Справа № 646/1966/21
№ провадження 1-кп/646/64/2025
20 листопада 2025 року м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження № 12020220000001486 від 26.11.2020 з обвинувальним актом щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Сінджан Огузького району, Азербаджан, громадянина України, з неповною вищою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_10 , потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12
26.11.2020 приблизно о 06 год 30 хв ОСОБА_9 , керуючи автомобілем «БМВ 525», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , ходова частина якого знаходилась в технічно несправному стані, через експлуатацію шин, а саме: встановлення на одну вісь різних моделей шин з різним малюнком протектора та підвищеного зносу протекторів шин всіх коліс, не маючи при собі посвідчення водія, рухався по вул. Гольдбергівській зі сторони провулку Струницького в бік провулку Цигарівського у м.Харкові, зі швидкістю не менше 73,4 кілометрів на годину, чим порушив п.п.31.4.5 (а,г), 2.1 а), 12.4 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:
- 31.4.5. а): «Шини легкових автомобілів та вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою до 3,5 т мають залишкову висоту малюнка протектора менше 1,6 мм, вантажних автомобілів з дозволеною мак,симальною масою понад 3,5 т - 1,0 мм, автобусів - 2,0 мм, мотоциклів і мопедів - 0,8 мм»;
- 31.4.5. г): «На одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора - для вантажних автомобілів»;
- 2.1 а): «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії» ;
- 12.4: «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год»
У цей час, рухаючись по вказаній дорозі, в районі буд. 77, який розташований по вул. Гольдбергівській, водій ОСОБА_9 , при виникненні небезпеки для руху, яку він міг об'єктивно виявити, у вигляді пішохода ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїзну частину справа наліво відносно напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_9 , діючи з необережності, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_13 , чим порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:
- п. 12.3: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»,
внаслідок чого ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці пригоди.
У зв'язку із даною дорожньо-транспортною пригодою, згідно висновку експерта № 10-12/3488-Дм/20 від 14.12.2020 у ОСОБА_13 встановлені нижченаведені тілесні ушкодження:
- голови та шиї: садно у лобній ділянці зліва, крововилив у м'які покрови голови тім'яній ділянці зліва та у потиличній ділянці зліва, перелом 7-го шийного хребця;
- тулуба та кінцівок: забита рана на лівому стегні, синець та садна на тулубі верхніх та нижніх кінцівках, крововиливи у коренів легенів, розрив брижі тонкого кишечнику, крововилив у жирову капсулу лівої нирки, переломи ребер зліва 2-7 по передньо-пахвинній лінії, перелом променевої та ліктьової кісток зліва, перелом стегнових кісток справа та ліва.
Причиною смерті ОСОБА_14 стала несумісна з життям сукупна тупа травма тіла. За ступенем тяжкості, вищевказана тупа сукупна травма тіла носить ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя.
Згідно висновку експерта №СЕ- 19/121-21/476-ІТ від 25.01.2021 в дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій автомобіля «БМВ 525», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_9 повинен був діяти згідно вимог п.п. 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України. В діях водія автомобіля «БМВ 525», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_9 маються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою. В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій автомобіля «БМВ 525», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_9 мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання вимог гі.12.3 Правил дорожнього руху України.
Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_9 виразилися в тому, що він керуючи технічно несправним транспортним засобом, діючи необережно, при виникненні небезпеки для руху, яку міг об'єктивно виявити, у вигляді пішохода ОСОБА_13 , яка перетинала проїзну частину справа наліво відносно напрямку руху автомобіля, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого, допустив наїзд на вказаного пішохода, що спричинило вищевказані наслідки.
Обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення не визнав, пояснив, що була погана видимість, пішохід була в темному одязі, він її побачив вже по центру свого автомобіля, загальмував, але було вже пізно, він не мав можливості зреагувати на перешкоду в тих погодних умовах та при тій видимості. Також пояснив, що 26.11.2020 він виїхав після 5 год ранку, в районі заводу Турбоатом пробив колесо, був змушений його міняти, поставив «запаску». Потім забрав біля ТЦ «Клас» свідка ОСОБА_15 та їхав по вул. Гольбергівська в напрямку церкви зі швидкістю близько 50км/год. В районі перехрестя вул. Гольдергівської та вул. Греківської на краю проїжджої частини стояв автомобіль, тому він виїхав на трамвайні колії. Світлофор миготів жовтим кольором, було темно, туман. Почув удар в ліву сторону автомобіля, побачив пішохода в момент зіткнення, не встиг загальмувати, повернув кермо вліво, зупинився. Його автомобіль отримав пошкодження лобового скла, капота, фари. Потерпіла лежала на дорозі, там були її сумка, чоботи, зрозумів, що вона мертва. Він викликав поліцію, швидку. Також він не визнав вимоги цивільних позовів, які заявлені потерпілими про відшкодування моральної шкоди.
Захисник обвинуваченого вважав за необхідне виправдати ОСОБА_9 за недоведеністю його вини, оскільки слідчий експеримент за його участі був проведений не в тих умовах, які були під час ДТП, пішохід переходила дорогу в темний час доби не на пішохідному переході, чим порушила правила дорожнього руху, що призвело до тяжких наслідків, під час досудового розслідування мали місце істотні порушення процесуальних прав обвинуваченого та докази сторони обвинувачення є недопустимими.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, провина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме - порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, повністю доведена сукупністю наступних досліджених у судовому засіданні доказів, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги:
Потерпіла ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що 26.11.2020 близько 6 год ранку її мати ОСОБА_13 пішла на роботу, невдовзі їй подзвонили та повідомили, що мати загинула, це сталося на відстані десь 50 метрів від їх буднику, на вул. Гольбергівській у м. Харкові. Вона та брат ОСОБА_11 вибігли на вулицю та побачили тіло матері на трамвайних коліях, на місці була швидка і поліція. Автомобіль ОСОБА_9 стояв неподалік на трамвайних коліях, направлений в сторону пр-та Гагаріна, було пошкоджено лобове скло, капот, ліва передня фара, бампер. На вулиці вже було світло, опадів не було. Також додала, що мати ходила повільно, бо в неї була травма коліна. ОСОБА_9 вів себе спокійно, без емоцій, будь-якої допомоги їм не пропонував. Для неї з братом загибель матері є трагедією, емоційно травмовані також онуки загиблої, які її дуже любили. Також підтримала вимоги цивільного позову, згідно якого просить стягнути з ОСОБА_9 на її користь 500 000грн моральної шкоди та 10 000 грн судових витрат за надання правової допомоги.
Потерпілий ОСОБА_11 пояснив суду, що 26.11.2020 зранку йому подзвонила сестра ОСОБА_12 та повідомила, що загину їх мати ОСОБА_13 , яку збив автомобіль. Він побіг на місце події, там побачив тіло матері, яке лежало біля трамвайних колій, на дорозі були клапті її одягу. Автомобіль ОСОБА_9 БМВ чорного кольору мав пошкодження капота, лобове скло розбито, ліва сторона мала пошкодження бампера, фари освітлення. Всі обставини ДТП були зафіксовані на відповідній схемі. Автомобіль обвинуваченого мав різні протектори на шинах та був на «літній резині». Були нормальні погодні умови, опадів не було.
