13 листопада 2025 року м. Харків Справа № 922/1539/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.
за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (вх.№ 1931 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.09.2025 (прийняту у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Хотенцем П.В., ухвалу підписано 04.09.2025) у справі №922/1539/25
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільно-транспортне підприємство "АВТОТРАНС", м. Харків,
про стягнення 64352,22 грн,
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2025 у справі №922/1539/25 позов Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" залишено без розгляду.
Ухвала суду обґрунтована тим, що позивач не з'явився в судові засідання 17 лютого 2025 року, 18 березня 2025 року та 01 квітня 2025 року, тобто жодного разу, та не повідомив суд про причини неявки та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Враховуючи імперативний характер статей 202 та 226 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги те, що позивач не з'явився в судове засідання, не повідомив про причини неявки та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про- наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" не погодилось з ухвалою суду першої інстанції та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу у справі №922/1539/25 від 02.09.2025 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача, а саме в позовній заяві, представник позивача зазначив: « 3. Розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. У разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, або ж у порядку загального позовного провадження - у відповідності до ст. 42 ГПК України розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримуємо в повному обсязі та проти заочного розгляду справи не заперечуємо…». Враховуючи, що представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, а також підтримав позовну заяву, що давало можливість суду першої інстанції розглянути позовні вимоги по суті на основі поданих документів та доказів, суд першої інстанції не мав правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду з посиланням на статті 202 та 226 Господарського процесуального кодексу України. Дії суду свідчать про надмірний “формалізм» внаслідок чого було порушено право позивача на вирішення спору по суті за наявними матеріалами справи, оскільки вирішити спір про стягнення шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди можливо без надання усних пояснень по справі.
13.10.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 12028), в якому останній просить у задоволенні апеляційної скарги ПрАТ “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відмовити у повному обсязі, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.09.2025 у справі №922/1539/25 - залишити без змін, посилаючись на те, що обґрунтовуючи свою ухвалу від 02.09.2025, суд першої інстанції в якості підстави для залишення позову без розгляду зазначив дві обставини, а саме: повторна неявка позивача в судове засідання без поважних причин; неподання позивачем без поважних причин витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору. Таким чином, всупереч твердженню позивача, не лише факт його неодноразового неприбуття до суду став підставою для залишення позову без розгляду.
Представник позивача у судове засідання не прибув, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином ухвалою суду від 16.10.2025.
Так, зокрема, відповідно до довідки Східного апеляційного господарського суду про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді "ЄДРСР ст. 216 Про оголошення перерви" від 16.10.25 по справі №922/1539/25 було надіслано одержувачу Приватному АТ "Українська Страхова Компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 20.10.25 о 19:00 год.
Крім того, за змістом ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Так, ухвала суду від 16.10.2025 про перерву у судовому засіданні була надіслана у Єдиний державний реєстр судових рішень для оприлюднення 20.10.2025 та 22.10.2025 була оприлюднена для загального доступу.
Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив суд у її задоволенні відмовити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в травні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільно-транспортне підприємство "АВТОТРАНС" завданих збитків в порядку регресу у розмірі 64 352,22 грн. Також просило визначити справу малозначною на підставі п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України; розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, або ж у порядку загального позовного провадження - у відповідності до ст. 42 ГПК України розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти заочного розгляду справи не заперечує.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/1539/25. Постановлено розгляд справи № 922/1539/25 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.07.2025 призначено справу № 922/1539/25 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Постановлено почати у справі № 922/1539/25 підготовче провадження і призначити підготовче засідання на 29.07.2025. Встановлено відповідачеві п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов. Встановлено позивачеві строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відзиву. Зобов'язано позивача подати до господарського суду докази сплати судового збору за подання позовної заяви до Господарського суду Харківської області; належним чином оформлений обґрунтований розрахунок суми позовних вимог, що стягується; засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства копії або оригінали документів (доказів), що підтверджують обставини, вказані в позові. Зобов'язано повторно відповідача виконати вимоги ухвали Господарського суду Харківської області від 26 червня 2025 року про витребування доказів, зокрема надати господарському суду копію трудової книжки ОСОБА_1 , копію трудового договору та копію подорожнього листа на 08 жовтня 2021 року.
Протокольною ухвалою суду від 29.07.2025, на підставі статей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 02.09.2025.
02.09.2025 Господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану ухвалу.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
У частині першій статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У ч.1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
За приписами п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.
Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 ГПК України в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За вимогами п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
При цьому зміст ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду, як залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання або неповідомлення про причини своєї неявки, не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов'язковою (подібний висновок викладено у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21, від 05.06.2020 у справі №910/16978/19).
