Справа № 638/20573/23
Провадження № 1-кс/638/2849/25
19 листопада 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_5 , про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами кримінального провадження №42022222090000024 від 04.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України
встановив:
19 листопада 2025 року слідчий СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 за погодженням з прокурором ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваної ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами кримінального провадження №42022222090000024 від 04.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України.
В обгрунтування клопотання вказала, що слідчим відділом Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022222090000024 за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам президент російської федерації (далі - рф) ОСОБА_7 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф (далі по тексту - зс рф) на територію України.
Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та у подальшому продовжено.
Також пунктом 2 Указу Президента № 64/2022 від 24.02.2022, серед інших, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Разом з цим, в ході досудового розслідування встановлено, що окупаційними військами рф з 07.03.2022 частково окуповано територію міста Ізюма Харківської області, а з 01.04.2022 - окуповано місто повністю.
Також встановлено, що громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у місті Ізюм Ізюмського району Харківської області, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 07.04.2022, діючи умисно, достовірно усвідомлюючи, що військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях, та здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народно-господарче та оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти, з метою окупації України, добровільно зайняла посаду так званого «начальника відділу» незаконно створеної «тимчасової адміністрації» держави-агресора, незаконно створеній на території м. Ізюма Ізюмського району Харківської області», пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а саме контролю ведення документообігу «тимчасової адміністрації», на якій перебувала до кінця липня 2022 року.
30.08.2022 старший слідчим СВ Ізюмського РУП ОСОБА_8 було складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 яке погоджено прокурором відділу Ізюмської окружної прокуратури ОСОБА_9
30.08.2022, в мережі Інтернет на офіційних ресурсах ГУНП в Харківській області та сайті офісу Генерального прокурора розміщено повідомлення про підозру та повістки про виклик на ім'я ОСОБА_6 на 02.09.2022, 03.09.2022 та 04.09.2022 для вручення повідомлення про підозру та участі у проведенні слідчих дій у даному кримінальному провадженні в якості підозрюваного, але ОСОБА_6 на вказані у повістках дати та час не з'явилась, причини не явки не повідомила. На даний час будь-який зв'язок із підозрюваною ОСОБА_6 відсутній.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України (колабораційна діяльність), тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколами допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13
05.09.2022 у зв'язку з тим, що місцезнаходження підозрюваної ОСОБА_6 не встановлено, остання ухиляється від явки до органу досудового розслідування, було винесено постанову про оголошення підозрюваної ОСОБА_6 в розшук.
17.12.2024 слідчим суддею Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_14 було винесено ухвалу про затримання ОСОБА_6 з метою приводу підозрюваного для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак строк дії ухвали закінчився.
Метою і підставами застосування запобіжного заходу, згідно з п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Під час досудового розслідування встановлено, що вище перелічені ризики обґрунтовані та наявні, оскільки:
По-перше, наявність зазначених ризиків обґрунтовується тим, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_6 усвідомлюючи, що нею скоєно тяжкий злочин, за який законом передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від слідства та суду на території України, чим унеможливить досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Крім того достовірно відомо, що ОСОБА_6 співпрацює з окупаційною фладою рф, це свідчить про те, що з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_6 може переховуватись від слідства та суду не лише на території України, а й на території російської федерації, чим унеможливить досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
По-друге, зважаючи, що причетність ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується у тому числі і показами свідків, і, перебуваючи на волі, остання буде мати можливість здійснювати на них незаконний вплив, чим перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні. Враховуючи обставини кримінального провадження, за яких підозрювана ОСОБА_6 фактично мешкає в м. Ізюм, Харківської області, може мати інформацію щодо фактичного місця мешкання та місця перебування свідків та їх родичів, що дає можливість останній застосувати відносно них фізичний та психологічний вплив в тому числі за допомогою збройних формувань фр з метою зміни показань у подальшому на свою користь. Не зважаючи на те, що в ході досудового розслідування свідки вже були допитані, однак суд відповідно до ст.ст. 23, 95 КПК України сприймає докази безпосередньо (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
По-третє, враховуючи обставини інкримінованого злочину, наявні підстави вважати, що ОСОБА_6 схильна до вчинення інших кримінальних правопорушень (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Зважаючи на викладене вище, у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні.
Слідчим за погодженням з прокурором у даному кримінальному провадженні на адресу Шевченківського районного суду м. Харкова 14 листопада 2025 року направлено клопотання про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Стороною обвинувачення до суду подано клопотання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що підозрювана ОСОБА_6 з метою ухилення від кримінальної відповідальності переховується від органу досудового розслідування та суду, її місцезнаходження на теперішній час не встановлено, стосовно останньої необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити.
Розглянувши заявлене клопотання, заслухавши думку прокурора, слідчий суддя доходить наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 188 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до частини першої статті 189 КПК України суддя, суд не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.
Так встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , переховується від суду, на теперішній час її місцезнаходження невідоме, тому клопотання слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_5 , про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами кримінального провадження № 42022222090000024 від 04.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України, є законним, обгрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню зі встановленням строку дії ухвали 6 (шість) місяців.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 189-191 КПК України, суд
постановив:
Клопотання слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_5 , про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами кримінального провадження № 42022222090000024 від 04.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України - задовольнити частково.
Надати дозвіл уповноваженим службовим особам Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області на затримання підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою її приводу до Шевченківського районного суду м. Харкова для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Встановити строк дії ухвали 6 (шість) місяців.
В іншій частині в задоволенні клопотання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та проголошено 20 листопада 2025 року о 09 год 30 хв.
Суддя ОСОБА_1