Постанова від 20.11.2025 по справі 911/1871/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2025 р. Справа № 911/1871/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Тищенко О.В.

Гончарова С.А.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 20.11.2025

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду Київської області від 24.07.2025

повний текст рішення складено 27.08.2025

у справі № 911/1871/21 (суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом 1.Міністерства оборони України

2. Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Модрина"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гембл Емпаєр"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт-Гарант"

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Параллакс"

5. Фізичної особи-підприємця Вуса Станіслава Михайловича

6. Фізичної особи-підприємця Костакова Валерія Юрійовича

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів:

1. Філія Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" - "22 Деревообробний комбінат"

2. Кабінет Міністрів України

3. Фонд державного майна України

4. Комунальне підприємство Київської обласної ради "Зберігач"

про визнання права власності та витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Міністерство оборони України (позивач-1) та Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (позивач-2) звернулися до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модрина" (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Гембл Емпаєр" (відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт-Гарант" (відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Параллакс" (відповідач-4), Фізичної особи-підприємця Вуса Станіслава Михайловича (відповідач-5) та Фізичної особи-підприємця Костакова Валерія Юрійовича (відповідач-6), в якому викладено позовні вимоги, щоб в судовому порядку:

- визнати за Державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно, а саме: столярний цех (літера Ф), загальною площею 1240,8 кв.м; гараж (літера О), загальною площею 192,9 кв.м; гараж (літера Ц), загальною площею 164,1 кв.м; гараж (літера Т), загальною площею 174,3 кв.м; розкрійний цех (літера Д), загальною площею 1205,7 кв.м; цех штучного паркету (літера З), загальною площею 323,9 кв.м; цех штучних виробів (літера Ж), загальною площею 477,4 кв.м; малярний цех (літера Б), загальною площею 1689,5 кв.м; будівлю лісопильного цеху (літера М), загальною площею 2781,7 кв.м; сортувальну площадку, загальною площею 439,6 кв.м; будівлю складу (літера Т-1), загальною площею 361,8 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Ніни Сосніної, буд. 2, смт Пісківка, Бородянський р-н, Київська обл.

- витребувати шляхом вилучення у ФОП Вуса С.М. та ФОП Костакова В.Ю. нерухоме майно, а саме: будівлю малярного цеху (літера Б), загальною площею 1689,5 кв.м, по вул. Ніни Сосніної, буд. 2, смт Пісківка, Бородянський району, Київська області та передати її ДП МОУ "Укрвійськбуд" в експлуатацію;

- витребувати шляхом вилучення у ТОВ "Модрина" нерухоме майно, а саме: розкрійний цех (літера Д), загальною площею 1205,7 кв.м, цех штучних виробів (літера Ж), загальною площею 477,4 кв.м, цех штучного паркету (літера З), загальною площею 323,9 кв.м, будівлю складу (літера Т-1), загальною площею 361,8 кв.м, по вул. Ніни Сосніної, буд. 2, смт Пісківка, Бородянський району, Київська області та передати її ДП МОУ "Укрвійськбуд" в експлуатацію;

- витребувати шляхом вилучення у ТОВ "НВП "Параллакс" нерухоме майно, а саме: будівлю лісопильного цеху (літера М), загальною площею 2781,7 кв.м, та сортувальну площадку, загальною площею 439,6 кв.м, по вул. Ніни Сосніної, буд. 2, смт Пісківка, Бородянський району, Київська області та передати її ДП МОУ "Укрвійськбуд" в експлуатацію;

- витребувати шляхом вилучення у ТОВ "Гембл Емпаєр" нерухоме майно, а саме: гараж, літера "О", загальною площею 192,9 кв.м, гараж, літера "Т", загальною площею 174,3 кв.м, гараж, літера "Ц", загальною площею 164,1 кв.м, по АДРЕСА_1 та передати її ДП МОУ "Укрвійськбуд" в експлуатацію;

- витребувати шляхом вилучення у ТОВ "Всесвіт-Гарант" нерухоме майно, а саме: будівлю столярного цеху (літера Ф), загальною площею 1240,8 кв.м, по АДРЕСА_1 та передати її ДП МОУ "Укрвійськбуд" в експлуатацію.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відчуження державного військового майна - частини комплексу будівель по вул. Ніни Сосніної, 2 у смт. Пісківка, Бородянського району, Київської області відбулося поза волею та без участі його власника, під час фіктивного банкрутства Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1871/21, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Філію ДП МОУ "Укрвійськбуд" - "22 Деревообробний комбінат", Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України та Комунальне підприємство Київської обласної ради "Зберігач".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.06.2022 ухвалено перейти зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2022 призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та зупинено провадження у справі № 911/1871/21.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.02.2025 поновлено провадження у справі № 911/1871/21 та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті.

Короткий зміст судового рішення та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.07.2025 у справі № 911/1871/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що (1) спірне нерухоме майно вибуло з державної власності незаконно та поза волею власника; (2) відчуження майна у процедурі банкрутства, яке в судовому порядку було визнано фіктивним, свідчить про вибуття майна із володіння держави внаслідок скоєння кримінального правопорушення, що свідчить про наявність підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння та належність обраного позивачами способу захисту порушеного права; (3) позовні вимоги в частині передання спірного майна в експлуатацію Державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" не відповідають належному способу захисту порушеного права, що є підставою для відмови в позові в цій частині; (4) спірне нерухоме майно на момент вибуття з володіння держави мало статус військового майна, тому дія положень ч. 3 ст. 388 ЦК України не поширюється на спірні правовідносини; (5) позовні вимоги про визнання за Державою Україна в особі Міністерства оборони України права власності на спірне нерухоме майно є неналежним та неефективним способом захисту порушеного права; (6) в частині позовних вимог до ТОВ "Модрина" та ТОВ "НВП "Параллакс" належним способом захисту є звернення з вимогою про визнання недійсним біржових угод на підставі ст. 203, 215 ЦК України із застосуванням наслідків такої недійсності, передбачених ст. 216 ЦК України, однак такі вимоги заявлено не було. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачі звернулися до суду з даним позовом з пропуском строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 24.07.2025 у справі № 911/1871/21, 15.09.2025 Міністерство оборони України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 24.07.2025 у справі № 911/1871/21 та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Разом з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання, в якому просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 24.07.2025 у справі № 911/1871/21 до ухвалення постанови апеляційним господарським судом.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та не з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при поданні позову Міністерством оборони України не пропущено строк позовної давності, оскільки допущене відповідачами правопорушення є триваючим, відтак суд першої інстанції невірно визначив, що перебіг позовної давності розпочався 31.10.2007, тому що перебіг строку позовної давності взагалі не розпочинався, отже застосування строку позовної давності до спірних правовідносин є передчасним. Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачами невірно обрано спосіб захисту порушеного права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025 матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України у справі № 911/1871/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.

17.09.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду Київської області матеріали господарської справи № 911/1871/21.

01.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/1871/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 відмовлено Міністерству оборони України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Київської області від 24.07.2025 у справі № 911/1871/21 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

14.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Міністерства оборони України надійшли додаткові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 06.10.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1871/21 за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Київської області від 24.07.2025 та призначено розгляд справи на 20.11.2025.

03.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Параллакс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що позивачами невірно обрано спосіб захисту порушеного права та пропущено строки позовної давності до заявлених позовних вимог.

20.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Міністерства оборони України надійшло клопотання про залишення відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "НВП "Параллакс" без розгляду з підстав його не надіслання всім учасникам справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Параллакс" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 24.07.2025 у справі № 911/1871/21 без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом Київської області та перевірено судом апеляційної інстанції, 29.01.1998 Міністерством оборони України видано наказ № 27 "Про створення та реєстрацію державних підприємств Міністерства оборони України", у відповідності якого на базі розформованих військових частин та організацій будівельно-квартирного комплексу організовано створення відособлених структурних підрозділів Державних підприємств Міністерства оборони України, зокрема, "Укрвійськбуд" (пункт 1), а також доручено начальнику Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України у 10-денний термін після призначення встановленим порядком керівників державних підприємств Міністерства оборони України організувати роботу по прийому-передачі фондів, зазначених у пункті 1 (пункт 4).