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті заявленого спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Надаючи висновок щодо правильного застосування вказаної норми процесуального права, Верховний Суд неодноразово вказував, що залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з'явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору (постанови Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/802/20, від 12.09.2019 у справі № 910/498/18).
Верховний Суд акцентував на тому, що у цьому випадку йдеться про ігнорування позивачем своїх процесуальних обов'язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд господарським судом і вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.
Суд зазначає, що судовий процес, в першу чергу, спрямований на вирішення спору шляхом винесення відповідного судового рішення, і лише у випадку обґрунтованої неможливості розгляду справи за недостатністю доказів, які були витребувані та є необхідними, суд може залишити позов без розгляду (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 926/1333/21).
При цьому, господарський суд має з'ясувати також і те, яким чином неявка представника позивача та неподання ним витребуваних судом документів перешкоджає вирішенню спору та у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за відсутності представника позивача та витребуваних документів.
Тобто, умовами застосування зазначеної норми є те, що витребувані матеріали чи явка представника позивача дійсно необхідні для розгляду спору по суті позовних вимог і спір без них вирішити неможливо.
Таким чином, визначальною умовою залишення позову без розгляду є саме можливість або неможливість вирішення спору по суті при невчиненні позивачем певних дій, покладених на нього судом.
Отже, відповідно до частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України виключенням для обов'язкового залишення позову без розгляду можуть вважатися обставини, якщо позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, суд розглядає справу по суті за умов, якщо: (1) позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та (2) його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. При цьому, суд може розглянути можливість вирішення спору за відсутності позивача (з'ясувати, чи не перешкоджає нез'явлення позивача вирішенню спору) лише якщо від позивача надійшло клопотання про такий розгляд (про розгляд справи за відсутності позивача). У разі, якщо від позивача до суду не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд не має права розглядати справу, а тому не зобов'язаний надавати оцінку наявності такої можливості.
Якщо нез'явлення позивача перешкоджає вирішенню спору (якщо розгляд справи за відсутності позивача неможливий), суд, не зважаючи на заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, позбавлений права розглянути справу по суті. У разі, якщо суд визнав явку позивача обов'язковою до подання позивачем клопотання про розгляд справи за його відсутності, то суд, не зважаючи на це клопотання, зобов'язаний залишити позов без розгляду.
У наведених висновках суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду з питання залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, сформульованих в постановах від 18.03.2021 у справі № 911/802/20, від 12.09.2019 у справі № 910/498/18, від 23.06.2021 у справі № 917/531/19, від 19.01.2022 у справі № 907/153/21.
Суд вважає за необхідне підкреслити, що наведені вище положення процесуального Закону пов'язують можливість залишення судом позову без розгляду навіть не з ухиленням позивача від виконання будь-якої ухвали суду про витребування доказів, а лише з неподанням позивачем витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, тобто таких, що мають істотне значення і унеможливлюють розгляд справи за наявними в ній доказами (постанова Верховного Суду від 26.07.2022 у справі № 905/825/21).
Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 73 ГПК України).
Відповідно до статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частини перша і друга статті 80 ГПК України).
Відповідно до частин першої, четвертої, сьомої, восьмої, десятої статті 81 ГПК України:
- учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом;
- у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази;
- будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду;
- особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали;
- у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Наведені вище положення процесуального Закону пов'язують можливість залишення судом позову без розгляду з підстави неподання позивачем витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, тобто таких, що мають істотне значення і унеможливлюють розгляд справи за наявними в ній доказами.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач просив стягнути з ТОВ "Автомобільно-транспортне підприємство "АВТОТРАНС" завдані збитки в порядку регресу у розмірі 64 352,22 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 22.02.2016 між Приватним акціонерним товариством “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ТОВ “Сканія Кредіт Україна» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/02-069407, предметом якого є майнові інтереси страхувальника -ТОВ “Сканія Кредіт Україна», пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом “SCANIA», державний номерний знак “ НОМЕР_1 ». 08.10.2021 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом “MAN», державний номерний знак “ НОМЕР_2 » з напівпричепом “KRONE» державний номерний знак “ НОМЕР_3 » допустив зіткнення з транспортним засобом “SCANIA», державний номерний знак “ НОМЕР_1 » з напівпричепом “Eurolohr» державний номерний знак “ НОМЕР_4 ». Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Відповідно до постанови суду ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення. З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся Страхувальник та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт, на підставі якого АТ “СК “АРКС» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 194 352,22 грн. Оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПрАТ СК "ПЗУ Україна", то остання керуючись ст. ст. 22 та 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодувала Приватному акціонерному товариству “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп» страхове відшкодування в розмірі 132 218,81 грн. На момент вчинення ДТП, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю “Автомобільно-транспортне підприємство “АВТОТРАНС». Отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 64 352,22 грн, яку і просить стягнути позивач.
