вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" листопада 2025 р. Справа № 910/6808/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 20.11.2025
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза"
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2025
повний текст рішення складено 05.09.2025
у справі № 910/6808/25 (суддя Гумега О.В.)
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу"
до Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза"
про стягнення 1 174 000,24 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Державне підприємство Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" (відповідач) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 174 000,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за державним контрактом (договором) № 297/07-24-РМ від 05.07.2024 в частині дотримання строків поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6808/25, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2025 у справі № 910/6808/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" 1 174 000,24 грн. пені та 14 088,00 грн. судового збору.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що відповідачем порушено договірні зобов'язання в частині дотримання строків поставки товару, що є підставою для покладення на нього обов'язку сплатити пеню у розмірі 1 174 000,24 грн. При цьому, суд дійшов до висновку про відсутність існування виняткових обставин для застування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, оскільки відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення розміру пені, як і не надано належних доказів наявності скрутного фінансового стану.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.08.2025 у справі № 927/504/25, 23.09.2025 Приватне акціонерне товариство "Трикотажна фабрика "Роза" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2025 у справі №910/6808/25 та прийняти нове, яким розмір заявленої до стягнення неустойки зменшити на 90%, а саме до 117 400,00 грн.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що (1) позивач не зазнав збитків у зв'язку несвоєчасною поставкою товару за державним контрактом; (2) ПрАТ "Трикотажна фабрика «Роза" підтримує обороноздатність держави та має статус критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, що підтверджується наказом Міністерства економіки України від 17.02.2025 № 1220; (3) зобов'язання з поставки товару виконане з незначним простроченням; (4) стягнення значного розміру штрафних санкцій підірве фінансовий стан товариства та зумовить збитковість його діяльності; (5) сукупність наведених обставин свідчить про винятковість обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2025 матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" у справі № 910/6808/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
29.09.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/6808/25.
06.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/6808/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/6808/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Роза" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2025 та призначено розгляд справи на 06.11.2025.
21.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на позовну заяву зводяться до того, що віднесення ПрАТ "Трикотажна фабрика «Роза" до секторального переліку об'єктів критичної інфраструктури не звільняє його від обов'язку виконувати зобов'язання, а також не звільняє від відповідальності за таке невиконання. Укладаючи державний контракт № 297/07-24-РМ від 05.07.2024 ПрАТ "Трикотажна фабрика «Роза" повинно було врахувати всі ризики підприємницької діяльності в частині поставки товару оборонного призначення до 31.10.2024 із врахування погодженого розміру штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару. Спірні правовідносини не є винятковими та надзвичайними, а фактично виникли внаслідок неналежного виконання ПрАТ "Трикотажна фабрика «Роза" договірних зобов'язань, невиконання ПрАТ "Трикотажна фабрика «Роза" своїх зобов'язань за державним контрактом є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є не прогнозованою обставиною, тим більше що контракт укладався після запровадження в Україні воєнного стану. З огляду на вказані обставини підстави для зменшення розміру пені на 90% відсутні.
28.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких проти доводів відзиву на апеляційну скаргу заперечує та зазначає, що ПрАТ "Трикотажна фабрика «Роза" не просить звільнити товариство від сплати штрафних санкцій, а просить зменшити їх розмір внаслідок незадовільного фінансового стану, оскільки стягнення значного розміру штрафних санкцій може привести до негативних наслідків в діяльності підприємства. Крім того, ПрАТ "Трикотажна фабрика «Роза" наголошує, що працює на самозабезпеченні, без залучення кредитних коштів чи грантів, товариство сумлінно сплачує податки та платежі до бюджету, заробітну плату, організовує робочі місця, а отримані кошти вкладає у розвиток свого виробництва, закуповує якісну сировину, купує сучасне обладнання, направляє на навчання своїх працівників для підвищення кваліфікації. Враховуючи незначне прострочення поставки товару (13 днів), а також те, що стягнення максимально можливих розмірів штрафних санкцій підірве фінансовий стан ПрАТ "Трикотажна фабрика «Роза" та зумовить збитковість його діяльності, наявні виняткові обставини, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.