Також потерпілий підтримав вимоги цивільного позову, згідно якого просить стягнути з ОСОБА_9 на його користь 500 000грн моральної шкоди та 10000грн судових витрат за надання правової допомоги.
Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснив, що у 2020 році він працював водієм маршрутного таксі. Дату не пам'ятає, була пізня осінь, він їхав зранку близько 7 год. по вул. Гольдбергівській, робив висадку пасажирів на зупинці біля перехрестя з вул. Греківською, коли спереду почув звук гальмування автомобіля, потім побачив на зустрічній полосі тіло жінки, яке лежало на трамвайних коліях, хтось із пасажирів викликав поліцію. Автомобіль стояв на трамвайних коліях, туману не було, на вулиці світало.
Як пояснив у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , у той день близько 6 год 30 хв. він їхав на роботу, чекав трамвай на зупинці по вул. Греківській біля будинку технікума. Вуличне освітлення щойно вимкнули, на вулиці світало, опадів, туману не було. Почув сильний удар та крик жінки і побачив на дорозі тіло, яке лежало між рейками. Неподалік стояв автомобіль на «єврономерах» передніми колесами на трамвайних коліях, на ньому були пошкодження, розбито лобове скло. Звуку гальмування він не чув, автомобіль рухався по трамвайним коліям. Водій вказаного автомобіля вийшов, став дзвонити по телефону та сказав свідку, що жінка мертва. Також додав, що не чув звуків гальмування автомобіля.
Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснив, що 26.11.2020 близько 5 год 50 хв ОСОБА_9 , з яким він раніше працював на одній фірмі, забрав його на Салтівському шосе, вони їхали по справам. Свідок знаходився на передньому пасажирському сидінні. Їхали по вул. Гольдбергівська зі сторони пров. Струницкого зі швидкістю близько 50км/год на перехресті з вул. Греківською світлофор миготів жовтим, була погана видимість, міського освітлення не було. Раптом перед автомобілем з'явилася жінка, ОСОБА_9 загальмував, але автомобіль отримав удар в ліву частину, його розвернуло. Потім ОСОБА_9 викликав поліцію, швидку. 19.12.2020 було проведено слідчий експеримент, в якому він брав участь та підписав протокол за його результатами. Однак на момент слідчого експерименту, на його думку, були інші погодні умови, а саме, не було туману, що могло вплинути на результати. Будь-яких зауважень до протоколу він не висловлював.
Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснив, що за проханням ОСОБА_9 він його відвіз на місце, де проводився слідчий експеримент. На місці події 15.12.2020 йому запропонував слідчий прийняти участь у вказаній слідчий дії, він погодився. В ході слідчого експерименту автомобіль ОСОБА_9 кілька разів рухався по шляху для вимірювання відстані та його швидкості. Було складено схему, протокол, який він підписав, зауважень він не висловлював. ОСОБА_9 проти протоколу заперечував, посилаючись на інші погодні умови, ніж ті, які були при ДТП.
26.11.2020 до ЄРДР за №12020220000001486 були внесені відомості за рапортом слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_20 про те, що 26.11.2020 близько 06 год 30 хв ОСОБА_9 рухався на автомобілі «БМВ525» р.н. НОМЕР_1 по вул. Гольдбергівській в напрямку провулку Цигарівського зі сторони провулку Струніцкого, в районі будинку №77 по вул. Годбергівській відбувся наїзд вказаним автомобілем на пішохода ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка від отриманих травм загинула на місці події.
Згідно даних протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.11.2020 з 07 год 40хв до 11 год 20 хв слідчим СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_21 за участю інспектора-криміналіста ОСОБА_22 , понятих ОСОБА_23 , ОСОБА_24 було проведено огляд місця ДТП по вул. Гольдбергівській в районі будинку №77, де встановлено автомобіль BMW 525 р.н. НОМЕР_1 , який розташований задньою частиною до проїжджої частини дороги, сліди гальмування, уламки пластику, також оглянуто труп. При огляді трупа виявлено патологічну рухомість ребер зліва по середній ключичній та передній лінії; по передній поверхні живота мається обширна ділянка з рожевою западаючою поверхнею. Також встановлено моделі шин автомобіля : на передніх колесах та заднє праве-Michelin 225/55 R 16, та заднє ліве колесо- Irelli225/55R 16. З місця події вилучено фрагменти, зовні схожі на пластик сірого кольору, фрагмент тканини різнокольорової. Складено схему ДТП, де відображено розташування автомобіля, його пошкодження, трупа, по відношенню до проїжджої частини, трамвайної колії, місце знаходження вилучених предметів, сліди гальмування. До протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.11.2020 додано фототаблицю, де зафіксовано пошкодження автомобіля, його лобового скла, лівої передньої фари та переднього бамперу; місце розташування трупа, осип пластику на трамвайних коліях ( а.с.3-13).
Як встановлено висновком судово-медичної експертизи трупа №10-12/3488-ДМ/20, у гр. ОСОБА_13 встановлено такі тілесні ушкодження: голови та шиї-садно у лобній ділянці зліва, крововилив у м'які покрови голови у тім'яній ділянці зліва та у потиличній ділянці зліва, перелом 7 шийного хребця; тулуба та кінцівок- забита рана на лівому стегні, синець та садна на тулубі, верхніх і нижніх кінцівках, крововиливи у корені легенів, розрив брижі тонкого кишківника, крововилив у жирову капсулу лівої нирки, переломи 2-7 ребер зліва, перелом променевої та ліктьової кісток зліва, перелом стегнових кісток справа та зліва. Вказані пошкодження утворилися прижиттєво, незадовго до настання смерті, у короткий проміжок часу від дії із значною силою тупих предметів, індивідуальні властивості травмуючої поверхні яких в ушкодженнях не відобразилися, можливо в умовах ДТП, в тому числі при обставинах, вказаних у наданій постанові про призначення судово-медичної експертизи. Причиною смерті ОСОБА_13 стала несумісна з життям сукупна тупа травма тіла. За ступенем тяжкості вищевказана тупа сукупна травма діла носить ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя. Враховуючи локалізацію та характер ушкоджень, виявлених при судово-медичній експертизі трупа, можна сказати, що в момент первинного контакту з транспортним засобом вона могла біти розташована до нього лівою бічною стороною тіла. Будь-які спирти при дослідженні крові трупа не виявлено (а.с.16).
Постановою слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_25 від 26.11.2020 автомобіль «БМВ525» р.н. НОМЕР_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 30.11.2020 на нього накладено арешт (а.с.20-23).
