вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"13" листопада 2025 р. Cправа № 902/1173/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (вул. Шолом-Алейхема, 4, м. Вінниця, 21050)
до: Соболівської сільської ради (вул. Незалежності, 7, с. Соболівка, Гайсинський район, Вінницька область, 23820)
про стягнення 426 599,68 грн
На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 25.08.2025 (вх. № 1252/25 від 25.08.2025) Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" з вимогами до Соболівської сільської ради про стягнення заборгованості в розмірі 426 599,68 грн, з яких: 406 813,68 грн - основний борг та 19 786,00 грн - 3% річних за користування кредитом.
Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало порушення Великомочульською сільською радою, правонаступником якої є Соболівська сільська рада, умов Кредитного договору № 18г-11-1 від 15.12.2009, зокрема в частині повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором обов'язкових платежів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.
Суд за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/1173/25 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 23.09.2025, про що 27.08.2025 постановив відповідну ухвалу.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 13.11.2025, про що 23.09.2025 постановлено відповідну ухвалу.
На визначену судом дату позивач та відповідач не з'явилися. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останні повідомлені належним чином ухвалою суду від 23.09.2025, яка відповідно до сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа була доставлена до електронних кабінетів сторін - 25.09.2025 о 17:20 год, та у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 26.09.2025.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (Закон України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У судовому засіданні 13.11.2025 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
15.12.2009 між Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (за Договором - Фонд) та Великомочульською сільською радою Теплицького району (за Договором - Позичальник) було укладено Кредитний договір № 18г-11-1, відповідно до пункту 1.1 якого Фонд надає Позичальнику кредит терміном на 3 роки у сумі 406 814 (чотириста шість тисяч вісімсот чотирнадцять) гривень для будівництва інженерних мереж газопостачання до села Соболівка Теплицького району.
Пунктом 1.2 Кредитного договору визначено, що за користуванням кредитом встановлюється плата у розмірі 3 відсотків річних.
Згідно із 2.1 Кредитного договору кредит надається шляхом передачі матеріальних ресурсів по дорученню.
Повернення отриманого кредиту здійснюється грошовими коштами, згідно з графіком повернення кредиту (додаток № 1), який складається і підписується сторонами після закінчення фінансування Позичальника (п. 2.2 Кредитного договору).
Відповідно до пп. 4.4.2 Кредитного договору Позичальник зобов'язується погасити кредит в строк до 30 грудня 2012 року рівними частинами, починаючи з 30 грудня 2010 року.
Цей договір набуває законної сили з моменту його підписання сторонами та діє до повного погашення позики, відсотків по ній та інших платежів (п. 6.1 Кредитного договору).
Кредитний договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.
Відповідно до Додатка № 1 до Кредитного договору № 18г-11-1 від 15.12.2009 сторонами погоджено такі умови повернення кредитних коштів:
- дата повернення кредиту - 30.12.2010; сума коштів, що підлягає поверненню, становить 147 809 грн, у тому числі: 135 605 грн - основна сума кредиту; 12 204 грн - 3 % річних за користування кредитом.
- дата повернення кредиту - 30.12.2011; сума коштів, що підлягає поверненню, становить 143 741 грн, у тому числі: 135 605 грн - основна сума кредиту; 8 136 грн - 3 % річних за користування кредитом.
- дата повернення кредиту - 30.12.2012; сума коштів, що підлягає поверненню, становить 139 672 грн, у тому числі: 135 604 грн - основна сума кредиту; 4 068 грн - 3 % річних за користування кредитом.
Фонд виконав узяті на себе зобов'язання за Кредитним договором у повному обсязі, надавши Позичальнику 17.05.2008 кредитні кошти у сумі 406 813,68 грн, що підтверджується прибутковою накладною № 11 від 17.05.2008.
21.01.2011 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 18г-11-1 від 15.12.2009, відповідно до якої пункт 2.2 розділу 2 Кредитного договору № 18г-11-1 від 15.12.2009 визнано таким, що втратив чинність, та викладено у новій редакції, згідно із якою повернення отриманого кредиту здійснюється грошовими коштами відповідно до графіка повернення кредиту (Додаток № 1), що складається і підписується сторонами після завершення фінансування Позичальника.