До позовної заяви позивачем до матеріалів справи надано:
-платіжну інструкцію №14018 від 18.07.2024 про сплату ПрАТ “СК “Євронікс Україна» 3028,00 грн судового збору;
-безкоштовний запит з ЄДР щодо ПрАТ “Страхова компанія “Євронікс Україна»;
-заяву-повідомлення №33003 про настання події, що має ознаки страхового випадку та на виплату страхового відшкодування щодо транспортного засобу VW Polo реєстраційний номер НОМЕР_5 , зі змісту якого вбачається, що дата події: 12.10.2020 о 18:40 год; місто події: м.Київ, Набережне шосе; водій, який керував застрахованим ТЗ під час настання події: ОСОБА_2 ;
-постанову Печерського районного суду міста Києва від 17.02.2021 у справі №757/45582/20-п, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності;
-протокол (акт) огляду транспортного засобу від 15.10.2020 VW Polo реєстраційний номер НОМЕР_5 ;
-рахунок-фактуру щодо ремонту транспортного засобу VW Polo реєстраційний номер НОМЕР_5 на суму 39240,08 грн;
-ремонтну калькуляцію від 22.10.2020 щодо транспортного засобу VW Polo реєстраційний номер НОМЕР_5 на суму 39240,08 грн;
-розрахунок №33003/20 суми страхового відшкодування від 22.10.2020 щодо транспортного засобу VW Polo реєстраційний номер НОМЕР_5 на суму 37990,08 грн;
-страховий акт №33003/20 від 28.10.2020 щодо транспортного засобу VW Polo реєстраційний номер НОМЕР_5 на суму 37990,08 грн;
-лист Головного сервісного центру МВС від 03.12.2024 щодо надання інформації про власника транспортного засобу марки SCANIA, номерний знак НОМЕР_6 ;
-страховий поліс ТЗ марки SCANIA, номерний знак НОМЕР_6 ;
-лист №12/189 від 13.01.2025 адресований ПрАТ “Страхова компанія “Євронікс Україна» щодо відшкодування ТДВ “СК “Альфа-Гарант» ПрАТ “Страхова компанія “Євронікс Україна» суми 37990,08 грн;
-фото пошкодженого транспортного засобу VW Polo реєстраційний номер НОМЕР_5 .
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/1539/25. Постановлено розгляд справи № 922/1539/25 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
19.06.2025 через систему "Електронний суд" Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" подано клопотання (вх.№14565) про витребування доказів, в якій позивач просив суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільно-транспортне підприємство "АВТОТРАНС" копію трудової книжки ОСОБА_1 , копію трудового договору та копію подорожнього листа на 08 жовтня 2021 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.06.2025 клопотання Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про витребування доказів задоволено. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільно-транспортне підприємство "АВТОТРАНС" копію трудової книжки ОСОБА_1 , копію трудового договору та копію подорожнього листа на 08 жовтня 2021 року. Встановлено строк для надання витребуваних доказів - до 04 липня 2025 року.
За змістом ухвали Господарського суду Харківської області від 07.07.2025, беручи до уваги складність справи, надані позивачем документи, невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 26 червня 2025 року про витребування доказів та приписи ГПК України, що унормовують питання переходу із спрощеного позовного провадження до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, суд дійшов висновку про перехід до розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.
Так, ухвалою суду від 07.07.2025 призначено справу № 922/1539/25 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Постановлено почати у справі № 922/1539/25 підготовче провадження і призначити підготовче засідання на "29" липня 2025 р. Встановлено відповідачеві п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов. Встановлено позивачеві строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відзиву. Зобов'язано позивача подати до господарського суду докази сплати судового збору за подання позовної заяви до Господарського суду Харківської області; належним чином оформлений обґрунтований розрахунок суми позовних вимог, що стягується; засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства копії або оригінали документів (доказів), що підтверджують обставини, вказані в позові. Зобов'язано повторно відповідача виконати вимоги ухвали Господарського суду Харківської області від 26 червня 2025 року про витребування доказів, зокрема надати господарському суду копію трудової книжки ОСОБА_1 , копію трудового договору та копію подорожнього листа на 08 жовтня 2021 року.
24.07.2025 через підсистему "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільно-транспортне підприємство "АВТОТРАНС" подано відзив (вх.№17159) на позовну заяву, який суд прийняв та долучив до матеріалів справи.