На запит слідчого ПАО «ХФЗ «Красная звезда» 30.11.2020 було надано СД -диск з відеозаписом дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26.11.2020 по вул. Гольдбергівській в районі будинку №77, який постановою слідчого від 30.11.2020 було визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Згідно протоколу огляду від 30.11.2020 слідчим СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_25 за участю потерпілого ОСОБА_11 було проведено перегляд відеозапису з камер спостереження, наданого ПАО «ХФЗ «Красная звезда», та встановлено, початок відеозапису «26-11-2020 06:24:33», на вулиці темно, опадів не має, проїзна частина мокра, туману не проглядається, включено міське освітлення, світлофор на перехресті вул. Греківської та вул. Гольдбергівської працює в режимі миготіння сигналу жовтого кольору. У момент часу 06:27:07 міське освітлення виключається, камера, з якої ведеться відеозйомка продовжує запис у кольоровому режимі, на вулиці світає, загальна видимість покращується за рахунок сходу сонця. Потім камера переключається на нічний режим, запис починає в чорно-білому форматі. В момент часу 06:31:58 в полі зйомки камери з'являються жінка, яка рухається по вул. Греківській в бік вул. Гольдбергівській з сумкою в руках в спокійному темпі, кульгаючи на ліву ногу, в якій потерпілий впізнав свою матір ОСОБА_13 , яка йшла на трамвайну зупинку. В момент часу 06:33:28 пішохід наближається до перехрестя з вул. Гольдбергівською та повертає праворуч в бік пров. Цигарівського, заходить за будинок та зникає з поля зору.
В момент часу 06:33:42 в полі зйомки з'являється автомобіль «БМВ525» р.н. НОМЕР_1 , який рухається по вул. Гольдбергівській в напрямку пров. Цигарівського з включеним ближнім світлом фар по трамвайним коліям, візуально з перевищенням швидкісного режиму. Позаду нього рухається маршрутка зеленого кольору з включеним ближнім світлом фар в правому ряді для руху, яку автомобіль «БМВ525» р.н. НОМЕР_1 обігнав по трамвайним коліям. В момент часу 06:33:43 вказаний автомобіль, не знижуючи швидкість руху, перетинає перехрестя вул. Греківської та вул. Гольдбергівської , зникає з поля зору камери. В цей момент маршрутка починає зупинятись, о 06:33:59 зникає з поля зору камери. Позаду неї рухаються 3 автомобіля: ВАЗ (із знаком таксі), який на перехресті повернув праворуч в бік вул. Греківської, автомобіль чорного кольору, який рухався за маршруткою, та автомобіль, який повернув ліворуч в бік вул. Греківської, зустрічних автомобілей на момент руху авто «БМВ525» не було. Автомобіль «БМВ525» до наїзду не застосовував гальмування, не маневрував та рухався по трамвайним коліям, випереджаючи маршрутку, яка рухалась з включеним ближнім світлом фар та покращувала видимість проїжджої частини ( а.с.25-29).
Також на запит слідчого Північно-Східною філією ДП «Український державний центр радіочастот» 30.11.2020 було надано СД -диск з відеозаписом дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26.11.2020 по вул. Гольдбергівській в районі будинку №77, який постановою слідчого від 30.11.2020 було визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Згідно протоколу огляду від 30.11.2020 слідчим СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_25 було проведено перегляд відеозапису з камер спостереження, наданого Північно-Східною філією ДП «Український державний центр радіочастот» та встановлено, що на вулиці темно, опадів не має, проїзна частина мокра, туману не проглядається, включено міське електроосвітлення, у момент часу 07:35:54 міське освітлення виключається. О 07:41:54 в полі зйомки з'являється маршрутка зеленого кольору, яка рухається з включеним ближнім світлом фар по вул. Гольбергівській в напрямку пров. Цигарівського зі сторони пров. Струніцкого в правому ряді для руху. В момент часу 07:41:56 в полі зору зйомки з'являється автомобіль ВАЗ (із знаком таксі), який рухається зі сторони пров. Струніцкого в правому ряду для руху, в момент часу 07:42:12 в полі зору зйомки відеокамери з'являється автомобіль чорного кольору ( візуально позашляховик), який рухається з включеним ближнім світлом фар по вул. Гольбергівській в напрямку пров. Цигарівського в правому ряді для руху. В момент часу 07:42:14 в полі зору зйомки з'являється легковий автомобіль, який рухається з включеним ближнім світлом фар по вул. Гольбергівській в напрямку пров. Цигарівського зі сторони пров. Струніцкого в правому ряді для руху, та автомобіль «БМВ», який виконує маневр випередження по трамвайним коліям. В момент часу 07:42:15 автомобіль «БМВ» розташувався паралельно будинку, з якого ведеться запис.
Також відтворено другий відеозапис, де встановлено, що у момент часу 07:35:54 міське електроосвітлення виключається. В момент часу 07:41:33 в полі зору зйомки відеокамери з'являється маршрутка зеленого кольору, яка рухається з включеним ближнім світлом фар по вул. Гольбергівській в напрямку пров. Цигарівського зі сторони пров. Струніцкого в правому ряді для руху. В момент часу 07:41:56 в полі зйомки відеокамери з'являється автомобіль ВАЗ (із знаком таксі), який рухається з включеним ближнім світлом фар по вул. Гольбергівській в напрямку пров. Цигарівського зі сторони пров. Струніцкого в правому ряді для руху. В момент часу 07:42:12 в полі зору зйомки відеокамери з'являється автомобіль чорного кольору (візуально позашляховик), який рухається по вул. Гольбергівській в напрямку пров. Цигарівського зі сторони пров. Струніцкого в правому ряді для руху. В момент часу 07:42:14 в полі зйомки з'являється легковий автомобіль, який рухається з включеним ближнім світлом фар по вул. Гольбергівській в напрямку пров. Цигарівського зі сторони пров. Струніцкого в правому ряді для руху, та автомобіль «БМВ», який виконує маневр випередження легкового автомобіля по трамвайним коліям. В момент часу 07:42:15 автомобіль «БМВ» розташувався паралельно будинку, з якого ведеться запис (а.с.30-35). У судовому засіданні було встановлено, що час, вказаний на цих відеозаписах, відрізнявся від реального на 1 годину, оскільки не відбулося переведення налаштування відеокамер.
01.12.2020 старшим слідчим СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_25 було проведено додатковий огляд місця події за адресою м. Харків, вул. Гольдбергівська, буд.63 та за допомогою рулетки проведено заміри і встановлено, що відстань від буд.63 по вул. Гольдбергівська до початку перехрестя з вул. Греківська становить 285,6 метрів, що відображено у схемі до протоколу додаткового огляду місця події.
Як вбачається з протоколу порівняння відеозаписів та додаткового огляду місця події від 01.12.2020 старшим слідчим СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_25 було проведено порівняння відеозаписів «ch2_20201126062437_20201126063636» (відеозапис 1), «10.1208.114_ ch1_20201126070000_20201126080000» (відеозапис2), «10.1208.114_ ch4_20201126070000_20201126080000» ( відеозапис 3) та протоколу додаткового огляду місця події, та він прийшов таких висновків. У зв'язку з тим, що маршрутка зеленого кольору, три автомобілі та послідовність руху збігаються на всіх трьох відеозаписах, можна дійти висновку, що автомобіль марки «БМВ», що рухається по трамвайним коліям, який вбачається на відеозаписах 2,3 є автомобілем «БМВ525» р.н. НОМЕР_1 . На відеозаписах 2,3 автомобіль БМВ в період часу з 07:42:15 розташовувався паралельно буднику, з якого ведеться відеозапис, а саме будинку №63 по вул. Гольбергівській в м. Харків. В момент часу 07:42:15 автомобіль БМВ розташовувався паралельно будинку, з якого ведеться запис в момент часу 07:42:29 відеозапису 1, вказаний автомобіль перетинає перехрестя вул. Гольбергівської та вул. Греківської, тобто вказану ділянку автомобіль БМВ подолав за 14 секунд. Як встановлено, відстань між буд.63 по вул. Гольбергівській та початком перехрестя з вул. Греківською склала 285,6 метри. Отже, автомобіль «БМВ525» р.н. НОМЕР_1 подолав відстань 285,6 метрів за 14 секунд, таким чином швидкість вказаного автомобіля від буд.63 по вул. Гольбергівській до початку перехрестя з вул. Греківською склала 20,4 метри за 1 секунду, тобто 73,44 км/год (а.с.38).
