
Разом з тим, позивачем було виявлено, що відповідач здійснив перепланування нежитлових приміщень загальною площею 707,7 м2, які є частиною нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: Україна, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, проспект Миру, будинок 44а, що є об'єктом оренди за договором оренди нежитлового приміщення № 21/23 від 01.09.2023 без згоди позивача. Позивач зазначає, що об'єкт оренди після його використання відповідачем не відповідає стану в якому він був одержаний, що порушує право власності позивача.
У зв'язку з чим, 13.09.2024 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою привести об'єкт оренди за договором оренди нежитлового приміщення №21/23 від 01.09.2023 нежитлові приміщення загальною площею 707,7 м2, які є частиною нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: Україна, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, проспект Миру, будинок 44а, у стан в якому він перебував на момент передачі орендареві у відповідності до додатку до договору №21/23 плану-схеми розташування приміщень та акту приймання-передачі нежитлових приміщень згідно договору №21/23 від 01.09.2023 у строк 30 днів, та після приведення у належний стан передати об'єкт орендодавцеві на підставі акту приймання-передачі, та попереджено, що в іншому випадку позивач буде змушений звернутись до суду для відшкодування шкоди із віднесенням всіх витрат на відповідача.
Претензію було направлено відповідачу 13.09.2024 листом з описом вкладення №5000200005064, однак відповіді відповідач не надав.
Для проведення експертної оцінки позивачем надався поверховий план від 2007 року, що є в технічній документації приміщення, та план-схема розташування приміщень які є об'єктом оренди згідно договору оренди приміщень №21/23 від 01 вересня 2023 року, що був підписаний сторонами договору оренди.
Технічний план будівлі складено спеціалістом ТОВ «Макспроект» для проведення експертної оцінки станом на 01.09.2025, тобто одразу після закінчення строку оренди.
Для визначення розміру шкоди завданої позивач звернувся до ТОВ «Експертне бюро «Айстра».
Згідно відповіді оцінювача від 16.09.2025 спеціалістами компанії було проведено дану незалежну оцінку на замовлення ТОВ "Кривбасрудзбут".
02.09.2024 позивач звернувся із письмовим запитом щодо можливості проведення експертної оцінки визначення вартості матеріальних збитків завданого майну, що спричинені несанкціонованим переплануванням приміщення, без згоди власника приміщення яке розташоване за адресою 50069, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, проспект Миру, будинок 44а.
Після чого представник ТОВ «Експертне бюро «Айстра» виїхав для обстеження приміщення та фотофіксації стану приміщення.
В подальшому було укладено договір між ТОВ «Торговий дім «Кривбасрудзбуд» та складено звіт про визначення розміру матеріального збитку.
На сторінці 4 звіту про незалежну оцінку матеріального збитку причиненого власнику майна в наслідок дій третіх осіб зазначено після проведення попереднього етапу оцінки - вивчення документації, ознайомлення з об'єктом оцінки, особливостями оціночної ситуації між виконавцем та замовником було укладено договір.
Тобто, оцінювач мав доступ до приміщення.
Згідно звіту про незалежну оцінку матеріального збитку причиненого власнику майна внаслідок дій третіх осіб вартість матеріального збитку складає 1.369.080,00 грн.
Відповідно до звіту вартість відновлювального ремонту становить 1.018.680,00 грн, яка була визначена методом складання кошторису на необхідні ремонтно-будівельні роботи, а недоотриманий дохід у вигляді орендної плати - 350.400,00 грн.
Беручи до уваги наведене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про сумнівність звіту про оцінку з огляду на таке.
Факт того, що договір між ТОВ «Експертне бюро «Айстра» та позивачем було укладено після дати оцінки стану об'єкта (15.02.2025 при визначенні стану на 01.09.2024), не спростовує достовірності висновків.
