вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" листопада 2025 р. Справа № 925/276/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко О.В.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 20.11.2025
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Азот"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.07.2025
повний текст рішення складено 07.08.2025
у справі № 925/276/25 (суддя Грачов В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
в особі Черкаської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
до Приватного акціонерного товариства "Азот"
про стягнення 184 515 395,61 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Черкаської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) до Приватного акціонерного товариства "Азот" (відповідач) про стягнення 184 515 395,61 грн., з них: основного боргу - 158 298 578,20 грн., пені - 17 840 029,66 грн., 3% річних - 1 900 747,94 грн. та інфляційних втрат - 6 476 039,81 грн.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за типовим договором про розподіл природного газу від 01.12.2023 в частині дотримання строків та порядку оплати за надані позивачем послуги з розподілу природного газу об'єктів відповідача у період грудня 2023 - лютого 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 925/276/25, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
19.06.2025 Господарським судом Черкаської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Короткий зміст судового рішення та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.07.2025 у справі № 925/276/25 позов задоволено частково. Закрито провадження в частині вимог про стягнення 158 298 578,20 грн. боргу. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Азот" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Черкаської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" 17 840 029,66 грн. пені, 1 900 747,94 грн. 3% річних, 6 476 039,81 грн. інфляційних втрат та 314 601,81 грн. судових витрат.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем доведено порушення відповідачем зобов'язань за типовим договором про розподіл природного газу від 01.12.2023 в частині дотримання строків та порядку оплати за надані позивачем послуги з розподілу природного газу об'єктів відповідача у період грудня 2023 - лютого 2025 року. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що після звернення позивача до суду з позовом та відкриття провадження у даній справі відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 158 298 578,20 грн., тому провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 158 298 578,20 грн. підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору. При цьому, перевіривши розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідні нарахування проведено у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства, надані позивачем розрахунки виконано арифметично та методологічно правильно, тому позовні вимоги про стягнення 17 840 029,66 грн. пені, 1 900 747,94 грн. 3% річних та 6 476 039,81 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.07.2025 у справі № 925/276/25, 27.08.2025 Приватне акціонерне товариство "Азот" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 10.07.2025 в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Азот" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Черкаської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" пені на загальну суму 644 330,60 грн., нарахованої на заборгованість по оплаті послуг з розподілу природнього газу за лютий та березень 2025 року та ухвалити в цій частині нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Одночасно, в тексті апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання, в якому просить відстрочити сплату судового збору у розмірі 14 497,44 грн. за подання апеляційної скарги до прийняття судом апеляційної інстанції рішення за результатами її розгляду.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення в частині стягнення пені у розмірі 644 330,60 грн., нарахованої у період дії форс-мажорних обставин, судом першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування в оскаржуваній частині. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що внаслідок припинення послуг з розподілу природного газу у період з 28.04.2025 по 15.05.2025, що призвело до зупинення всіх виробництв, тому ПрАТ «Азот» опинилось у скрутному фінансовому становищі. Крім того, скаржник зазначає, що неможливість виконання зобов'язань за договором у період з 28.04.2025 по 15.05.2025 зумовлено дією форс-мажорних обставин, про що позивачу направлено повідомлення від 28.04.2025 № 501-06/48. Однак, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції наведені скаржником доводи не прийнято до уваги, що привело до безпідставного стягнення з відповідача пені у розмірі 644 330,60 грн.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025 матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Азот" у справі № 925/276/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
01.09.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали господарської справи № 925/276/25.
19.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 925/276/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2025 відмовлено Приватному акціонерному товариству "Азот" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Азот" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.07.2025 у справі № 925/276/25 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
29.09.2025 Приватне акціонерне товариство "Азот" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 925/276/25 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Азот" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.07.2025 та призначено розгляд справи на 06.11.2025.
Судове засідання 06.11.2025 не відбулось у зв'язку з перебуванням суддів Тищенко О.В. та Гончарова С.А. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 розгляд справи призначено на 20.11.2025.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Азот" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 10.07.2025 у справі № 925/276/25 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом Черкаської області та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Черкаської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" (надалі - позивач, Оператор ГРМ) та Приватним акціонерним товариством "Азот" (надалі - відповідач, споживач) укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання № 17480 (надалі - договір), відповідно до п. 2.1. якого Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розміри, строки та порядку, визначені цим договором.
Відповідно до п. 6.1. договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ.
Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць (п. 6.4. договору).
Згідно з п. 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за надані послуги проводиться споживачем до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
За умовами п. 6.8. договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
На виконання умов договору про розподіл природного газу від 01.12.2023 Оператором ГРМ у період з грудня 2023 року по квітень 2025 року надано ПрАТ «Азот» послуги з розподілу природного газу на загальну суму 816 205 609,69 грн., що підтверджується актами приймання-передачі послуг з розподілу природного газу: від 31.12.2023 на суму 27 460 269,61 грн., від 31.01.2024 на суму 49 923 625,69 грн., від 29.02.2024 на суму 49 923 625,69 грн., від 31.03.2024 на суму 49 923 625,69 грн., від 30.04.2024 на суму 49 923 625,69 грн., від 31.05.2024 на суму 49 923 625,69 грн., від 30.06.2024 на суму 49 923 625,69 грн., від 31.07.2024 на суму 49 923 625,69 грн., від 31.08.2024 на суму 49 923 625,69 грн., від 30.09.2024 на суму 49 923 625,69 грн., від 31.10.2024 на суму 49 923 625,69 грн., від 30.11.2024 на суму 49 923 625,69 грн., від 31.12.2024 на суму 49 923 625,69 грн., від 31.01.2025 на суму 47 415 457,95 грн., від 28.02.2025 на суму 47 415 457,95 грн., від 31.03.2025 на суму 47 415 457,95 грн., від 30.04.2025 на суму 47 415 457,95 грн.
Позивач вказує, що відповідач не здійснив оплату вартості послуг з розподілу природного газу у повному обсязі, що призвело до порушення взятих на себе зобов'язань та прострочення термінів оплати, встановлених умовами договору про розподіл природного газу від 01.12.2023.
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за договором за період з грудня 2023 року по квітень 2025 року становить 158 298 578,20 грн. Крім того, за порушення термінів оплати послуг за договором позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 17 840 029,66 грн., 3% річних у розмірі 1 900 747,94 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6 476 039,81 грн.
При цьому, судом встановлено, що після звернення позивача до суду з позовом та відкриття провадження у даній справі відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 158 298 578,20 грн., суд першої інстанції дійшов висновку закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 158 298 578,20 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 644 330,60 грн., колегія суддів переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та не перевіряє обґрунтованість та законність судового рішення в частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 17 195 699,06 грн. (17 840 029,66 грн. - 644 330,60 грн.), 3% річних у розмірі 1 900 747,94 грн., інфляційних втрат у розмірі 6 476 039,81 грн. та судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як встановлено судом, 01.12.2023 між позивачем, як Оператором ГРМ, та відповідачем, як споживачем укладено договір розподілу природного газу, за умовами якого Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розміри, строки та порядку, визначені цим договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок надати відповідачу послугу з розподілу природного газу, а у відповідача - прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість на умовах викладених у договорі.
Колегією суддів встановлено, що наявними у матеріалах справи фактичними даними підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати послуг з розподілу природного газу за укладеним між сторонами договором. Цей факт відповідачем не заперечується.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати послуг з розподілу природного газу за договором, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 17 840 029,66 грн., нараховану окремо по кожному рахунку на оплату за спірний період, зокрема, по рахунках на оплату № 1328 від 01.02.2025 на суму 47 415 457,95 грн. та № 2820 від 05.03.2025 на суму 47 415 457,95 грн.
Колегія суддів відмічає, що правомірність/неправомірність нарахування та стягнення пені по рахунках на оплату № 1328 від 01.02.2025 на суму 47 415 457,95 грн. та № 2820 від 05.03.2025 на суму 47 415 457,95 грн. є предметом апеляційного розгляду у даній справі.
З наданого позивачем розрахунку пені по рахунках на оплату № 1328 від 01.02.2025 на суму 47 415 457,95 грн. та № 2820 від 05.03.2025 на суму 47 415 457,95 грн. вбачається, що відповідні нарахування позивач здійснює за період з 11.03.2025 по 05.05.2025 - по рахунку № 1328 від 01.02.2025 та з 11.04.2025 по 05.05.2025 - по рахунку № 2820 від 05.03.2025. Загальна сума нарахованої пені за цими рахунками становить 644 330,60 грн.
В свою чергу, відповідач з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення пені у розмірі 644 330,60 грн. не погоджується, посилаючись на те, що в період з 28.04.2025 по 15.05.2025 мали місце форс-мажорні обставини. За доводами відповідача, про існування форс-мажорних обставин, які зумовили неможливість виконання зобов'язань за договором, позивач повідомлений повідомленням від 28.04.2025 № 501-06/48.
Зі змісту повідомлення від 28.04.2025 № 501-06/48 вбачається, що відповідно до п. 10.1. - 10.4. договору ПрАТ «Азот» повідомило позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють здійснити оплату вартості послуги з розподілу природного газу за договором. У вказаному повідомленні ПрАТ «Азот» вказало, що підтверджуючі документи щодо настання форс-мажорних обставин будуть надані впродовж 14 (чотирнадцяти) днів з дня їх виникнення, як це передбачено п. 10.3. договору.