Надалі постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_25 від 01.12.2020 року вихідні дані, встановлені під час порівняння відеозаписів та додаткового огляду місця події, визнано такими, що підлягають врахуванню під проведенні експертних досліджень (а.с.40).
За повідомленням КП Електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» від 08.12.2020 поблизу будинку №77 по вул. Гольбергівській зовнішнє освітлення керується та контролюється з пульта керування за допомогою терміналу та працювало 26.11.2020 року згідно графіка: 05:00 - час включення зовнішнього освітлення, 06:27- час вимкнення зовнішнього освітлення ( а.с.17).
Згідно повідомлення комунального підприємства «Харків-сигнал» від 15.12.2020 №487, світлофорний об'єкт вул. Гольдбергівська-вул. Греківська 26.11.2020 року працював в режимі жовтого миготіння з 23:00 до 07:00, також надано схему дислокації дорожніх знаків на вказаному перехресті станом на 26.11.2020р. ( а.с.48,49).
Як вбачається з повідомлення Харківського регіонального центру з гідрометеорології від 09.12.2020 №20-07/944 , за даними метеостанції Харків, з 06 год 25хв до 06 год 35 хв спостерігалася хмарна погода, опадів не було. Явищ, погіршуючих видимість не було. Вітер-штиль, температура повітря 1,8 градусів тепла, відносна вологість 92% ( а.с.50).
Як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 15.12.2020 за участю водія ОСОБА_9 , його захисника ОСОБА_26 , експерта, понятих ОСОБА_19 , ОСОБА_27 , вказаний слідчий експеримент був проведений в період часу з 07 год 30 хв та погодні умови збігалися з тими, які мали місце на момент ДТП . Під час проведення слідчого експерименту шляхом проведення контрольних заїздів було визначено середнє сповільнення автомобіля «БМВ525» р.н. НОМЕР_1 на конкретній ділянці дороги в районі перехрестя вул. Гольдбергівська та вул. Греківська, та за допомогою приладів для вимірювання сповільнення VZM 300 було встановлено, що вказаний автомобіль загальмовується з середньою величиною сповільнення у 6,88 м/с, вказаний покажчик виявлений шляхом проведення контрольних заїздів на вказаній ділянці дороги. До протоколу додано гальмівна діаграма приладу VZM 300 Всі учасники слідчої дії підписали вказаний протокол без будь-яких зауважень (а.с.53-56).
Згідно даних протоколу слідчого експерименту від 19.12.2020 за участю свідка ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , його захисника ОСОБА_26 , заначено, що погодні умови збігалися з тими, які мали місце на момент ДТП. Свідок ОСОБА_18 пояснював, що близько 06:34 рухався в автомобілі під керуванням Гамідова по вул. Гольбергівській в напрямку пров. Цигарівського, автомобіль рухався по трамвайним коліям, в районі буд.77 побачили пішохода, яка перетинала проїжджу частину з права наліво по ходу їх руху в невстановленому місці, в результаті чого автомобіль скоїв наїзд на пішохода лівою передньою частиною, шляхом замірів встановлено, що автомобіль знаходився на відстані 5,7м від лівого краю проїзної частини, рухався прямолінійно, місце наїзду знаходилось на відстані 4,8м від правого краю проїжджої частини дороги по напрямку руху, видимість пішохода з водійського місця автомобіля з моменту виходу його на проїзну частину склала 89 метрів, пішохід з моменту виходу на проїжджу частину до місця наїзду подолав 4,8м за 4 секунди. До протоколу додано схему, де зазначено вказаний автомобіль, характер руху, місце наїзду на пішохода, видимість пішохода з автомобіля в момент її виходу на проїжджу частину, вказаний протокол та схема до нього підписана без зауважень свідком ОСОБА_18 , ОСОБА_9 від підписання відмовився, будь-яких зауважень не висловив ( а.с.58-63).
Допитаний у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту в якості свідка ОСОБА_26 пояснив, що дійсно, він приймав участь у слідчому експерименті 19.12.2020 року, де був присутній ОСОБА_9 , свідок ОСОБА_18 . Було задіяно автомобіль ОСОБА_9 «БМВ525» р.н. НОМЕР_1 . Був ранковий час, сіріло, на узбіччі був сніг, вуличне освітлення вже було вимкнено. ОСОБА_9 було надано можливість показати рух автомобіля, були взяті до уваги також показання свідка, слідчим зроблені заміри. В кінці слідчої дії всім учасникам дали протокол слідчого експерименту на підпис, він його підписав, був впевнений, що там правдиві дані, але ОСОБА_9 відмовився його підписати, вказуючи, що погодні умови відрізняються від тих, що мали місце під час ДТП. При цьому також пояснив, що він не звертався до слідчого або прокурора з будь-якими скаргами після складення вказаного протоколу. Інші учасники слідчої дії не мали зауважень до протоколу слідчого експерименту.
Також у судовому засіданні були допитані в якості свідків поняті, що приймали участь у вказаній слідчий дії. Свідок ОСОБА_28 (до реєстрації шлюбу Рискаль) суду пояснила, що точну дату події не пам'ятає, бо це відбувалося кілька років тому. Було близько 6 год ранку, на вулиці ще темно, вона разом з чоловіком ОСОБА_29 гуляла з собакою по вул. Гольдбергівській, де слідчий попросив допомогти, прийняти участь в якості понятих у слідчому експерименті, вони погодилися. На місці ДТП стояв автомобіль, було багато людей, проводилися заміри рулеткою. Після цього ними було підписано протокол слідчого експерименту, будь-яких конфліктних моментів або заперечень не було, все відбувалося спокійно. Свідок ОСОБА_29 пояснив суду, що у зазначений день, вигулюючи собаку близько 6години ранку по вул. Гольдбергівській йому випадково зустрівся знайомий, який виявився слідчим та попросив допомогти, а саме прийняти участь у слідчому експерименті в якості понятих, на що він з дружиною погодився. На місці події був транспортний засіб БМВ, водій, захисник, свідок (пасажир), статист. Слідчий здійснював заміри рулеткою, погодні умови були звичайні. Слідчий вголос зачитував дані експерименту, будь-яких сумнівів у реальності цих даних не було. В кінці всі підписали протокол та схему до нього, а ОСОБА_9 відмовився підписувати, мотивуючи тим, що погодні умови не співпадають з тими, що були на момент ДТП.