Відповідно до Плану організаційних заходів у квартирно-будівельному комплексі Збройних Сил України у 1998 році, який є додатком № 1 до наказу Міністра оборони України № 27 від 29.01.1998, створення Державного підприємства "Укрвійськбуд" та його підпорядкування покладено на начальника Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України; розформовано 135 заводів залізобетонних виробів Головного управління військового будівництва, правонаступником якого визнано Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"; фонди і майно наказано передати Державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд".

У преамбулі Статуту Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", затвердженого Міністром оборони України 29.01.1998 (надалі - Статут), визначено, що підприємство засноване на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю. Засновником підприємства є Міністерство оборони України (орган управління майном).

Відповідно до п. 2.1., 4.1., 4.2. Статуту підприємство створене з метою виконання програми житлового і військового будівництва для Міністерства оборони України, структур Збройних Сил України та інших замовників - юридичних та фізичних осіб України та інших держав незалежно від форм власності. Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

Згідно з п. 4.4. Статуту відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється за погодженням з органом управління майном у порядку, що встановлений чинним законодавством.

В п. 6.1. Статуту визначено, що функції по управлінню майном, яке є загальнодержавною власністю, здійснює орган управління майном (Міністерство оборони України).

У додатку до Статуту визначено перелік відособлених структурних підрозділів, до складу якого входить, зокрема, « 22 Деревообробний комбінат».

Державну реєстрацію Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" проведено 06.02.1998, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи № 6209.

На підставі Ліквідаційного акта « 22 Деревообробний комбінат», правонаступником якого є ДП "Укрвійськбуд", ДП "Укрвійськбуд" передано: (1) державний акт на право остійного користування; (2) основні засоби виробництва. Акти прийому-передачі, затверджені заступником начальника ГУ РВ і КБ МО України генерал-майором ОСОБА_1 30.04.1999; (3) матеріальні цінності. Акт додається; (4) бухгалтерські документи з короткочасними термінами зберігання за період з 1996 до 1999 включно. У Ліквідаційному акті зазначено, що « 22 Деревообробний комбінат» станом на 01.03.2000 розформовано.

У зв'язку з ліквідацією « 22 Деревообробний комбінат» на підставі акту прийому-передачі земельної ділянки, державного акту на право користування землею від 20.02.2000 та наказу Міністра оборони України № 27 від 29.01.1998 передано ДП "Укрвійськбуд" земельну ділянку площею 16,8 га. Разом із земельною ділянкою ДП "Укрвійськбуд" передано державний акт № 025601 сер. Б на безстрокове і безоплатне користування землею площею 16,8 га, виданий Виконавчим комітетом Бородянської районної ради депутатів в 1991 році, реєстраційний № 318.

30.04.1999 на підставі актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів ОЗ-1 (бюджет), комплекс будівель і споруд по вул. Ніни Сосніної, 2 в смт Пісківка, Бородянського району, Київської області передано в експлуатацію ДП МОУ "Укрвійськбуд", зокрема: (1) на підставі акта приймання-передачі № 2 від 30.04.1999 - будівлю лісопильного цеху, загальною площею 1080 кв.м; (2) на підставі акта приймання-передачі № 4 від 30.04.1999 - цех штучних виробів, загальною площею 216 кв.м; (3) на підставі акта приймання-передачі № 5 від 30.04.1999 - столярно-здорочний цех, загальною площею 4327 кв.м; (4) на підставі акта приймання-передачі № 6 від 30.04.1999 - малярний цех, загальною площею 1517 кв.м; (5) на підставі акта приймання-передачі № 9 від 30.04.1999 - будівлю розкрійного цеху, загальною площею 972 кв.м; (6) на підставі акта приймання-передачі № 11 від 30.04.1999 - паркетний цех, загальною площею 160 кв.м; (7) на підставі акта приймання-передачі № 12 від 30.04.1999 - сушильні камери (4 шт.); (8) на підставі акта приймання-передачі № 17 від 30.04.1999 - гараж, загальною площею 352 кв.м; (9) на підставі акта приймання-передачі № 26 від 30.04.1999 - механічну майстерню, загальною площею 3200 кв.м; (10) на підставі акта приймання-передачі № 27 від 30.04.1999 - склад готової продукції, загальною площею 972 кв.м.

13.01.2003 виконкомом Пісківської селищної ради прийнято рішення "Про оформлення права власності на майновий комплекс ДОК-22 в смт Пісківка по вул. Ніни Сосніної, 2", яким визнано право загальнодержавної власності за Міністерством оборони України на майновий комплекс ДОК-22 в смт Пісківка, що знаходиться на праві повного господарського відання ДП "Укрвійськбуд", згідно переліку, зобов'язано Бородянське бюро технічної інвентаризації видати свідоцтво про право власності на майновий комплекс ДОК-22 в смт Пісківка по вул. Ніни Сосніної, 2.

На підставі рішення № 7 від 13.01.2003 виконавчого комітету Пісківської селищної ради за Державою в особі Верховної Ради України в повному господарському віданні ДП МОУ "Укрвійськбуд" на праві загальнодержавної власності зареєстровано майновий комплекс по вул. Ніни Сосніної, 2 в смт Пісківка, про що у реєстрову книгу № 1ю-147 внесено запис про право власності за реєстрованим № 11, що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий комплекс від 13.01.2003.

З витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 225466 від 25.03.2003 вбачається, що майновий комплекс ДОК-22 філії ДП МОУ "Укрвійськбуд", який розташований за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Сосніної Ніни, 2 складається із основних виробничих приміщень та допоміжних споруд, зокрема, з: будівлі малярного цеху (літ. "Б"), загальною площею 1689,5 кв.м; будівлі цеху штучних виробів (літ. "Ж"), загальною площею 477,4 кв.м; будівлі столярного цеху (літ. "Ф"), загальною площею 1240,8 кв.м; будівлі розкрійного цеху (літ. "З"), загальною площею 323,9 кв.м; будівлі розкрійного цеху (літ. "Д"), загальною площею 1205,7 кв.м; будівлі лісопильного цеху (літ. "М", загальною площею 2781,7 кв.м; будівлі гаражу (літ. "О"), загальною площею 192,9 кв.м; будівлі гаражу (літ. "Ц"), загальною площею 164,1 кв.м; будівлі гаражу (літ. "Т"), загальною площею 174,3 кв.м; будівлі складу (літ. "Т-1"). Відомості щодо загальної площі відсутні. Вартість всього майнового комплексу - балансова.

Зі зведеного акта вартості будівель та споруд (форма № 5) за період з 30.10.2002 по 24.01.2007 вбачається, що комплекс будівель і споруд по вул. Ніни Сосніної, 2 в смт Пісківка, Бородянського району, Київської області перебував на балансі "22 ДОК" - філія ДП МОУ "Укрвійськбуд".

Ухвалою Арбітражного суду м. Києва від 06.11.2000 за заявою ініціюючого кредитора - ДПІ у Дарницькому районі м. Києва порушено провадження у справі № 24/612-б-43/234 про банкрутство ДП МОУ "Укрвійськбуд".

03.04.2001 Арбітражним судом м. Києва у справі № 24/612-б-43/234 введено процедуру санації ДП МОУ "Укрвійськбуд".

Ухвалою Арбітражного суду м. Києва від 18.01.2002 у справі № 24/612-б-43/234 затверджено план санації боржника.

Ухвалою Арбітражного суду м. Києва від 12.10.2006 у справі № 24/612-б-43/234 задоволено клопотання комітету кредиторів ДП МОУ "Укрвійськбуд" про перехід до процедури санації за загальною процедурою та продовжено процедуру санації ДП МОУ "Укрвійськбуд" на 6 (шість) місяців.

