561/853/25
Провадження № 2/625/118/25
"20" листопада 2025 р. с. Різуненкове
Коломацький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Скляренка М.О.,
за участю секретаря судового засідання Талавирі С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Коломацького районного суду Харківської області на підставі ухвали, постановленої 26 серпня 2025 року суддею Богодухівського районного суду Харківської області Уваровою Ю.В., надійшла позовна заява з додатками, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» в особі його представника адвоката Гурського Г.Ю., просило суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №3049820943-512165, укладеним між його сторонами 07 листопада 2021 року, у розмірі 18193 гривні 02 копійки, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом в сумі 6388 гривень 00 копійок; заборгованості за процентами в сумі 11805 гривень 02 копійки.
Крім того, позивач просив суд стягнути із відповідачки судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422 гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 10000 гривень 00 копійок.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача адвокат Гурський Г.Ю. зазначив, що 07 листопада 2021 року між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 укладений договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за №3049820943-512165 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, який підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 6435.
Як вказав представник позивача, згідно умов вищезазначеного договору кредитодавець зобов'язався передати позичальнику кредитні кошти у сумі 8000 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.
І, з огляду на те, що відповідачка отримані в кредит грошові кошти не повернула, а також не сплатила інші платежі, передбачені умовами договору, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 18193 гривні 02 копійки, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом в сумі 6388 гривень 00 копійок; заборгованості за процентами в сумі 11805 гривень 02 копійки, позивач звернувся до суду із позовом до відповідачки про стягнення із неї на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» вищевказаної суми боргу.
Водночас, як зазначив у позовній заяві представник позивача, відповідачка на виконання умов кредитного договору здійснила часткову оплату на загальну суму 7484 гривні 00 копійок, тобто вона вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору.
06 жовтня 2025 року суддею Коломацького районного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за вказаним вище позовом і справу призначено до розгляду у судовому засіданні, а також задоволено клопотання позивача про витребування у АТ «СЕНС БАНК» інформації щодо підтвердження факту належності ОСОБА_1 відповідної платіжної картки, та інформації у вигляді виписок про рух коштів по рахунку у період з 06 листопада 2021 року по 04 березня 2022 року, про що постановлено відповідну ухвалу.
Відповідачка ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву не скористалася, водночас 10 листопада 2025 року її представник адвокат Пуха Д.А. шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подав письмові пояснення, в яких не заперечуючи факту укладання відповідачкою вищевказаного кредитного договору, зазначив про те, що вважає позов таким, який підлягає частковому задоволенню з тих підстав, що: 1) відповідачкою повністю визнається, що між нею та позивачем існують договірні грошові зобов'язання, які виникли внаслідок отримання нею кредитних коштів у сумі 8000 гривень 00 копійок за умовами кредитного договору №3049820943-512165, укладеного між його сторонами 07 листопада 2021 року, і що за цими зобов'язаннями нею сплачено на користь кредитора 7484 гривні 00 копійок, а тому, з врахуванням такої часткової сплати, сума заборгованості за кредитом складає 516 гривень 00 копійок (8000 гривень 00 копійок - 7484 гривні 00 копійок = 516 гривень 00 копійок), які і підлягають стягненню із відповідачки на користь позивача; 2) стягненню підлягають лише проценти за користування кредитом, нараховані у період дії строку кредитування (4816 гривень 00 копійок), натомість проценти, нараховані позивачем після закінчення строку користування кредитними коштами, не повинні стягуватися із відповідачки, позаяк таке нарахування здійснено за межами строку кредитування, а із вимогами про стягнення грошових коштів як міри відповідальності на підставі ст.625 ЦК України позивач не звертався; 3) витрати на професійну правничу допомогу є значно завищеними, а тому при визначені суми відшкодування таких витрат необхідно виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Не погодившись із запереченнями представника відповідачки на позов, викладеними ним у письмових поясненнях, представник позивача Гурський Г.Ю., діючи на підставі довіреності від імені та в інтересах ТОВ «КОШЕЛЬОК», 17 листопада 2025 року подав до суду додаткові письмові пояснення, в яких виклав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених представником відповідача у письмових поясненнях заперечень і мотиви їх відхилення, а також просив суд повністю задовольнити позов.
