вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" листопада 2025 р. Справа № 910/15225/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко О.В.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект"
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025
у справі № 910/15225/24 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №1 Трансфарм"
до Приватного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект"
про відшкодування збитків, ціна позову 138 037,33 грн,-
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека №1 Трансфарм" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект" про відшкодування збитків у розмірі 138 037,33 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок падіння водонагрівача, встановленого в приміщенні належному на праві власності відповідачу, відбулося залиття нежилого приміщення, що знаходиться у користуванні позивача, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека №1 Трансфарм" просить суд відшкодувати завдані йому збитки у розмірі 138 037,33 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 у справі № 910/15225/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №1 Трансфарм" задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №1 Трансфарм" збитків у розмірі 138 037,33 грн та витрати по оплаті судового збору.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем доведено наявність завданих відповідачем збитків, які підлягають відшкодуванню на підставі ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 у справі № 910/15225/24, Приватне акціонерне товариство "Хімнафтомашпроект" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким відмовити у позові повністю.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вини відповідача, не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями чи бездіяльністю відповідача та завданою шкодою, відсутній відповідний експертний висновок, який міг би підтвердити заявлений до відшкодування розмір збитків. Вважає, що позивачем не доведено всіх елементів складу цивільного правопорушення для притягнення відповідача до майнової відповідальності.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025, матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект" по справі № 910/15225/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.
18.03.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15225/24.
13.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/15225/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 у справі № 910/15225/24 залишено без руху.
26.03.2025 від Приватного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/15225/24 за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025, вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
16.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект" слід задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 у справі № 910/15225/24 скасувати з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, на підставі Договору суборенди від 01.10.2020 позивач орендує нежитлове приміщення загальною площею 60 м2, яке знаходиться за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 34, приміщення 301 (надалі - нежитлове приміщення) для здійснення господарської діяльності, в тому числі роздрібної торгівлі лікарськими засобами, медичними виробами та супутніми товарами.
30.06.2022 відбулося залиття нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 34, приміщення 301, та перебуває у оренді позивача на підставі вказаного вище Договору.
У зв'язку з зазначеним випадком було складено Акт про залиття від 30.06.2022,
який підписано в присутності власника нежитлового приміщення, представником утримувача будинку, регіональним менеджером та фармацевтом.
Згідно з Актом від 30.06.2022 виявлено, що внаслідок падіння водонагрівача, який розташовано на 3 (третьому) поверсі за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 34, відбулося залиття орендованого позивачем нежитлового приміщення, яке знаходиться на 1 (першому) поверсі за вказаною адресою.
Як зазначено Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека №1 Трансфарм" за наслідком вказаної події було пошкоджено лікарські засоби та вироби медичного призначення, обладнання, техніку, прилади (світильники, пожежна сигналізація) та внутрішнє оздоблення нежитлового приміщення.
На підтвердження заявлених до стягнення з відповідача збитків, позивачем до матеріалів справи додано:
- видаткові накладні: №№ 537 від 25 липня 2022, РН-05507 від 22 липня 2022, 611 від 29 серпня 2022, РН-05569 від 31 серпня 2022, 511 від 15 липня 2022, 478 від 13 липня 2022, ДФ-00002988 від 22 липня 2022, РН-00813 від 15 липня 2022;
- акт наданих послуг № 11106 від 29 липня 2022;
- акт виконаних робіт №324 від 02 вересня 2022;
- акт встановлення пошкодженого товару медичного призначення після затоплення аптеки "Доброго Дня";
- акт інвентаризації № 170333 пошкоджених товарно-матеріальних цінностей внаслідок затоплення приміщення станом на 01 липня 2022.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач стверджує, що загальна сума завданих йому збитків внаслідок залиття нежитлового приміщення становить 138 037,33 грн.
Посилаючись на те, що залиття сталося з вини відповідача, позивач на підставі ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь 138 037,33 грн збитків.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Так, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:
(1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
(2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 зроблено висновок, що "збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача".
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (ч. 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України).
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.
Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди/стягнення збитків, повинні виходити із того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Отже, за загальним правилом позивач у спорі про стягнення збитків повинен довести не лише протиправність поведінки відповідача, а й наявність таких збитків, обґрунтованість їх розміру, причинний зв'язок між ними та поведінкою відповідача, надати докази, які б підтверджували реальну, а не абстрактну можливість отримання відповідної суми доходів.
Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький по змісту правовий висновок, викладений і у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення збитків, позивач стверджує, що внаслідок падіння водонагрівача, який розташовано на 3 (третьому) поверсі за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 34, відбулося залиття орендованого позивачем нежитлового приміщення.
За наслідком вказаної події було пошкоджено лікарські засоби та вироби медичного призначення, обладнання, техніку, прилади (світильники, пожежна сигналізація) та внутрішнє оздоблення нежитлового приміщення, у зв'язку з чим позивач просить відшкодувати завдані йому збитки у розмірі 138 037,33 грн.
