Справа № 645/3349/25
Провадження № 2/645/2046/25
іменем України
20 листопада 2025 р. м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Федорової О.В.,
за участі секретаря судових засідань - Федоровської Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2031682870_CARD від 10.07.2020 року в розмірі 65449,21 грн., з яких 43864,36 грн. сума боргу по тілу кредиту та 21584,85 грн. сума боргу по відсотках.
В обґрунтування заявлених вимог сторона позивача посилалася на те, що 10.07.2020 року між ОСОБА_1 та АТ "ОТП БАНК" укладено кредитний договір №2031682870_CARD, згідно умов якого відповідачка отримала кредит в загальному розмірі 12653,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат відповідача, а відповідач зобов'язалась повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. АТ "ОТП БАНК" виконало свої договірні зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит у визначеній в договорі сумі, в свою чергу відповідачка зобов'язання за кредитним договором не виконувала, у зв'язку із чим утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором. 13.10.2023 року між АТ "ОТП БАНК" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено Договір факторингу № 13/10/23, відповідно до умов якого право грошової вимоги за вищезазначеним картковим рахунком, відкритим в межах кредитного договору №2031682870_CARD, укладеного між АТ "ОТП БАНК" та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ "ФК "ЄАПБ". Відповідно до Додатків до Договору факторингу ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до Відповідача в загальному розмірі за договорами 65449,21 грн. На даний час відповідачка ухиляється від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ "ФК "ЄАПБ", а отже позивач позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 27.05.2025 року провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.
05.11.2025 року до матеріалів справи від уповноваженого представника відповідачки - адвоката Лисенко А.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначено, що заявлені Позивачем вимоги не узгоджуються з наданими доказами, а отже не можуть бути задоволені. Так, позивачем не надано первинних документів, що доводять наявність боргу, а розрахунок заборгованості є одностороннім поглядом кредитора. Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів набуття ним права вимоги від первісних кредиторів. Крім того, як вбачається з самої позовної заяви, кредитного договору, розрахунку заборгованості, поданому позивачем, відсутні будь-які дані щодо відсотків за користування кредитом. Наведені у позовній заяві цифри часто не відповідають даним, зазначеним у кредитному договорі, що свідчить про наявність розбіжностей між заявленими позивачем вимогами та первинними документами.
Так, сума заявлених до стягнення відсотків не відповідає умовам кредитного договору, оскільки згідно з наданою Позивачем копією договору річна процентна ставка встановлена 0,01%. До того ж нижче, у тому ж пункті, вказано, що реальна річна процентна ставка становить 79.58% річних. Що також прямо суперечить вказаній вище нульовій процентній ставці та свідчить про наявність прихованих платежів, що були фактично включені до вартості кредиту. Крім того, згідно з таблицею, що є частиною договору: сума тіла кредиту становить - 12 653 грн; загальні витрати за кредитом - 3 250,42 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування - 14 172,14 грн. Проте, Позивач надає власний розрахунок заборгованості, який суперечить умовам вищевказаного договору: 48 864,25 грн - начебто залишок по тілу кредиту; 21 584,85 грн - відсотки; 0 грн - комісія. З урахуванням зазначеного невідповідність дій Позивача в цій частині вимогам закону та умовам укладеного договору, що в силу положень статті 1073 ЦК України покладає на останнього обов'язок негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок Відповідача, зменшивши обсяг позовних вимог. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за комісією (відсотки) в загальному розмірі 21584,85 грн. не підлягають задоволенню через їх нікчемність в силу Закону, а також в зв'язку з тим, що розрахунок кредитора не ґрунтується на істотних умовах договору. Крім того, заявлена Позивачем сума заборгованості за тілом кредиту не узгоджується з наданими доказами. Згідно з умовами кредитного договору та додатків до нього, саме Позивачем поданих до матеріалів справи, можна дійти висновку, що фактична сума основного боргу становить 12 653,00 грн, тоді як у позові зазначено 43 864,36 грн. Розрахунок: 43 864,36 грн (заявлена сума) - 12 653 грн (фактична сума) = 31 211,36 грн (різниця, яка була штучно нарахована Позивачем). Отже, розмір заборгованості за тілом кредиту не відповідає наданим доказам (зокрема, кредитному договору та специфікації до нього). Отже позивач заявляє суму позовних вимог, яка не ґрунтується на наданих ним же самим доказах, оскільки надані ним же документи свідчать про інший, менший розмір тіла кредиту. Тому заявлені вимоги у цій частині є недостовірними та недоведеними.