Як вбачається з висновку судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/121-20/21286-ІТ від 21.12.2020 на момент експертного огляду, отже і на момент ДТП робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля «BMW525» р.н. НОМЕР_1 знаходились у працездатному стані, при якому були відсутні будь-які несправності, які б могли впливати на їхні вихідні параметри. На момент експертного огляду ходова частина вказаного автомобіля знаходилася в працездатному, але технічно несправному стані через експлуатацію шин, що суперечить вимогам п.п.31.4.5 (а,г) Правил дорожнього руху- «Колеса і шини», а саме встановлення на одну вісь різних моделей шин з різним малюнком протектора та підвищеного зносу протекторів шин всіх коліс. Несправність ходової частини автомобіля «BMW525» р.н. НОМЕР_1 у вигляді експлуатації шин, що суперечила вимогам п.п.31.4.5 (а,г) Правил дорожнього руху- «Колеса і шини», а саме встановлення на одну вісь різних моделей шин з різним малюнком протектора та підвищеного зносу протекторів шин всіх коліс виникла до ДТП та водій міг її виявити до події. ( а.с.66-76)
Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/121-20/22274-ІТ від 22.12.2020, який було складено з урахуванням даних слідчого експерименту на місці ДТП за участю ОСОБА_9 , його захисника, експерта Харківського НДЕКЦ МВУ ОСОБА_30 , а також слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_18 , встановлено, що до початку гальмування ( до наїзду) швидкість руху автомобіля «BMW525» р.н. НОМЕР_1 складала не менше 73,4 км-год. Місце наїзду вказаного автомобіля на пішохода ОСОБА_13 було розташоване на проїзній частині вул. Гольбергівської до початку осипу зруйнованих деталей автомобіля та речей пішохода за напрямком руху цього автомобіля дещо правіше сліду гальмування лівого переднього колеса автомобіля. За наявною слідовою інформацією експертним шляхом більш точно визначити розташування місця наїзду на пішохода із зазначенням відстані від однієї з меж проїзної частини вул. Гольбергівської до місця наїзду та відстані від початку сліду гальмування лівого переднього колеса автомобіля «BMW525» до місця наїзду, не є можливим. В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій автомобіля «BMW525» ОСОБА_9 повинен був діяти згідно вимог п.п.12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху. В діях водія автомобіля «BMW525» ОСОБА_9 маються невідповідності вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходились у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою. В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, оцінка дій пішохода не потребує застосування спеціальних технічних знань. В цьому випадку оцінити дії пішохода ОСОБА_13 слідчий (суд)може самостійно на основі юридичного аналізу усіх зібраних у справі доказів у відповідності з вимогами розділу 4 Правил дорожнього руху. (а.с.48-84)
Як виходить з висновку судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/121-21/476-ІТ від 25.01.2021 року, до початку гальмування (до наїзду) швидкість руху автомобіля «BMW525» р.н. НОМЕР_1 складала не менше 73,4 км/год. Також підтверджено положення, які заначено у висновку судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/121-20/22274-ІТ від 22.12.2020. Крім того, зазначено, що місце наїзду автомобіля БМВ на пішохода ОСОБА_13 було розташовано на проїзній частині вул. Гольдбергівської до початку осипу зруйнованих деталей автомобіля та речей пішохода за напрямком руху дещо правіше сліду гальмування лівого переднього колеса автомобіля БМВ; в діях водія ОСОБА_9 маються невідповідності вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, які , з технічної точки зору знаходилися у причинному зв'язку з ДТП; з технічної точки зору причинний зв'язок між керуванням ОСОБА_9 технічно несправним автомобілем БМВ ( з несправною ходовою частиною) та подією ДТП відсутній. В дорожньо-транспортній обстановці, яка склалася, водій автомобіля БМВ ОСОБА_9 мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання вимог п.12.3. правил дорожнього руху, згідно до якого: у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. При цьому у дослідницькій частині висновку експерт зазначив, що в момент виникнення небезпеки для руху, водій ОСОБА_9 мав технічну можливість зупинити керований ним автомобіль БМВ до лінії руху пішохода та мав технічну можливість уникнути ДТП, негайно вживши заходи для зменшення швидкості руху до повної зупинки вказаного автомобіля.
Фактичні дані протоколу проведення слідчого експерименту від 12.01.2021 за участю ОСОБА_9 та його захисника, який було призначено слідчим за їх клопотанням, свідчать, що ОСОБА_9 відмовився від проведення слідчої дії, бажаючи її проведення з іншим захисником, а саме ОСОБА_31
15.03.2021 згідно до протоколу слідчого експерименту було старшим слідчим СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_25 повторно викликано свідка ОСОБА_18 , підозрюваного ОСОБА_9 , його захисника ОСОБА_31 та потерпілих. Однак свідок ОСОБА_18 , підозрюваний ОСОБА_9 , його захисник ОСОБА_31 для проведення слідчої дії не з'явилися, не повідомили про причини своєї неявки.
Крім того, за постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_25 копії матеріалів кримінального провадження було направлено до Управління патрульної поліції в Харківській області, оскільки в діях водія ОСОБА_9 вбачаються також ознаки складу адміністративних правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху.
Таким чином, допущені ОСОБА_9 порушення Правил дорожнього руху України, передбачені п.п.31.4.5 а,г, 12.3, 12.4 знаходяться у прямому причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, він вчинив кримінальне правопорушення за ч.2 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Оцінюючи всі зібрані по справі докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку, що всі вище перелічені та досліджені в судовому засіданні докази не викликають у суду сумніву, оцінені судом як належні та допустимі докази, що містять інформацію про предмет доказування у даному кримінальному провадженні.
Приписи ч.2 ст.17 КПК України передбачають, що сторона обвинувачення повинна довести винуватість особи поза розумним сумнівом. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб'єктивну сторону.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версії обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що факти, встановлені на підставі допустимих доказів для розумної і безсторонньої людини дають підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (постанови Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17 та ін.).
Статтею 84 КПК передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з вимогами статті 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Слід зазначити, що чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності й непрямих доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку. Більше того, стаття 94 КПК визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На переконання суду, всі наведені вище докази, які були досліджені в ході судового розгляду, отримані в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, є належними, допустимими, достовірними, перебувають між собою у взаємозв'язку та в своїй сукупності є достатніми для твердження про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
У судовому засіданні обвинувачений не визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, при цьому наголосив, що причиною ДТП є порушення правил дорожнього руху пішоходом. Разом з тим, суд розцінює надані обвинуваченим показання в частині заперечення своєї вини у скоєному як намагання уникнути відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення та його наслідки чи перекласти свою провину на іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди.
Щодо посилань сторони захисту на винуватість потерпілої у вказаній ДТП, суд враховує висновки Верховного Суду, які ним були неодноразово висловлені у процесуальних рішеннях (постанова ВС №592/7961/18, постанова від 8 грудня 2020 року у справі № 278/1306/17). А саме, суд зазначив, що той факт, що небезпеку для руху, а саме перебування пішохода на проїзній частині дороги, створено внаслідок власної протиправної поведінки пішохода, не звільняє водія від виконання вимог Правил дорожнього руху.
