Справа № 643/7580/25
Провадження № 2/643/3854/25
19.11.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді: Новіченко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Єрмакової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт - Фінанс»
до ОСОБА_1
про стягнення 87 545, 64 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт - Фінанс» (далі - позивач) звернулося до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 87 545, 64 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 45 726, 40 грн., заборгованість по відсотках - 41 819, 24 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 05.01.2022 року між АТ «ОТП Банк» та відповідачем було укладено Кредитний договір № 2038694343, на підставі якого відповідачу був наданий кредит, який останнім своєчасно повернутий не був, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. У подальшому, на підставі Договору факторингу до позивача перейшло право вимоги до відповідача. Оскільки заборгованість відповідачем так і не була сплачена, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою від 16.05.2025 року Салтівський районний суд міста Харкова відкрив провадження у справі № 643/7580/25, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначив на 19.06.2025 року.
20.05.2025 року представником позивача подано заяву, відповідно до змісту якої просить суд розгляд справи проводити без участі представника позивача та ухвалення заочного рішення судом.
19.06.2025 року розгляд справи відкладено на 31.07.2025 року у зв'язку з неявкою учасників справи.
23.06.2025 року представником позивача подано заяву, відповідно до змісту якої просить суд розгляд справи проводити без участі представника позивача та ухвалення заочного рішення судом.
31.07.2025 року розгляд справи відкладено на 29.09.2025 року у зв'язку з неявкою учасників справи.
29.09.2025 року розгляд справи відкладено на 19.11.2025 року у зв'язку з неявкою учасників справи.
Представник позивача у судове засідання 19.11.2025 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідач у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхомнаправлення судових повісток за зареєстрованою адресою його місця проживання АДРЕСА_1 , які повернуті на адресу суду органом поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній».
Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
До повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 194/1422/19, від 23.09.2021 у справі № 757/56776/20-ц.
У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Статтею 223 ЦПК України визначені наслідки неявки учасників справи у судове засідання.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
29.12.2021 року відповідач звернувся до АТ «ОТП Банк» з метою отримання банківських послуг і цього ж дня підписав Анкету-заяву на отримання кредиту. Вказана Анкета-заява підписана власноручно відповідачем.
05.01.2022 року між АТ «ОТП Банк» (далі - Банк) та відповідачем (далі - Позичальник) було укладено Кредитний договір № 2038694343 (далі - Договір), за умовами якого Банк зобов'язався надати Позичальнику на споживчі цілі кредит у сумі 46 500, 00 грн. зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі 40 % річних з кінцевим терміном повернення кредитних коштів 05.01.2026 року.
Відповідно до п. 3.1 Договору Банк надає Позичальнику кредит безготівково, шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку, емітовану Банком на ім'я Позичальника або шляхом видачі готівкою суми кредиту Позичальнику через касу Банку, зменшений на утриману Банком комісійну винагороду за видачу кредиту(якщо суму комісійної винагороди за видачу кредиту включено до суми кредиту), а також на оплату Додаткових послуг Банку, страхової премії Страховій компанії, якщо визначені суми включені до суми кредиту та з подальшим перерахуванням цих сум за цільовим використанням кредиту згідно з дорученням Позичальника. Кредит видається протягом одного банківського дня з дати укладення кредитного договору. Розрахунок загальної вартості кредиту на дату укладення Кредитного договору зазначені у Додатку № 1 до Кредитного договору.
Згідно з п. 3.5 Договору з метою обслуговування та погашення кредиту Банк безкоштовно відкриває Позичальнику рахунок погашення боргових зобов'язань, реквізити якого визначені у Додатку № 1 до кредитного договору.
Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення сторони визначили у Графіку платежів, що є Додатком № 1 до Кредитного договору (п. 3.5.1 Договору).
Крім того, до Договору позивачем надано паспорт споживчого кредиту, в якому визначено умови кредитування, з якими відповідач ознайомився 05.01.2022 року, що засвідчено його особистим підписом.
Додатком № 1 до Кредитного договору № 2038694343 від 05.01.2021 року є Графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, який містить особистий підпис Позичальника.
Відповідно до наявної у додатку інформації загальна вартість кредиту за розрахунковий період становить 93 811, 96 грн. Також у додатку вказано рахунок погашення боргових зобов'язань, відкритий відповідачу (РНОКПП НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 .
21.06.2024 року між АТ «ОТП Банк» (далі - Клієнт) та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» (далі -Фактор) укладено Договір факторингу № 21/06/24, відповідно до умов якого Клієнт передає, а Фактор приймає право грошової вимоги, що належить Клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між Клієнтом і Боржниками, у розмірі портфеля заборгованості згідно з Реєстром боржників.
Відповідно до п. 1.2 Договору факторингу Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату відповідно умов цього Договору.