В даному випадку, позивач має довести, серед іншого, те, що спірне залиття сталось саме внаслідок винних дій відповідача.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 встановлено, що у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток №4) (п. 2.3.6).
У додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою.
В акті мають бути зазначені такі відомості:1) дата складання акту (число, місяць, рік); 2) прізвища, ініціали та посади членів комісії; 3) прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; 4) прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; 4) адреса квартири, поверх, форма власності; 5) характер залиття та його причини; 6) завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених унаслідок залиття речей та їхня орієнтовна вартість); 7) висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Таким чином, складаючи акт про залиття, комісія повинна не тільки забезпечити присутність осіб, визначених у зазначених Правилах, але і вказати всю вищевказану необхідну інформацію.
На підтвердження факту настання події позивачем до матеріалів справи надано Акт від 30.06.2022, який підписано в присутності власника нежитлового приміщення, представником утримувача будинку, регіональним менеджером та фармацевтом.
Проте, з наявного в матеріалах справи Акту від 30.06.2022 не вбачається за можливе встановити в якому саме приміщенні та за яких обставин відбулося падіння водонагрівача, що призвело до затоплення аптеки «Доброго дня».
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що вищезазначений акт може підтверджувати факт залиття приміщення, проте не є належним доказом в підтвердження наявності вини відповідача у залитті зазначеного приміщення.
Зокрема, вищезазначений акт не містить жодної конкретизації події, внаслідок якої сталося залиття, як конкретних обставин щодо порушення саме відповідачем своїх зобов'язань, як і наявності дій або ж бездіяльності, внаслідок яких відбулось залиття приміщення за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 34, приміщення 301.
Саме позивач має довести, серед іншого, протиправність поведінки відповідача та те, що саме його протиправні дії чи бездіяльність є причиною завдання збитків, які виникли у власника нежитлового приміщення, як безумовний наслідок такої поведінки.
Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику ЄСПЛ, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Однак, жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність поведінки відповідача та те, що самі його протиправні дії чи бездіяльність є причиною завдання збитків, які виникли у позивача, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки, матеріали справи не містять, а позивачем не надано.
Як зазначалась раніше, в Акті від 30.06.2022 не вбачається за можливе встановити в якому саме приміщенні та за яких обставин відбулося падіння водонагрівача, що призвело до затоплення приміщення за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 34, приміщення 301.
Щодо доказів на підтвердження розміру завданих позивачу збитків, варто зазначити наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Частиною 3 статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно з частиною 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Як встановлено статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів на підставі яких можливо встановити розмір завданих позивачу збитків, встановлення яких має здійснюватися у визначеному законодавством порядку особою, яка має відповідну кваліфікацію та акредитацію.
Проте, позивач не скористався своїм правом передбаченим частиною 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України та не надав до суду ні висновку щодо визначення розміру заподіяних збитків, виконаного на його замовлення, ні відповідного клопотання про призначення у даній справі судової експертизи.
Враховуючи наведене, з наявних в матеріалах справи доказів неможливо підтвердити дійсний розмір завданих позивачу збитків.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що спірне залиття сталась внаслідок дій або бездіяльності відповідача, а відтак, вина відповідача у вчиненні дій, які призвели до залиття, відсутня.
З вказаного слідує, що відсутній і причинний зв'язок між поведінкою відповідача та завданням збитків позивачу, так і доказів на підтвердження розміру майнової шкоди.
Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом вищезазначеної статті 1166 Цивільного кодексу України для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Враховуючи те, що місцевим господарським судом відповідно до його повноважень, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, у діях відповідача не встановлено наявності складу цивільного правопорушення, висновок суду першої інстанції щодо покладення на відповідача відповідальності щодо відшкодування збитків є передчасним.
Оскільки відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків, вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 138 037,33 грн є необґрунтованою та такою, що не підлягала задоволенню.
За висновками колегії суддів, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі про ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення з: порушенням норм матеріального та процесуального права; без належного дослідження та врахування всіх обставин справи, - знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України).
При прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду у даній справі - скасуванню, з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати
Згідно з ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України ).
З урахуванням викладеного, судові витрати, понесені у суді першої інстанції, залишаються за позивачем.
Витрати, понесені скаржником у суді апеляційної інстанції у зв'язку з розглядом апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, з огляду на задоволення цієї апеляційної скарги, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 у справі № 910/15225/24 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/15225/24 скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити.
3. Судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції залишити за позивачем.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №1 Трансфарм" (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 33/34, код 32799279) на користь Приватного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, код 00219632) 3 633,60 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 копійок) судового збору за подачу апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
6. Матеріали справи № 910/15225/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді С.А. Гончаров
О.В. Тищенко