Так, у постанові від 8 грудня 2020 року у справі № 278/1306/17 стосовно відповідальності водія у разі порушення ПДР іншим учасником дорожнього руху Касаційний кримінальний суд (ККС) у складі ВС зазначив таке. Дорожній рух - це діяльність із підвищеним ризиком, під час якої можуть виникати непередбачувані ситуації як унаслідок виникнення певних зовнішніх факторів (наприклад, завалів або поваленого дерева), так і через людські помилки, необережність, необачність, а також і порушення правил дорожнього руху.
Обв'язок дотримуватися не лише чітко визначених правил, як, наприклад, обмеження швидкості або заборона проїзду, але й загальних засад безпеки руху, які визначаються дорожньою обстановкою, що склалася, покладається однаково на всіх учасників дорожнього руху. Водій юридично зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну (пункт 2.3 ПДР) та в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди (пункт 12.3 ПДР). Закон не передбачає модифікації цих обов'язків або звільнення від них залежно від причин виникнення перешкоди, тож до таких причин можуть також належати і порушення ПДР іншим учасником дорожнього руху.
Отже, визначальним фактором для відповідальності водія за наслідки ДТП є об'єктивна можливість виявити небезпеку і технічна можливість уникнути спричинення цих наслідків, а не причини небезпеки.
Фактично суд повторює позицію ККС ВС, викладену в постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 759/2926/16-к, у якій факт, що небезпеку для дорожнього руху створив саме потерпілий внаслідок грубого порушення ПДР, не викликає сумніву. Однак, незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди, водій зобов'язаний був виконати вимогу пункту 12.3 правил і негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. Таким чином, той факт, що небезпеку для руху, а саме перебування пішохода на проїзній частині дороги, створено внаслідок власної протиправної поведінки пішохода, не звільняє водія від виконання вимог зазначеного пункту правил.
Незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди, водій зобов'язаний був виконати вимогу п. 12.3 ПДР і негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. Про це свідчать і висновки судово-автотехнічної експертизи №№СЕ-19/121-21/476-ІТ від 25.01.2021, у якій зазначено, що саме водій ОСОБА_9 мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР . Таким чином, перебування пішохода на проїзній частині дороги, не звільняє водія від виконання вимог зазначеного пункту ПДР.
Крім того, як зазначено у п.12.2 Правил дорожнього руху у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.
Щодо клопотань захисника ОСОБА_10 про визнання недопустимими доказів: протоколу слідчого експерименту від 19.12.2020 року за участю свідка ОСОБА_32 і водія ОСОБА_9 , висновку судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/121-20/22286-ІТ від 22.12.2020 року, де він посилається на невідповідність умов тим, які були на момент ДТП, невідповідність показань, які надавалися свідками у судовому засіданні, недопустимості в якості доказу висновку вказаної судової автотехнічної експертизи на підставі доктрини «плодів отруєного дерева», суд виходить із слідуючого.
Термін «показання» в контексті ч. 4 ст. 95 КПК України використовується для позначення відомостей, які надаються в судовому засіданні під час судового провадження. Правило, закріплене в цій нормі, має застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійному процесуальному джерелу доказів за вимогами ст. 95 цього Кодексу.
Якщо відомості повідомлено свідком під час проведення процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як окремого процесуального джерела доказів, зокрема протоколу впізнання за фотознімками, де фіксуються його хід та результати.
Отже, показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК України.
За встановленим КПК України порядком, належна правова процедура проведення слідчого експерименту за участі свідка містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб'єкта, за його волею та вільним волевиявленням. До системи таких гарантій належить участь понятих, здійснення фотофіксації слідчої дії як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, роз'яснення прав та процесуальних наслідків участі свідка в проведенні слідчого експерименту.
Відповідно до практики Верховного Суду при визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу (постанова ККС ВС від 25.09.2018 у справі № 210/4412/15-к). Щодо існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з'ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду)
Той факт, що в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 дав показання іншого змісту, ніж ті які зафіксовані в протоколі слідчого експерименту за його участі 19.12.20, не є підставою для визнання даних протоколу слідчого експерименту, а також висновку судово-автотехнічної експертизи недопустимими доказами, оскільки це окремі процесуальні джерела доказів, які суд оцінює у їх сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні. Показання свідка ОСОБА_18 у судовому засіданні, де він вказував, що ОСОБА_9 рухався із швидкістю близько 50 км/год, був туман, та пішохід вибігла на дорогу перед автомобілем, суд оцінює критично, бо вони спростовуються повідомленням регіонального центру гідрометеорології про те, що під час вказаної ДТП опадів не було, явищ, що погіршували видимість, також не було; показаннями свідків ОСОБА_17 , об'єктивними даними протоколів огляду відеозаписів із камер спостереження, показаннями свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_29 щодо погодних умов та відсутності будь-яких зауважень до протоколу під час слідчого експерименту від його учасників.
Щодо посилань сторони захисту на невідповідність умов проведених слідчих експериментів тим умовам, які мали місце під час ДТП, суд виходить із такого. Згідно ч.1 ст.240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Такий експеримент може проводитися за участю спеціаліста, експерта, під час його проведення можуть проводитися вимірювання, фотографування, відеозапис, складатися схеми, виготовлятися графічні зображення. До участі в слідчому експерименті залучаються підозрюваний, свідок, захисник, інші особи.
Як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 15.12.2020 року за участю ОСОБА_9 , його захисника ОСОБА_26 , понятих, вказаний експеримент був проведений в період часу з 07 год 30 хв та погодні умови збігалися з тими, які мали місце на момент ДТП . Згідно протоколу слідчого експерименту від 19.12.2020 року за участю свідка ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , його захисника ОСОБА_26 , в ньому також заначено, що погодні умови збігалися з тими, які мали місце на момент ДТП.
Тому суд вважає безпідставним твердження обвинуваченого та його захисника про недопустимість як доказів протоколів слідчих експериментів від 15.12.2020 та від 19.12.2020 року за участі ОСОБА_9 , захисника та понятих через нібито проведення вказаної слідчої дії з недотриманням вихідних даних.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2021 року в справі № 641/2251/17 метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
У Постанові Верховного Суду від 02.07.2024 №303/5115/15к міститься правова позиція про те, що ст. 240 КПК України не передбачає обов'язку відтворити всі умови, які існували на час події, а вимагає лише моделювання умов, наближених до тих, що існували на момент події і є важливими для мети експерименту, що було і зроблено під час проведення вказаних слідчих дій.
На переконання суду, слідчий відтворив обстановку, яка відповідала обставинам ДТП, тобто, за основу взято таку саме пору доби, ту саму ділянку дороги, потерпілого у темному одязі, що загалом було важливим для цілей вказаного експерименту. Здобуті дані під час слідчого експерименту відповідають відеодоказам, оглянутим у в судовому засіданні, матеріалам судових експертиз, тому в сукупності з іншими доказами дають підстави стверджувати про наявність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому діяння.
