вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" листопада 2025 р. Справа№ 910/479/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Сибіги О.М.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 12.11.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставр Будіндустріт» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 (повний текст рішення складено 28.05.2025) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 (повний текст додаткового рішення складено 05.06.2025)
у справі №910/479/25 (суддя Бондарчук В.В.)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НСТ-Інжиніринг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставр Будіндустріт»
про стягнення 358 161,73 грн,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставр Будіндустріт»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «НСТ-Інжиніринг»
про стягнення 220 000,00 грн,
В січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НСТ-Інжиніринг» (далі - ТОВ «НСТ- Інжиніринг, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставр Будіндустріт (далі ТОВ «Ставр Будіндустрігу», відповілач) про стягнення 358 161,73 грн, у тому числі: 285 620,00 грн основного боргу 25 729,60 грн інфляційних втрат та 46 812,13 грн - пені, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки №20240417-1 від 17.04.2024.
06.02.2025 до канцелярії суду від ТОВ «Ставр Будіндустріт» надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ «НСТ-Інжиніринг» про стягнення 220 000,00 грн, сплачених за неякісну бетонну суміш, поставлену за договором поставки №20240417-1 від 17.04.2024.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НСТ-Інжиніринг» задоволено.
Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставр Будіндустріт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НСТ-Інжиніринг» 285 620,00 грн. - заборгованості, 46 812,13 грн. - пені, 25 729,60 грн 60 коп. - інфляційних втрат та 5 372,43 грн. - судового збору.
У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставр Будіндустріт» - відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставр Будіндустріт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НСТ-Інжиніринг» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37 000,00 грн.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ставр Будіндустріт» звернулося 17.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 17.06.2025, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі №910/479/25 та прийняти нове рішення, яким:
- відмовити в задоволенні первісного позову;
- зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі;
- скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НСТ-Інжиніринг» про ухвалення додаткового рішення відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення та додаткове рішення суду прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягають скасуванню.
Зокрема, скаржник стверджує, що судом необґрунтовано не враховано протокол випробувань бетону №192/08 від 30.08.2024, який є технічним документом та складений за результатами випробувань із дотриманням ДСТУ Б В.2.7-220:2009 ДСТУ Б В.2.7-226:2009. На думку скаржника вказаний протокол доводить, що в фундаментах будинків №24 та 27 використано бетон, який не відповідає заявленій якості позивачем.
Також скаржник вказує, що суд помилково дійшов висновку про суперечливу поведінку відповідача, а саме, здійснення часткової оплати бетону після проведення випробувань самого бетону та отримання протоколу.
Проте, на думку скаржника, суд не дав належної оцінки доказам у справі, внаслідок чого прийняв незаконне рішення.
На обґрунтування апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення, скаржник вказує, що суд першої інстанції без належної перевірки прийняв до уваги лише акти і платіжні доручення, не дослідивши чи є витрати співмірними, обґрунтованими та необхідними саме у межах предмета спору. Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати на правничу допомогу компенсуються у межах реально понесених і документально підтверджених витрат, що були необхідними та співмірними з фактично виконаною роботою.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2025 справу №910/479/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/479/25. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставр Будіндустріт» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/479/25.
03.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/479/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставр Будіндустріт» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі №910/479/25 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, надавши докази, що підтверджують доплату судового збору у встановленому законодавством розмірі, а саме 2 348,25 грн.
16.07.2025 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставр Будіндустріт» на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, з доказами доплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставр Будіндустріт» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі №910/479/25. Розгляд справи №910/479/25 призначено на 17.09.2025.
В судовому засіданні 17.09.2025 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 15.10.2025.
15.10.2025 розгляд справи №910/479/25 не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 розгляд справи призначено на 12.11.2025.
В судове засідання 12.11.2025 з'явились представники сторін.
Представник відповідача надав свої пояснення та підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову, задовольнити вимоги зустрічного позову. А також просив скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяві позивача про ухвалення додаткового рішення.