Крім того, Додаток № 1 до Кредитного договору "Графік повернення кредиту" щодо будівництва інженерних мереж газопостачання до села Соболівка Теплицького району визнано таким, що втратив чинність, та погоджено укладення нового Додатка № 2 до Кредитного договору "Графік повернення кредиту", при цьому кінцева дата повернення кредитних ресурсів Фонду залишена незмінною.
Позивач вказує, що станом на 15.08.2025 за Позичальником рахується кредитна заборгованість у сумі 406 813,68 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Кредитного договору щодо належного та своєчасного повернення кредитних коштів, а також сплати 3 % річних, Комунальна організація "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" звернулася до суду за захистом своїх прав.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Суд, проаналізувавши Кредитний договір № 18г-11-1 від 15.12.2009, укладений між позивачем та відповідачем, дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під регулювання таких статей чинного законодавства.
У силу приписів ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із приписами ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що Великомочульська сільська рада Теплицького району (Позичальник) отримала від позивача кредитні кошти в сумі 406 813,68 грн, які згідно з графіком, передбаченим Кредитним договором № 18г-11-1 від 15.12.2009, повинна була повернути позивачу до 30.12.2012 разом із відсотками за користування кредитом. Проте вказані зобов'язання виконані не були, оскільки доказів протилежного матеріали справи не містять.
Отже, у Позичальника виникла прострочена кредитна заборгованість.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Суд зазначає, що Соболівська сільська рада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків сільських рад, у тому числі Великомочульської сільської ради, відповідно до рішення 2-ї сесії 8-го скликання № 12 Соболівської сільської ради від 11.12.2020 "Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Соболівської сільської ради".
Відтак, припинення Великомочульської сільської ради відбулося шляхом її реорганізації у формі приєднання до Соболівської сільської ради.
У постанові від 29.09.2020 у справі № 908/2337/19 Верховний Суд зазначив, що унаслідок приєднання правонаступником завжди буде одна особа, будь-який розподіл прав та обов'язків при таких випадках реорганізації неможливий.
Отже, всі зобов'язання Великомочульської сільської ради за Кредитним договором № 18г-11-1 від 15.12.2009 перейшли до Соболівської сільської ради в повному обсязі.
З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача, для захисту яких останній звернувся з даним позовом до суду, позаяк матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем кредиту відповідачу та відсутність повернення кредитних коштів.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 406 813,68 грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 19 786,00 грн - 3% річних за користування кредитом.
Розглядаючи вимогу позивача про стягнення 19 786,00 грн - 3% річних за користування кредитом, суд зважає на таке.
У ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Пунктом 1.2 Кредитного договору сторони передбачили фіксовану процентну ставку за користування кредитом у розмірі 3 % річних, що становить 19 786,00 грн відповідно до погодженого графіка повернення кредиту (Додаток № 2 до Кредитного договору).
Отже, з відповідача підлягають стягненню, крім 406 813,68 грн основного боргу, також 19 786,00 грн - 3 % річних за користування кредитом.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а відтак суд вважає за можливе їх задовольнити з наведених вище мотивів.
Вирішуючи питання судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у 2025 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 грн.
Позивачем в позовній заяві заявлено позовну вимогу майнового характеру на загальну суму стягнення 426 599,68 грн, розмір судового збору з якої становить 6 399,00 грн.
При цьому суд зважає, що позовна заява № б/н від 25.08.2025 надійшла до Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 25.08.2025 та зареєстрована того ж дня, що підтверджується штампом суду за вхідним № 1252/25.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 5 119,20 грн відповідно до платіжної інструкції № 668 від 22.08.2025, з урахуванням застосування коефіцієнта 0,8 для зниження ставки.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 5 119,20 грн.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з Соболівської сільської ради (вул. Незалежності, 7, с. Соболівка, Гайсинський район, Вінницька область, 23820; код ЄДРПОУ 04330792) на користь Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (вул. Шолом-Алейхема, 4, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 24893824) 406 813 грн 68 коп - основного боргу; 19 786 грн 00 коп - 3% річних за користування кредитом та 5 119 грн 20 коп - витрат зі сплати судового збору.
Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 20 листопада 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи