Слобідський районний суд міста Харкова
Номер провадження № 1-кс/641/1775/2025 Справа № 641/8939/25
20 листопада 2025 року
Слідчий суддя Слобідського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові клопотання заступника начальника відділу - начальника СВ ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_6 , погоджене із прокурором Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 12025220830000052 від 17.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Енергодар Запорізької області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,
До Слобідського районного суду міста Харкова надійшло клопотання заступника начальника відділу - начальника СВ ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_6 , погоджене із прокурором Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 12025220830000052 від 17.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи клопотання, посилається на те, що в провадженні СВ ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області знаходяться матеріали досудового розслідування, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025220830000052 від 17.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 16.11.2025 приблизно о 12:20 ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що на всій території України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, який продовжено до 03 лютого 2026 року, знаходячись у тролейбусі № 13, який зупинився на зупинці «Турбоатом» по проспекту Героїв Харкова, 136 міста Харкова, через вікно побачив раніше незнайомого йому потерпілого ОСОБА_8 з одягненою нагрудною шкіряною сумкою коричневого кольору та який спав, сидячи на бордюрі. В цей момент в ОСОБА_9 виник раптовий, злочинний, корисливий умисел направлений на заволодіння майном ОСОБА_8 .
В подальшому, з метою реалізації свого раптового, злочинного, корисливого умислу направленого на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_5 вийшов з тролейбуса та підійшов ОСОБА_8 , де скориставшись нагодою, що останній знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, став оглядати зміст його нагрудної шкіряної сумки, в цей момент ОСОБА_8 зрозумівши, що його речі викликали інтерес у ОСОБА_5 , з метою уникнення подальшого спілкування з ним став рухатись у напрямку станції «Турбоатом» КП «Харківський метрополітен».
Далі потерпілий по сходам спустився до сходового майданчику підземного пішохідного переходу станції «Турбоатом» КП «Харківський метрополітен», за адресою: м. Харків, проспект Героїв Харкова, 138-М, де його наздогнав ОСОБА_5 , який продовжуючи реалізацію свого раптового, злочинного, корисливого умислу, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з метою особистого незаконного збагачення, в умовах воєнного стану, наніс два удари правою рукою потерпілому в праву частину обличчя, від отримання яких останній впав на підлогу сходового майданчику та в цей час ОСОБА_5 відкрито, з застосуванням фізичної сили шляхом ривка вирвав шкіряну чоловічу сумку з рук ОСОБА_8 , в якій знаходились грошові кошти в розмірі 3000 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів, 8 000 гривень, купюрами номіналом по 500 та 1000, мобільний телефон марки «Хіаоті Redmi» вартістю 4000 гривень, мобільний телефон марки «iPhone» вартістю 3000 гривень, а також особисті речі та документи потерпілого, який почав кричати ОСОБА_5 , щоб він зупинився та повернув йому викрадені речі.
Після чого ОСОБА_5 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на відкрите заволодіння майном ОСОБА_8 , утримуючи при собі вказану шкіряну чоловічу сумку, покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто відкритому заволодінні чужим майном (грабежу), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому в умовах воєнного стану.
18.11.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_8 , протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_10 , протоколом слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 , під час якого останній видав грошові кошти у сумі 2800 доларів США, вказав місце де заховав інше майно потерпілого та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
У діях ОСОБА_5 вбачаються ознаки кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за який передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі від 7 до 10 років, що згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Вказаний ризик підтверджуються тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, враховуючи передбачене законом покарання, це може спонукати підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
Крім того, ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки перебуваючи на свободі, він може здійснювати тиск та незаконно впливати на потерпілого та свідків по даному кримінальному провадженню, з метою зміни ними свідчень, а зміна показань потерпілих та свідків на користь підозрюваного може позбавити можливості притягти винну особу до кримінальної відповідальності, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Також, ОСОБА_5 може вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення.
Вивченням даних про особу ОСОБА_5 встановлено, що він офіційно не працевлаштований, у нього відсутні законні джерела доходу, він не має міцних соціальних зав'язків, він не одружений, дітей не має, його мати мешкає в м. Енергодар Запорізької області, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, на території Харківської області не зареєстрований. Викладене може свідчити про стійку антисоціальну поведінку ОСОБА_5 , а також про схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі з корисливою спрямованістю, що є його джерелом доходу.
Таким чином, наведені факти свідчать про неможливість запобігання зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, шляхом застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу.
У судовому засіданні слідчий просила обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання та просив обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив обрати відносно нього запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, оскільки він перебуває на «метадоновій програмі».
Вислухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, вивчивши матеріали кримінального провадження та матеріали додані до клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Проаналізувавши приведені доводи та надані докази, слідчий суддя вважає, що слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а прокурор при розгляді клопотання в обґрунтування підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України довели суду наявність обґрунтованої підозри останнього.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного та обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Так, вирішуючи питання про доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного, який він офіційно не працевлаштований, у нього відсутні законні джерела доходу, він не має міцних соціальних зав'язків, він не одружений, дітей не має, його мати мешкає в м. Енергодар Запорізької області, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, на території Харківської області не зареєстрований. Медичних документів щодо перебування підозрюваного ОСОБА_5 на «метадоновій програмі» суду не надано.
З огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність діяння, а також тяжкість покарання за тяжкий злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 та обставини вчинення злочину, що інкримінується, слідчий суддя прийшов до висновку, що наразі існують ризики, а саме, визначені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду, вплив на потерпілого та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Виходячи з викладеного, враховуючи характер та фактичні обставини інкримінованого підозрюваному злочину, що в сукупності вказує про підвищену суспільну небезпеку як самого діяння, так і особи яка підозрюється у його вчиненні, а також те, що кримінальне правопорушення віднесено згідно статті 12 КК України до тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог частини першої статті 197 КПК України, суд дійшов висновку про доцільність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, однак оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винуватим у вчиненні злочину, у якому він підозрюється; дані про особу підозрюваного, з метою забезпечення дієвості вказаного кримінального провадження застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а тому суд вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання слідчого обґрунтоване та підлягає задоволенню.
Згідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у кримінальному правопорушенні - злочині, яке він вчинив із застосуванням фізичної сили до потерпілого, суд при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначає розмір застави.
З метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання вчиненню ним інших кримінальних правопорушень, беручи до уваги вищевикладене та керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 177, 178, 182, 183, 184, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання заступника начальника відділу - начальника СВ ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_6 , погоджене із прокурором Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 12025220830000052 від 17.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
Строк тримання під вартою рахувати з 13 години 00 хвилин 20 листопада 2025 року.
Строк дії ухвали по 18 січня 2026 року включно.
Виконання ухвали доручити начальнику СВ ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя- ОСОБА_1