Представник позивача надав свої пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX, Указом Президента України від 14.07.2025 №478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.07.2025 №4524-IX, Указом Президента України від 20.10.2025 №793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.10.2025 №4643-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб, тобто до 03 лютого 2026 року.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 17.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НСТ-Інжиніринг» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ставр Будіндустріт» (далі - покупець) укладено договір поставки №20240417-1, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця будівельні матеріали (бетон, бетонні суміші) надалі - продукція, а останній зобов'язався прийняти та оплатити її на умовах даного договору.
Найменування, обсяг (кількість), умови поставки та ціна кожної партії продукції вказується у видатковій накладній (п. 1.2. договору).
Згідно із п. 2.1. - 2.3. договору поставка продукції здійснюється постачальником або - за домовленістю сторін на умовах самовивозу транспортом покупця. Датою поставки продукції вважається дата, вказана у видатковій накладній. При цьому, сторони також домовилися, що ризик пошкодження або втрати (повної чи часткової) продукції переходить від постачальника до покупця з дати поставки продукції.
Відповідно до п. 3.1. договору ціна продукції вказується у видаткових накладних та становить 3 180,00 грн з ПДВ за метр кубічний продукції (бетону) з доставкою на об'єкт замовника.
Оплата продукції за цим договором здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України - гривні, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, реквізити якого вказані в розділі 11 цього договору (п.4.1 договору).
У відповідності до п. 4.2. договору постачальник надає покупцю продукцію на умовах товарного кредиту, що не перевищує 100 м. куб. продукції. Покупець здійснює оплату в розмірі 100% від отриманої вартості партії продукції об'ємом 100 м. куб. не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту її отримання. При цьому, покупець у будь-якому разі зобов'язується провести розрахунки за отриману будь-яку партію продукції не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту її отримання. Розрахункова партія продукції становить 3 000 метрів кубічних.
Сторони погодились, що датою оплати продукції буде вважатись дата зарахування грошових коштів в сумі здійсненого платежу на поточний рахунок постачальника, вказаний в Розділі 11 цього Договору (п.4.3. договору).
Згідно з п.4.4. договору беручи до уваги положення Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис» та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також у зв'язку із виробничою необхідністю, Сторони мають право здійснювати електронний документообіг в частині складання, оформлення та обміну первинних бухгалтерських документів. При цьому, Сторони зобов'язуються укласти з відповідними акредитованими установами договори та отримати електронний цифровий підпис.
Сторони домовились, що підписані електронні документи за допомогою ЕЦП, мають силу оригіналів (п.4.5. договору).
Пунктом 5.1. договору передбачено, що приймання продукції, що поставляється здійснюється: по якості відповідно документів про якість; по кількості відповідно до видаткової накладної. Приймання продукції по кількості та якості здійснюється покупцем в порядку і терміни, встановлені Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості №П-6, затвердженою наказом Держарбітражу СРСР від 15.06.1965, та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості № П-7, затвердженою наказом Держарбітражу СРСР від 25.04.1966.
За змістом пункту 5.2. договору, в разі виявлення під час прийняття невідповідності якості продукції, вказаної в документі про якість, або кількості, вказаної у супроводжувальних документах на вантаж, покупець зобов'язаний негайно зупинити приймання такої продукції і протягом 24 годин з дати виявлення вказаних вище невідповідностей повідомити про це постачальника та викликати його повноважного представника для складання відповідного акту.
Якість продукції, що є предметом поставки за цим договором, повинна відповідати вимогам ДСТУ. Покупець підтверджує, що на момент укладення договору він ознайомлений з інформацією про продукцію у тій частині, яка відображена в чинних стандартах на продукцію (п. 6.1. та п. 6.2. договору).
Згідно із п. 7.2. договору, в разі порушення покупцем строків оплати продукції, встановлених в п. 4.2. договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла під час прострочення оплати, за кожен день такого прострочення оплати.
У пункті 7.4. договору сторони погодили, що неустойки/штрафи за цим договором стягуються за весь період прострочення, без урахування норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України стосовно обмеження такого строку шістьма місяцями.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Дата підписання договору зазначена в правому верхньому куті першої сторінки договору (п. 10.1 договору). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього договору та закінчується 31.12.2024. Строк дії договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік у разі, якщо жодна зі сторін не направила рекомендованим листом повідомлення про припинення дії договору за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору (п. 10.2. договору).
На виконання умов цього договору ТОВ «НСТ-Інжиніринг» передано, а ТОВ «Ставр Будіндустріт» прийнято товар - бетон БСГ В20 Р3 F200 W6 на загальну суму 505 620,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: №40 від 21.06.2024 на суму 251 220,00 грн, №41 від 22.06.2024 на суму 133 560,00 грн, №45 від 08.08.2024 на суму 66 780,00 грн, №47 від 08.08.2024 на суму 54 060,00 грн.
ТОВ «Ставр Будіндустріт» гарантійним листом підтвердило поставку ТОВ «НСТ-Інжиніринг» бетону на суму 505 620,00 грн та зобов'язалось оплатити заборгованість до 01.09.2024.
У подальшому, ТОВ «Ставр Будіндустріт» за поставлений товар розрахувалося частково у розмірі 180 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку ТОВ «НСТ-Інжиніринг» за 06.09.2024, за 19.09.2024 та за 25.10.2024 і не заперечується сторонами.
В подальшому, ТОВ «НСТ-Інжиніринг» звернувся до ТОВ «Ставр Будіндустріт» з претензією від 07.11.2024 за вих. №07/11, в якій позивач вимагав у відповідача сплатити заборгованість на суму 325 620,00 грн за поставлений товар згідно з договором поставки №20240417-1 від 17.04.2024.
28.11.2024 ТОВ «Ставр Будіндустріт» здійснило оплату лише на суму 40 000,00 грн, (підтверджується банківською випискою по рахунку ТОВ «НСТ-Інжиніринг» за 28.11.2024), внаслідок чого у ТОВ «Ставр Будіндустріт» залишилась заборгованість перед ТОВ «НСТ-Інжиніринг» у сумі 285 620,00 грн.
Отже, у зв'язку із неналежним виконанням ТОВ «Ставр Будіндустріт» зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за товар за договором поставки №20240417-1 від 17.04.2024, ТОВ «НСТ-Інжиніринг» просило суд стягнути із ТОВ «Ставр Будіндустріт» заборгованість у розмірі 285 620,00 грн, а також 25 729,60 грн - інфляційних втрат та 46 812,13 грн - пені, нарахованих за період з 23.07.2024 по 14.01.2025.
В свою чергу, ТОВ «Ставр Будіндустріт», не погоджуючись із позовними вимогами ТОВ «НСТ-Інжиніринг», звернулося до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з останнього 220 000,00 грн, сплачених за неякісну бетонну суміш, поставлену за договором поставки №20240417-1 від 17.04.2024.
На підтвердження заявлених зустрічних позовних вимог ТОВ «Ставр Будіндустріт» надало суду протокол №192/08 від 30.08.2024 випробувань неруйнівними методами контролю бетону монолітного фундаменту будинків № 24, № 27, що знаходяться в КМ «Sunrise Residence» по вул. Щаслива, 3 садового кооперативу «Стадне» в Бориспільському районі на території Гнідинської сільської ради, виконаних ТОВ «НВЦ «Київський Будпроект».
Згідно із висновком, викладеним у цьому протоколі, за результатами випробувань бетону монолітного фундаменту будинків №24 (3220882600:04:007:2835), № 27 (3220882600:04:007:2838) неруйнівними методами контролю, встановлено наступне: міцність бетону монолітних залізобетонних фундаментів будинків № 27, 24 відповідає класу С12/15 (В15) при коефіцієнті варіації 8%, згідно табл. 3.1. ДБН В.2.6-98:2009.
ТОВ «Ставр Будіндустріт» зазначило, що директор товариства засобами електронної переписки в месенджері Телеграм проінформував ТОВ «НСТ-Інжиніринг» про обставини, встановлені висновком випробувань, та просив провести врегулювання вказаного питання, оскільки поставлений бетон нижчого класу створює суттєві ризики в подальшій експлуатації фундаментів з якого їх збудовано.