Щодо розрахунків заборгованості, як одностороннього погляду кредитора та відсутності виписки. Так, Позивач надає до позовної заяви розрахунок заборгованості. В той же час, останній не є належним доказом, оскільки по суті є калькуляцією, якою Позивач здійснював нарахування щоденних відсотків. При цьому, до суду не надано виписки (рух коштів) по рахунках, яка б і свідчила про незмінний розмір заборгованості, адже Заборгованість за кредитом має доводитись первинними касовими документами. Щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості, то такий не здійснений в належний спосіб, оскільки відсутні відомості про здійснені транзакції, нарахування, списання. Позивачем взято за основу суму боргу без надання відомостей про внесення коштів на погашення такої заборгованості. Окремо представник відповідача звертає увагу, що у позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до витягу з реєстру боржників, які є додатком до договору факторингу, позивач набув право вимоги до відповідача у вже зафіксованій сумі. Зазначене позивач також намагається підтвердити розрахунком, нібито зазначаючи про відсутність нарахувань з боку позивача. Тобто вбачається припущення того що первісний кредитор за вищевказаним кредитним договором нібито правомірно нарахував суму боргу, за стягненням якої звернувся позивач, в той час, як ст. 81 ЦПК України чітко зазначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Долучені позивачем до позовної заяви розрахунки заборгованості не є належним доказом, оскільки по суті є калькуляцією, якою первісний кредитор здійснював нарахування щоденних відсотків. Більш того, наданий позивачем розрахунок заборгованості не доводить факту перерахування грошових коштів по безготівковим шляхом на банківську картку відповідача. Таким чином, наданий Позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім, необґрунтованим та суперечливим. Дані, наведені у кредитному договорі, чітко свідчать про те, що сума тіла кредиту, відсоткова ставка та загальна вартість кредиту не відповідають цифрам, зазначеним у позовній заяві. Таким чином, заявлена Позивачем сума заборгованості є бездоказовою та такою, що не узгоджується з умовами кредитного договору, оскільки не підтверджені належними і допустимими доказами.
Щодо відступлення права вимоги за кредитними договорами та можливості Позивача бути належним кредитором у даній справі. Так, стороною відповідача зазначено, що надані до суду документи не підтверджують належного переходу права вимоги та можливості позивачем бути кредитором за кредитним договором. Так, за звичайними умовами договору факторингу, у випадку, якщо фактором не здійснено оплату за договором факторингу або таку здійснено не в повному обсязі, то відповідно у сторони виключається право вимоги. З поданих до суду доказів не вбачається сплата ціни продажу на виконання умов договору факторингу. Таким чином, позивачем не доведено за допомогою належних та допустимих доказів переходу до нього права вимоги за кредитним договором. У випадку відсутності документів сплати за договором факторингу, вважаємо за належне зазначити суду, що вимоги до відповідача є необґрунтованими та заявлені особою, яка не має права грошової вимоги до відповідача. Відсутність порушеного, невизнаного або оспорюваного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/ відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові. Таким чином, ТОВ "ФК"ЄАПБ" є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від відповідача сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним між відповідачем та ТОВ "Аванс Кредит". Додатково зазначено, що відповідач позбавлений можливості дослідити повний зміст договору факторингу, оскільки позивач надав не всі сторінки договору факторингу. Так після п. 3.9. договору відразу йде п.9.6., через що вбачається факт штучної зміни договору факторингу. В акті приймання - передачі реєстру боржників позивач взагалі сховав загальну суму прав вимоги що відступається, сховав кількість божників. Зазначене не тільки не дає можливості хоча б приблизно зрозуміти, за яку суму було відступлено право вимоги, зокрема і до відповідача, та є неприпустимим в розумінні вимог гл. 5 ЦПК України, адже докази сторонами судового процесу подаються в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях, а не у штучно змінених копіях, які взагалі не відповідають оригіналу.
Також, представник відповідача просив визнати поважним та поновити строк на прийняття відзиву посилаючись на те, що для формування належної правової позиції відповідача, узгодження її із відповідачем, знадобився певний час, що є досить складним через несприятливу обстановку, постійні повітряні тривоги та надмірну завантаженість адвоката, у зв'язку із чим представник відповідача просить вважати пропуск строку на подання відзиву поважним та поновити його в зв'язку із забезпеченням права відповідача на правничу допомогу.