Щодо посилань сторони захисту на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17.02.2021, якою було задоволено скаргу адвоката ОСОБА_31 на постанову слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_33 від 28.01.2021 про відмову у проведенні слідчих дій та зобов'язано слідчого провести слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_18 , підозрюваним ОСОБА_9 з відтворенням швидкості руху автомобіля та відтворення обставин ДТП, яке мала місце 26.11.2020, суд виходить із таких відомостей. 08.04.2021 ухвалою Харківського апеляційного суду вказану ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17.02.2021 було переглянуто та виключено з мотивувальної та резолютивної частини ухвали вказівку слідчого судді щодо порядку та способу проведення слідчого експерименту у кримінальному провадженні №120202200000001486 від 26.11.2020, оскільки це не належить до компетенції слідчого судді. Як вбачається з матеріалів справи, слідчий неодноразово за клопотанням захисника намагався провести додатковий слідчий експеримент за участю ОСОБА_9 , його захисника, свідка, але вказані особи на проведення вказаної слідчої дії не з'явилися.
Щодо доводів сторони захисту про необхідність визнання недопустимими доказами висновків проведених під час досудового розслідування судово-автотехнічних експертиз, суд зазначає, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, а також мають право надати суду висновок експерта, що передбачено ст. 22, 101 КПК України.
Відповідно до ст.243 КПК України експерт залучається у разі наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження.
Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов'язкової.
Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до п.1.8 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Міністерством юстиції України 08.10.1998 р. №53/5, підставою для проведення експертиз відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або письмове звернення потерпілого чи сторони захисту кримінального провадження (далі - документ про призначення експертизи (залучення експерта), у якому обов'язково зазначаються реквізити, перелік питань, поставлених експерту, а також об'єкти, що підлягають дослідженню.
Наведене свідчить, що сторона захисту, яка має сумніви у висновку судової експертизи, може самостійно звернутися до експертної установи для отримання висновку з тих самих питань.
Разом з тим, ОСОБА_9 чи його захисник не подали суду висновок експертизи та не навели інші аргументи, які би поставили під сумнів висновки судової експертизи №СЕ-19/121-20/22286-ІТ від 22.12.2020 або судової автотехнічної експертизи№СЕ-19/121-20/21286/ІТ від 21.12.2020 чи дали б підстави вважати такі висновки неправильним.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що рішення про призначення експертизи при розгляді справи суд приймає, виходячи з того, чи необхідна або бажана така експертиза у світлі досліджених ним доказів і встановлених обставин справи. Права сторони захисту мають прийматися до уваги при вирішенні питання про призначення експертизи, однак вимога справедливого судового розгляду не зобов'язує суд, який розглядає справу, призначати експертизу лише тому, що сторона про це вказує.
Верховний Суд у постанові від 3 квітня 2020 року в справі № 640/1664/18 зазначив, що набуття особою права керування транспортними засобами унормовано Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 511). Держава, надаючи це право особі, яка бажає його набути, встановлює перед нею певні умови та зобов'язує їх виконати. Однією з таких умов є обов'язок особи підтвердити свої знання встановлених правил та дотримуватися їх. Виходячи з того, що у національному законодавстві транспортний засіб визнається джерелом підвищеної небезпеки, на водія як особу, яка набула право керування ним, покладається особливий тягар дотримання цих правил.
Також у цій постанові Верховний Суд наголосив, що диспозиція ст. 286 КК є бланкетною, і для з'ясування того, чи були порушені правила безпеки дорожнього руху, необхідно звертатися до ПДР, якими регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
При цьому для встановлення наявності об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, має бути встановлено три обов'язкові ознаки: суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху), суспільно небезпечні наслідки (заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень) та причинний зв'язок між діяннями і наслідками.
У постанові від 05 вересня 2023 року в справі № 737/667/19 Верховний Суд зазначив, що дорожній рух становить діяльність із підвищеним ризиком, під час якої можуть виникати непередбачувані ситуації як в силу певних зовнішніх факторів (наприклад, завалів або поваленого дерева), так і в силу людських помилок, необережності, необачності, в тому числі і через порушення учасниками руху вимог ПДР. Тому на всіх учасників покладається обов'язок дотримуватися не лише чітко визначених вимог цих Правил, як то, обмеження швидкості або заборони проїзду, але й загальних засад безпеки руху, що визначаються дорожньою обстановкою, яка склалася.
На переконання суду, зібрані та досліджені у цій справі докази, зокрема показання свідків, протоколи слідчих експериментів, висновки експертиз, в своїй сукупності поза розумним сумнівом дають підстави для висновку, що ОСОБА_9 мав технічну можливість уникнути ДТП, а тому в його діях наявний склад інкримінованого кримінального правопорушення. Висновки експерта містять відповіді на всі ключові питання справи, інших альтернативних висновків немає, а вищенаведені сумніви сторони захисту не мають об'єктивних підстав.
Так, протоколи огляду та слідчих експериментів, схема ДТП складені уповноваженою особою, відповідно до положень ст. ст. 104, 105, 237 КПК України; фототаблиці доповнюють вказані протоколи огляду місця події, слідчих експериментів від 15.12.2020, від 19.12.2020 підтверджують викладені в ньому дані та повністю узгоджуються між собою. Слідчі дії відбувалися за участі двох понятих, як передбачено кримінальним процесуальним законом.
Частиною 3 ст. 105 КПК України передбачено, що додатки до протоколу підписуються слідчим, спеціалістом, іншими особами, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.
Протокол огляду місця події від 26 листопада 2020 року та схема до нього підписані слідчим та понятими, які брали участь у виготовленні схеми, ілюстративна фототаблиця підписана слідчим, що не протирічить положенням ч. 3 ст.105 КПК України.
Крім того, допитані в судовому засіданні свідки підтвердили, що були присутні під час складення протоколів слідчих експериментів, від 15.12.2020, від 19.12.2020, поліцейські при них робили відповідні вимірювання. До того ж, будь-які зауваження осіб, які брали участь в огляді, з питань огляду, складання протоколу огляду та схеми у протоколі огляду місця події відсутні.
Вихідні дані, які використовувались про проведенні автотехнічних експертиз також були вирахувані слідчим на підставі об'єктивних даних відеозаписів з камер зовнішнього спостереження, вимірювання відстані, яку подолав автомобіль обвинуваченого у певний період часу, який зафіксовано відеозаписами, від конкретних об'єктів.
Тому вищенаведені доводи сторони захисту, на думку суду, є неспроможними.
Крім того, твердження захисника про те, що протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_9 є недопустимим доказом з тих підстав, що у вказаній слідчий дії останній приймав участь у якості свідка, є неприйнятними з огляду на позицію, яка висловлена у Постанові Верховного суду від 30.05.19 №164/1457/16-к. А саме, зміст п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України вказує на те, що вона має застосовуватися за умови, коли на час отримання показань від свідка уже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, але, всупереч наявності у такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття, слідчий чи прокурор вчиняє дії, спрямовані на отримання показань від неї. Саме такі дії, а не власне факт отримання показань від свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим, мають визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.
