пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
17 листопада 2025 року Справа № 903/822/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу
за позовом: Цуманської селищної ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробіостандарт»
про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 53 352, 00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Філюк Сергій Вікторович
від відповідача: керуючий припинення Державного підприємства "Волиньторф": Гаращенко Ігор Володимирович
Встановив: Цуманська селищна рада звернулась до Господарського суду Волинської області з позовом до Державного підприємства “Волиньторф» та просить суд:
- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 12.08.2022р. до договору № 182 від 04.08.2022р., що укладений за результатами закупівлі № UA-2022-07-01-005220-a між Цуманською селищною радою та ДП “Волиньторф»;
- стягнути з Державного підприємства “Волиньторф» на користь Цуманської селищної ради грошові кошти у сумі 53 352, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що додатковою угодою №1 від 12.08.2022, збільшено ціну за одиницю товару без належного документального підтвердження, а відтак доводить, що останні укладені з порушенням ст. 41 ЗУ “Про публічні закупівлі».
Ухвалою суду від 19.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.09.2025.
Відповідно до табелю обліку використання робочого часу комп'ютерна програма "Діловодство спеціалізованого суду" суддя Дем'як В.М. з 29.08.2025 по 05.09.2025 перебувала у відпустці (Наказ Господарського суду Волинської області від 26.05.2025 №52/02-3).
Ухвалою суду від 28.08.2025 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання відбудеться 22.09.2025.
02.09.2025 від Державного підприємства "Волиньторф" через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву за вх.№01-87/3878/25 від 02.09.2025 в якому відповідач просить суд відмовити в позові в повному обсязі.
Ухвалою суду від 22.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2025.
Ухвалою суду від 22.10.2025 розгляд справи відкладено на 17.11.2025.
22.10.2025 (повторно 11.11.2025) від Цуманської селищної ради через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла заява за вх.№01-87/4789/25 від 22.10.2025 про заміну сторони її правонаступником ДП "Волиньторф" на ТОВ "АГРОБІОСТАНДАРТ".
В обґрунтування заяви посилається на ст. 52 ГПК України та зазначає, що із відзиву на позовну заяву вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОБІОСТАНДАРТ" (код ЄДРПОУ 43065223) є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства "ВОЛИНЬТОРФ", у зв'язку із приватизацією єдиного майнового комплексу підприємства.
Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про заміну сторони її правонаступником ДП "Волиньторф" на ТОВ "АГРОБІОСТАНДАРТ" у зв'язку із приватизацією єдиного майнового комплексу підприємства, просить суд її задоволити.
Присутній в судовому засіданні представник ДП "Волиньторф" щодо заяви заперечив, зазначає, що заява подана після судом підготовчого провадження та призначення судового розгляду по суті, просить відмовити в її задоволені.
Розглянувши заяву позивача за вх. №01-87/4789/25 про заміну відповідача його правонаступником суд дійшов висновку щодо остання підлягає до задоволення з огляду на таке.
Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 52 Господарського процесуального кодексу, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов'язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, є переходом процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Водночас відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Згідно з ч. 1 ст. 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Суд встановив, що відповідно до відзиву на позовну заяву за вх. №01-87/3878/25 від 02.09.2025 та інформації розміщеної на офіційному сайті https://prozorro.sale «Prozorro Продажі» за посиланням : https://prozorro.sale/auction/SPE001-UA-20230913-24890/, ТОВ «АГРОБІОСТАНДАРТ» стало переможцем аукціону у відповідності до Протоколу про результати електронного аукціону № SPE001-UA- 20230913-24890, найменування лоту: «Єдиний майновий комплекс державного підприємства "Волиньторф" (код за ЄДРПОУ 00426302), за адресою: Волинська обл., Камінь-Каширський р-н (колишній - Маневицький р-н), с. Прилісне, вул. Сойне, 15».
Протокол про результати електронного аукціону № SPE001-UA-20230913-24890 сформовано 05.11.2023 року.
06.11.2023 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та ТОВ «АГРОБІОСТАНДАРТ» укладено Договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства «ВОЛИНЬТОРФ» (код за ЄДРПОУ 00426302), за результатами електронного аукціону з умовами посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Голубенко Н.І., зареєстрований в реєстрі № 938.
