вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" листопада 2025 р. Справа№ 910/10735/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Тарасенко К.В.
Кравчука Г.А.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 11.11.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 19.09.2025
у справі №910/10735/25 (суддя І.О. Андреїшина)
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів
до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області
Чернігівської обласної державної адміністрації
Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про скасування державної реєстрації земельної ділянки
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернігів подано до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд :
- накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 7425584300:04:000:5005 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо), яка є предметом спірних правовідносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;
- заборонити Чернігівській обласній державній адміністрації (м. Чернігів, вул. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 00022674) та Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7425584300:04:000:5005, зокрема відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельної ділянки;
- заборонити державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7425584300:04:000:5005, яка є предметом спірних відносин.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає, що Чернігівська обласна державна адміністрація має можливість вільного розпорядження земельною ділянкою площею 217,5271 га, кадастровий номер 7425584300:04:000:5005, що може призвести до ускладнення ефективного захисту або порушення чи оспорення прав у разі задоволення позовних вимог. Дії, спрямовані на вчинення реєстраційних змін, можуть призвести до неможливості зміни позовних вимог під час розгляду справи по суті, що в результаті призведе до незабезпечення судового захисту порушених інтересів держави.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2025 у задоволенні заяви Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів про вжиття заходів забезпечення позову - відмовлено.
Приймаючи вказану ухвалу, суд виходив з того, що заявником не наведено достатніх, належних та допустимих у розумінні положень ГПК України обґрунтувань наявності обставин та відповідно необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаною ухвалою, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2025 та прийняти нову, якою заяву Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів про забезпечення позову задовольнити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим судом з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
При цьому апелянт посилається на те, що Господарським судом м. Києва в 2023-2024 роках розглядалася справа №910/7561/23 за позовом КЕВ м. Чернігів до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, Чернігівської ОДА та Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» з майже аналогічними позовними вимогами, але щодо іншої земельної ділянки, в процесі розгляду якої спірна земельна ділянка за заявою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» була поділена в Державному земельному кадастрі на п'ять земельних ділянок, що унеможливило в подальшому виконання винесеного на користь КЕВ м. Чернігів рішення. Апелянт стверджує, що знаючи, про існування реальної загрози вчинення відповідачами недобросовісних дій щодо спірної земельної ділянки, з метою ефективного захисту свого порушеного права КЕВ м. Чернігів по даній справі було подано забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборони вчинення будь-яких дій стосовно зазначеної земельної ділянки.
Узагальнені доводи та заперечення відповідача-2
20.10.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач-2, наголошує на тому, що у заяві про забезпечення позову викладені лише припущення позивача, та не наведено обставин вчинення відповідачем реальних дій, зокрема, що можуть свідчити про намір відповідача-2 відчужити земельну ділянку на користь інших осіб, передати «в оренду (суборенду), вчинити будь-які інші договори», предметом яких може бути спірна земельна ділянка, тощо, про бажання відповідача-2 ухилитися від виконання рішення суду, у разі його задоволення. Також відповідач-2 зазначає, що позивачем не наведено обставин та не надано жодного доказу у підтвердження того, що невжиття заявлених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2025 апеляційну скаргу у справі №910/10735/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2025 у справі №910/10735/25. Судове засідання призначено на 11.11.2025.
23.10.2025 матеріали оскарження ухвали у справі №910/10735/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
04.11.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 05.11.2025.
У судовому засіданні 11.11.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
У судове засідання 11.11.2025 з'явились представники позивача та відповідача-2, які надали свої пояснення. Представники відповідача-1 та відповідача-3 у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідками від 17.10.2025.
Відповідно до частини п'ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Оскільки явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідачів про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів за відсутності представників відповідача-1 та відповідача-3.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, в тому числі, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Тобто забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17.
Складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хорнсбі проти Греції" зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.
Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до статтею 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може бути захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишилось невиконаним стосовно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатись як невід'ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 63 рішення від 23.07.1999 у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії".
Так, на забезпечення позову Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів просить:
- накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 7425584300:04:000:5005 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо), яка є предметом спірних правовідносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;
- заборонити Чернігівській обласній державній адміністрації (м. Чернігів, вул. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 00022674) та Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7425584300:04:000:5005, зокрема відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельної ділянки;
- заборонити державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7425584300:04:000:5005, яка є предметом спірних відносин.
При цьому, обґрунтовуючи подану заяву заявник посилається на те, що на думку останнього існує загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до ускладнення або неможливості виконання майбутнього рішення суду.
Як підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 7425584300:04:000:5005 зареєстрована за Чернігівською обласною державною адміністрацією.
Водночас, суд першої інстанції вірно відзначив, що до поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивачем не надано належних доказів вчинення відповідачами дій, зокрема, на відчуження спірної земельної ділянки на користь інших осіб чи здійснення заходів щодо поділу, об'єднання, виділення частини вказаної земельної ділянки, а також на підтвердження фактичних обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
До того ж, заявником у заяві про вжиття заходів забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду у справі, що розглядається, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відповідачів вільного розпорядження земельною ділянкою не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Колегія суддів зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення або неможливості виконання майбутнього рішення суду, є лише припущеннями заявника стосовно ймовірності вчинення дій з метою ускладнення виконання рішення по цій справі у разі задоволення позову та не свідчать про наявність реальних обставин, які унеможливлять виконання в майбутньому рішення суду.
Твердження апелянта про існування реальної загрози вчинення відповідачами недобросовісних дій щодо спірної земельної ділянки з посиланням на справу №910/7561/23, в процесі розгляду якої спірна земельна ділянка за заявою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» була поділена в Державному земельному кадастрі на п'ять земельних ділянок, що унеможливило в подальшому виконання винесеного на користь КЕВ м. Чернігів рішення, колегія суддів відхиляє, оскільки обставини справи №910/7561/23, не впливають на вирішення даної справи та не спростовують факту недоведеності позивачем існування реальних обставин, які в розумінні ГПК України є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Вищевикладені обставини справи спростовують решту доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування судового рішення, а тому відхиляються судом.
Судом апеляційної інстанції враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у даній справі ухвали від 19.09.2025 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2025 у справі №910/10735/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів.
Матеріали оскарження ухвали у справі №910/10735/25 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 19.11.2025
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді К.В. Тарасенко
Г.А. Кравчук