В процесі розгляду справи № 24/612-б-43/234 про банкрутство ДП МОУ "Укрвійськбуд", у процедурі санації було укладено біржові угоди щодо частини комплексу будівель і споруд по вул. Ніни Сосніної, 2 в смт Пісківка, Бородянського району, Київської області, а саме:

(1) 17.01.2003 між ДП МОУ "Укрвійськбуд" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колективне спеціалізоване підприємство "Зерно-Ліс" (покупець) укладено біржову угоду № 02-03/12, відповідно до якої продавець передав, а покупець купив столярний цех, літера "Ф", загальною площею 1240,8 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2. Вартість договору становить 13 479,16 грн.;

(2) 17.01.2003 між ДП МОУ "Укрвійськбуд" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промагросоюс" (покупець) укладено біржову угоду № 06-03/12, відповідно до якої продавець передав, а покупець купив гаражі, що знаходяться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, а саме: гараж літ. "О", площею 192,9 кв.м; гараж літ. "Ц", площею 164,1 кв.м; гараж літ. "Т", площею 174,3 кв.м. Вартість договору становить 12 259,16 грн.;

(3) 22.01.2003 між ДП МОУ "Укрвійськбуд" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Модрина" (відповідач-1, покупець) укладено біржову угоду № 09-03/12, відповідно до якої продавець передав, а покупець купив розкрійний цех літ. "Д", загальною площею 1205,7 кв.м, цех штучного паркету літ. "З", загальною площею 323,9 кв.м та цех штучних виробів літ. "Ж", загальною площею 477,4 кв.м, що знаходяться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2. Вартість договору становить 33 442,50 грн.;

(4) 05.02.2003 між ДП МОУ "Укрвійськбуд" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "К.С.К" (покупець) укладено біржову угоду № 10-03/12, відповідно до якої продавець передав, а покупець купив малярний цех літ. "Б", загальною площею 1689,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2. Вартість договору становить 48 159,16 грн.;

(5) 28.03.2003 між ДП МОУ "Укрвійськбуд" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського науково-виробничого підприємства Фірма "Параллакс" (відповідач-4, покупець) укладено біржову угоду № 26-03/12, відповідно до якої продавець передав, а покупець купив лісопильний цех літ. "М", загальною площею 2781,7 кв.м та сортувальну площадку, загальною площею 439,6 кв.м, що знаходяться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2. Вартість договору становить 65 041,67 грн.;

(6) 27.06.2003 між ДП МОУ "Укрвійськбуд" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Модрина" (покупець) укладено біржову угоду № 40-03/12, відповідно до якої продавець передав, а покупець купив будівлю складу літ. "Т-1", загальною площею 361,8 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2. Вартість договору становить 7036,67 грн.

У біржових угодах зазначено, що реалізація відповідного нерухомого майна проводиться на підставі плану санації відновлення платоспроможності та виведення з кризи ДП МОУ "Укрвійськбуд" в процедурі провадження справи про банкрутство.

З біржових угод вбачається, що від імені продавця - ДП МОУ "Укрвійськбуд" ці угоди підписано Дубовим Олексієм Геннадійовичем.

Вироком Подільського районного суду м. Києві від 03.03.2007 у кримінальній справі № 1-175/07 заступника генерального директора по фінансово-економічній роботі ДП МОУ "Укрвійськбуд" Дубова Олексія Геннадійовича визнано винним у скоєнні злочину за ст. 218 Кримінального кодексу України (фіктивне банкрутство).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 у справі № 24/612-б-43/234, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2008, апеляційне провадження та провадження у справі № 24/612-б-43/234 про банкрутство ДП МОУ "Укрвійськбуд" припинено.

Ухвалою Верховного Суду України від 06.03.2008 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 29.01.2008 у справі № 24/612-б-43/234.

13.08.2003 між ТОВ "К.С.К" (продавець) та ТОВ "Торговий дім "Кампус Коттон Клаб" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 68/03-КП, відповідно до якого продавець передав, а покупець купив будівлю малярного цеху, загальною площею 1689,5 кв.м (разом з внутрішніми комунікаціями будівлі), яка знаходиться по вул. Ніни Сосніної, 2 в смт Пісківка Бородянського району Київської області.

23.04.2007 між ТОВ "Торговий дім "Кампус Коттон Клаб" (продавець) та ФОП Колесник Світланою Василівною (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець передав, а покупець купив будівлю малярного цеху, літ. "Б", загальною площею 1689,5 кв.м, розташовану на території комплексу ДОК-22 за адресою: вул. Ніни Сосніної, 2, смт Пісківка, Бородянського району, Київської області.

23.04.2007 між ФОП Колесник Світланою Василівною (продавець), ФОП Вус Станіславом Михайловичем (відповідач-5, покупець) та ФОП Костаковим Валерієм Юрійовичем (відповідач-6, покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець передав, а покупці купили в рівних частинах кожний з них, нежитлову будівлю малярного цеху, літ. "Б", загальною площею 1689,5 кв.м, розташовану на території комплексу ДОК-22 за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу від 23.04.2007 за ФОП Вус С.М. та ФОП Костаковим В.Ю. зареєстровано право приватної спільної часткової власності на частину комплексу ДО-22 філії ДП Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" - будівлю малярного цеху, літ. "М", що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14931010 від 16.06.2007.

На підставі біржової угоди № 09-03/12 від 22.01.2003 право власності на розкрійний цех літ. "Д", загальною площею 1205,7 кв.м, цех штучного паркету літ. "З", загальною площею 323,9 кв.м та цех штучних виробів літ. "Ж", загальною площею 477,4 кв.м від ДП МОУ "Укрвійськбуд" перейшло до ТОВ "Модрина".

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3869407 від 16.06.2004 вбачається, що за ТОВ "Модрина" зареєстровано право колективної власності на розкрійний цех (літера Д), цех штучних виробів (літера Ж), цех штучного паркету (літера З).

На підставі біржової угоди № 40-03/12 від 27.06.2003 право власності на будівлю складу (літера Т-1), загальною площею 361,8 кв.м від ДП МОУ "Укрвійськбуд" перейшло до ТОВ "Модрина".

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3869407 від 16.06.2004 вбачається, що за ТОВ "Модрина" зареєстровано право колективної власності на будівлю складу (літера Т-1).

На підставі біржової угоди № 26-03/12 від 28.03.2003 право власності на лісопильний цех літ. "М", загальною площею 2781,7 кв.м та сортувальну площадку, загальною площею 439,6 кв.м від ДП МОУ "Укрвійськбуд" перейшло до ТОВ спільного українсько-російського науково-виробничого підприємства Фірма "Параллакс".

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3352315 від 15.04.2004 вбачається, що за ТОВ спільного українсько-російського науково-виробничого підприємства "Параллакс" зареєстровано право колективної власності на будівлю лісопильного цеху (літера М) з сортувальною площадкою.

На підставі біржової угоди № 06-03/12 від 17.01.2003 право власності на гараж літ. "О", площею 192,9 кв.м, гараж літ. "Ц", площею 164,1 кв.м, гараж літ. "Т", площею 174,3 кв.м від ДП МОУ "Укрвійськбуд" перейшло до ТОВ "Промагросоюс".

20.10.2003 між ТОВ "Промагросоюс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гембл Емпаєр" (відповідач-2, покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 148, відповідно до якого продавець передав, а покупець купив гаражі, що знаходяться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, а саме: гараж літ. "О", площею 192,9 кв.м; гараж літ. "Ц", площею 164,1 кв.м; гараж літ. "Т", площею 174,3 кв.м. Вартість договору становить 12 259,16 грн.

Вказане вище нерухоме майно за актом приймання-передачі від 20.10.2003 ТОВ "Промагросоюс" передало ТОВ "Гембл Емпаєр".

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1902956 від 04.11.2003 вбачається, що за ТОВ "Гембл Емпаєр" зареєстровано право колективної власності на гаражі літ. "О", "Ц", "Т", розташовані за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2.

На підставі біржової угоди № 02-03/12 від 17.01.2003 право власності на столярний цех, літера "Ф", загальною площею 1240,8 кв.м від ДП МОУ "Укрвійськбуд" перейшло до ТОВ "КСП "Зерно-Ліс".

Рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт-Гарант" від 26.04.2010, оформленим протоколом № 1, засновниками якого є Приватне підприємство "Всесвіт-Продукт" та ТОВ "КСП "Зерно-Ліс", утворено ТОВ "Всесвіт-Гарант" та сформовано статутний капітал товариства в розмірі 150 000,00 грн. за рахунок частки ПП "Всесвіт-Продукт" на суму 30 000,00 грн., що становить 20% статутного капіталу товариства, та за рахунок частки ТОВ "КСП "Зерно-Ліс" на суму 120 000,00 грн., що становить 80% статутного капіталу товариства, у тому числі у вигляді столярного цеху, площею 1240,8 кв.м, розташованого за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2.