30 листопада 2023 року ТОВ «АГРОБІОСТАНДАРТ» отримано Рішення Антимонопольного комітету України № 320-р «Про надання дозволу на концентрацію».
05 грудня 2023 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та ТОВ «АГРОБІОСТАНДАРТ» укладено Акт приймання-передачі об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства «ВОЛИНЬТОРФ» (код за ЄДРПОУ 00426302) посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Холявка В.Я., зареєстрований в реєстрі за № 395,396.
У період з 12.01.2024 року по 13.01.2024 року зареєстровано право власності на об'єкти нерухомості за ТОВ «АГРОБІОСТАНДАРТ» та передано все майно ДП «ВОЛИНЬТОРФ» на користь ТОВ «АГРОБІОСТАНДАРТ».
Відповідно до ч. 1 ст. 28 «Правонаступництво власників» ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна»:
« 1. Особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов'язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.»
Відповідно розділу 3 «Правонаступництво власників» договору від купівлі продажу від 06.11.2023 об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства «ВОЛИНЬТОРФ» (код за ЄДРПОУ 00426302), за результатами електронного аукціону з умовами посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Голубенко Н.І., зареєстрований в реєстрі № 938:
"3.1. Покупець, який придбав Об'єкт приватизації як єдиний майновий комплекс, є правонаступником усіх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов'язків державного підприємства «Волиньторф» (код за ЄДРПОУ 00426302) відповідно до умов цього Договору та статті 28 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», в тому числі прав на оформлення права оренди земельними ділянками, дозволів та ліцензій ДП «Волиньторф», з дня засвідчення акта приймання-передачі Об'єкта приватизації від Продавця до Покупця, який підписується Сторонами та скріплюється їх печатками (за наявності).
3.2. Покупець з дня підписання акта приймання-передачі Об'єкта приватизації між Продавцем та Покупцем є правонаступником, в тому числі, майнових прав державного підприємства «Волиньторф» (код за ЄДРПОУ 00426302), які можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від юридичної особи. Покупець є правонаступником майнових прав, перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (дозволи та ліцензії отримані державним підприємством «Волиньторф»), а також видами майнових прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту та переоформлюються на Покупця у відповідності до норм законодавства України".
Отже, новий власник є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства "ВОЛИНЬТОРФ".
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для здійснення процесуального правонаступництва відповідача - Державного підприємства "ВОЛИНЬТОРФ" на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІОСТАНДАРТ".
Присутній в судовому засідання представник позивача з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, а також на докази, долучені до справи, пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав, просить суд позов задоволити.
Присутній в засіданні суду представник відповідача посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо позову заперечив, просить суд в задоволені позову відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
04.08.2024 між Цуманською селищною радою (Позивач, Покупець) та ДП «Волиньторф» (Відповідач, Постачальник) правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОБІОСТАНДАРТ" за результатами закупівлі № UA-2022-07-01-005220-a «ДК 021:2015 09110000-3- «Тверде паливо» було укладено договір №182 про закупівлю товарів, предметом якого є брикети торфові у кількості 570 тонн.
Ціна договору становить 1 653 131,10 грн. у т.ч. ПДВ. Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п.п. 3.1., 3.2. договору).
Відповідно до Специфікації (Додаток 1 до договору) ціна одиницю виміру, грн. з ПДВ становить 2900,23 грн.
Згідно п.п. 4.1., 4.2. договору розрахунки за товар здійснюються на умовах відстрочки платежу протягом 7 робочих днів з дня поставки (передачі) товару. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання Покупцем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок. Усі розрахунки за Договором проводяться в безготівковій формі на рахунок Постачальника. Бюджетні зобов'язання за договором виникають у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.
Відповідно до пунктів 11.1, 11.2 договору №182 від 04.08.2022 Умови цього Договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документу, засвідченого підписами уповноважених осіб Сторін та печатками Сторін.
Істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії Договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат Замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в Договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в Договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в Договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/ або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
У зв'язку із зміною встановленого згідно із законодавством органами державної індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, можлива зміна ціни договору за умови підтвердження Постачальником таких змін шляхом пред'явленням довідки банку, торгово-промислової палати, органу державної статистики, іншого компетентного органу/ організації/установи, в якій будуть відображені такі зміни, а також листа Постачальника із обґрунтуванням таких змін. Зміна ціни товару в такому разі здійснюється пропорційно підтвердженим та обґрунтованим змінам.