Відповідно до п. 10.1. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Згідно з п. 10.3. договору сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.
Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку (п. 10.4. договору).
Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов'язання за договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17).
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в Регламенті (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5).
Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно зі ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажори обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Положеннями пункту 3.3. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), встановлено, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Відповідно до п. 6.1. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5) підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (в редакції від 02.09.2014), а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Згідно з п. 6.2. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Відповідно до п. 6.11.6., 6.11.7. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), і першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України/президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На Сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) проставляється печатка ТПП України/регіональної ТПП на підпис першого віце-президента або віце-президента ТПП України/президента, першого віце-президента або віце-президента регіональної ТПП, який підписав такий Сертифікат.
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу: постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 (пункт 77), постанова Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 910/9226/23 (пункт 8.80).
Близькі за змістом правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 904/4103/23.
Колегія суддів зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду, зокрема, щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин, а тому відповідні докази оцінюються за загальними правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, у спірних правовідносинах відповідач має довести об'єктивну неможливість виконання ним умов договору у зв'язку із тими обставинами, які були визначені ним як форс-мажорні.
Як зазначає відповідач у апеляційній скарзі, у період з 28.04.2025 по 15.05.2025 мали місце форс-мажорні обставини, які зумовили неможливість виконання відповідачем зобов'язань за договором. Як на підставу для звільнення відповідача від відповідальності від сплати пені за порушення строків оплати рахунків № 1328 від 01.02.2025 на суму 47 415 457,95 грн. та № 2820 від 05.03.2025 на суму 47 415 457,95 грн. останній посилається на припинення послуг з розподілу природного газу у період з 28.04.2025 по 15.05.2025, на підтвердження чого скаржником надано наказ № 215а від 28.04.2025 «Про вимушений простій виробництв» ПрАТ «Азот», протокол № 6 Засідання регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 28.04.2025 Черкаської обласної військової адміністрації, акт № 29 про припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу) від 28.04.2025 Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», акт № 9 про відновлення газопостачання (розподілу природного газу) від 15.05.2025 Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України».
Щодо поданих скаржником з апеляційною скаргою доказів, то колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не було представлено до суду наказу № 215а від 28.04.2025 «Про вимушений простій виробництв» ПрАТ «Азот», акту № 29 про припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу) від 28.04.2025 Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» та акту № 9 про відновлення газопостачання (розподілу природного газу) від 15.05.2025 Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України».
Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).
Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття судом наказу № 215а від 28.04.2025 «Про вимушений простій виробництв» ПрАТ «Азот», акту № 29 про припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу) від 28.04.2025 Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» та акту № 9 про відновлення газопостачання (розподілу природного газу) від 15.05.2025 Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», доданих до апеляційної скарги, з підстав не наведення скаржником випадків неможливості їх подання з причин, що об'єктивно не залежали від нього в аспекті ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, колегія суддів відмічає, що прострочення виконання зобов'язань по сплаті рахунку № 1328 від 01.02.2025 у відповідача виникло з 11.03.2025, а по рахунку № 2820 від 05.03.2025 - з 11.04.2025, тобто до 28.04.2025, що додатково свідчить про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання по оплаті вартості послуги з розподілу природного газу за договором.
Також колегія суддів зауважує, що суб'єкти господарювання укладають договори на різних, погоджених між ними умовах. Суб'єкти господарської діяльності здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.
За встановлених обставин, враховуючи, що договір між сторонами укладений в умовах воєнного стану, відповідач при здійсненні підприємницької діяльності мав усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, останній мав здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.
Таким чином, твердження відповідача про існування форс-мажорних обставин, які перешкоджали виконанню зобов'язань за договором про розподіл природного газу від 01.12.2023, відхиляються як безпідставні.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В п. 8.2. договору визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини, положення законодавства, умови укладеного між сторонами у справі договору, перевіривши розрахунок пені за період з 11.03.2025 по 05.05.2025 - по рахунку № 1328 від 01.02.2025 та з 11.04.2025 по 05.05.2025 - по рахунку № 2820 від 05.03.2025, колегія суддів дійшла висновку про законність рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені у розмірі 644 330,60 грн.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення. Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.
На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі.
Незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність.
За таких обставин, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 644 330,60 грн. підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Азот" слід відмовити, а рішення Господарського суду Черкаської області від 10.07.2025 у справі № 925/276/25 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Азот" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.07.2025 у справі № 925/276/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.07.2025 у справі № 925/276/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 925/276/25 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 20.11.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді С.А. Гончаров
О.В. Тищенко