18.11.2025
Справа № 720/1442/24
Провадження № 2-др/720/18/25
18 листопада 2025 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Ляху Г.О.
з участю секретаря Савка К.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця заяву представника ОСОБА_1 в інтересах відповідача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, -
Представник відповідача звернувся до суду із заявою в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що ухвалою Новоселицького районного суду від 06 жовтня 2025 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним було залишено без розгляду. Однак, оскільки позов було залишено без розгляду, відповідач має право заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язані з розглядом справи, внаслідок необґрунтований дій позивача, у зв'язку із чим просив стягнути з позивача ОСОБА_3 на користь відповідача ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000 гривень.
Представник позивача подав до суду заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій зазначив, що заява є необґрунтованою, зокрема сума, яку просить представник відповідача стягнути з позивача не співмірна витратам та складністю справи, зокрема наданими адвокатом послуг, у зв'язку із чим підлягає зменшенню та не може перевищувати більше ніж 3250 гривень.
Учасники судового розгляду подали до суду заяви про ухвалення додаткового рішення у їх відсутності, що відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України не є перешкодою для проведення судового засідання з розгляду даної заяви.
Суд, дослідивши заяву та додані до неї матеріали, а також матеріали цивільної справи, вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ухвалою Новоселицького районного суду від 06 жовтня 2025 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним було залишено без розгляду
Із посиланням на ст. 141 ч. 8 ЦПК України представник відповідача просить стягнути з позивача ОСОБА_3 на користь відповідача ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000 гривень.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В обґрунтування своєї заяви представник відповідача надав копію договору № 74/т від 28 червня 2024 року про надання правничої допомоги із додатком № 1 до договору від 12 липня 2024 року, акт наданих адвокатських послуг № 68 від 06 жовтня 2025 року, платіжну інструкцію № 49075426SB від 15 липня 2024 року про здійснення оплати за надання правничої допомоги на загальну суму 30000 гривень.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.
Вирішуючи дану заяву суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Представником ОСОБА_1 подано до суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу та відповідні докази 13 жовтня 2025 року, тобто протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до положень вказаної вище статті, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В силу частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
При цьому не співмірність витрат на правничу допомогу й передбачених законом критеріїв є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Такий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 20 травня 2020 року у справі № 154/1435/18-ц та від 17 березня 2021 року у справі № 712/1720/19.
Як зазначено Верховним Судом в постанові від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд погоджується з аргументом представника позивача про те, що сума заявлених адвокатом Тозлован І.А. витрат на правову допомогу 30000 гривень не відповідає критеріям співмірності.
З матеріалів цивільної справи № 720/1422/24 вбачається, що 15 липня 2024 року ОСОБА_1 направила на адресу суду відзив на позовну заяву.
Відповідно до протоколів судових засіданні, які мали місце 02 серпня 2024 року, адвокат Тозлован І.А. фактично приймала участь в двох судових засіданнях які тривали 20 хвилин.
Тим самим, адвокат Тозлован І.А. представляючи інтереси відповідача ОСОБА_2 у вказаній справі провів незначний обсяг роботи, який не співмірний з заявленими витратами на професійну правничу допомогу.
Крім того, суд при вирішенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу також звертає особливу увагу на складність даної справи, яка розглядалася в порядку загального позовного провадження, тривалість і кількість судових засідань, кількість сторін та третіх осіб по справі, а також їх представників.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень, оскільки цей розмір судових витрат є співрозмірним у даній справі, відповідає як критерію реальності понесення адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 520/9831/19.
А тому, зважаючи на те, що позов було залишено без розгляду, обсяг наданих адвокатом послуг та витраченого ним часу на участь у судових засіданнях по даній справі, враховуючи, що позивач є учасником бойових дій та особою з інвалідністю, суд вважає обґрунтованими заявлені ним вимоги щодо стягнення з позивача нього на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень, які є реальними та розумними.
На підставі ст.ст. 133, 134, 137, 141 ЦПК України, суд керуючись ст. 270 ЦПК України, -
Заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 судові витрати по цивільній справі № 720/1442/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п'ять тисячі) гривень.
В решті вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через райсуд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ляху Г.О.