Будь-які процесуальні дії, як то вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, водночас, у поданій 04 липня 2025 року позовній заяві, яка зареєстрована за вх. №2617/25 (а.с. 1-6), представник позивача просив суд справу розглядати без участі представника ТОВ «КОШЕЛЬОК».
Представник відповідачки та сама відповідачка в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином (а.с. 94-95). Водночас, представником відповідачки адвокатом Пухою Д.А. до суду подано письмові пояснення за вх. ЕС № 2053/01-55/25 від 11 листопада 2025 року (а.с. 83-87), в яких, крім іншого, представник відповідачки просив суд провести розгляд справи за відсутності відповідачки та її представника, а також повідомив про часткове визнання позову з урахуванням наданих ним письмових пояснень.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Водночас згідно частини третьої вказаної статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За правилами, визначеними ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відповідачка своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалася, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направила, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не подала, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідачки за наявними у справі матеріалами, які містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам судового процесу судом створені належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог і заперечень, а також надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того судом вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством України повноважень, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, долучені у якості додатку до позовної заяви, а також витребувані судом докази, врахувавши позиції представників сторін, висловлені у поданих ними заявах, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Так частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Із досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що 07 листопада 2021 року між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 укладений договір №3049820943-512165 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту в електронній формі, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов'язався надати Позичальнику кредит на суму 8000 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором (а.с. 11-16).
Цей кредитний договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та підписаний електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, про що зазначено у п. 9 договору (а.с. 15).
Пунктами 1.2-1.4 договору визначено, що тип кредиту - споживчий кредит. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним. Проценти за користування кредитом: 4988 гривень 00 копійок, які нараховуються за ставкою 2,15% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду. Тип процентної ставки за цим Договором - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 3.4, 3.5, 3.6 цього Договору.
Згідно пунктів 2.1, 2.4 договору кредит надається строком на 28 днів, (далі -«Лояльний період») початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця. Кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заявці.
У пунктах 3.1, 3.2, 3.5, 3.6, 3.7, 3.8. договору сторони закріпили своє погодження, що проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом. Нарахування процентів за цим договором здійснюється з урахуванням числа днів у календарному році (вихідних, святкових та неробочих днів включно). Сторони погодили, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений Лояльним періодом, встановлений п.2.1 договору або додатковими угодами між сторонами зобов'язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього договору процентна ставка менша ніж 2 відсотки від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.3.4 договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовується правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2,2 % за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладання договору і до повного повернення кредиту. Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні ст.212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду; з наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803% річних, що становить 2,2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним.
Згідно п.9.4 договору невід'ємною частиною цього договору є «Правила надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких знаходиться на сайті кредитодавця: https://koshelok.net.
Як вбачається із додатку №1 до договору №3049820943-512165 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 07 листопада 2021 року «Графік розрахунків», який є невід'ємною частиною кредитного договору, сторонами узгоджений графік, встановлено періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом (а.с. 16-17). Крім того, у графіку визначено, що у разі користування кредитом понад строк, визначений в п.1.2 Договору, до відносин між сторонами застосовується правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою, в порядку передбаченому договором.
Із паспорта споживчого кредиту (а.с. 10-11), який підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису - одноразовим ідентифікатором, вбачається, що в ньому визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: тип кредиту, сума/ліміт кредиту, строк кредитування, мета отримання кредиту, спосіб та строк надання кредиту; інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача: процентна ставка; тип процентної ставки; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача; реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту та інше.
