Справа №: 642/5357/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №:11-кп/818/2375/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ч. 4 ст.185 КК України
18 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме обвинуваченого, його захисника та потерпілого, належним чином повідомлених про розгляд справи, від яких надійшли заяви про розгляд справи без них, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою прокурора на вирок Холодногірського районного суду м. Харкова від 06.10.2025 року відносно ОСОБА_7 , -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, українця, із середньою спеціальною освітою, одруженого, непрацюючого, без офіційного місця реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз: вироком Основ'янського районного суду м. Харкова від 03.09.2025 року за ч. 4 ст. 186 КК України до 7 років позбавлення волі,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Основ'янського районного суду м. Харкова від 03.09.2025 року і визначено остаточне покарання у виді 7 (семи) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Долю речових доказів і судових витрат вирішено відповідно до ст. ст. 100, 126 КПК України.
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період дії в Україні воєнного стану, який було введено 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, строк дії якого неодноразово продовжувався, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015», оцінивши обстановку, яка склалася, сприятливою для вчинення кримінального правопорушення - злочину, діючи умисно та цілеспрямовано, переслідуючи корисливу мету, вчинив повторно умисний корисливий злочин проти власності за наступних обставин.
Так, 01.05.2025 року, близько 11-00 годині, більш точний час встановити в ході досудового розслідування не виявилось за можливе, ОСОБА_7 перебуваючи поблизу кіоску з продажу тютюнових виробів, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 навпроти входу до станції метро «Холодна Гора», помітив потерпілого - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який підійшов до кіоску з метою придбання тютюнових виробів та поклав полімерний пакет, у якому знаходився акумуляторний шурупокрут, марки «Makita», на землю поруч із собою, після чого у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, суб'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистого незаконного збагачення, вважаючи, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_7 , скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_8 , був зайнятий купівлею цигарок і не міг контролювати своє майно, непомітно наблизився до потерпілого ОСОБА_8 та таємно викрав залишений на земельній ділянці пакет в середині якого знаходився, належний ОСОБА_8 , акумуляторний шурупокрут, торгівельної марки «Makita», модель DDF 453 вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 1895/25 від 14.07.2025 року - 6999 гривень 50 копійок.
Після цього, ОСОБА_7 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 матеріальні збитки на суму 6999, 50 гривень.
Вказані дії ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України - а саме, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню, просить змінити вирок в частині призначеного покарання та вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі.
Згідно ч. 4 ст. 70 КК України, просить, за сукупністю злочинів визначити ОСОБА_7 остаточне покарання, шляхом часткового складання покарань, визначених цим вироком та вироком Основ'янського районного суду м. Харкова від 03.09.2025 року за ч. 4 ст. 186 КК України у виді 7 років 1 місяця позбавлення волі.
В обґрунтування апеляційних доводів вказує, що оскільки кримінальне правопорушення за вироком, що оскаржується було вчинене 01.05.2025 року, тобто до ухвалення вироку Основ'янського районного суду м. Харкова від 03.09.2025, то судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання мало бути застосовано положення ч. 4 ст. 70 КК України.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав апеляційні доводи прокурора у кримінальному провадженні та просив про задоволення апеляційної скарги.
Обвинувачений ОСОБА_7 та потерпілий ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Будь-яких заяв, які б перешкоджали розгляду апеляційної скарги не надавали.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оскільки висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та фактичні обставини його вчинення в апеляційній скарзі не оспорюються, докази щодо обставин вчинення кримінального правопорушення у суді першої інстанції, з урахуванням положень ч.3 ст.349 КПК України не досліджувалися, то відповідно до вимог ст.404 КПК України, вирок в цій частині колегією суддів не переглядається.
Що стосується доводів прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставне застосування при призначенні ОСОБА_7 покарання положень статті 71 КК України, то колегія суддів знаходить їх такими, що ґрунтуються на законі та матеріалах справи і вважає такими, що підлягають задоволенню.
Так, частиною 1 статті 71 КК України встановлено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Проте, вивченням матеріалів кримінального провадження, встановлено, що інкриміноване йому кримінальне правопорушення за оскаржуваним вироком ОСОБА_7 вчинив 01.05.2025 року близько 11-00 години, перебуваючи поблизу кіоску з продажу тютюнових виробів, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Після цього, ОСОБА_7 був засуджений 03.09.2025 Основ'янським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 186 КК України до 7 років позбавлення волі.
Частиною ж 4 статті 70 КК України встановлено, що передбачені нею правила призначення покарання застосовуються у разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що особа винна ще й в іншому злочині, вчиненому нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може при призначенні покарання за іншим вироком як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого статтею (частиною статті), за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перший злочин. При цьому суд зобов'язаний в остаточне, призначене за сукупністю злочинів, покарання зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.
Проте суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 остаточне покарання на підставі ч.1 ст.71 КК України, тобто за сукупністю вироків, призначених оскаржуваним судовим рішенням та за вироком Основ'янського районного суду м. Харкова від 03.09.2025, вищезазначені обставини не врахував, порушивши таким чином відповідні вимоги закону України про кримінальну відповідальність, про що слушно зазначив прокурор в апеляційній скарзі.
Згідно п.4 ч.1 ст.409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
При цьому, колегія суддів констатує, що оскільки прокурор в апеляційній скарзі просить призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням положень ч. 4 ст.70 КК України, що фактично не погіршує правового становища обвинуваченого, то рішення колегія суддів постановляє у формі ухвали.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 остаточного покарання слід змінити, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Таке рішення, на думку колегії суддів, буде відповідати цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Холодногірського районного суду м. Харкова від 06.10.2025 року по справі щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України, - змінити.
Апеляційну скаргу прокурора, - задовольнити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, призначити ОСОБА_7 покарання, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Основ'янського районного суду м. Харкова від 03.09.2025 року і остаточно призначити покарання у виді (семи) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України зарахувати ОСОБА_7 у строк покарання термін покарання, відбутий за попереднім вироком, а саме за вироком Основ'янського районного суду м. Харкова від 03.09.2025 року.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст. 424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді
___________ ____________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4