Судове засідання 06.11.2025 не відбулось у зв'язку з перебуванням суддів Тищенко О.В. та Гончарова С.А. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 розгляд справи призначено на 20.11.2025.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Роза" слід задовольнити частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2025 у справі № 910/6808/25 змінити, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 05.07.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (надалі - позивач, замовник) та Приватним акціонерним товариством "Трикотажна фабрика "Роза" (надалі - відповідач, постачальник) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 297/07-24-РМ (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити замовнику "Білизна натільна демісезонна, вид 2 (18310000-5: Спідня білизна)" (товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в специфікації, а замовник - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 4.1. договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк, визначений у специфікації (додаток № 1), але у будь-якому в строк визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою визначеною в додатку № 2 до цього договору.
Поставка товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку товару та ростовки, визначеної у специфікації (п. 4.2. договору).
Згідно з п. 4.3. договору заявка на поставку товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту укладення договору.
До договору № 297/07-24-РМ від 05.07.2024 підписано специфікацію (додаток № 1), в якій визначено, що поставці підлягав товар у кількості 80 947 комплектів у строк до 31.10.2024.
10.07.2024 позивач направив відповідачу заявку № R000398 від 09.07.2024 на поставку товару у кількості 80 947 комплектів до 31.10.2024.
На виконання умов договору № 297/07-24-РМ від 05.07.2024 відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар у кількості 80 947 комплектів на загальну суму 30 102 570,36 грн., що підтверджується актом № 1094 приймання товару від 14.11.2024.
Як зазначає позивач, товар за актом № 1094 приймання товару від 14.11.2024 на суму 30 102 570,36 грн. поставлено з порушенням строку поставки товару на 13 днів.
Посилаючись на порушення відповідачем умов договору № 297/07-24-РМ від 05.07.2024 в частині дотримання строків поставки товару позивачем нараховано на підставі пункту 8.2. договору пеню у розмірі 1 174 000,24 грн.
03.04.2025 позивач звернувся до відповідача з повідомленням-вимогою № 2165/2419/06-2025 про сплату штрафних санкцій за порушення строків поставки товару за договором № 297/07-24-РМ від 05.07.2024 у розмірі 1 174 000,24 грн., яка залишена відповідачем без задоволення.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
В свою чергу, відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на економічну ситуацію в країні, специфіку покладених договором завдань на ПрАТ "Трикотажна фабрика "Роза", відповідач зобов'язання з поставки товару виконав з незначним простроченням, тому стягнення максимально можливих розмірів штрафних санкцій підірве фінансовий стан відповідача та зумовить збитковість його діяльності, у зв'язку з чим просить зменшити заявлену до стягнення суму штрафних санкцій на 90% - до 117 400,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексі України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як встановлено судом, 05.07.2024 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як постачальником, укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 297/07-24-РМ, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити замовнику "Білизна натільна демісезонна, вид 2 (18310000-5: Спідня білизна)" (товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в специфікації, а замовник - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
В п. 4.2. договору визначено, що поставка товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку товару та ростовки, визначеної у специфікації.
Судом встановлено, що 10.07.2024 позивач направив відповідачу заявку № R000398 від 09.07.2024 на поставку товару у кількості 80 947 комплектів до 31.10.2024.
Момент виконання обов'язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору № 297/07-24-РМ від 05.07.2024 відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар у кількості 80 947 комплектів на загальну суму 30 102 570,36 грн., що підтверджується актом № 1094 приймання товару від 14.11.2024.
З наведеного слідує, що товар за актом № 1094 приймання товару від 14.11.2024 на суму 30 102 570,36 грн. поставлено з порушенням строку поставки товару на 13 днів.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочення постачальником строку поставки товару.
