Справа № 643/15651/25
Провадження № 2/643/6447/25
14.11.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді: Новіченко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Єрмакової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про розірвання шлюбу.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 15.11.1997 року позивач зареєстрував з відповідачем шлюб. Позивач зазначає про те, що на даний час позивач із відповідачем проживають окремо, сімейного життя не ведуть. Позивач вказує на те, що сім'я фактично припинила своє існування, шлюб розпався та має лише формальний характер. Примирення та збереження шлюбу між сторонами неможливе.
Ухвалою від 22.09.2025 року Салтівський районний суд міста Харкова прийняв позов до розгляду та відкрив провадження у справі № 643/15651/25, розгляд справи вирішив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначив на 17.10.2025 року.
17.10.2025 року розгляд справи відкладено на 14.11.2025 року у зв'язку з перебуванням судді Новіченко Н.В. у нарадчій кімнаті.
14.11.2025 року позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
13.10.2025 року відповідачем подано заяву, відповідно до змісту якої відповідач просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15.11.1997 року між позивачем, ОСОБА_1 , та відповідачем, ОСОБА_2 , зареєстрований шлюб Московським відділом реєстрації актів громадянського стану міста Харкова, про що свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1464.
Сімейне життя позивача та відповідача не склалось, фактично шлюбні відносини між сторонами припинені, сім'я розпалася та існує формально, примирення подружжя неможливе, а подальше спільне проживання і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якою передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.
Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Положеннями ч. ч. 3 та 4 ст. 56 СК України унормовано, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Отже, одним із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин є принцип вільної згоди та добровільності їх існування. Шлюбні відносини тривають доти, доки існує бажання подружжя і надалі виконувати сімейні функції і надалі реалізовувати завдання сім'ї. Кожен з подружжя у будь-який час за наявності підстав, які унеможливлюють подальше шлюбне життя, має право висловити своє бажання розірвати шлюбні відносини. Реалізація цього права, яким наділений кожен з подружжя, повинна відбуватися з чіткім дотриманням матеріальних та процесуальних норм, для запобігання порушення інтересів іншого з подружжя або прав та інтересів дітей.
Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Частиною 3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України).
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Положеннями ч. 1 ст. 111 СК України передбачено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи.
З аналізу ч. 1 ст. 111 СК України вбачається, що заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців, як це визначено ч. 7 ст. 240 ЦПК України.
Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов'язком.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14.01.2020 у справі № 200/952/18, від 10.06.2020 у справі № 643/5316/18.
Таким чином, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Вирішуючи вказаний спір суд виходить з того, що побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки та не може будуватися на примушені сторони до навіть формального знаходження у зареєстрованому шлюбі та у подружніх відносинах.
Судом встановлено, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, сторони не проживають разом, примирення подружжя, подальше спільне життя та збереження шлюбу між ними неможливе і суперечить інтересам сторін.
Також судом враховано конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, а також право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя, що передбачає право особи вільно обирати собі стан перебування у шлюбі чи його припинення.
Підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін. Подальше перебування позивача у шлюбі з відповідачем порушує його вільне волевиявлення припинити цей шлюб, що узгоджується із вимогами сімейного законодавства.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова у розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що не відповідає нормативному визначенню змісту шлюбних відносин та є неприпустимим у демократичному суспільстві.
Приймаючи до уваги що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б його інтересам, розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача і після розірвання шлюбу не будуть порушені його особисті та майнові права, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 264, 265 ЦПК України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
2. Розірвати шлюб, зареєстрований 15.11.1997 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Московським відділом реєстрації актів громадянського стану міста Харкова, актовий запис № 1464.
3. Згідно зі ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
4. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
5. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).
7. Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ).
Повне рішення складено 19.11.2025 року.
Суддя Н.В. Новіченко