На підставі акта прийому-передачі майна від 26.04.2010 ПП "Всесвіт-Продукт" та ТОВ "КСП "Зерно-Ліс" передало, а ТОВ "Всесвіт-Гарант" прийняло на баланс товариства майно, зокрема, столярний цех, площею 1228,9 кв.м, розташований за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САС № 754824 від 29.05.2010 за ТОВ "Всесвіт-Гарант" зареєстровано право приватної власності на столярний цех, літ. "Ф", площею 1228,9 кв.м, процент зношеності 55, розташований за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2.

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23254594 від 29.05.2010 вбачається, що за ТОВ "Всесвіт-Гарант" зареєстровано право приватної власності на частину майнового комплексу ДОК-22 філії ДП МОУ "Укрвійськбуд" у вигляді столярного цеху, літ. "Ф", розташованого за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2.

Посилаючись на те, що відчуження державного військового майна - частини комплексу будівель по вул. Ніни Сосніної, 2 у смт. Пісківка, Бородянського району, Київської області відбулося поза волею та без участі його власника, під час фіктивного банкрутства Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Відповідачі проти позовних вимог заперечили, посилаючись на те, що відчуження спірного майна відбувалось відповідно до плану санації ДП МОУ "Укрвійськбуд", який був погоджений Міністерством оборони України; спірне нерухоме майно було придбано відповідачами на підставі оплатних правочинів на конкурсних засадах; майно, яке належить або належало ДП МОУ "Укрвійськбуд" не може вважатися "військовим" майном, оскільки ДП МОУ "Укрвійськбуд" не є військовою частиною, закладом, установою чи організацією Збройних Сил України, тому підстави стверджувати, що спірне майно мало статус "військового" відсутні. Крім того, відповідачами заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо заявлених позивачами позовних вимог.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Спір у даній справі виник щодо нерухомого майна - столярного цеху (літера Ф), загальною площею 1240,8 кв.м; гаражу (літера О), загальною площею 192,9 кв.м; гаражу (літера Ц), загальною площею 164,1 кв.м; гаражу (літера Т), загальною площею 174,3 кв.м; розкрійного цеху (літера Д), загальною площею 1205,7 кв.м; цеху штучного паркету (літера З), загальною площею 323,9 кв.м; цеху штучних виробів (літера Ж), загальною площею 477,4 кв.м; малярного цеху (літера Б), загальною площею 1689,5 кв.м; будівлі лісопильного цеху (літера М), загальною площею 2781,7 кв.м; сортувальної площадки, загальною площею 439,6 кв.м; будівлі складу (літера Т-1), загальною площею 361,8 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Ніни Сосніної, буд. 2, смт Пісківка, Бородянський р-н, Київська обл.

Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" ("Kudla v. Poland", заява № 30210/96, § 158), 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" ("Garnaga v. Ukraine", заява № 20390/07, § 29).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. ЄСПЛ у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" ("Chahal v. the United Kingdom", заява № 22414/93, § 145) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Засіб захисту, що вимагається законом або договором, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ("Afanasyev v. Ukraine" (заява № 38722/02, § 75)).

Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland) зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

У рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" (Panteleyenko v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Конституційний Суд України в пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Отже, розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Так, відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа чи суб'єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.

Наведена норма визначає об'єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Способами захисту суб'єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним і правомірним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

Відповідно до преамбули Статуту Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", затвердженого Міністром оборони України 29.01.1998 (надалі - Статут), визначено, що підприємство засноване на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю. Засновником підприємства є Міністерство оборони України (орган управління майном).

Отже, системний аналіз положень Статуту Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" дозволяє дійти висновку про те, що вказане підприємство є державним комерційним підприємством.

Як встановлено судом, ухвалою Арбітражного суду м. Києва від 06.11.2000 за заявою ініціюючого кредитора - ДПІ у Дарницькому районі м. Києва порушено провадження у справі № 24/612-б-43/234 про банкрутство ДП МОУ "Укрвійськбуд".

Як свідчать матеріали справи, в процесі розгляду справи № 24/612-б-43/234 про банкрутство ДП МОУ "Укрвійськбуд", у процедурі санації було укладено біржові угоди щодо частини комплексу будівель і споруд по вул. Ніни Сосніної, 2 в смт Пісківка, Бородянського району, Київської області, а саме:

(7) 13.08.2003 між ТОВ "К.С.К" (продавець) та ТОВ "Торговий дім "Кампус Коттон Клаб" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 68/03-КП, відповідно до якого продавець передав, а покупець купив будівлю малярного цеху, загальною площею 1689,5 кв.м (разом з внутрішніми комунікаціями будівлі), яка знаходиться по вул. Ніни Сосніної, 2 в смт Пісківка Бородянського району Київської області.

(8) 23.04.2007 між ТОВ "Торговий дім "Кампус Коттон Клаб" (продавець) та ФОП Колесник Світланою Василівною (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець передав, а покупець купив будівлю малярного цеху, літ. "Б", загальною площею 1689,5 кв.м, розташовану на території комплексу ДОК-22 за адресою: вул. Ніни Сосніної, 2, смт Пісківка, Бородянського району, Київської області.

(9) 23.04.2007 між ФОП Колесник Світланою Василівною (продавець), ФОП Вус Станіславом Михайловичем (відповідач-5, покупець) та ФОП Костаковим Валерієм Юрійовичем (відповідач-6, покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець передав, а покупці купили в рівних частинах кожний з них, нежитлову будівлю малярного цеху, літ. "Б", загальною площею 1689,5 кв.м, розташовану на території комплексу ДОК-22 за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, на підставі наведених правочинів за відповідачами зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно, а саме:

(1) за ФОП Вус С.М. та ФОП Костаковим В.Ю. - право приватної спільної часткової власності на будівлю малярного цеху (літера Б), загальною площею 1689,5 кв.м, розташовану за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2;

(2) за ТОВ "Модрина" - право колективної власності на розкрійний цех (літера Д), загальною площею 1205,7 кв.м, цех штучних виробів (літера Ж), загальною площею 477,4 кв.м, цех штучного паркету (літера З), загальною площею 323,9 кв.м, будівлю складу (літера Т-1), загальною площею 361,8 кв.м, розташовані за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2;

(3) за ТОВ "НВП "Параллакс" - право колективної власності на будівлю лісопильного цеху (літера М) з сортувальною площадкою, загальною площею 2781,7 кв.м, розташовані за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2;

(4) за ТОВ "Гембл Емпаєр" - право колективної власності на гаражі літера "О", літера "Т", літера "Ц", загальною площею 531,3 кв.м, розташовані за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2;

(5) за ТОВ "Всесвіт-Гарант" - право колективної власності на будівлю столярного цеху (літера Ф), загальною площею 1228,9 кв.м, розташовану за адресою: Київська обл., Бородянський район, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2.

Частина 2 статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" встановлює, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

При цьому частина 2 статті 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" встановлює, що з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

У той же час, приписи статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" встановлюють, що відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті (частина 1).

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України (частина 2).

На виконання приписів статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Кабінетом Міністрів України 28.12.2000 прийнято постанову № 1919, якою затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, яким, зокрема, передбачено, що повноваження на реалізацію військового майна а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України.

Рішення про відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна. Реалізація військового майна проводиться уповноваженими підприємствами (організаціями) за ринковими цінами, які склалися на відповідний період (пункти 3, 6 та 12).

Згідно з частиною п'ятою статті 75 Господарського кодексу України (в редакції чинній на час укладення біржових угод та договорів купівлі-продажу) державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.

15.12.1992 прийнято Декрет Кабінету Міністрів України № 8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", який був чинним до набрання чинності Законом України 21.09.2006 №185-V "Про управління об'єктами державної власності".

Цим Декретом на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади покладено здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України.

Статтею 2 цього Декрету передбачено, що міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади відповідно до покладених на них повноважень, зокрема, приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності; затверджують статути (положення) підприємств; здійснюють контроль за ефективністю використання і збереженням закріпленого за підприємствами державного майна.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.1993 № 72 "Про заходи щодо організації виконання Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" встановлювалося, що міністерства, інші підвідомчі Кабінетові Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснюють управління майном підприємств, установ і організацій, що належать до їхньої сфери управління.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизація державного майна-це відчуження майна, що перебуває у державній власності на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону.

Частиною 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» визначено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства, зокрема: майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, правоохоронних і митних органів.

Тобто, законодавцем визначено, що майно Збройних Сил України, як об'єкт цивільних прав, є нерухомим майном, яке обмежене у цивільному обороті і може перебувати виключно у державній власності та не підлягає відчуженню.

Отже, судова колегія зазначає, що згідно з імперативними приписами ч. 2 ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Проте, як свідчать матеріали справи, Міністерство оборони України не зверталось, а Кабінетом Міністрів України не приймалось жодних рішень за поданням Міністерства оборони України стосовно відчуження спірного нерухомого майна, як того вимагають норми ч. 2 ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».

Таким чином, порушення вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», що полягає у незаконному відчуженні Державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" державного нерухомого майна (без рішення Кабінету Міністрів України) є підставою вважати, що спірне нерухоме майно вибуло з державної власності незаконно та поза волею власника, оскільки державне підприємство, за яким майно було закріплено на праві господарського відання, не вправі було самостійно ним розпоряджатися, а тому право власності на спірне майно Збройних Сил України від Держави Україна до будь-яких юридичних або фізичних осіб, в установленому законом порядку, не переходило.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.08.2024 у справі № 910/5740/21.

Крім того, вироком Подільського районного суду м. Києва від 03.03.2007 у кримінальній справі № 1-175/07 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 у справі № 24/612-б-43/234 було встановлено факт фіктивного банкрутства ДП МОУ "Укрвійськбуд".

За встановлених обставин, наявність волі держави на відчуження спірного майна не доведено, отже відчуження майна у процедурі банкрутства, яке в судовому порядку визнано фіктивним, підтверджує відсутність волі власника на таке відчуження та про вибуття майна із володіння держави внаслідок скоєння кримінального правопорушення.

При цьому, зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що судом встановлено факт розбіжностей загальних площ будівель по вул. Ніни Сосніної, 2, смт Пісківка, Бородянського р-н, Київської області, які є предметом розгляду у даній справі. Крім того, судом встановлено зміну адреси будівель гаражів літ. "О", літ. "Т" та літ. "Ц" з вул. Ніни Сосніної, 2 на вул. Ніни Сосніної, 2-Т в смт Пісківка, Бучанського району, Київської області та зазначено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно їх сумарну загальну площу 531,3 кв.м.

Вказані обставини стали підставою для призначення ухвалою Господарського суду Київської області від 20.04.2023 судової будівельно-технічної експертизи у даній справі, на вирішення якої судом поставлено наступні питання (з урахуванням їх уточнення ухвалою суду від 04.10.2023):

3.1.1. Чи мають місце відхилення між площею будівлі малярного цеху літ. "Б", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області, на даний час і площею, яка зазначена в правовстановлюючих документах (біржова угода № 10-03/12 від 05.02.2003, поповерхневий план на будівлю малярного цеху літ. "Б", експлікація внутрішніх площ до плану будівлі малярного цеху літ. "Б", витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.09.2022 № 309289511)?

3.1.2. Чи існує будівля малярного цеху літ. "Б", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області? Чи була здійснена добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі, знесення будівлі малярного цеху літ. "Б" тощо?

3.1.3. Яка фактична площа (обміри), кількість поверхів будівлі малярного цеху літ. "Б", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області?

3.2.1. Чи мають місце відхилення між площею будівлі розкрійного цеху літ. "Д", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області, на даний час і площею, яка зазначена в правовстановлюючих документах (біржова угода № 09-03/12 від 22.01.2003, поповерхневий план на будівлю розкрійного цеху літ. "Д", експлікація внутрішніх площ до плану будівлі розкрійного цеху літ. "Д", витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.09.2022 № 309289511)?

3.2.2. Чи існує будівля розкрійного цеху літ. "Д", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області? Чи була здійснена добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі, знесення будівлі розкрійного цеху літ. "Д" тощо?

3.2.3. Яка фактична площа (обміри), кількість поверхів будівлі розкрійного цеху літ. "Д", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області?

3.3.1. Чи мають місце відхилення між площею будівлі цеху штучних виробів літ. "Ж", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області, на даний час і площею, яка зазначена в правовстановлюючих документах (біржова угода № 09-03/12 від 22.01.2003, поповерхневий план на будівлю цеху штучних виробів літ. "Ж", експлікація внутрішніх площ до плану будівлі цеху штучних виробів літ. "Ж", витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.09.2022 № 309289511)?

3.3.2. Чи існує будівля цеху штучних виробів літ. "Ж", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області? Чи була здійснена добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі, знесення будівлі цеху штучних виробів літ. "Ж" тощо?

3.3.3. Яка фактична площа (обміри), кількість поверхів будівлі цеху штучних виробів літ. "Ж", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області?

3.4.1. Чи мають місце відхилення у між площею будівлі цеху штучного паркету літ. "З", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області, на даний час і площею, яка зазначена в правовстановлюючих документах (біржова угода № 09-03/12 від 22.01.2003, поповерхневий план на будівлю цеху штучного паркету літ. "З", експлікація внутрішніх площ до плану будівлі цеху штучного паркету літ. "З", витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.09.2022 № 309289511)?

3.4.2. Чи існує будівля цеху штучного паркету літ. "З", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області? Чи була здійснена добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі, знесення будівлі цеху штучного паркету літ. "З" тощо?

3.4.3. Яка фактична площа (обміри), кількість поверхів будівлі цеху штучного паркету літ. "З", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області?

3.5.1. Чи мають місце відхилення між площею будівлі лісопильного цеху літ. "М" по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області, на даний час і площею, яка зазначена в правовстановлюючих документах (біржова угода № 26-03/12 від 28.03.2003, поповерхневий план на будівлю лісопильного цеху літ. "М", експлікація внутрішніх площ до плану будівлі лісопильного цеху літ. "М", витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.09.2022 № 309289511)?

3.5.2. Чи існує будівля лісопильного цеху літ. "М" по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області? Чи була здійснена добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі, знесення будівлі лісопильного цеху літ. "М" тощо?

3.5.3. Яка фактична площа (обміри), кількість поверхів будівлі лісопильного цеху літ. "М" по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області?

3.6.1. Чи мають місце відхилення між площею будівлі гаражу літ. "О", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області, на даний час і площею, яка зазначена в правовстановлюючих документах (біржова угода № 06-03/12 від 17.01.2003, поповерхневий план на будівлю гаражу літ. "О", експлікація внутрішніх площ до плану будівлі гаражу літ. "О", витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.09.2022 № 309289511)?

3.6.2. Чи існує будівля гаражу літ. "О", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області? Чи була здійснена добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі, знесення будівлі гаражу літ. "О" тощо?

3.6.3. Яка фактична площа (обміри), кількість поверхів будівлі гаражу літ. "О", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області?

3.7.1. Чи мають місце відхилення між площею будівлі гаражу літ. "Т", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області, на даний час і площею, яка зазначена в правовстановлюючих документах (біржова угода № 06-03/12 від 17.01.2003, поповерхневий план на будівлю гаражу літ. "Т", експлікація внутрішніх площ до плану будівлі гаражу літ. "Т", витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.09.2022 № 309289511)?

3.7.2. Чи існує будівля гаражу літ. "Т", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області? Чи була здійснена добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі, знесення будівлі гаражу літ. "Т" тощо?

3.7.3. Яка фактична площа (обміри), кількість поверхів будівлі гаражу літ. "Т", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області?

3.8.1. Чи мають місце відхилення між площею будівлі гаражу літ. "Ц", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області, на даний час і площею, яка зазначена в правовстановлюючих документах (біржова угода № 06-03/12 від 17.01.2003, поповерхневий план на будівлю гаражу літ. "Ц", експлікація внутрішніх площ до плану будівлі гаражу літ. "Ц", витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.09.2022 № 309289511)?

3.8.2. Чи існує будівля гаражу літ. "Ц", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області? Чи була здійснена добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі, знесення будівлі гаражу літ. "Ц" тощо?

3.8.3. Яка фактична площа (обміри), кількість поверхів будівлі гаражу літ. "Ц", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області?

3.9.1. Чи мають місце відхилення між площею будівлі складу літ. "Т-1", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області, на даний час і площею, яка зазначена в правовстановлюючих документах (біржова угода № 40-03/12 від 27.06.2003, поповерхневий план на будівлю складу літ. "Т-1", експлікація внутрішніх площ до плану будівлі складу літ. "Т-1", витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.09.2022 № 309289511)?

3.9.2. Чи існує будівля складу літ. "Т-1", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області? Чи була здійснена добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі, знесення будівлі складу літ. "Т-1" тощо?

3.9.3. Яка фактична площа (обміри), кількість поверхів будівлі складу літ. "Т-1", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області?

3.10.1. Чи мають місце відхилення між площею будівлі столярного цеху літ. "Ф", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області, на даний час і площею, яка зазначена в правовстановлюючих документах (біржова угода № 02-03/12 від 17.01.2003, поповерхневий план на будівлю столярного цеху літ. "Ф", експлікація внутрішніх площ до плану будівлі столярного цеху літ. "Ф", витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.09.2022 № 309289511)?

3.10.2. Чи існує будівля столярного цеху літ. "Ф", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області? Чи була здійснена добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі, знесення будівлі столярного цеху літ. "Ф" тощо?

3.10.3. Яка фактична площа (обміри), кількість поверхів будівлі столярного цеху літ. "Ф", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області?

У Висновку № 1799-Е за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 29.01.2025 судовим експертом зроблено наступні висновки:

1.1. Площа будівлі малярного цеху, літ. "Б", за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, зазначена в інвентаризаційній справі РПВ 42318 на будівлі за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2в, дата інвентаризації 25.09.2010 не відповідає площі будівлі малярного цеху, літ. "Б", за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, зазначеній в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 309289511 від 08.09.2022 та в біржовій угоді № 10-03/12 від 05.02.2003 на 0,2 кв.м.

За результатами зовнішнього огляду, будівля малярного цеху літ. "Б", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка Бучанського р-ну, Київської обл., існує, але визначити чи здійснена добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі, її фактичну площу, кількість поверхів не надається можливим.

Визначити площу будівлі малярного цеху літ. "Б", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області, на момент проведення обстеження не надається можливим, так як відсутній доступ до об'єкта.

2.1. Площа будівлі розкрійного цеху літ. "Д" за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, зазначена в Інвентаризаційній справі РПВ 42318 на будівлі за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2в, дата інвентаризації 28.05.2010, відповідає площі будівлі розкрійного цеху літ. "Д" за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2 зазначеній в біржовій угоді № 09-03/12 від 22.01.2003.

За результатами зовнішнього огляду будівлі розкрійного цеху літ."Д", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка Бучанського району, Київської області будівля існує, але визначити чи здійснена добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі не надається можливим.

Визначити кількість поверхів, площу будівлі розкрійного цеху літ."Д", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл., на момент проведення обстеження, не надається можливим, так як відсутній доступ до об'єкта.

3.1. Площа будівлі цеху штучних виробів літ. "Ж", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл., на момент проведення обстеження, відповідає площі, яка зазначена в правовстановлюючих документах: біржова угода № 09-03/12 від 22.01.2003; поповерховий план на будівлю цеху штучних виробів літ. "Ж" Інвентаризаційної справи РПВ 42318 на будівлі за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2в.

У витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 309289511 від 08.09.2022 відсутня інформація щодо площі будівлі цеху штучних виробів літ. "Ж".

Будівля цеху штучних виробів літ. "Ж", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. на момент проведення обстеження існує. Роботи з добудови, перебудови та перепланування будівлі цеху штучних виробів літ. "Ж" не виконувались. Але встановлено, що були виконані оздоблювальні роботи, а саме: частково замінена дерев'яна підлога в приміщенні цеху; в кладовій, площею 21, 4 кв. м, стеля та підлога оздоблені дерев'яною дошкою, замінений котел опалення.

На момент проведення обстеження будівля цеху штучних виробів літ. "Ж", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. одноповерхова, її планування та геометричні розміри відповідають поверховому плану, наведеному в Інвентаризаційній справі РПВ 42318 на будівлі за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2в, а площа складає 477,40 кв.м.

4.1. Площа будівлі штучного паркету літ. "З", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл., на момент проведення обстеження, відповідає площі, яка зазначена в правовстановлюючих документах: біржова угода № 09-03/12 від 22.01.2003, поверховий план на будівлю штучного паркету літ. "З", експлікація внутрішніх площ до плану будівлі штучного паркету літ. " 3" Інвентаризаційної справи РПВ 42318 на будівлі за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2в.

У витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 309289511 від 08.09.2022 відсутня інформація щодо площі будівлі штучного паркету літ. " 3".

Будівля штучного паркету літ. "З", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл., на момент проведення обстеження, існує. Роботи з добудови, перебудови, переобладнання, оздоблення, монтажу окремих елементів будівлі штучного паркету літ. " 3" не виконувались.

На момент проведення обстеження, будівля штучного паркету літ. "З", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. одноповерхова, її планування та геометричні розміри відповідають поверховому плану наведеному в Інвентаризаційній справі РПВ 42318 на будівлі за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2в, а площа складає 323, 90 кв. м.

5.1. Різниця між загальною площею будівлі лісопильного цеху літ. "М" по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл., станом на момент проведення обстеження та загальною площею будівлі лісопильного цеху літ. "М", яка зазначена в правовстановлюючих документах (2781,70 кв.м), а саме: біржова угода № 26-03/12 від 28.03.2003; поповерховий план на будівлю лісопильного цеху літ. "М", експлуатація внутрішніх площ до плану будівлі лісопильного цеху літ. "М" Інвентаризаційної справи РПВ 42318 на будівлі за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2в, станом на 11.09.2002, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 309289511 від 08.09.2022, складає: 553,7 кв.м, з них: - 439,0 кв.м по будівлі лісопильного цеху літ. "М", за рахунок реконструкції сортувальної площадки та перепланування внутрішнього простору будівлі; - 114,7 кв.м, металева прибудова з навісом, на яку відсутні будь-які документи.

На момент проведення обстеження, будівля лісопильного цеху літ. "М", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. існує. Згідно даних інвентаризаційної справи РПВ 42318, технічного паспорту на виробничий будинок "Будівля лісопильного цеху літер "М" з сортувальною площадкою смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2Д", складений 30.03.2018 Комунальною організацією Бородянської селищної ради "Регіон-Бородянка" та результатів обстеження, встановлено наступне: - габаритні розміри основної будівлі (пляма забудови) не змінились з моменту будівництва; - в трьохповерховій частині будівлі змінилось планування та частково виконані оздоблювальні роботи; - в одноповерховій частині будівлі змінювалось планування, змінений конструктив покрівлі (була пласка, стала двоскатна), змонтовано зовнішні стіни з ракушняку; - до одноповерхової частини будівлі, вздовж повздовжнього фасаду, змонтована металева прибудова з навісом, розмір 6,1 х 18,8 м.

За результатами проведеного обстеження, з врахуванням наданих на дослідження матеріалів, встановлено, що будівля лісопильного цеху літ. "М", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. складається з трьох частин: трьохповерхової, двоповерхової та одноповерхової частин. З повздовжнього фасаду одноповерхової будівлі прибудований металевий навіс. Загальна площа будівлі лісопильного цеху літ."М", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області складає 3335,40 кв.м.

6.1. Площа будівлі гаражу літ. "О" по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл., на момент проведення обстеження відповідає площі, яка зазначена в правовстановлюючих документах: біржова угода № 06-03/12 від 17.01.2003, інвентаризаційна справа ДОК-22 на будівлі гаражів за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2Т, дата інвентаризації 18.02.2015.

У витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від № 309289511 від 08.09.2022 інформація щодо площі будівлі гаражу літ. "О" окремо відсутня. Є тільки в комплексі по об'єктах - гаражі літ. "О", літ. "Ц", літ. "І" і складає 531,3 кв.м.

Будівля гаражу літ. "О" по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. на момент проведення обстеження існує. Роботи з добудови, перебудови, переобладнання, оздоблення, монтажу окремих елементів будівлі гаражу літ. "О" не виконувались.