Наведене узгоджується також із положеннями ч.3 ст.240 КПК, яка не містить заборони щодо залучення свідків для проведення слідчої дії з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження.
Із матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_9 , викладаючи власну версію щодо обставин ДТП, вказував, що була погана видимість, він рухався з швидкістю близько 50 км/год, пішохід вискочила на проїзну частину, він її не бачив. Саме з метою перевірки й уточнення наданих ОСОБА_34 відомостей щодо обставин ДТП за його згодою було проведено слідчий експеримент. Його проведенню передувало роз'яснення ОСОБА_9 права не свідчити проти себе і відмовитися давати показання, що можуть стати підставою для підозри чи обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Жодних зауважень чи заперечень з приводу порушень його прав при проведенні вказаної слідчої дії чи після її проведення стороною захисту не висловлювалося. Під час цієї слідчої дії ОСОБА_9 була надана можливість висловити свою власну точку зору причин ДТП і в такий спосіб вплинути на вирішення справи стосовно себе, що не суперечить засаді верховенства права.
У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б давали підстави вважати, що при проведенні цього слідчого експерименту слідчим були вчинені діяння, якими були б порушені права чи свободи ОСОБА_9 або слідчий у будь-якій формі примушував його до визнання своєї винуватості у ДТП. З урахуванням наведеного, немає жодного правового підґрунтя вважати протокол слідчого експерименту за участі ОСОБА_9 недопустимим доказом.
Таким чином, зібрані у справі докази у своїй сукупності в достатній мірі підтверджують фактичні обставини кримінального правопорушення, які викладені при формулюванні обвинувачення, а доводи захисника про неналежне встановлення обставин події цього злочину є непереконливими.
У цьому кримінальному провадженні суд дослідив усі надані сторонами докази, які не викликають сумнівів у допустимості та достовірності, з'ясувавши усі обставини, передбачені у ст. 91 КПК України, та дійшов висновку, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв'язку безсумнівно доводять вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 кримінального правопорушення проти безпеки дорожнього руху, а саме за ч.2 ст.286 КК України.
Слід вказати, що у рішенні ЄСПЛ, у справі «Сєрявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, п. 58 суд вчергове повторював, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення (Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 р, серія А, № 303-А п. 29)
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських судів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку чи спростування кожної підстави захисту.
Відповідно до ст.12 КК України, дії передбачені ч.2 ст. 286 КК України, є тяжким злочином.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. На підставі ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суд зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_9 , судом не встановлено. Обставин, які обтяжують його покарання, визначених ст.67 КК України, також судом не встановлено.
З даних, що характеризують особу обвинуваченого встановлено, що він є громадянином України, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, за медичною допомогою до Міського психоневрологічного диспансеру №3 ХМР не звертався, раніше не судимий, одружений. За місцем мешкання характеризується задовільно, працює волонтером в Мусульманській релігійній громаді «ІМАМ АЛІ» в якості водія, займається доставкою гуманітарної допомоги, за місцем роботи характеризується позитивно. Як вбачається з інформації Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Харківській області, ОСОБА_9 за період з 2018 по 2020 рік неодноразово вчиняв адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі за ст.124 КУпАП, в нього було вилучено посвідчення водія, після чого він також неодноразово вчиняв правопорушення за ст.126 КУпАП, тобто керував транспортним засобом, не маючи посвідчення водія, за що накладалися адміністративні стягнення у вигляді штрафу.
Характер і ступінь суспільної небезпеки цього злочину, недотримання обвинуваченим, який керував транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху та наслідки, що настали, які потягли за собою смерть потерпілої від численних тілесних ушкоджень, свідчать про неможливість виправлення ОСОБА_9 без відбування реального основного покарання у виді позбавлення волі.
Слід звернути увагу, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Оскільки наслідком вчиненого ОСОБА_9 кримінального правопорушення є позбавлення людини життя, що є непоправним, врахування даної обставин є необхідним в тому числі і при призначенні покарання та свідчить про неможливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.
Що стосується вирішення цивільних позовів, які завлені потерпілими ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , суд виходить з положень ст.ст.61,62,127-129 КПК України та судом приймається до уваги, що обвинувачений не здійснював заходів, щодо відшкодування заподіяної шкоди під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження. На момент вчинення кримінального правопорушення цивільно-правова відповідальність обвинуваченого не була застрахована.
Враховуючи вищенаведене, розглянувши цивільні позови в межах заявлених позовних вимог, дослідивши належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок наданих доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність їх задоволення, оскільки вони доведені наданими суду доказами.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Статтею 23 Цивільного кодексу України визначаються основні підстави та порядок відшкодування моральної шкоди.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб, а частиною 4 визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Розглянувши цивільний позов в межах заявлених позовних вимог, дослідивши належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок наданих доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог потерпілих в частині моральної шкоди, померла ОСОБА_13 була матір'ю позивачів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження, їх було визнано потерпілими у кримінальному провадженні, у зв'язку із смертю матері кожен з них пережив безповоротну втрату близької людини, тому вимоги в частині стягнення моральної шкоди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, суд вважає обґрунтованим вимоги позивачів в частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 10000, 00 грн. на користь кожного, на підтвердження яких надано копію договорів про надання правничої допомоги, копії квитанцій прибуткових касових ордерів.
У межах цього кримінального провадження ОСОБА_9 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 30.12.2020 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк до 28.02.2021, який ухвалою суду слідчого судді того ж суду від 26.02.2021 продовжено на строк 1 місяць 4 дні, а саме до 30.03.2021. Під час судового провадження ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 30.03.2021 обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту продовжено на два місяці, тобто 30.05.2021, з покладенням обов'язку не залишати місце проживання у нічний час доби з 21 год 00 хв до 06 год 00 хв. У подальшому запобіжний захід у вигляд цілодобового домашнього арешту не застосовувався.
Згідно з ч. 7 ст. 72 КК України домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Судові витрати у справі на проведення експертних досліджень слід стягнути з обвинуваченого.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.
Початок строку відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_9 в порядку виконання вироку.
На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_9 у строк відбутого покарання, строк перебування його під цілодобовим домашнім арештом з 30.12.2020 по 30.03.2021 включно, із співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_12 500 000 (п'ятсот тисяч ) гривень моральної шкоди та 10 000 (десять тисяч) гривень судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_11 500 000 (п'ятсот тисяч ) гривень моральної шкоди та 10 000 (десять тисяч) гривень судових витрат.
Після набрання вироком законної сили: арешт майна - автомобіля «БМВ525» р.н. НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 30.11.2020 скасувати, а речовий доказ автомобіль «БМВ525» р.н. НОМЕР_1 , який знаходиться на майданчику для зберігання транспортних засобів за адресою : місто Харків, вул. Пушкінська, 107, та зареєстрований на праві власності на фірму «Геронда ООД», що зареєстрована за адресою: Болгарія, м.Софія, вул. Леге, 6, - повернути законному володільцю; 3 DVD диски з відеофайлами- залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави судові витрати у зв'язку з проведенням судових автотехнічних експертиз на загальну суму 5884,20 грн.
Вирок суду може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Основ'янський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий ОСОБА_1