19 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 642/886/24
провадження № 22-ц/818/2240/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Тичкової О.Ю.,
суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
відповідач - Акціонерне товариство «УкрСиббанк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрдебтПлюс»
треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Тарасенко Віри Юріївни рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 10 січня 2025 року у складі судді Ольховського Є.Б,-
У лютому 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовною заявою, в якій просили суд визнати іпотеку накладену договором іпотеки від 19.02.2008р. на житловий будинок та надвірні будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , такою що припинена. Зняти обтяження накладені на житловий будинок та надвірні будівлі за адресою: АДРЕСА_1 за договором іпотеки від 19.02.2008 року, а саме: виключити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зареєстрованого 19.02.2008 за №6623740 щодо заборони відчуження житлового будинку та надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 , виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку №34104249, зареєстрованого 19.02.2008 року, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49634463 від 12.11.2019 року щодо житлового будинку та надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 , виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження об'єкту нерухомості житлового будинку та надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер іпотеки 6623816, зареєстрованого 19.02.2008.
Позовна заява обґрунтована тим, що 19.02.2008 між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11300691000 та кредитний договір № 11300719000. На забезпечення виконання зобов'язань за цими кредитними договорами між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 19.02.2008, за яким було накладено обтяження на нерухоме майно - житловий будинок та надвірні будівлі за адресою: АДРЕСА_1 від 18.09.2003. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 17.12.2010р. по справі № 2-987/10 було стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 11300691000 від 19.02.2008 в сумі 186 379,74 грн., 566,66 грн. державного мита та по 40,00 грн. з кожного витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи. Також заочним рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24.01.2011р. по справі № 2-296/11 було звернено стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок та надвірні будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення публічних торгів, за ціною, визначеною на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності, з подальшим направленням отриманих грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором № 11300691000 від 19.02.2008р. на користь ПАТ «УкрСиббанк». Строк пред'явлення до примусового виконання виконавчих документів, виданих на виконання обох заочних рішень Ленінського районного суду від 17.12.2010 по справі №2-987/10, від 24.01.2011 по справі № 2-296/11 відповідачами пропущений, що підтверджується записом в матеріалах справи про отримання цих виконавчих листів після пропущення строку їх направлення на примусове виконання, відсутністю відповідної інформації у Автоматизованій системі виконавчих проваджень, відповіддю Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському управління юстиції у Харківській області від 12.03.2020 № 444485550. Оскільки 21.11.2023р. було остаточно виконано основне зобов'язання за кредитним договором № 11300691000 від 19.02.2008р. на загальну суму 186 379,74 грн, на забезпечення якого було укладено спірний договір іпотеки від 19.02.2008р. Вказана обставина і є підставою для припинення забезпечувального зобов'язання - іпотеки та виключення відповідних записів з реєстру. Також прохали стягнути з відповідачів на їх користь судові витрати солідарно.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 15 січня 2025 року позовні вимоги залишено без задоволення.
Рішення обґрунтовано тим, що підстави для задоволення позову відсутні. Оскільки позивач не надав суду належних доказів виконання зобов'язання щодо повернення грошових коштів у валюті зобов'язання. Оскільки заочним рішенням від 17.12.2010 року позов Банку був задоволений повністю, не зазначення в резолютивній частині вказаного рішення суми заборгованості у швейцарських франках є суто технічним недоліком який відповідав судовій практиці що склалась на момент ухвалення рішення у справі № 2-987/10.
Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не правильно встановив обставини у справі та зробив висновки що не відповідають вимогам закону та усталеній судовій практиці з розгляду аналогічних спорів. Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.052018 у справі №750/8676-15-ц зазначено, що кредитор який визначив заборгованість у валюті України, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, а боржником сплачено таку заборгованість у повному обсязі, не має право на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов'язання у національній валюті, у якій і прийняв його виконання. Також не взята до уваги правова позиція КГС Верховного Суду у постанові від 29.05.2018 у справі №922/2145/16, з приводу того, що рішення суду яке набрало законної сили та виконане боржником, не підлягає тлумаченню, в розумінні повноти розміру заборгованості. Тому суд безпідставно надав тлумачення заочному рішенню Ленінського районного суду м. Харкова від 17.12.2010 року по справі №2-987/10, яке набрало законної сили та помилково вважав, що заборгованість відповідачів за кредитним договором визначена не у гривні, як зазначено в резолютивній частині рішення, а в іноземній валюті. Відповідно, кредитор втратив право вимагати стягнення заборгованості за кредитним договором у іншій валюті, оскільки строк на апеляційне оскарження був пропущений, а вказане заочне рішення набрало законної сили. 21.11.2023 року заборгованість за основним зобов'язанням, що визначена рішенням суду була сплачена в повному обсязі це є підставою для припинення забезпечувального зобов'язання-іпотеки. В договорі іпотеки від 19.02.2008 вказано, що він укладений на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №11300719000 від 19.02.2008 та за кредитним договором №11300691000 від 19.02.2008. Проте, кредитний договір за яким позивачі отримували кошти, був лише один - №11300691000 від 19.02.2008 року, заборгованість за кредитним договором №11300719000 від 19.02.2008 взагалі відсутня, право вимоги за ним не передавалось, з позовом ніхто не звертався. Це був договір, укладений як договір страхування для забезпечення виконання зобов'язань за основним договором №11300691000 від 19.02.2008 року. У рамках судової справи № 642/1181/20 щодо договору №11300719000 від 19.02.2008 у АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» витребувалась інформація про стан заборгованості за даним договором. І всі вони відповіли, що ніякої заборгованості у них на обліку не перебуває, лише заборгованість за кредитним договором №11300691000 від 19.02.2008 року, право вимоги за яким належить ТОВ «Укрдебт Плюс».