За цим договором Фактор одержує право (замість Клієнта) вимагати від Боржників належного виконання всіх зобов'язань за Кредитними договорами (п. 1.3 Договору факторингу).
Відповідно до п. 6.1 Договору факторингу Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові Право грошової вимоги до Боржників у розмірі Портфеля заборгованості, яке виникло у Клієнта внаслідок укладення з Боржниками Кредитних договорів та надання Боржникам кредитних коштів. Загальний розмір Портфеля заборгованості Боржників право вимоги до яких відступається складає 216 102 230, 83 грн.
Пунктом 7.1.2 Договору факторингу передбачено, що сторони домовились, що ліміт фінансування по Реєстру Боржників № 1 від загальної суми заборгованості по кредиту становить 6 050 700, 06 грн. без ПДВ, станом на дату підписання сторонами цього Договору.
Відповідно до Акту приймання-передачі Реєстру боржників від 21.06.2024 року до Договору факторингу № 21/036/24 від 21.06.2024 року, Клієнт передав, а Фактор прийняв згідно з вимогами п. 8.3 Договору факторингу № 21/06/24 від 21.06.2024 року Реєстр боржників № 1. Кількість боржників становить 12 199, загальний розмір заборгованості складає: 216 096 409, 58 грн.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 1 від 21.06.2024 року до Договору факторингу № 21/06/24 від 21.06.2024 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2036694343 від 05.01.2022 в сумі 87 545, 64 грн, з яких: 45 726, 40 сума боргу за тілом кредиту, 41 819, 24 грн. сума заборгованості за відсотками.
Згідно копії платіжної інструкції № 3073 від 21.06.2024 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перерахувало АТ «ОТП Банк» кошти в сумі 6 050 700, 06 грн. з призначенням платежу за Право грошової вимоги (Реєстр боржників № 1) згідно з Договором факторингу № 21/06/24 від 21.06.2024 року Без ПДВ.
Факт отримання та використання відповідачем кредитних коштів підтверджується наданою позивачем випискою по особовому рахунку відповідача за період з 05.01.2022 по 21.06.2024, яка має статус первинного документа та якою підтверджується, що відповідач користувався наданими кредитними коштами, зокрема здійснював зняття готівки та виконував розрахункові платіжні операції.
Відповідно до складеного позивачем розрахунку за відповідачем значиться заборгованість в сумі 87 545, 64 грн. з яких: 45 726, 40 прострочена сума боргу за тілом кредиту, 41 819, 24 грн. прострочена сума заборгованості за відсотками.
Однак взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого згідно наданого позивачем розрахунку виникла заборгованість в сумі 87 545, 64 грн.
З урахуванням наведених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів шляхом стягнення з позичальника вищенаведеної суми грошових коштів у судовому порядку.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частина 2 ст. 1056-1 ЦК визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК унормовано, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 2 ст. 517 ЦК боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).
Стаття 610 ЦК передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що сума простроченої заборгованості відповідача становить 87 545, 64 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 45 726, 40 грн., заборгованість по відсоткам - 4 239, 54 грн. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача вищенаведеної суми грошових коштів.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Положеннями ч. ч. 1 та 3 ст. 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).
Разом з цим відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого строку. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідач був позбавлені можливості у порядку ч. 4 ст. 83 ЦПК України письмово та завчасно повідомити суд про неможливість подання у встановлений законом строк доказів та об'єктивних причини, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).
При цьому, за приписами ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки за кредитним договором, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Що стосується понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 9 200, 00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини (ст. 30 зазначеного Закону).
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду:
-Договір про надання правової допомоги № 03-07/24 від 03.07.2024, укладений між позивачем та адвокатом Литвиненко О.І.;
-Акт № 1 приймання - передачі наданих послуг від 15.07.2024 року
Згідно Акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024 року адвокатом Литвиненко О.І. виконані роботи на загальну суму 9 200, 00 грн.:
-первинна консультація - 0,5 годин - 1 000, 00 грн;
-правовий аналіз наявних документів у замовника по справі - 2 години - 4 000, 00 грн.;
-підготовка позовної заяви - 2,1 години - 4 200, 00 грн.
Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 141 ЦПК. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
З огляду на вищевикладене, враховуючи ціну позову, складність справи, яка є типовою та нескладною, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, який об'єктивно підтверджується матеріалами справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, критерії розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн.
Керуючись статтями 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 45 726 (сорок п'ять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 40 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 41 819 (сорок одну тисячу вісімсот дев'ятнадцять) грн. 24 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.
3. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
4. Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
5. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
6. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» (м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2; код ЄДРПОУ 40340222).
7. Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Повне рішення складено 19.11.2025 року.
Суддя Н.В. Новіченко