07.11.2025 року від представника позивача Кресної О.М. надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача просить відзив на позовну заяву відповідача залишити без задоволення та позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі. Так, у відзиві зазначено, що зі змісту Кредитного договору вбачається, що жодної з умов, які законом визнаються несправедливими, до договору внесене не було. Не містить він і будь-яких інших несправедливих умов. Жодних заперечень з приводу того, що Відповідач не погодився з Правилами надання коштів, відповідачем при укладенні Кредитного договору висловлено не було. Жодних застережень або зауважень з боку відповідача, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору або додаткової угоди під час його підписання, до суду належними доказами не подано. Слід зазначити, що у випадку неповного розуміння умов Кредитного договору у відповідача була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою він не скористався. Інформація надана Первісним кредитором з дотриманням всіх вимог законодавства, викладена їх в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті Первісного кредитора. Отже, підписавши договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Отже, укладений Кредитний договір було підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Під час укладення договору не було порушено Закон України «Про захист прав споживачів».
Крім того, ТОВ «ФК «ЄАПБ» повідомляє, що не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення відповідачем кредитних коштів за укладеними з Первісними кредиторами кредитних договорів, щодо яких виник спір, з тих причин, що Позивач не є первісним кредитором, а дані документи відповідно до п.35 ПОЛОЖЕННЯ Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, формуються, складаються та зберігаються в установі банку, який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку.
З метою надання вичерпної інформації по справі позивач звернувся до Первісних кредиторів з відповідними запитами про надання інформації щодо надання додаткових доказів, а саме детальних розрахунків заборгованості за укладеним кредитним договором, у зв'язку із чим було отримано: розрахунок заборгованості за номером договору № 2031672870_CARD від 10.07.2020 року та виписку з рахунка приватного клієнта № 2031672870_CARD Розрахунковий період: з 10.07.2020 року по 13.10.2023 року. Також, стороною позивача зазначено, що на момент подачі позовної заяви ТОВ «ФК «ЄАПБ» було надано до суду всі наявні документи по кредитним справам, які були передані Первинними кредиторами в рамках укладених Договорів факторингу.
Також, зазначено, що первісні кредитори, укладаючи договір факторингу гарантували дійсність відступленого права вимоги, що узгоджується з умовами договору факторингу. Договір факторингу між Первісним кредитором та позивачем укладений у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладання цього договору та ніяким чином не порушує права та законні інтереси відповідача.
Таким чином, обставини, на які посилається сторона відповідача у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог, на думку сторони позивача, є не обґрунтованими, недоведеними, та такими, що суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги.
11.11.2025 року до матеріалів справи від уповноваженого представника відповідачки - адвоката Лисенко А.О. надійшла заява про виключення з числа доказів, в якій представник відповідача просить суд виключити з числа доказів документи подані разом з відповіддю на відзив, як такі, що подані з порушенням встановленого ЦПК порядку та не враховувати їх під час розгляду справи по суті. Так в заяві зазначено, що відповідно до ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. При долученні доказів позивач не зазначив про вищезазначені причини неможливості подання доказів разом із першою заявою по суті справи. На думку сторони відповідача, пропущення строків на подання доказів є порушенням принципу змагальності при поданні відповідних доказів.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. В матеріалах справи міститься заява представника позивача Кресної О.М. про розгляд справи без її участі.
Відповідачка ОСОБА_1 та її уповноважений представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином. В матеріалах справи міститься заява уповноваженого представника відповідача про розгляд справи без участі сторони відповідача.
Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Так, суд зазначає, що обидві сторони надавали документи та докази із пропуском строків на їх подання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 49 ЦПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справи перебуває у тісному зв'язку зі стадіями судового провадження і пов'язана з перебігом процесуальних строків.
Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.
Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
При цьому,як зазначив Верховний Суду своїй постанові від 29вересня 2022 року по справі № 500/1912/22, застосовуючи процесуальні норми, потрібно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства є неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Слід зазначити, що вищевказана справа розглядається в період дії воєнного стану.
Верховний суд у вказаній постанові, окрім іншого зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст. ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
При цьому суд зважає на важливість подання кожною стороною процесу письмових заяв та доказів по суті справи, оскільки саме на підставі таких заяв та поданих доказів буде розглядатися справа по суті.