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
12.08.2022 року сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої було змінено ціну за одну тонну брикетів, яка склала 3020,23 грн, у т.ч. ПДВ 20%.
Додаткову угоду №1 від 12.08.2022 укладено на підставі звернення ДП “Волиньторф» із пропозицією збільшення ціни за одиницю товару, обґрунтовуючи таку необхідність наступними документами: наказом директора ДП “Волиньторф» №173 від 26.07.2022 “Про встановлення оптово-відпускних цін на брикети та напівбрикети торфові», а також висновком Волинської торгово-промислової палати від 03.08.2022 №В-480.
Відповідно до висновку Волинської торгово-промислової палати від 03.08.2022 № В-484, за результатами аналізу комерційних пропозицій підприємств, які займаються реалізацією аналогічного товару, середньоринкова ціна торфобрикетів на території України станом на липень 2022 року становила 5420 грн за тонну.
Разом з цим, додаткову угоду №1 укладено на підставі документів, які не встановлюють наявності факту коливання ціни на товар в період між моментом підписання договору 04.08.2022 до моменту укладення додаткової угоди 12.08.2022.
Окрім цього, у висновку торгово-промислової палати зазначено, що цінова інформація, вказана у них, дійсна тільки на дату складення. Висновки видані в інформаційно-консультативних цілях та за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру, в яких не міститься точної інформації про коливання цін на брикети торфові станом як на момент звернення підприємства про внесення змін до договору, так і на момент підписання додаткової угоди №1.
Позивач доводить, що казані вище висновки не містять відомостей щодо динаміки ціни на брикети торфові, в них відсутній аналіз вартості ціни на дату укладення договору №182 від 04.08.2024 та додаткової угоди, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни товару на ринку, у зв'язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», а саме сторонами, за відсутності визначених законом умов, збільшено вартість одиниці предмету закупівлі, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів, у зв'язку з чим вона підлягає визнанню недійсною
Враховуючи вище викладене, позивач звернувся до суду з позовом та доводить, що додаткова угода від 12.08.2022 №1 до договору про закупівлю товарів №182 від 04.08.2022, укладена з порушенням чинного законодавства, та підлягає визнанню недійсною на підставі ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», ч. 1, ст. 215 ЦК України, а також кошти, які сплачені позивачем за товар, підлягають стягненню з відповідача.
Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам суд виходив із такого:
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю.
Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (п.п. 88-90 указаної постанови) викладено правовий висновок про застосування норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», зокрема:
“ 88. Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
89. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
90. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі».
Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 відсотків від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. При цьому, кожна така зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку, повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін (п. 42.4 постанови Верховного суду від 02.12.2020 у справі №913/368/19).
В іншому випадку не досягається мета Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).
Законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб'єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків, яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.
Отже, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Проте, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).
Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).
Відтак, якщо постачальник документально підтвердить замовнику, що ціна на товар проколивалася на ринку такого товару від ціни в договорі і до ціни на момент підписання додаткової угоди, то можна говорити про наявність підстав для внесення змін до договору.
Верховний Суд під час розгляду справи №903/383/22 врахував, свою ж сталу та послідовну позицію, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.
Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону, а саме: закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиниці товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.
Верховний Суд у його постанові від 16.02.2023 по справі №903/366/22 зазначає, що виключно саме лише коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.
Разом з тим, сторонами при укладенні оскаржуваних додаткових угод не дотримано вказаних вимог чинного законодавства, у зв'язку з наступним.
Суд дослідивши зміст висновку Волинської торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу №В-484 від 03.08.2022 встановив, що вказаний документ містить інформацію, згідно якої середня ціна на торфові брикети на території України станом на липень 2022 становила 5420 грн.
Згідно примітки до зазначених висновків, вони видані в інформаційно-консультативних цілях, а цінова інформація вказана в даному висновку, дійсна тільки дату складання.
Таким чином, висновок Волинської торгово-промислової палати за своїм змістом та суттю є лише документом довідково-інформаційного характеру, в якому не міститься жодної інформації про коливання та динаміки цін на брикети торфові на ринку.