А тому, ТОВ «Ставр Будіндустріт» стверджувало, що сплачені ним грошові кошти у розмірі 220 000,00 грн за поставлений товар підлягають поверненню, оскільки ТОВ «НСТ-Інжиніринг» поставило товар, а саме бетон нижчого класу міцності - В15, у той час як сторонами було погоджено поставку товару - бетону класу В20.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
У відповідності до положень ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 1 ст. 678 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Згідно із ч. 3 ст. 680 ЦК України, якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.
Отже, 17.04.2024 між сторонами укладено договір поставки №20240417-1, відповідно до якого ТОВ «НСТ-Інжиніринг» передало, а ТОВ «Ставр Будіндустріт» прийняло товар (бетон) - БСГ В20 Р3 F200 W6 на загальну суму 505 620,00 грн.
При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, товар прийнято відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) без будь-яких зауважень, видаткові накладні підписані уповноваженими представниками товариств та скріплені їх печатками.
Також, ТОВ «Ставр Будіндустріт» гарантійним листом підтвердило поставку ТОВ «НСТ-Інжиніринг» бетону на суму 505 620,00 грн та зобов'язалось оплатити заборгованість до 01.09.2024.
Умовами п. 4.2. договору сторони погодили, що відповідач за первісним позовом мав здійснювати оплату в розмірі 100% від отриманої вартості партії продукції об'ємом 100 м. куб. не пізніше 3 календарних днів з моменту її отримання, але у будь-якому разі провести розрахунки за отриману будь-яку партію продукції не пізніше 30 календарних днів з моменту її отримання.
Проте, ТОВ «Ставр Будіндустріт» за бетон розрахувалося частково у сумі 220 000,00 грн, та має заборгованість перед ТОВ «НСТ-Інжиніринг» в сумі 285 620,00 грн.
Як вже зазначалось, заперечуючи проти доводів позивача щодо наявності заборгованості, ТОВ «Ставр Будіндустріт» зазначало, що ТОВ «НСТ-Інжиніринг» поставило товар, а саме бетон нижчого класу міцності - В15, у той час як сторонами було погоджено поставку товару - бетону класу В20.
На підтвердження зазначених обставин ТОВ «НСТ-Інжиніринг» долучило паспорти якості на суміш бетонну В20P3 W6F200() (C16/20S3), відповідно до яких: «клас бетону за міцністю на стиск в проектному віці: В20; коефіцієнт варіації міцності бетону: 8%» та протокол № 192/08 від 30.08.2024 випробувань неруйнівними методами контролю бетону монолітного фундаменту будинків № 24, № 27, що знаходяться в КМ «Sunrise Residence» по вул. Щаслива, 3 садового кооперативу «Стадне» в Бориспільському районі на території Гнідинської сільської ради, виконаних ТОВ «НВЦ «Київський Будпроект».
За висновком, який міститься в цьому протоколі, за результатами випробувань бетону монолітного фундаменту будинків №24 (3220882600:04:007:2835), №27 (3220882600:04:007:2838) неруйнівними методами контролю міцність бетону монолітних залізобетонних фундаментів будинків №27, 24 відповідає класу С12/15 (В15) при коефіцієнті варіації 8%, згідно табл. 3.1. ДБН В.2.6-98:2009.
При цьому, з цього протоколу вбачається, що польові роботи проводились - 29.08.2024, а камеральні роботи - 30.08.2024.
Колегія суддів звертає увагу, що за умовами договору сторони домовились в разі виявлення під час прийняття невідповідності якості продукції, вказаної в документі про якість, або кількості, вказаної у супроводжувальних документах на вантаж, покупець зобов'язаний негайно зупинити приймання такої продукції і протягом 24 годин з дати виявлення вказаних вище невідповідностей повідомити про це постачальника та викликати його повноважного представника для складання відповідного акту.
Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ТОВ «Ставр Будіндустріт» зверталося до ТОВ «НСТ-Інжиніринг» з претензією щодо якості поставленого товару або для направлення представника постачальника для складання акту про виявлені дефекти щодо якості поставленого товару. Більше того, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, навіть після отримання протоколу №192/08 від 30.08.2024, ТОВ «Ставр Будіндустріт» здійснило часткову оплату за поставлений товар.
В оцінці поведінки позивача за зустрічним позовом у спірних правовідносинах колегія суддів враховує, що зазначене не відповідає практиці виконання цього договору з боку самого ТОВ «Ставр Будіндустріт», оскільки стверджуючи про невідповідність якості бетону заявленим характеристикам, саме ТОВ «Ставр Будіндустріт» оплатив бетон після отримання протоколу випробувань бетону на суму 220 000,00 грн.
При цьому, будь-яких претензій або вимог щодо неналежної якості товару товариством з обмеженою відповідальністю «Ставр Будіндустріт» товариству з обмеженою відповідальністю «НСТ-Інжиніринг» не направлялось. Доказів протилежного суду не надано.
"…Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".
Подібні висновки викладено і у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 (провадження №61-22315сво18).
У справі, яка переглядається, поведінка товариства з обмеженою відповідальністю «Ставр Будіндустріт» є непослідовною, не відповідає попереднім діям самого товариства.
А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вбачається суперечлива поведінка ТОВ «Ставр Будіндустріт».
Також твердження товариства з обмеженою відповідальністю «Ставр Будіндустріт», що директор товариства звертався до постачальника шляхом направлення повідомлення через месенджер Телеграм товариству з обмеженою відповідальністю «НСТ-Інжиніринг», не може бути прийняти судом, виходячи з наступного.
Згідно з п.4.4. договору беручи до уваги положення Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис» та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також у зв'язку із виробничою необхідністю, Сторони мають право здійснювати електронний документообіг в частині складання, оформлення та обміну первинних бухгалтерських документів. При цьому, Сторони зобов'язуються укласти з відповідними акредитованими установами договори та отримати електронний цифровий підпис.
Сторони домовились, що підписані електронні документи за допомогою ЕЦП, мають силу оригіналів (п.4.5. договору).
Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до ст. 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
При цьому, слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у ст. 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.
Слід зазначити, що роздруківки електронної переписки не є належним доказом вчинення сторонами дій, спрямованих на виконання зобов'язань за цим договором, оскільки вони не відповідають вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та не мають електронного цифрового підпису, як це передбачено умовами договору.
В матеріалах справи відсутні копії листів, які б містили інформацію про уповноважених представників сторін або узгодження сторонами листування месенджером.
Наявні в матеріалах справи копії листування через месенджер Телеграм свідчить про листування із необмеженим колом осіб, водночас, не дає можливість встановити особу, посаду та повноваження щодо прийняття рішень з метою виконання спірного договору.
А тому зазначені роздруківки не є належним та допустимим доказом на підтвердження обставин, на які посилається ТОВ «Ставр Будіндустріт» в розумінні ст. 74-77 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо самого протоколу №192/08 від 30.08.2024 випробувань бетону монолітного фундаменту будинків № 24, № 27 неруйнівними методами контролю, що знаходяться в КМ «Sunrise Residence» по вул. Щаслива, 3 садового кооперативу «Стадне» в Бориспільському районі на території Гнідинської сільської ради, виконаних ТОВ «НВЦ «Київський Будпроект», колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до паспорту якості на бетонну суміш №186845464, який є додатком до протоколу, бетон з відправленої замовнику суміші досягає міцності в проектному віці 28 діб.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ТОВ «НСТ-Інжиніринг» передано, а ТОВ «Ставр Будіндустріт» прийнято товар - БСГ В20 Р3 F200 W6 21.06.2024, 22.06.2024 та 08.08.2024.
А тому, виходячи з строків досягнення міцності бетоном, а також з дат отримання бетону товариством з обмеженою відповідальністю «Ставр Будіндустріт», колегія суддів не може вважати висновок за результатами випробувань бетону монолітного фундаменту будинків №24 (3220882600:04:007:2835), №27 (3220882600:04:007:2838) належним доказом поставки бетонної суміші нижчої міцності.
Більше того, за умовами договору поставка продукції здійснюється постачальником або за домовленістю сторін на умовах самовивозу транспортом покупця.
Проте, належних та допустимих доказів в розумінні ст. 76,77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження доставки бетону саме за місцезнаходженням фундаментів будинків №24 та №27 в КМ «Sunrise Residence» по вул. Щаслива, 3 садового кооперативу «Стадне» в Бориспільському районі на території Гнідинської сільської ради, ТОВ «Ставр Будіндустріт» суду не надано. А наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні містять в собі інформацію про пункт розвантаження - Київ, Осокорки.
За вказаних обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що ТОВ «Ставр Будіндустріт» не довело належними та допустимим доказами обставин, викладених у позовних вимогах, що має наслідком відмову у задоволенні зустрічного позову.
Враховуючи зазначене, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Ставр Будіндустріт» порушило умови договору поставки №20240417-1 від 17.04.2024 та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог ТОВ «НСТ-Інжиніринг» про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 285 620,00 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
ТОВ «НСТ-Інжиніринг» просило суд стягнути із ТОВ «Ставр Будіндустріт» 25 729,60 грн - інфляційних втрат та 46 812,13 грн - пені, нарахованих за період з 23.07.2024 по 14.01.2025.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
За змістом положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, згідно із п. 7.2. договору, в разі порушення покупцем строків оплати продукції, встановлених в п. 4.2. договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла під час прострочення оплати, за кожен день такого прострочення оплати.
У п. 7.4. договору сторони погодили, що неустойки/штрафи за цим договором стягуються за весь період прострочення, без урахування норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України стосовно обмеження такого строку шістьма місяцями.
З наведеного вбачається, що сторони у п. 7.4. договору погодили, що положення ч. 6 ст. 232 ГПК України не застосовуються до спірних правовідносин щодо нарахування неустойки.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів перевірила надані ТОВ «НСТ-Інжиніринг» розрахунки пені та інфляційних втрат, та вважає, що їх обчислення здійснено арифметично вірно, що має наслідком задоволення цих вимог.
Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.
Щодо вимог апеляційної скарги про скасування додаткового рішення у цій справі.
Звертаючись з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №910/479/25 ТОВ «НСТ-Інжиніринг» просило стягнути із ТОВ «Ставр Будіндустріт» на користь ТОВ «НСТ-Інжиніринг» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37 000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовною заявою, позивач за первісним позовом зазначив в позові, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 000,00 грн.
Водночас, у додаткових поясненнях, поданих до суду 26.02.2025, заявник зазначив, що додатково поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн (за подання відзиву на зустрічну позовну заяву), а також повідомив суд, що очікує понести витрати за кожне судове засідання у розмірі 4 000,00 грн (за одне судове засідання, в яких приймає участь представник заявника) у зв'язку із постановленням судом розгляду справи №910/479/25 за правилами загального позовного провадження. Одночасно, у поданій заяві про ухвалення додаткового рішення, заявником зазначено, що його представник прийняв участь у судових засіданнях 31.03.2025 та 19.05.2025, внаслідок чого ТОВ «НСТ-Інжиніринг» додатково понесло витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження витрат на правничу допомогу, позивачем за первісним позовом надано суду:
- копію договору №08/01 про надання правової допомоги від 08.01.2025, укладеного між ТОВ «НСТ-Інжиніринг» та Адвокатським об'єднанням «Летрадо», копію додаткової угоди №1 до цього договору від 19.02.2025;
- копію акту приймання-передачі наданих послуг від 10.01.2025, згідно з яким АО «Летрадо» надало заявнику послуги на суму 19 000,00 грн, копію платіжної інструкції №3093 від 08.01.2025 на суму 19 000,00 грн;
- копію акту приймання-передачі наданих послуг від 22.05.2025, згідно з яким АО «Летрадо» надало заявнику послуги на суму 18 000,00 грн, копії платіжних інструкцій №3176 від 21.02.2025 на суму 10 000,00 грн, №3187 від 03.03.2025 на суму 4 000,00 грн та №3313 від 22.05.2025 на суму 4 000,00 грн.