Виходячи з наведеного, зважаючи на строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого судом для подання стороною відповідачки відзиву та строку на подання відповіді на відзив, які не є надмірним, суд вважає можливим прийняти вказані документи та враховувати їх при розгляді справи.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 10.07.2020 року між АТ «ОТП» та відповідачкою укладено Кредитний договір №2031672870, відповідно до якого банк надав позичальниці кредитні кошти в розмірі 12653,00 грн. на придбання товару у продавця. З визначенням, що протягом строку дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована річна процентна ставка у розмірі 0,01%. Дата остаточного повернення кредиту 10.10.2021 року. /а.с. 5/.
Додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту, передбачено графік платежів з повернення кредиту, яким визначено загальну вартість кредиту в розмірі 14172,24 грн., з яких: 12653,00 грн. сума кредиту за договором; 0,78 грн. проценти за користування кредитом та 1518,36 платежі за обслуговування кредитної заборгованості /а.с. 5-7/.
Із специфікації до кредитного договору № 2031672870 від 10.07.2020 року вбачається, що сума кредиту становить 12163,00 грн. /а.с. 11/.
Факт надання кредиту підтверджується документами на придбання товару, а саме: рахунком-фактурою від 10.07.2020 року /а.с. 9, зворот/, фіскальним чеком від 10.07.2020 року на суму 12163,00 грн. /а.с. 10/, видатковою накладною від 10.07.2020 року /а.с.10, зворот/.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що 10.07.2020 року ОСОБА_1 придбала у мережі магазинів «Comfy» у розстрочку до 10.10.2021 року телевізор 37 - 43 Samsung UE43TU71000UXUA, та передплату на Megago на загальну вартість 12163,00 грн. з відсотковою ставкою 0,01% річних.
13.10.2023 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 13/10/23, за яким останній отримав право вимоги до ОСОБА_1 на підставі реєстру боржників № 2 на загальну суму 65449,21грн, з яких: сума заборгованості по тілу кредиту 43864,36 грн, сума за заборгованості за відсотками 21584,85 грн. /а.с. 15/.
Сукупний аналіз наведених обставин вказує на те, що до ТОВ «ЄАПБ» від АТ «ОТП Банк» перейшло право вимоги до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором №262061450981.
Суд встановив, що відступлення права вимоги за кредитним договором №262061450981 відбулося за договором факторингу укладеним ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з АТ "ОТП Банк", який ніким не оскаржений, визнаний недійсним не був, відтак позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відповідним кредитним договором.
Однак, у відповідності до вимог ст. 12, 81 ЦПК України на позивача покладається обов'язок довести та надати докази існування перед первісним кредитором розміру і періоду заборгованості.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Проте, позивач не довів належними, достовірними та достатніми доказами наявність у відповідача заборгованості за кредитом №262061450981 від 10.07.2020 у розмірі, що зазначена у реєстрі боржників №2, що є додатком до договору факторингу №13/10/2023 від 13.10.2023, а саме на загальну суму 65449,21 грн., з яких 43864,36 грн. сума боргу по тілу кредиту та 21584,85 грн. сума боргу по відсотках.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів збільшення розміру заборгованості за тілом кредиту, як і будь-якого пояснення, за рахунок чого таке збільшення відбулось, а також не надано детального розрахунку нарахування відсотків.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у заявленому розмірі 65449,21 грн. є недоведеними.
Відповідачка не надала доказів виконання свого зобов'язання щодо погашення кредиту ні перед первісним кредитором, ні перед фактором, таким чином, доведеною є сума боргу у розмірі 12163,00 грн.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням викладеного, а також того, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів повного або часткового погашення заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку, що стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором у розмірі 12163,00 грн, яка відповідає умовам укладеного договору.
Інші доводи сторін цієї справи не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Розподіл судових витрат між сторонами здійснити пропорційно відповідно до ст. 141 ЦПК України, а саме: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідачки підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у розмірі 562,72 грн. (12163х3028/65449,21) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №2031682870_CARD від 10.07.2020 року в розмірі 12163,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати зі сплати судового збору в розмірі 562,71 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місце знаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, ІВАN № НОМЕР_1 ;
відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2025 року.
Суддя О.В. Федорова