18.03.2025 представник Ковалевський Є.М., який діє в інтересах ТОВ «Укрдебт Плюс» подав відзив на апеляційну скаргу в якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Посилається на те, що суд повно встановив обставини у справі та ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Доводи скарги викладених судом висновків не спростовують. Зазначив, що після ухвалення рішення про стягнення боргу зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося, оскільки кредитор має право на одержання сум, передбачених ст. 625 ЦПК, за весь час прострочення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у справ, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 19.02.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11300691000 у розмірі 25 000 швейцарських франків, що дорівнює еквіваленту 114 563,53 грн. за курсом НБУ на день укладання Договору (т.1 а.с. 32-36).
19 лютого 2008 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11300719000 щодо кредитування страхових платежів при страхуванні майна, що є предметом забезпечення зобов'язань позичальника перед банком за укладеними кредитними договорами. Згідно з яким банк зобов'язаний надати позичальнику кредит (кредитні кошти) у формі кредитної лінії, що надається траншами, ліміт якої є рівним 1543,75 грн та сплатити плату за користування кредитом у порядку визначених у договорі (т.1 а.с.40-43) .
19.02.2008 року між АК ІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 для забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами № 11300691000 від 19.02.2008 та №11300719000 від 19.02.2008 укладено договір іпотеки, згідно якого, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 передали АТ ІБ «УкрСиббанк» в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок та надвірні будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 27-28)
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 11300691000 та кредитним договором № 1130071900, 19.02.2008 між АКІБ «Укрсиббанк» та позивачем ОСОБА_3 укладено Договір поруки № П1-11300691000, відповідно до якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту №11300691000 від 19.02.2008, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (т.1 а.с. 48) .
Також на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 11300691000 та кредитним договором № 1130071900, 19.02.2008 між АКІБ «Укрсиббанк» та третьою особою по справі - ОСОБА_4 укладено Договір поруки № П2-11300691000, відповідно до якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту №11300691000 від 19.02.2008 , укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (т.1 а.с. 49) .
Згідно копії договору купівлі-продажу від 18.09.2003 , власниками житлового будинку та надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Зазначене підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 20.01.2020, відповідно якої іпотекодавцями є ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (т.1 а.с 50-51, 54-55)
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 17.12.2010 по справі № 2-987/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 11300691000 від 19.02.2008 в сумі 186 379,74 грн, 566,66 грн державного мита та по 40,00 грн з кожного витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи (т.1 а.с. 15-16).
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 24.01.2011 по справі № 2-296/11 звернено стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок та надвірні будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення публічних торгів, за ціною, визначеною на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності, з подальшим направленням отриманих грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором № 11300691000 від 19.02.2008 на користь ПАТ «УкрСиббанк» (т. 1 а.с. 17).
Листом АТ «Дельта Банк» № 442 від 04.02.2020 року адвокату Тарасенко В.Ю. най адвокатський запит було повідомлено, що 19.12.2011 року до АТ «Дельта Банк» перейшли права вимоги за Договором на надання кредиту №11300691000 від 19.02.2008 з усіма додатковими правочинами до нього, укладеним між гр. ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк» (т.1 а.с. 69)
Згідно з договором №2082/К купівлі-продажу прав вимоги від 07.11.2019 року укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт плюс», останній набув право вимоги до позичальників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у додатку 1, додатку 2 до цього договору (а.с.71-72). Згідно додатку витягу з додатку 2 до ТОВ «Укрдебт плюс» перейшли права кредитора за кредитним договором №11300691000. Таким чином, ТОВ «Укрдебт плюс» набуло всіх прав кредитора по відношенню до ОСОБА_6 ( т.1 а.с.73).
Згідно з даних копії квитанцій № 291Т004RBV від 30.10.23; № 291Е004SKV ; № 291Е004SLO; № 291ТО004 SL1; № 291ТО004 SKZ; № 291Т004 SKY; № 291Т004SKW; № 291Е004 SKX від 21.11.2023 встановлено що Піскові сплатили отримувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «УкрдебтПлюс» 186 379,74 грн., 566,66 грн. державного мита та по 40,00 грн. з кожного витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи (т.1 а.с. 18-24)
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитор, який сам визначив заборгованість у валюті гривні України, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, а боржником сплачено таку заборгованість у повному обсязі, не має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов?язання у національній валюті, у якій і прийняв його виконання.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц (провадження №14-79цс18)
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
У статтею 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
У статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави припинення іпотеки, зокрема: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частина третя статті 17 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно з частиною першою та другою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
У частині першій статті 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Системний аналіз статей 599, 1049, 1054 ЦК України свідчить, що належним виконанням кредитного договору є зарахування на узгоджений сторонами рахунок кредитора суми кредиту, передбачених договором процентів та можливих штрафних санкцій, у разі їх нарахування.
.У пунктах 41-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №711/4556/16-ц, зазначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором припиняється як це зобов'язання, так і зобов'язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов'язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.02.2018 у справі №910/16461/16; що також відповідає висновкам, сформованим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №522/407/15-ц).
Відповідно до правового висновку викладеного Верховним Судом у справі №344/17498/20 від 16.02.2022 встановивши, що боржник виконав свої зобов'язання за кредитним договором шляхом повного виконання судового рішення про дострокове стягнення з нього всієї суми заборгованості за цим договором, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що зобов'язання за кредитним договором припинилися на підставі статті 599 ЦК України 26 жовтня 2020 року, тобто в день остаточного погашення заборгованості, стягнутої судовим рішенням. […] Оскільки основне зобов'язання припинилося виконанням 26 жовтня 2020 року, також обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про визнання припиненою з 26 жовтня 2020 року іпотеки та задоволення позовних вимог про зняття обтяження з об'єкта нерухомого майна. У справі, яка переглядається, банк не визнавав факт закінчення строку дії кредитного договору та продовжував здійснювати нараховування відсотків і пені. Обумовлене частиною другою статті 625 ЦК України право банк не реалізував. Матеріали справи не містять доказів пред'явлення кредитором вимог до позичальника відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Кредитор має право порушувати питання про стягнення з ОСОБА_1 коштів на підставі статті 625 ЦК України за період невиконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2015 року у справі №569/3151/15-ц. Однак таке право кредитора виникає в силу Закону, а не договору. Визнання судами у цій справі припиненими зобов'язань за кредитним договором та іпотеки за іпотечним договором не припинило правовідносин сторін кредитного договору і не припинило зобов'язання в цілому та не позбавило кредитора права на отримання сум, визначених статтею 625 ЦК України, однак вказані правовідносини та зобов'язання продовжують існувати в силу Закону, а не договору, тоді як договірні зобов'язання є припиненими, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження №14-254цс19)».
Згідно заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2010 року у справі № 2-987/10 за позовом АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість визначену у гривні, а не у еквіваленті до валюти зобов'язання.
Суд, ухвалюючи вказане рішення, визначив суму заборгованості на підставі заявлених позивачем позовних вимог. Таким чином, позивач АКІБ «УкрСиббанк», який самостійно обрав спосіб судового захисту, погодився з визначеним у гривнях розміром заборгованості.
Враховуючи, що основне зобов'язання фактично виконано боржниками, а саме сплачена заборгованість за кредитним договором № 11300691000 від 19.02.2008 в сумі 186 379,74 грн., 566,66 грн. державного мита та по 40,00 грн, для забезпечення виконання зобов'язань за яким було укладено договір іпотеки, судова колегія погоджується з доводами апелянта, щодо наявності підстав для визнання договору іпотеки припиненим.
Водночас судова колегія зазначає, що вимога про визнання припиненою іпотеки, встановленої договором іпотеки від 19.02.2008 року щодо житлового будинку та надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 , є основною.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952 - IV у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Враховуючи, зазначене оскільки іпотека за договором від 20.02.2008 року припинилася, державний реєстратор повинен одночасно з державною реєстрацією припинення іпотеки зняти відповідне обтяження.
Оскільки задоволення позову є підставою для вчинення державним реєстратором нової реєстраційної дії позовні вимоги в частині зняття обтяжень з предмету іпотеки та виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження за реєстраційним номером 6623816, зареєстрованого 19.02.2008 року задоволенню не підлягають.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Частиною 1 статті 141ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційна розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що стороною у спірних правовідносинах є ТОВ «Укрдебт Плюс» саме з останнього на користь ОСОБА_1 (як особи що понесла відповідні витрати) належить стягнути судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 605,60 грн та апеляційної скарги в розмірі 1816,80 грн
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представник ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 10 січня 2025 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати іпотеку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 19.02.2008 року припиненою.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрдебтПлюс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судвого рішення складений 20.11.2025.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В.Маміна
Н.П.Пилипчук