Згідно із п. 3.1. договору про надання правової допомоги №08/01 з урахуванням додаткової угоди №1, за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокатському об'єднанню гонорар у наступному розмірі та у такі строки:
3.1.1. за підготовку позову до суду по справі за позовом клієнта до ТОВ «Ставр Будіндустріт» про стягнення основної суми заборгованості за договором поставки №20240417-1 від 17.04.2024, а також пені та інфляційних втрат, клієнт сплачує адвокатському об'єднанню протягом 10 (десяти) днів з моменту укладення цієї угоди суму коштів у розмірі 19 000,00 грн.
3.1.2. за підготовку та подачу відзиву на зустрічну позовну заяву у справі №910/479/25, клієнт сплачує адвокатському об'єднанню гонорар у розмірі 10 000,00 грн протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання цієї додаткової угоди №1 від 19.02.2025 до договору №08/01 про надання правової допомоги від 08.01.2025.
3.1.3. за представництво інтересів клієнта адвокатом адвокатського об'єднання по справі №910/479/25, клієнт сплачує адвокатському об'єднанню гонорар у розмірі 4 000,00 грн за кожне засідання, в якому взяв участь адвокат адвокатського об'єднання, протягом 3 (трьох) днів з дати, коли відбулося судове засідання.
Відповідно до п. 3.5. договору про надання правової допомоги №08/01, при збільшенні обсягів надання правової допомоги згідно з розділом 5 цього договору, розмір гонорару може змінюватись або уточнюватись за письмовою домовленістю сторін. Під збільшенням обсягів надання правової допомоги мається на увазі перевищення меж робіт, передбачених п. 5.1. цього договору.
У відповідності до п. 5.1. договору №08/01 з урахуванням додаткової угоди №1, адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання з надання наступної правової допомоги:
підготувати та подати позов до суду по справі за позовом клієнта до ТОВ «Ставр Будіндустріт» про стягнення основної суми заборгованості за договором поставки №20240417-1 від 17.04.2024, а також пені та інфляційних втрат;
підготовка клопотань та інших процесуальних документів;
представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції;
підготовка та подача відзиву на зустрічну позовну заяву у справі №910/479/25;
представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції по справі №910/479/25 (участь у судових засіданнях).
Як вбачається з наданих ТОВ «НСТ-Інжиніринг» доказів Адвокатським об'єднанням «Летрадо» надано заявнику професійну правничу допомогу на загальну суму 37 000,00 грн, що підтверджується підписаними представниками ТОВ «НСТ-Інжиніринг» та АО «Летрадо» копією акту приймання-передачі наданих послуг від 10.01.2025 на суму 19 000,00 грн та копією акту приймання-передачі наданих послуг від 22.05.2025 на суму 18 000,00 грн, а також платіжними інструкціями: №3093 від 08.01.2025 на суму 19 000,00 грн, №3176 від 21.02.2025 на суму 10 000,00 грн, №3187 від 03.03.2025 на суму 4 000,00 грн та №3313 від 22.05.2025 на суму 4 000,00 грн.
Отже, ТОВ «НСТ-Інжиніринг» надало суду докази понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 37 000,00 грн.
В свою чергу, скаржник звертаючись з апеляційною скаргою у цій справі, вказує, що суд першої інстанції без належної перевірки прийняв до уваги лише акти і платіжні доручення, не дослідивши чи є витрати співмірними, обґрунтованими та необхідними саме у межах предмета спору. Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати на правничу допомогу компенсуються у межах реально понесених і документально підтверджених витрат, що були необхідними та співмірними з фактично виконаною роботою.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 127 ГПК України). Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».
Проте, в суді першої інстанції скаржником не подавалось відповідне клопотання, а також не доведено неспівмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу. В свою чергу, саме лише твердження про неспівмірність витрат не може бути підставою для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення із ТОВ «Ставр Будіндустріт» на користь ТОВ «НСТ-Інжиніринг» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 37 000,00 грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставр Будіндустріт» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі №910/479/25 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставр Будіндустріт» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі №910/479/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі №910/479/25 залишити без змін.
3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі №910/479/25 залишити без змін.
4. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
5. Матеріали справи №910/479/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 19.11.2025.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді О.М. Сибіга
С.А. Гончаров