Як зазначено вище, Договір укладено 04.08.2022, а додаткову угоду №1 - 12.08.2022, однак, жоден наданий ДП “Волиньторф» документ, в тому числі і висноаок Волинської торгово-промислової палати № В-484 від 03.08.2022 не містить інформації про середню вартість на ринку одиниці предмету закупівлі станом на дату укладення Договору та станом на дату ініціювання або укладення додаткової угоди №1 до Договору, а також інформацію про коливання цін на торф'яні брикети впродовж вказаного періоду.
В даному випадку відповідач не довів, а ні наявності коливання ціни товару на ринку, а ні тих обставин, що стверджуване останнім коливанням ціни брикетів.
Отже, суд вважає додаткову угоду №1 від 12.08.2022 до договору про закупівлю товарів №182 від 04.08.2025 укладено із порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому остання, згідно норм ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, підлягає визнанню недійсною.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 53 352, 00 грн. суд зазначає наступне.
За приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правовий не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично незаконною, оскільки без попередньої додаткової угоди ціна за послідуючими угодами фактично перевищуватиме ціну за одиницю товару більше, ніж на 10%, визначених в ст. 41 Закону, у порівнянні із основним договором.
Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу в відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до частини першої статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений,- вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Оскільки недійсність додаткової угоди означає, що зобов'язання сторін регулюються договором, тому постачання товару і його оплата мали здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного договору про закупівлю товарів №182 від 04.08.2025, а саме за ціною 2900,23 грн.
Суд встановив, що після підняття ціни на товар відповідач поставив позивачу товар у загальній кількості 444,6 тонн за ціною 3020,23 грн, у т.ч. ПДВ 20%, згідно видаткових накладних долучених до матеріалів справи за які позивачем перераховано постачальнику кошти на суму 1 342 794,25 грн.
Виходячи із ціни у договорі, без урахування вказаної вище оскаржуваної додаткової угоди, позивач за поставлений товар повинен був сплатити 1 289 442,25 грн. (з ПДВ) (444,6 т. торфових брикетів х 2900,23 грн. ціна договору).
Тобто, різниця між сумою коштів, які фактично сплачено за брикети торфові по ціні, визначеною умовами договору (без урахування додаткової угоди), становить 53 352,00 грн. (1 342 794,25 грн.- 1 289 442,25 грн.)
Відповідно, отримані кошти у сумі 53 352,00 грн. за товар, підлягають стягненню із відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.
Щодо необхідності застосування при вирішенні аналогічних спорів норм ч. 1 ст. 670 ЦК України неодноразово висловлювався Верховний Суд, переглядаючи справи у подібних правовідносинах №924/674/21 та № 927/105 8/21.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення.
Доводи відповідача викладенні у відзиві на позовну заяву спростовуються матеріалами справи та відхиляються судом.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задоволити.
2. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 12.08.2022 до договору №182 від 04.08.2022, що укладений за результатами закупівлі №UA-2022-07-01-005220-a між Цуманською селищною радою (Волинська область, Луцький район, смт. Цумань, вул. Грушевського, 2, код ЄДРПОУ 04333885) та Державним підприємством "Волиньторф" (Волинська область, село Прилісне, вулиця Сойне, 15, код ЄДРПОУ 00426302) - правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРОБІОСТАНДАРТ» (вул. Мазепи І., будинок 7, місто Теребовля, Тернопільський районн, Тернопільська область, 48100, код ЄДРПОУ 43065223).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОБІОСТАНДАРТ» (вул. Мазепи І., будинок 7, місто Теребовля, Тернопільський район, Тернопільська область, 48100, код ЄДРПОУ 43065223) на користь Цуманської селищної ради (Волинська область, Луцький район, смт. Цумань, вул. Грушевського, 2, код ЄДРПОУ 04333885) грошові кошти у сумі 53 352,00 грн.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОБІОСТАНДАРТ» (вул. Мазепи І., будинок 7, місто Теребовля, Тернопільський район, Тернопільська область, 48100, код ЄДРПОУ 43065223) на користь Цуманської селищної ради (Волинська область, Луцький район, смт. Цумань, вул. Грушевського, 2, код ЄДРПОУ 04333885) 4 844,80 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 20.11.2025.
Суддя В. М. Дем'як