Відповідно до п. 50 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна», затвердженого постановою Кабінету міністрів про затвердження національного стандарту №1440 від 10.09.2003, звіт про оцінку повинен містити дату оцінки - це дата, станом на яку визначається вартість майна; пункт 51 визначає послідовність проведення оцінки, але не забороняє визначати вартість станом на попередню дату, якщо це передбачено договором або завданням на оцінку; пункт 56 уточнює, що звіт має відображати всі вихідні дані, припущення й обмеження, які використовував оцінювач, а отже - якщо оцінка проводиться після дати, станом на яку визначається вартість.
Тобто оцінка може здійснюватися ретроспективно станом на певну дату в минулому, якщо експерт мав у розпорядженні необхідні вихідні дані, результати огляду, фотофіксацію та інші джерела інформації.
Зі змісту звіту вбачається, що оцінювач мав доступ до приміщення, проводив його обстеження та здійснював фотофіксацію.
Тобто хоча стандарт прямо не вживає термін «ретроспективна оцінка», але допускає її проведення, коли дата оцінки 01.09.2024 відрізняється від дати складання звіту 18.05.2025.
Тому суд вважає, що звіт відповідає вимогам об'єктивності, містить повне обґрунтування розрахунків, складений кваліфікованим оцінювачем, і є належним та допустимим доказом.
Посилання відповідача на недійсність свідоцтва про підвищення кваліфікації оцінювача також не можуть бути прийняті судом, оскільки закон не ставить чинність висновку про оцінку у залежність від дати оновлення кваліфікаційного свідоцтва, якщо на момент проведення оцінки особа мала чинне свідоцтво оцінювача. Строк дії документа, що спливає наступного дня після оформлення звіту, не свідчить про його недійсність.
Суд також не приймає доводи відповідача щодо некоректності кошторису у зв'язку з використанням «застарілої» версії програмного комплексу АВК-5, оскільки відповідач не надав доказів того, що розрахунки є недостовірними або свідомо завищеними, а твердження відповідача про «перевищення кількості матеріалів» не підкріплені жодним висновком експертної організації чи альтернативним кошторисом або звітом експерта.
В свою чергу, відповідач контррозрахунку не надав.
Щодо тверджень відповідача про недійсність технічного паспорта через відсутність унікального номера ЄДЕССБ, суд зазначає, що наданий технічний паспорт виготовлено, як додатковий документ для проведення оцінки та містить фактичні дані про конфігурацію приміщення, що підтверджуються фотографіями та іншими матеріалами звіту, а тому суд приймає його як доказ фактичного стану об'єкта.
Аргументи відповідача про відсутність належних доказів надсилання претензій позивачем спростовуються наявними у матеріалах справи копіями поштових квитанцій, описів вкладення. Той факт, що відправлення здійснювалось уповноваженою особою позивача, не впливає на дійсність повідомлення, оскільки закон не забороняє направлення документів через представника (докази повноважень на адвоката (представника) Третяченко О.В. містяться в матеріалах справи арк. 62,63, том 1).
Суд також не приймає посилання відповідача на відсутність претензій у період дії договору як на доказ «мовчазної згоди» позивача.
У главі 58 Цивільного кодексу України викладені загальні положення про найм (оренду), де передбачено обов'язок орендаря утримувати майно у належному стані, яке є триваючим, і порушення цього обов'язку виявляється після повернення майна, коли орендодавець отримує можливість оглянути приміщення. Тому факт звернення після завершення строку оренди є логічним і не порушує правової послідовності.
Твердження відповідача про те, що перепланування могли здійснити треті особи після 01.09.2024, суд відхиляє як припущення, що не підтверджене жодним доказом.
У тексті додаткових пояснень від 05.11.2025 відповідач зазначив, що, на його думку, доцільно витребувати з ГУ ДПС у Дніпропетровській області дані за формою 20-ОПП щодо об'єкта за адресою: м. Кривий Ріг, проспект Миру, 44а, щоб встановити, хто фактично користувався приміщенням після завершення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Дослідивши зміст клопотання відповідача, господарський суд доходить висновку, що останній не зазначив у своєму клопотанні:
- заходів, яких він вжив для отримання зазначених доказів самостійно,
- доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання зазначених доказів,
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про витребування доказів.
Навпаки з листа Охоронної компанії «Явір-2000», наданого позивачем до письмових пояснень від 28.10.2025, вбачається, що після звільнення приміщення воно перебувало під охороною, не використовувалося та більшість часу залишалося закритим, що виключає можливість проведення будь-яких будівельних робіт іншими особами.
Таким чином, суд дійшов висновку, що перепланування приміщення було здійснено саме відповідачем під час строку дії договору оренди, без згоди власника, що призвело до завдання позивачу матеріальної шкоди.
Звіт про незалежну оцінку є належним, допустимим і достовірним доказом розміру завданої шкоди, а також недоотриманого прибутку у вигляді орендної плати за період відновлення приміщення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Позивач зазначає, що неправомірність дій відповідача, як орендаря, полягає в порушенні обов'язків забезпечувати зберігання майна, та порушення заборони переобладнання приміщення без згоди орендодавця. Наявність шкоди, заподіяної вказаними неправомірними діями відповідача, полягає у пошкодженні майна позивача, а саме: нежитлового приміщення - переобладнання такого перебудуванні що не відповідає технічній документації приміщення. Між вказаними неправомірними діями відповідача та наслідками, які в результаті настали, є причинно-наслідковий зв'язок. Необхідність приведення нежитлових приміщень до стану який вказаний технічній документації є наслідком саме протиправної поведінки відповідача. При цьому відповідач розумів, що порушує законодавство, діє без згоди позивача, але все рівно здійснив роботи. Відповідач не бажає добровільно власним коштом забезпечити повернення майна до первісного стану. Тобто є пряма вина відповідача у заподіянні шкоди позивачеві.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок, що "збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача".
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За правилами статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, слід зазначити, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Збитками в даній справі є майнова шкода у розмірі 1.369.080,00 грн, у зв'язку з переобладнання відповідачем приміщення (об'єкту оренди) без згоди позивача, що призвело до необхідності приведення нежитлових приміщень до стану який вказаний у технічній документації.
Протиправною поведінкою відповідача у даному випадку є невиконання зобов'язань за договором №21/23 оренди нежитлових приміщень від 01.09.2023.
Причинний зв'язок між наявністю збитків та протиправною поведінкою відповідача полягає у в порушенні умов договору оренди та обов'язків за ним забезпечувати зберігання майна, та порушення заборони переобладнання приміщення без згоди орендодавця, що призвело до необхідності приведення нежитлових приміщень до стану, який вказаний у технічній документації, та, відповідно, якщо б відповідач не порушив умови договору оренди та не здійснив переобладнання приміщення без згоди орендодавця, позивач міг би уникнути збитків.
Одночасно, відповідачем не надано, матеріали справи не містять доказів, які б спростували відсутність його вини у понесенні позивачем збитків, тобто відсутні докази, що відповідачем було вжито всіх заходів для належного виконання взятого зобов'язання при тому ступені турботливості й обачності, що вимагалася від нього за характером зобов'язання й умовами обороту.
На момент розгляду справи доказів відшкодування збитків позивачу відповідачем не надано.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту завдання відповідачем збитків є достатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо завдання відповідачем збитків позивачеві, є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди у розмірі 1.369.080,00 грн (1.018.680,00 грн матеріальної шкоди та 350.400,00 грн недоотриманого доходу) є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення неустойки
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 10.1. Договору Орендар може поліпшити Об'єкт лише за згодою Орендодавця.
Відповідно до п. 16.2 Договору повернення Об'єкта оренди здійснюється на підставі акта приймання-передачі, який готується Орендарем і підписується Сторонами.
Згідно з п. 16.3. Договору об'єкт повертається із оренди у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, із урахуванням нормального фізичного зносу та з урахуванням проведених Орендарем поліпшень, якщо такі мали місце.
Відповідно до п. 12.3 договору у разі порушення орендарем умов договору, орендар, на письмову вимогу орендодавця, зобов'язується оплатити орендодавцю неустойку у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період такого порушення, від розміру місячної орендної плати за кожен день порушення до моменту припинення порушення.
Позивачем направлялась відповідачу претензія від 14.10.2024, у якій позивач вимагав усунення порушень Договору оренди в 30 денний строк до 13.11.2024, однак відповідач такого обов'язку виконав.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача неустойку за загальний період прострочення з 14.11.2024 до 14.07.2025 на загальну суму 12.772,96 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок неустойки, визнав його арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню 12.772,96 грн.
Як судом вже було зазначено вище, аргументи відповідача про відсутність належних доказів надсилання претензій позивачем спростовуються наявними у матеріалах справи копіями поштових квитанцій, описів вкладення та фактом. Той факт, що відправлення здійснювалось уповноваженою особою позивача, не впливає на дійсність повідомлення, оскільки закон не забороняє направлення документів через представника (докази повноважень на адвоката (представника) Третяченко О.В. містяться в матеріалах справи арк. 62,63, том 1).
Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 12.772,96 грн неустойки підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Беручи до уваги усе наведене у його сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати
Згідно з частинами 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом частини другої статті 128 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 910/12042/22, витрати з перекладу документів на стадії судового розгляду повинна нести заінтересована сторона (у даному випадку, позивач), а після розгляду справи згадані витрати розподіляються відповідно до приписів ст. 129 ГПК України (п. 67).
Судовими витрати, пов'язаними з розглядом справи є витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 18.06.2024 у cправі №904/2559/23, об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 тощо)
Позивач у позові просить стягнути судові витрати: 16.581,64 грн судового збору, 49.363,30 грн витрат за проведення незалежної оцінки матеріального збитку, спричиненого власнику майна в наслідок дій третіх осіб, 9.450,00 грн витрат на консультацію та складання кошторису.
На підтвердження цих витрат позивач суду надав: квитанцію від 23.07.2025 №0.0.4472160102.1 на суму 16.581,64 грн; рахунок №3 від 03.04.2025 (консультація та складання кошторису); квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №1.114913707.1 від 07.04.2025 на суму 9.450,00 грн (з призначенням платежу: сплата рах 3 від 03.04.2025); рахунок (специфікація) №116, рахунок фактура №116, квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №1.114904045.1 від 07.04.2025 (з призначенням платежу сплата рах 116, дог 116-ЮЛ/1.1 від 08.03.2025).
Розглянувши подані документи, суд встановив, що витрати позивача за консультацію та складання кошторису у розмірі 9.450,00 грн не є необхідними для розгляду справи або підготовки до її розгляду, оскільки законодавством не встановлено обов'язку отримання такої консультації та складання кошторису до подання позову, а тому такі витрати не можуть бути стягнуті з відповідача. При цьому такі витрати на консультації не можуть бути віднесені і до втрат на правничу допомогу.
Відтак, на відповідача підлягають покладенню витрати в сумі 49.363,30 грн за проведення незалежної оцінки матеріального збитку, спричиненого власнику майна в наслідок дій третіх осіб, та 16.581,64 грн судового збору, тобто за виключенням 9.450,00 грн витрат на консультацію та складання кошторису.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хотел-Фандрайзинг" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вул. Патона Бориса, будинок 2; ідентифікаційний код 40515027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КРИВБАСРУДЗБУТ" (50011, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ЮНАЦЬКА, будинок 1; ідентифікаційний код 32633792) 1.018.680,00 грн (один мільйон вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят грн 00 к.) матеріальної шкоди, 350.400,00 грн (триста п'ятдесят тисяч чотириста грн 00 к.) недоотриманого доходу, 12.722,96 грн (дванадцять тисяч сімсот двадцять дві грн 96 к.) неустойки, 16.581,64 грн (шістнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят одну грн 64 к.) судового збору, 49.363,30 грн (сорок дев'ять тисяч триста шістдесят три грн 30 к.) витрат за проведення незалежної оцінки.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 20.11.2025.
Суддя С.А. Дупляк