Пунктом 14 «Правил надання позики на умовах фінансового кредиту ТОВ «КОШЕЛЬОК», затверджених наказом директора ТОВ «КОШЕЛЬОК» №07/14/07/21 від 19 серпня 2021 року (а.с. 24-32), визначені умови та порядок продовження строку Лояльного періоду (в тому числі і на умовах автопролонгації), та заначено що автопролонгація застосовується з метою продовження строку дії договору автоматично за стандартною (базовою) процентною ставкою, якщо позичальник не повернув кредит та проценти за користування кредитом протягом строку дії договору. У разі несплати позичальником заборгованості до закінчення строку дії договору та не особистого продовження строку дії договору, кредитодавцем застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує договір дає згоду на його автопролонгацію - продовження строку дії договору з дня запланованої дати повернення кредиту. У випадку не сплати позичальником заборгованості за кредитом/не оформлення продовження строку користування кредитом до запланованої дати повернення кредиту, договір вважатиметься автопролонгованим, а строк користування кредитом - подовженим.
З огляду на вищевказані обставини суд вважає, що наданими позивачем доказами повністю підтверджено особисте підписання ОСОБА_1 кредитного договору в електронному вигляді. Відповідачка з викладеними в договорі умовами погодилася без будь-яких зауважень або застережень.
Враховуючи вищевикладене, договір №3049820943-512165 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, укладений між його сторонами 07 листопада 2021 року, є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України, а також ст. 1054 ЦК України, ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.
Як вбачається із інформації, наданої ПАТ "МТБ БАНК", датованої 25 червня 2025 року за вих.№06/642-06/12, 07 листопада 2021 року о 15 годині 32 хвилині за допомогою платіжного сервісу «хPAY» на картковий рахунок ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 перераховані грошові кошти в сумі 8000 гривень 00 копійок згідно кредитного договору №3049820943-512165 (а.с. 22-23).
Згідно інформації за № 14224-БТ-32.3/2025, наданої 17 жовтня 2025 року АТ «СЕНС БАНК», на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ), на яку 07 листопада 2021 року здійснено переказ коштів на суму 8000 гривень 00 копійок (а.с. 109-114).
Із детального розрахунку заборгованості за кредитом, наданого ТОВ «КОШЕЛЬОК» (а.с. 18-19), вбачається, що ОСОБА_1 своєчасно не сплачувала кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, внаслідок чого станом на 04 березня 2022 року у неї виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 18193 гривні 02 копійки, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 6388 гривень 00 копійок; заборгованості за процентами в сумі 11805 гривень 02 копійки.
Згідно із бухгалтерським обліком якість кредиторської заборгованості характеризується показниками, що відбивають своєчасність здійснення розрахунків по зобов'язанням. Приклад цього дає показник частки простроченої кредиторської заборгованості в загальному обсязі. Дані для розрахунку таких показників (саме розрахунку заборгованості) приводяться в розділі «Дебіторська і кредиторська заборгованість» Додатка до бухгалтерського балансу (форма № 5), який складається на підставі первинної бухгалтерської документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Водночас у вказаному розділі відображуються дані про рух відповідних показників кредиторської заборгованості.
Аналіз кредиторської заборгованості проводиться на підставі використання фінансової звітності, бухгалтерського балансу і форми № 5. Для того, щоб співвіднести динаміку величини кредиторської заборгованості зі змінами масштабів діяльності установи, при складанні розрахунку заборгованості, використовуються ряд коефіцієнтів оборотності кредиторської заборгованості, як показники фінансових результатів.
Таким чином, розрахунок заборгованості відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є похідним від первинної бухгалтерської документації та містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення.
Із розрахунку заборгованості також вбачається, що відповідачкою частково сплачувалися грошові кошти у сумі 7484 гривні 00 копійок для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а отже відповідачка своїми діями визнавала наявність кредитних правовідносин із ТОВ «КОШЕЛЬОК».
Викладені у позовній заяві обставини, яким позивач обґрунтовував заявлені вимоги, відповідачкою не спростовані, доказів щодо неотримання коштів або їх фактичного повернення останньою не надано.
Розмір заявленої до стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 18193 гривні 02 копійки підтверджується наданими позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним, він проведений та відповідає умовам вказаного договору, тобто є належним і допустимим доказом існування заборгованості та її розміру, що, в свою чергу, жодним чином не спростовано відповідачкою.
Крім того, суд зазначає, що у п. 2.1. договору сторони передбачили початковий строк кредитування тривалістю 28 днів (Лояльний період). Водночас, у п. 3.6. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, що має наслідком продовження строку користування кредитом.
Отже, на підставі вказаного пункту договору відбулася пролонгація договору та, як наслідок, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 05 грудня 2021 року до 04 березня 2022 року. За таких обставин, нарахування позивачем відсотків за продовжений строк користування кредитними коштами, є правомірним.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ст. 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
За правилами, визначеними ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплене визначення, згідно якого електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (п.13ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Приписами, закріпленими у ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет - магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07 жовтня 2020 року. Проте, у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В ч.1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно абз. 2 ч.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За правилами, визначеними ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). А у ч. 2 ст. 1054 ЦК України закріплене правило, згідно якого до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
У відповідності із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно вимог, закріплених у ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За правилами, визначеними ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно приписів, закріплених у ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Як з'ясовано судом, договір №3049820943-512165 про надання коштів у позику від 07 листопада 2021 року, укладений між його сторонами в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію", і підписаний особисто відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, в ньому викладено інформацію про тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, умови подовження кредитування, процентну ставку, платежі за додаткові та супутні послуги, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальну річну процентну ставку, а тому відповідачка була ознайомлена з умовами кредитування.
Підписавши кредитний договір, позичальник у відповідності із ст.ст. 3 та 627 ЦК України добровільно погодив такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання.
Суд констатує, що правочин, укладений між його сторонами, згідно ст. 204 ЦК України є правомірним, він укладений у письмовій формі, отже сторонами дотримано вимоги ст. 1055 ЦК України щодо форми кредитного договору.
З огляду на вищевикладене, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором №3049820943-512165 про надання коштів у позику, укладеним між його сторонами 07 листопада 2021 року, у розмірі 18193 гривні 02 копійки, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом в сумі 6388 гривень 00 копійок; заборгованості за процентами в сумі 11805 гривень 02 копійки.
Водночас, суд зауважує, що відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами розміру нарахованої суми заборгованості перед позивачем за кредитними зобов'язаннями, а доводи представника відповідачки з приводу відсутності підстав для повного задоволення позову, викладені ним у письмових поясненнях, суд вважає необґрунтованими і такими, що жодним чином не свідчать про відсутність обставин, якими представник позивача обґрунтовував заявлені у позові вимоги.
Вирішуючи питання про стягнення із відповідачки заявлених до стягнення у порядку, визначеному ст. 137 ЦПК України, витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. ст. 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються договором про надання правової допомоги.
Згідно ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 та ст. 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У рішенні від 23 січня 2014 року у справі "East\WestAllianceLimited проти України" (заява №19336/04, п. 269) Європейський суду з прав людини звернув увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено таке.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Водночас чинне цивільне процесуальне законодавство України визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
-розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
-розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
У відповідності із ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За правилами, визначеними ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, підсумовуючи, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України визначені такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
За правилами, закріпленими у ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно п.п. 1, 2, 4, 5, 6 та 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За умовами договору про надання правничої (правової) допомоги, укладеного 12 лютого 2025 року між адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Гурського Г.Ю. та ТОВ “КОШЕЛЬОК», а також умовами, викладеними у додатку від 20 червня 2025 року до вказаного вище договору від 12 лютого 2025 року, клієнт доручає, а адвокатське бюро бере на себе зобов'язання надавати ТОВ “КОШЕЛЬОК» необхідну правничу (правову) допомогу, зокрема стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за кредитним договором №3049820943-512165 від 07 листопада 2021 року (а.с. 38-39).
Крім того, у додатку від 20 червня 2025 року до вказаного вище договору від 12 лютого 2025 року сторони погодили перелік послуг, які входять до складу правової (правничої) допомоги, пов'язаної з представництвом інтересів ТОВ “КОШЕЛЬОК» в суді за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за №3049820943-512165 від 07 листопада 2021 року (а.с. 39), зокрема: 1) оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги (додаток до договору про надання правової допомоги), час витрачений на виконання робіт 30 хвилин, вартістю 1000 гривень 00 копійок; 2) збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору, час витрачений на виконання робіт 1 година, вартістю 2000 гривень 00 копійок; 3) складання позовної заяви, час витрачений на виконання робіт 2 години, вартістю 4000 гривень 00 копійок; 4) формування додатків (доказів) до позовної заяви, (для суду та відповідачу), час витрачений на виконання робіт 1 година, вартістю 2000 гривень 00 копійок; 5) відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі, час витрачений на виконання робіт 30 хвилин, вартістю 1000 гривень 00 копійок. Також, сторони погодили додаткові, але не обов'язкові послуги адвоката, які можуть виникнути при розгляді справи.
У п.1.2 вказаного додатку сторони визначили, що розмір гонорару (винагороди) підлягає сплаті не пізніше 10 банківських днів від дати винесення судом рішення, але не раніше повідомлення адвокатом про даний факт.
За змістом ст. 137 ЦПК України за умови доведеності факту надання правничої допомоги та вартості таких послуг, відсутність доказів про їх фактичну сплату для їх розподілу за результатами розгляду справи, відповідно до ч. 8 ст. 141 цього ж Кодексу, не мають правового значення.
Так, у п. 1 ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Таким чином, законодавець не передбачив можливості для відмови судом у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, яка фактично надана, а тому суд за правилами, визначеними ч.ч. 4-6 ст. 137, ч.ч. 3, 4 ст. 141 ЦПК України у такому разі повинен з'ясувати питання про наявність чи відсутність підстав для зменшення таких витрат.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
З огляду на вказане вище, зважаючи на принципи розумності та співмірності фактично наданої адвокатом Гурським Г.Ю. професійної правничої допомоги із заявленим до стягнення розміром судових витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, врахувавши співвідношення ціни позову до таких витрат, витрачений адвокатом час на надання цієї допомоги, яка фактично звелася до усної консультації адвоката, складання ним позовної заяви, складанням одного клопотання про витребування доказів, подання до суду додаткових письмових пояснень, а також взявши до уваги те, що судова практика у справах про стягнення сум заборгованості за кредитними зобов'язаннями є сформованою та відносно сталою, що, в свою чергу, не потребувало від адвоката вивчення змінених позицій Верховного Суду, відшукувати докази для підтвердження заявлених вимог, витрачати час на деталізоване ознайомлення із позицією відповідача в цій справі, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, із 10000 гривень 00 копійок до 4000 гривень 00 копійок.
Визначаючи розмір таких витрат суд також взяв до уваги і те, що фактично у справі відбулося одне судове засідання, яке проведено судом за відсутності адвоката Гурського Г.Ю.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі №910/3929/18 та інших.
Таким чином, із відповідачки на користь позивача суд вважає за необхідне стягнути 4000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, суд за правилами, визначеними ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок.
Суд також вважає за доцільне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.ст.12, 19, 81, 133, 137,141, 259, 264, 265, 274-279ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (ідентифікаційний код юридичної особи - 40842831) заборгованість за договором №3049820943-512165 про надання коштів у позику, укладеним між його сторонами 07 листопада 2021 року, у розмірі 18193 ( вісімнадцять тисяч сто дев'яносто три) гривні 02 (дві) копійки.
Стягнути із ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (ідентифікаційний код юридичної особи - 40842831) витрати, пов'язані із правничою допомогою адвоката, в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (ідентифікаційний код юридичної особи - 40842831) судовий збір, сплачений позивачем, у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 20 листопада 2025 року.
Суддя М.О. Скляренко