При цьому, факт прострочення виконання зобов'язань з поставки товару відповідачем не заперечується.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В пункті 8.2. договору визначено, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,3 відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань, включаючи день виконання порушеного зобов'язання.
Суд першої інстанції, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку пені, дійшов обґрунтованого висновку, що він є арифметично правильним та обґрунтованим.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання (відповідач).
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236 - 238 ГПК України).
Так, стаття 86 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п'ята статті 236 ГПК України).
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
У постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 статей 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Наведені висновки узгоджуються з нормами закону, які регулюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій та є засобом недопущення їх використання ані як засобу для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу уникнути відповідальності. У питанні про зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить з конкретних обставин. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема практиці Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 297/07-24-РМ від 05.07.2024 відповідачем здійснено поставку позивачу всієї кількості замовленого за договором товару, будь-які претензії щодо якості та комплектності поставленого товару у позивача відсутні, товар за актом № 1094 приймання товару від 14.11.2024 прийнятий позивачем без зауважень та заперечень, термін прострочення поставки є незначним та становить всього 13 днів.
При цьому, колегією суддів враховано, що Приватне акціонерне товариство «Трикотажна фабрика «Роза» приймає участь у посиленні обороноздатності України (здійснює виробництво трикотажного полотна, виробництво спіднього одягу), що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На виконання умов державних контрактів відповідач здійснює виробництво трикотажного полотна, що направлено на підтримання обороноздатності країни для відсічі російської агресії.
Наказом від 17.02.2025 № 1220 Міністерства економіки України підтверджується значимість Приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» як критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
З наведеного підставним є висновок, що Приватне акціонерне товариство «Трикотажна фабрика «Роза» докладає всіх зусиль для збереження життя людей та зміцнення обороноздатності країни.
Отже, враховуючи скрутний фінансовий стан відповідача, що підтверджується звітом про фінансові результати за 1 квартал 2025 роки, ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а також зважаючи на відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших негативних наслідків через незначне прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару, враховуючи економічну ситуацію та воєнний стан в Україні, та суспільну необхідність господарської діяльності Приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» та її військову спрямованість, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, при цьому беручи до уваги інтереси обох сторін, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України зменшити розмір пені на 90% - до 117 400,02 грн.
На переконання суду, таке зменшення відповідає принципу збалансованості інтересів сторін, є справедливим, доцільним, обґрунтованим і таким, що цілком відповідає принципу верховенства права та узгоджується з рядом правових висновків Верховного Суду щодо правильного застосування приписів частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновків про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача стягнення пені у розмірі 117 400,02 грн. у зв'язку із зменшенням розміру пені на 90% за клопотанням відповідача. В іншій частині позовних вимог належить відмовити.
Таким чином, рішення суду першої інстанції слід змінити шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови та резолютивної частини рішення в іншій редакції, відповідно до якої підлягає зміні сума пені, належна до стягнення з відповідача, з урахуванням висновків, зроблених судом апеляційної інстанції у мотивувальній частині цієї постанови.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції було надано вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).
При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, невірно встановив обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" підлягає частковому задоволенню, а рішення - зміні в мотивувальній та резолютивній частинах.
Судові витрати
Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (постанова Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 910/143/19).
Таким чином, судові витрати (судовий збір) за подачу позову до суду першої інстанції та за подачу апеляційної скарги покладаються на Приватне акціонерне товариство "Трикотажна фабрика "Роза".
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2025 у справі № 910/6808/25 - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2025 у справі № 910/6808/25 змінити.
3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" (Україна, 03038, місто Київ, вулиця М. Грінченка, будинок 2/1; ідентифікаційний код: 00307313) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (Україна, 04119, місто Київ, вул. Дегтярівська, будинок 13/24; ідентифікаційний код: 44830311) 117 400,02 грн (сто сімнадцять тисяч чотириста гривень 02 коп.) пені та 14 088,00 грн (чотирнадцять тисяч вісімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.
В іншій частині позову відмовити.".
4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи № 910/6808/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 20.11.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров