вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
20.11.2025м. ДніпроСправа № 904/5255/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Комунального підприємства "МІСЬКА ЖИТЛОВО-ТЕХНІЧНА ІНСПЕКЦІЯ" Нікопольської міської ради, Дніпропетровська область, м. Нікополь
до Товариства з обмеженою відповідальністю ''ЮРВІТ - 2014'', Дніпропетровська область, м. Нікополь
про стягнення заборгованості за договором оренди комунального майна територіальної громади м. Нікополя у загальному розмірі 88 980,41 грн.
Комунальне підприємство "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРВІТ-2014" (далі - Відповідач), у якому просить:
1) Визнати поважними причини пропущення позовної давності за липень, серпень 2022 року зважаючи на обставини, пов'язані з тим, що Нікопольська територіальна громада являлась територією активних бойових дій з 21.07.2022р. по 31.05.2023р., та з 31.05.2023р. і по теперішній час являється територією активних бойових дій, на якій функціонують державні електронні інформаційні ресурси, та на якій відбуваються такі події як: нестабільна робота підприємств; виїзд працівників до інших населених пунктів чи закордон; неможливість отримати доступ до інформації на електронних носіях, та поновити строки позовної давності, починаючи з 01.06.2025р.
2) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРВІТ-2014" на користь Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради суму основного боргу у розмірі 88980,41 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2025 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом семи днів з дня вручення ухвали суду від 19.09.2025 усунути недоліки позовної заяви , а саме надати:
- опис вкладення у цінний лист (згідно переліку додатків доданих до позовної заяви та номер поштового відправлення) та фіскальний чек (оригінали або належним чином засвідчені копії), які підтверджують факт відправлення відповідачу копії позовної заяви № 1563 від 12.09.2025 і доданих до неї документів.
- копію претензії за № 345 від 04.03.2024 року з доказами отримання та з описом вкладення;
- копію претензії за № 855 від 22.08.2025 року з доказами отримання та з описом вкладення.
23.09.2025 від Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків та заява про виправлення описок та арифметичних помилок.
Таким чином позивачем вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2025 виконано.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Стосовно здійснення повідомлення відповідача про розгляд справи в суді суд зазначає таке.
Здійснюючи повідомлення відповідача про наявність судового провадження щодо нього, суд враховує, що у відповідача відсутній електронний кабінет.
З метою здійснення повідомлення відповідача про розгляд цієї справи судом було направлено на адресу останнього ухвалу суду від 24.09.2025 рекомендованим листом з повідомленням про її вручення, яка містить позначку "Судова повістка".
02.10.2025, на адресу Господарського суду Дніпропетровської області повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0610282141518 з якого вбачається, що ухвалу суду від 24.09.2025 отримано 30.09.2025.
Відповідно до ч. 3 та ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінет - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Отже, направлення ухвали суду рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Отже, Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення викладені у заявах по суті справи відповідно до ч.8 ст. 252 ГПК України.
Докази наявні у матеріалах справи є достатніми для винесення судового рішення без виклику сторін.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позиція позивача
Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору оренди комунального майна територіальної громади м. Нікополя № 7 від 13.01.2022 в частині оплати за користування майном.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
13.01.2022 р. між Управлінням комунального майна Нікопольської міської ради (Орендодавець) (далі - Орендодавець) з однієї сторони, Комунальним підприємством "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради (далі - Балансоутримувач/Позивач) (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрвіт-2014" (далі - Орендар, Відповідач) був укладений Договір оренди комунального майна територіальної громади м. Нікополя за № 7 від 13.01.2022 р. (далі - Договір).
Предметом відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець і Балансоутримувач передають, а Орендар приймає у строкове платне користування майно, будівлі контори та нежитлові будівлі, загальною площею 532,80 м2 за адресою: Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Г. Чорнобиля 74.
На виконання Договору складений акт прийому - передачі будівлі контори та нежитлові будівлі, і цей акт є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 1.14. Договору, орендна плата та інші платежі. Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону: 6 975,42 грн. (без податку на додану вартість). Дата і реквізити протоколу електронного аукціону: протокол про результати електронного аукціону №LLP001-UA-20211129-41816-41816 від 20.12.2021.
Пунктом 3.3. Договору передбачено, що Орендар сплачує орендну плату Балансоутримувачу, щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону.
Пунктом 3.4. Договору визначено, що Орендар сплачує орендну плату на підставі виставлених рахунків Балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати без зазначення частини орендної плати, яка сплачується окремо на рахунок Балансоутримувача та частини орендної плати, яка сплачується окремо до місцевого бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує Балансоутримувачу орендну плату разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає Орендарю рахунок не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати платежу. Протягом п'яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди Балансоутримувач передає Орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації Орендаря платником податку на додану вартість.
Договір відповідно до п. 12.1. Договору укладено на строк, визначений у пункті 1.17. Умов (5 років з дати набрання чинності цим договором). Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.
На виконання умов Договору Позивач щомісячно виставляв рахунки на оплату відповідно до П. 3.4. із власної електронної адреси kp.mjti@gmail.com на електронну пошту Відповідача v.kancur@ukr.net, що містяться в П.1. Договору (Змінювані умови договору) шляхом направлення електронних листів з прикріпленим файлом, що містив в собі рахунок і акт надання послуг та оригінали надавав представнику Відповідача нарочним способом. Оскільки самим П 3.4. Договору не зафіксовано умов виставляння рахунків на оплату, у 2022 році Відповідач рахунки і акти надання послуг отримував нарочним способом, а у 2023 році Позивач почав надсилати рахунки і акти надання послуг в електронній формі, адже згідно П.12.8. Договору прямо передбачено пересилку листів Позивача на електронну адресу Відповідача, що свідчить про допустимість електронного листування використовуючи корпоративну пошту в спілкуванні між собою.
В порушення умов договору оренди, Відповідач свої обов'язки щодо повернення другого екземпляру підписаного акту надання послуг не виконував і не відправляв їх на адресу Позивача ні нарочним способом ні по електронній пошті.
За 2022 рік Відповідачу було нараховано орендну плату в сумі 84 650,09 грн., а сплачено Відповідачем було лише 58 592,52 грн., що свідчить не тільки про отримання Відповідачем рахунків і актів надання послуг, а й про його вибірковість в оплаті. Борг за 2022 рік складає 26057,57 грн.
За 2023 рік Відповідачу було нараховано 114801,46 грн., а сплачено Відповідачем було 51878,62 грн, що свідчить не тільки про отримання Відповідачем рахунків і актів надання послуг, а й про його вибірковість в оплаті. Борг за 2023 рік складає 62922,84 грн. Таким чином, загальна заборгованість Відповідача з орендної плати складає в сумі 88980,41 грн. (вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят грн. 41 коп.).
Згідно пунктів 11.1, 11.3 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором. Спори, які виникають за цим договором або в зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.
Посилаючись на несплату відповідачем орендної плати, передбаченого договором, позивач звернувся з даним позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з частинами 1 та 6 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За визначенням статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна":
- оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк;
- рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. "Один спір - один процес" (див. постанову Великої Палати Верховного Суд від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19);
- орендодавець - юридична особа, яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний строк;
- потенційний орендар - фізична або юридична особа, яка виявила бажання взяти майно в оренду у спосіб, визначений цим Законом;
- уповноважений орган управління - орган, до сфери управління якого належить балансоутримувач.
Частиною 1 статті 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частиною 11 вказаної статті Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі якщо об'єкт не було передано в оренду за результатами аукціону, проведеного згідно з частиною десятою цього Закону, протягом п'яти робочих днів з дати формування протоколу про визнання аукціону таким, що не відбувся, публікується оголошення про проведення аукціону та здійснюється проведення аукціону відповідно до статті 13 цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було зазначено вище, укладаючи Договір сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15-го числа поточного місяця оренди.
Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 88 980,41 грн за оренду нежитлового приміщення станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога в частині стягнення з відповідача 88 980,41 заборгованості підлягає задоволенню.
Щодо визнання поважними причинами пропущення позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. В разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатися про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Водночас, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.
Тобто перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Разом із тим, відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (в редакції Закону від 08.11.2023 №3450-IX) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Суд враховує, що 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан неодноразово було продовжено та він діє на теперішній час.
Отже, відповідно до пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та в подальшому на підставі пункту 19 цього розділу Кодексу, позовна давність щодо вимог про стягнення, вважається продовженою та не сплила на момент звернення позивачем із позовною заявою до суду.
Таким чином, підстави для застосування інституту позовної давності до позовних вимог позивача відсутні.
За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 79 ГПК України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Щодо судового збору.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРВІТ-2014" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Героїв Чорнобиля, буд. 74, код ЄДРПОУ 37951455) на користь Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради (53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 58А; код ЄДРПОУ 38309555) суму основного боргу у розмірі 88 980,41 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано - 20.11.2025.
Суддя В.Г. Бєлік