Справа № 643/18289/25
Провадження № 2-о/643/518/25
20.11.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засідання Ісоєва К.М., заявника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану в місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті
ОСОБА_1 (заявник) звернулась до суду з заявою, у якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заяви зазначено, що заявник є дружиною померлого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місто Хрустальний є адміністративним центром Хрустальненської міської громади Ровеньківського району Луганської області. З 07.04.2014 вся територія Ровеньківського району є тимчасово окупованою територію України. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сел. Запоріжжя м. Хрустальний Луганської області помер чоловік заявника, про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 так званим відділом записів актів громадського стану Краснолуцького міського управління юстиції міністерства юстиції ЛНР. Органи РАЦС відмовили заявнику у видачі свідоцтва про смерть, посилаючись на те, що місто Хрустальний перебуває під окупацією Російської Федерації і свідоцтво про смерть, видане так званим міністерством юстиції ЛНР, є недійсним та не створює правових наслідків. Встановлення факту смерті заявнику необхідно для отримання свідоцтва про смерть відповідно до вимог чинного законодавства України.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 22.10.2025 заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків заяви- десять днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 30.10.2025 заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 30.10.2025 викликано заявника для дачі особистих пояснень.
У судовому засіданні 17.11.2025 ОСОБА_1 заяву та викладені в ній доводи підтримала в повному обсязі. На уточнююче запитання суду пояснила, що правильною назвою населеного пункту, в якому помер її чоловік, є назва, вказана в її паспорті громадянина України, а саме: Луганська область, сел. Запоріжжя.
Допитана за її згодою в якості свідка, заявник показала, що на момент смерті вони з померлим ОСОБА_2 проживали разом. Чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в сел. Запоріжжя Луганської області. Чоловік вийшов у двір їх приватного будинку, щоб набрати вугілля, та помер. Заявник була в цей час на веранді. Вона одразу викликала швидку та поліцію, займалась похованням. В сел. Запоріжжя Луганської області вона проживала до 27.08.2025, після чого виїхала до сина в м. Харків. Оригінал Свідоцтва про смерть залишися вдома на тимчасово окупованій території, оскільки заявник побоялась везти з собою документи.
Допитаний за його згодою в якості свідка ОСОБА_3 показав, що заявник є його матір'ю, померлий ОСОБА_2 - був його батьком. В 2016 свідок проживав в місті Харкові. Його батьки проживали на тимчасово окупованій території. Свідок був присутнім на похоронах батька, пізніше допомагав матері ставити батьку пам'ятник на могилі. Підтвердив, що свідоцтво про смерть залишилось в сел. Запоріжжя Луганської області.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився.
Суд, заслухавши показання свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Згідно з Повторним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , 15.12.1979 між заявником та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладений шлюб.
Таким чином, заявник була дружиною ОСОБА_2 .
Заявник зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними паспорту громадянина України, та відповідно до довідки від 02.09.2025 № 6343-5003795289 взята на облік як внутрішньо переміщена особа, фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .
Заявником надано копію Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 10.11.2016 незаконно утвореним Відділом запису актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції Міністерства юстиції ЛНР, згідно з яким ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Красний Луч (м. Хрустальний) с. Запоріжжя Луганської області.
Заявником також надано суду копію фотокартки із зображенням могили.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Пунктом 1 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5, встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актом цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи.
Згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
У зв'язку з тим, що смерть ОСОБА_2 настала на тимчасово окупованій території України, суд приходить до висновку щодо неможливості отримання заявником лікарського свідоцтва про смерть встановленого зразка, виданого компетентним органом державної влади України.
Відповідно до роз'яснень, наданих в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Оцінюючи надані заявником докази, суд керується таким.
Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Допустимими за змістом частини першої статті 78 ЦПК України є докази, одержані в порядку, встановленому законом.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Частиною першою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 зазначеного Закону, будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Як вбачається з роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в інформаційному листі щодо окремих питань застосування Закону України від 4 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України», питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади.
Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду відповідної категорії справ.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені Верховним Судом.
Крім того, суд враховує, що згідно положень ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Вказане завдання превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Враховуючи вказані вище положення законодавства України, практику Європейського суду з прав людини, завдання забезпечення справедливості цивільного судочинства та гарантування прав і свобод осіб, які проживають на території, що була тимчасово окупованою, а також оцінюючи зібрані у справі докази як окремо, так і в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку щодо доведеності факту, який просить встановити заявник, та наявності підстав для задоволення заяви.
Керуючись ст. 2, 4, 10, 76-80, 89, 90, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315-319, 352, 354 ЦПК України
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану в місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у сел. Запоріжжя Луганської області України.
Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Заявник - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання як внутрішньо - переміщеної особи: АДРЕСА_2 )
Заінтересована особа - Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ 33292155, місцезнаходження: 61121, пр. Тракторобудівників, буд. 144)
Суддя Д.А. Крівцов