На момент проведення обстеження будівля гаражу літ. "О", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. одноповерхова, її планування та геометричні розміри відповідають плану виробничого будинку наведеному в Інвентаризаційній справі ДОК-22 на будівлі гаражів за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2Т, дата інвентаризації 18.02.2015, а площа складає 192,9 кв.м.

7.1. Площа будівлі гаражу літ. "Т" по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл., на момент проведення обстеження відповідає площі, що зазначена в інвентаризаційній справі ДОК-22 на будівлі гаражів за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2Т, дата інвентаризації 18.02.2015.

Площа будівлі гаражу літ. "Т" по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. на момент проведення обстеження, більша на 2, 3 кв. м ніж зазначена в біржовій угоді № 06-03/12 від 17.01.2003, за рахунок монтажу груби, про що зазначено в інвентаризаційній справі ДОК-22.

У витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від № 309289511 від 08.09.2022 інформація щодо площі будівлі гаражу літ. "О" окремо, відсутня. Є тільки в комплексі по об'єктах - гаражі літ. "О", літ."Д", літ. "Т" і складає 531,3 кв.м.

Будівля гаражу літ. "Т" по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. на момент проведення обстеження існує. Роботи з добудови, перебудови, переобладнання, оздоблення, монтажу окремих елементів будівлі гаражу літ. "Т", з моменту інвентаризації 18.02.2015, не виконувались.

На момент проведення обстеження будівля гаражу літ. "Т", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. одноповерхова, її планування та геометричні розміри відповідають плану виробничого будинку наведеному в інвентаризаційній справі ДОК-22 на будівлі гаражів за адресою: Київська область, Бородянський район, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2Т, дата інвентаризації 18.02.2015, а площа складає 172,0 кв.м.

8.1. Площа будівлі гаражу літ. "Ц" по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл., на момент проведення обстеження, відповідає площі, що зазначена в інвентаризаційній справі ДОК-22 на будівлі гаражів за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2Т, дата інвентаризації 18.02.2015 та в біржовій угоді № 06-03/12 від 17.01.2003.

Будівля гаражу літ. "Ц" по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. на момент проведення обстеження існує. Роботи з добудови, перебудови, переобладнання, оздоблення, монтажу окремих елементів будівлі гаражу літ. "Ц", з моменту інвентаризації 18.02.2015, не виконувались.

На момент проведення обстеження будівля гаражу літ. "Ц" по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. одноповерхова, її планування та геометричні розміри відповідають плану виробничого будинку, наведеному в інвентаризаційній справі ДОК-22 на будівлі гаражів за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 21, дата інвентаризації 18.02.2015, а площа складає 164,1 кв.м.

9.1. Площа будівлі складу, літ. "Т-1" за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2, зазначена в інвентаризаційній справі РВ 42318 на будівлі за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2в, дата інвентаризації 28.05.2010, у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 30928951 від 08.09.2022 та в біржовій угоді № 40-03/12 від 27.06.2003, складає 361,8 кв.м. На момент проведення обстеження будівля складу літ. "Т-1" демонтована, отже не можливо визначити її фактичну площу та співставити її з площею, зазначеною у в правовстановлюючих документах.

За результатами обстеження встановлено, що будівля складу літ. "Т-1", по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка Бучанського р-ну, Київської обл. демонтована, на місці розташування будівлі залишилась лише конструкція фундаменту та асфальтобетонна площадка, розміром 28,65 х 11,65 м. Отже, визначити чи здійснювались добудова, перебудова, переобладнання, оздоблення або монтаж окремих елементів будівлі складу літ. "T-1" до демонтажу не надається можливим.

Будівля складу літ. "T-1" по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка Бучанського р-ну, Київської обл. демонтована, на місці розташування залишилась лише конструкція фундаменту та асфальтобетонна площадка, розміром 28,65 х11,65 м, тому визначити площу будівлі складу літ. "Т-1" на момент проведення дослідження не вбачається можливим.

10.1. Площа будівлі столярного цеху літ. "Ф" по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл., на момент проведення обстеження, не відповідає площі, що зазначена в інвентаризаційній справі РПВ 42318 на будівлі за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2в (дата інвентаризації 28.05.2010) та у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 309289511 від 08.09.2022, на 4,2 кв. м, в бік зменшення, за рахунок перепланування та оздоблювальних робіт.

Площа будівлі столярного цеху літ. "Ф" по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл., на момент проведення обстеження не відповідає і не могла відповідати площі, що зазначена у біржовій угоді № 06-03/12 від 17.01.2003, так як згідно даних інвентаризаційної справи РПВ 42318 на будівлі за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт Пісківка, вул. Ніни Сосніної, 2в вона змінилась ще у 2008 році.

Будівля столярного цеху літ. "Ф" по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, Бучанського р-ну, Київської обл. на момент проведення обстеження існує. З моменту - 061049ї, інвентаризації 28.05.201, здійснені роботи з перепланування, часткового оздоблення, часткової заміни системи опалення, монтажу та демонтажу окремих елементів будівлі.

Будівля столярного цеху літ. "Ф" по вул. Ніни Сосніної, в, у смт Пісківка, Бучанського району, Київської області фактично представляє собою дві різновисокі одноповерхові будівлі, що поєднані між собою одноповерховим переходом. Згідно результатів проведеного обстеження об'єкта дослідження, будівлі столярного цеху, літ. "Ф" по вул. Ніни Сосніної, 2, у смт Пісківка, її загальна площа склала 1 224,7 кв.м.

Зі змісту Висновку експерта № 1799-Е від 29.01.2025 вбачається, що судовий експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 Кримінального Кодексу України за завідомо неправдивий висновок.

За висновками судової будівельно-технічної експертизи фактичні площі частини спірного нерухомого майна по вул. Ніни Сосніної, 2 в смт Пісківка Бородянського району Київської області, які є предметом розгляду у даній справі, відрізняються від площ, зазначених в актах приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, біржових угодах, інвентаризаційних справах та інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 Цивільного кодексу України).

За висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

У постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 Велика Палата Верховного Суду виснувала, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Таким чином, власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 виснувала, що задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень виконкому міськради щодо оформлення права власності на спірне нерухоме майно за відповідачами, визнання недійсними договорів міни, укладених між цими відповідачами стосовно спірного майна, та визнання за позивачем права власності на вказане майно не призвело б до відновлення володіння позивачем вказаним майном, а отже, зазначені вимоги не є ефективним засобом захисту позивача у цій справі. Право власника на витребування свого майна із чужого незаконного володіння не є похідним від наведених вимог, воно зберігається за власником за наявності умов, викладених у статтях 387, 388 ЦК України, що й повинно бути доведено в суді.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пп. 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пп. 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (п. 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (п. 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пп. 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 146)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (сс. 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (ст. 1212-1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов'язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (п. 38)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 також зазначено, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пп. 115, 116), від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98).

Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння майном, є віндикаційний позов.

Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19.

Враховуючи встановлені судом обставини вибуття поза волею власника спірного нерухомого майна, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції, що позивачами при зверненні до суду з даним позовом обрано належний, ефективний та такий, що відповідає наведеній усталеній судовій практиці, спосіб захисту порушеного права шляхом витребування спірного майна з чужого незаконного володіння.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння відповідачів. При цьому, позовні вимоги про передання спірного майна в експлуатацію Державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" задоволенню не підлягають через неналежність обраного позивачами способу захисту прав за встановлених судом вище обставин.

В частині позовних вимог про визнання за Державою Україна в особі Міністерства оборони України права власності на спірне нерухоме майно колегія суддів зазначає, що у випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого володіння, вимога власника про визнання права власності на спірне нерухоме майно є неналежним та неефективним способом захисту прав у спірних правовідносинах з огляду на те, що право власності на спірні об'єкти нерухомого майна зареєстровані за відповідачами, а вимоги позивачів спрямовані на витребування такого майна, тому визнання права власності на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України не призведе до поновлення порушеного права за наявності чинної реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачами. Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають через неналежність обраного позивачами способу захисту прав.

В частині позовних вимог до ТОВ "Модрина" та ТОВ "НВП "Параллакс" колегія суддів зазначає, що виходячи зі змісту те предмету позовних вимог, належним способом захисту порушеного права є звернення з вимогами про визнання недійсними біржових угод на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України із застосуванням наслідків такої недійсності, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України. Однак, прохальна частина позовної заяви таких вимог не містить.

Водночас, колегією суддів встановлено, що до винесення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення відповідачами заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Так, можливість судового захисту суб'єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, серед іншого, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові 14.08.2018 Верховного Суду у справі № 922/1425/17.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

До позовних вимог про витребування майна на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України застосовується загальна позовна давність у три роки, чим спростовуються доводи позивачів, що в даному випадку має місце триваюче правопорушення.

У постанові від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, висловлених у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 711/802/17 та від 06.06.2018 у справі № 520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. У цій постанові наведено також наступний висновок:

"…З метою забезпечення єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 711/802/17 та від 6 червня 2018 року у справі № 520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковувався з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу".

У постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 908/61/13-г зазначено:

"133. Закон також не пов'язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3234/16).

…135. Отже початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 Цивільного кодексу України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3618/17 зазначено:

"Позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права".

При цьому початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України має обчислюватися з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.

Таким чином, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об'єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, або прокурор, який представляє інтереси держави або такого органу. Зазначене не суперечить висновкам, що містяться у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц та 12 липня 2017 року у справі № 6-2458цс16.

За правовим висновком, викладеним Верховним Судом України при розгляді справи № 6-1852цс16 у постанові від 12 квітня 2017 року, визначено, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися саме позивач, а не прокурор.

У застосуванні наведених вище положень законодавства слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

З матеріалів справи вбачається, що позивачі звернулися до суду з даним позовом у червні 2021 року.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань ведуть облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів.

Приписи статті 5 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначають, що для забезпечення постійного державного контролю за наявністю, якісним станом і ефективністю використання військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил України, щорічно проводиться його інвентаризація згідно з Положенням про інвентаризацію військового майна, яке затверджується Кабінетом Міністрів України. Інформацію про результати інвентаризації за минулий рік Міністерство оборони України надсилає до Кабінету Міністрів України у першому кварталі поточного року.

Указом Президента України від 21.08.1997 № 888/97 затверджено Положення про Міністерство оборони України, яким, серед іншого визначено, що Міністерство оборони України (Міноборони України) є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України (далі - Збройні Сили). У той же час, Міноборони України відповідно до покладених на нього завдань як орган військового управління під час здійснення адміністративного (повсякденного) управління Збройними Силами здійснює управління військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, і надає Кабінету Міністрів України інформацію про результати інвентаризації військового майна Збройних Сил за минулий рік; (пункт 1 та положення підпункту 3 пункту 4 в редакції чинній на момент укладання спірного договору).

На виконання приписів статей 5 і 8 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Кабінетом Міністрів України 03.05.2000 прийнято постанову, якою затверджено Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах, якою зокрема встановлено, що планова інвентаризація інших видів військового майна проводиться один раз на рік (станом на 1 січня).

В силу пункту 6.1. Статуту ДП МОУ "Укрвійськбуд" функції по управлінню майном, що є загальнодержавною власністю, здійснює орган управління майном - Міністерство оборони України.

Окрім того, пунктом 7.8. Статуту ДП МОУ "Укрвійськбуд" визначено, що аудит фінансової діяльності підприємства здійснюється згідно з чинним законодавством України

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 № 467, «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності» надано вказівку Фонду державного майна, Державному комітетові статистики, Державній податковій адміністрації, Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державному комітетові з питань регуляторної політики та підприємництва, Державному комітетові по земельних ресурсах за участю Антимонопольного комітету, інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, провести протягом першого півріччя 2005 в установленому порядку реєстрацію нерухомого майна державних підприємств, їх об'єднань, установ та організацій і забезпечити формування відповідних баз даних.

Зі змісту наведених норм вбачається, вже у першому півріччі 2005 року держава у особі Міністерства оборони України повинна була знати про відчуження спірного майна, оскільки мала внести його до Єдиного реєстру об'єктів державної власності до 01.06.2005 у відповідності до положення Кабінету Міністрів України № 467 від 14.04.2004.

Колегія суддів зазначає, що обов'язок з управління та обліку державного майна законом покладено безпосередньо на Міністерство оборони України, тому останній, як розпорядник державного майна, зобов'язаний здійснювати постійний контроль та моніторинг за ввіреним йому майном державної власності.

Враховуючи, що державна реєстрація спірного майна відбулась ще у 2004 році, Міністерство оборони України, виконуючи свої функції з управління спірним майном, щонайменше з 2005 року могло довідатись про його вибуття з власності держави та, відповідно, про порушення прав останнього.

При цьому, судова колегія наголошує на тому, що з моменту реєстрації спірного майна за відповідачами та до моменту звернення позивачів до суду з даним позовом минуло понад 10 років, що є істотно тривалим періодом у часі, протягом якого відповідачі здійснювали користування майном та несли тягар з його утримання.

Слід зазначити, що Міністерство оборони України, як орган державної влади, мало достатньо механізмів та засобів для того, щоб з'ясувати факт як належності спірного майна до державній власності, так і проведення реєстрації права власності на нього за відповідачами.

Водночас, Міністерством оборони України не наведено причин пропуску такого строку.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про здійснення Міністерством оборони України відповідних заходів та дій, про що зазначено вище, які б давали підстави для висновку про те, що уповноважений орган управління опікувався долею спірного майна.

Вищевикладене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності для звернення до суду не пропущений.

При цьому, доводи скаржника, що на момент звернення з позовом до суду на території України діяв карантин, а тому строки позовної давності підлягають продовженню, колегія суддів оцінює критично, виходячи з наступного.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався до 30 червня 2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, встановлення на всій території України карантину відбулося задовго до спливу загальної позовної давності у три роки.

Суд звертає увагу, що частиною п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17 та у справі № 911/3677/17.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц).

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що подання позову без додержання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

При цьому, клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності позивачами не заявлено.

Одночасно, суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності відповідної скарги чи заяви, зокрема, стосовно строків їх подання. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду (постанова Верховного Суду від 28.10.2022 у справі № 904/3910/21).

Європейським судом з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, з даним позовом до суду позивачі звернулися лише у червні 2021 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність обставин, встановлених рішенням суду у даній справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у зв'язку з пропуском позивачами строку позовної давності, на підставі частині 4 статті 267 Цивільного кодексу України, порушене право позивачів захисту не підлягає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення. Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.

На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі.

Незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність.

За таких обставин, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Міністерства оборони України слід відмовити, а рішення Господарського суду Київської області від 24.07.2025 у справі № 911/1871/21 залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Київської області від 24.07.2025 у справі № 911/1871/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 24.07.2025 у справі № 911/1871/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 911/1871/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.11.2025.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді О.В. Тищенко

С.А. Гончаров

Попередній документ

131906261

Наступний документ

131906263

Інформація про рішення:

№ рішення:	131906262
№ справи:	911/1871/21
Дата рішення:	20.11.2025
Дата публікації:	21.11.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них; про державну власність, з них; щодо визнання права власності

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (17.10.2025)
Дата надходження:	16.09.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (21)

22.11.2025 20:15	Господарський суд Київської області
25.08.2021 14:00	Господарський суд Київської області
22.09.2021 15:30	Господарський суд Київської області
13.10.2021 16:40	Господарський суд Київської області
20.10.2021 14:15	Господарський суд Київської області
04.11.2021 15:10	Господарський суд Київської області
25.11.2021 14:50	Господарський суд Київської області
20.01.2022 14:30	Господарський суд Київської області
08.09.2022 15:20	Господарський суд Київської області
28.09.2022 15:30	Господарський суд Київської області
12.10.2022 14:10	Господарський суд Київської області
25.01.2023 16:00	Господарський суд Київської області
20.04.2023 16:00	Господарський суд Київської області
07.09.2023 16:00	Господарський суд Київської області
04.10.2023 16:00	Господарський суд Київської області
22.05.2024 15:50	Господарський суд Київської області
23.04.2025 15:20	Господарський суд Київської області
14.05.2025 15:20	Господарський суд Київської області
12.06.2025 15:10	Господарський суд Київської області
24.07.2025 15:30	Господарський суд Київської області
20.11.2025 14:15	Північний апеляційний господарський суд