Також 24.07.2025 через підсистему "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільно-транспортне підприємство "АВТОТРАНС" подано клопотання (вх.№17177) про долучення до матеріалів справи копії трудового договору, договору про повну матеріальну відповідальність, укладених з ОСОБА_1 , та копії його заяви про звільнення.
29.07.2025 через підсистему "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільно-транспортне підприємство "АВТОТРАНС" подано заяву (вх.№17504) про проведення судового засідання без участі представника відповідача, яку суд задовольнив та долучив до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 29.07.2025, на підставі статей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 ГПК України відкладено підготовче засідання на 02.09.2025.
Проте, як свідчать матеріали справи позивач вимоги ухвали суду від 07.07.2025 про витребування у нього доказів сплати судового збору за подання позовної заяви до Господарського суду Харківської області; належним чином оформленого обґрунтованого розрахунку суми позовних вимог, що стягується; засвідчених відповідно до вимог чинного законодавства копій або оригіналів документів (доказів), що підтверджують обставини, вказані в позові, не виконав, заяву про неможливість подання таких доказів не подав.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем до позовної заяви було долучено платіжну інструкцію №14018 від 18.07.2024 про сплату 3028,00 грн судового збору за реквізитами для подання позову до Господарського суду міста Києва, при цьому в призначенні платежу вказується “Судовий збір за позовом ПрАТ “СК “Євронікс Україна», Господарський суд міста Києва», платником судового збору також є ПрАТ “СК “Євронікс Україна», тобто інша юридична особа ніж позивач.
Крім того, позивачем до позовної заяви було долучено докази, жоден з яких не має відношення до предмету спору та обставин викладених в позові у даній справі.
При цьому, позивач не вживав заходів до усунення цих обставин та, як вже зазначалось, не надав суду витребуваних документів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що за вказаних обставин суд першої інстанції був позбавлений можливості вирішити спір по суті за наявними у справі документами та без витребуваних судом документів саме з вини позивача.
Відповідно до частини 4 статті 202 ГПК України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
За змістом пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.
Відповідно до частини першої статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов'язків, передбачених статтею 46 Господарського процесуального кодексу України.
Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України). Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою (пункт 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Крім того, за змістом частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Отже, учасник справи має право:
а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);
б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов'язковою.
Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.
У постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголосила на праві позивача самостійно визначати характер своєї участі в судовому засіданні, зокрема й через неявку до нього, яка повинна бути здійснена у належний, тобто визначений процесуальним законом спосіб: шляхом подання позивачем до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності згідно положень ст.ст. 202, 226 ГПК України. Лише, якщо позивач чітко висловив своє волевиявлення через клопотання про розгляд справи за його відсутності та за умови можливості розгляду справи за відсутності позивача в судовому засіданні, можливий судовий розгляд справи за відсутності позивача в судовому засіданні.
Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності (постанова Верховного Суду від 28.06.2024 у справі № 916/2316/23).
ЄСПЛ у рішенні від 07 листопада 2017 року у справі "Sukhanov and Others v. Russia" (заяви №№ 56251/12, 23302/13, 53116/15) дійшов висновку, що присутність у судовому засіданні є правом, але не обов'язком позивача.
Як свідчать матеріали справи, позивач в позовній заяві просив, зокрема, розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, або ж у порядку загального позовного провадження - у відповідності до ст. 42 ГПК України розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти заочного розгляду справи не заперечує.
Таким чином, колегія суддів вважає слушними твердження апелянта про те, що ним було подано заяву про розгляд справи за його відсутності. Разом з цим судом першої інстанції позов було залишено без розгляду не лише з підстав неявки позивача у судове засідання та відсутності заяви про розгляд справи за відсутності позивача, а й у зв'язку з ненаданням документів, які є необхідними для вирішення даного спору, про що було встановлено судом раніше .
У теорії права одним з критеріїв, за яким прийнято розрізняти норми права, є метод правового регулювання правових норм. За цим критерієм норми права можуть бути імперативними та диспозитивними.
Імперативні (зобов'язуючі) норми права характеризуються категоричністю приписів. Такі норми реалізуються виконанням, дотриманням або застосуванням. Диспозитивні норми реалізуються використанням, яке, як правило, передбачає його реалізацію на власний розсуд.
Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права, відносяться до імперативних.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно постановив ухвалу про залишення позову без розгляду.
Залишення позовної заяви без розгляду через ненадання доказів на вимогу ухвали суду не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 серпня 2025 року у cправі № 914/2265/24).
При цьому суд також враховує, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина четверта статті 226 ГПК України).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року).
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Харківської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Господарського суду Харківської області від 02.09.2025 у справі №922/1539/25 без змін, як такої, що постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, судовий збір за подання апеляційної скарги, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.09.2025 у справі №922/1539/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 20.11.2025.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна