Справа № 638/19079/25
Провадження № 2/638/7913/25
Іменем України
19 листопада 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Агапова Р.О.,
за участю секретаря Суслової К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шевченківського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до Шевченківського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 22 341,96грн., у тому числі:
-9 236,91грн. -заборгованості за кредитом;
-9 105,05грн. - заборгованості за відсотками;
-4 000,00грн. - неустойки.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 29.03.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір №29.03.2025-100001103, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 10 000,00грн. строком на 140 днів та встановлено комісію у розмірі 15% від суми кредиту (1 500,00грн.). Також визначено розмір неустойки у сумі 100,00грн., що нараховується за кожен день невиконаного зобов'язання.
В порушення умов договору відповідач не виконав своєчасно у повному обсязі зобов'язання з повернення кредитних коштів.
На час подання позову заборгованість за договором не погашена.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 10.10.2025 відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання.
Відповідач надав відзив на позов, де зазначив наступне.
Вказує, що у матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують видачу кредитних коштів Відповідачеві саме у тих розмірах, що зазначає позивач. На підтвердження позовних вимог, позивачем надано квитанцію платіжного сервісу Ligpay про переказ грошових коштів, втім надана квитанція не може слугувати доказом переказу коштів
Також вказує, що в матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також, зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору.
До позовної заяви не додано розрахунок заборгованості, який в свою чергу може бути доказом меншої заборгованості, ніж на стягненні якої наполягає позивач.
Вказує, що наявна сума заборгованості за тілом кредиту менша, ніж кредит, який отримав ОСОБА_1 при укладенні договору. Даний факт може вказувати на те, що Відповідачем здійснювались часткові оплати на погашення заборгованості перед Позивачем, але підтверджуючих документів Позивач не надав.
Зазначив, що заборгованість в розмірі 4000 грн, нараховувалась відповідно до ст. 625 ЦПК України за такий період, коли це було заборонено відповідно до Закону (п. 15; п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України), а відтак не можуть бути стягнуті з відповідача неустойки, оскільки Позичальник звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, під час дії воєнного стану.
Позивачем надано відповідь на відзив, де зазначено, що видача кредитних коштів підтверджується квитанцією від 29.03.2025р., що наявна в матеріалах справи, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.
Сторона позивача наголошує, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, сторона відповідача не надала до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку 4441-11XX-XXXX-3867., який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.11.2025 7 Відтак, відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам.
Позивач надав відповідь на відзив, де виклав аргументи, зазначені у відзиві.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, проти заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про день та час слухання справи повідомлена своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.
29.03.2025 між ТОВ «Споживчий центр» і відповідачем укладено Кредитний договір (оферту) №29.03.2025-100001103 шляхом підписання заявки про прийняття (акцепт) пропозиції про укладення кредитного договору, що є невід'ємною частиною даного договору, предметом якого стало надання кредиту в сумі 10 000,00грн. строком на 140 днів до 15.08.2025 з процентною ставкою 1% за 1 день користування кредитом.
Комісія встановлена на рівні 15% від суми кредиту та дорівнює 1 500,00грн.
Також в договорі узгоджено умови щодо неустойки у розмірі 100,00грн., що нараховується за кожен день невиконання (неналежно виконання) грошового зобов'язання.
Товариством зобов'язання за договором щодо надання грошових коштів виконані належним чином, що підтверджено довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих.№47-2509 від 25.09.2025 та даними бухгалтерського обліку ТОВ «Споживчий центр».
Разом з тим, відповідач зобов'язання за договором виконував не належним чином, в обумовлені договором строки кредитні кошти позичальнику не повернув, у зв'язку з чим у останнього станом на 15.08.2025 виникла заборгованість у сумі 22 341,96грн., у тому числі: 9 236,91грн. -заборгованості за кредитом; 9 105,05грн. - заборгованості за відсотками; 4 000,00грн. - неустойки.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Враховуючи, що відповідач взяті на себе за договором зобов'язання не виконує, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу та відсотків є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Твердження відповідача про недоведеність видачі йому грошових коштів судом до уваги не приймається, оскільки сам відповідач у відзиві підтвердив отримання ним кредиту. Також, позивачем до відповіді на відзив надані дані бухгалтерського обліку, які підтверджують факт надання коштів.
Твердження відповідача про помилковість розрахунку заборгованості судом також до уваги не приймаються, оскільки ОСОБА_1 вказаний розрахунок належними та допустимими доказами не спростований.
Щодо стягнення неустойки суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (частина перша статті 547 ЦК України); різновидом неустойки є пеня, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, друга статті 549 ЦК України).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Як зазначено у ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Отже, суд вважає, що нарахування пені в сумі 4 000,00грн. за невиконання грошового зобов'язання за кредитним договором неправомірним, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 258, 553, 554, 526, 549, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором №29.03.2025-100001103у сумі 18 341,96грн., у тому числі: 9 236,91грн. -заборгованості за кредитом; 9 105,05грн. - заборгованості за відсотками.
В іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ 37356833) 1 988,70грн. - на відшкодування витрат по оплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.О. Агапов