справа № 619/2679/21
провадження № 2/619/2/25
Заочне рішення
іменем України
20 листопада 2025 року,
м. Дергачі,
Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу №619/2679/25,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Малоданилівська селищна рада,
вимоги позивача: про припинення спільної часткової власності, виділ частки та визнання права власності,
представниця позивача: ОСОБА_3 ,
представник відповідача: Джаббаров Т.О.
Стислий виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 , який є правонаступником померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , звернувся до суду з позовом, у якому просить, з урахуванням уточнених позовних вимог, поділити житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за фактичним користуванням із відступом від ідеальних часток та виділити йому у житловому будинку літ. «А-1» (кімната 1-3) площею 15,8 кв.м., з прибудовою літ. «А2-1» (кімната 1-2) площею 6,2 кв.м, прибудовою літ. «а1» (кімната 1-1) площею 9,9 кв.м, тамбуром літ. «а2», ганком літ. «а3» загальною площею 34,3 кв.м, житловою площею 15,8 кв.м з надвірними будівлями: погріб літ. «Д», сарай літ. «Б», сарай літ. «б», сарай літ. «Г», вбиральня літ. «З», 1/2 огорожі №-№3, що складає 37/100 часток, ОСОБА_2 виділити в житловому будинку літ. «А-1» кімната 2-4 площею 15,1 кв.м, прибудова літ. «А1-1» кімната 2-5 площею 16,2 кв.м, прибудова літ. «А3-1» коридор 2-1 площею 7,6 кв.м, кухня 2-2 площею 6,9 кв.м, житлова 2-3 площею 7,0 кв.м, житлова 2-6 площею 23,2 кв.м, коридор 2-7 площею 5,2 кв.м, кухня 2-8 площею 7,7 кв.м житловою площею 61,5 кв.м, загальною площею 88,9 кв.м, надвірні будівлі тамбур літ. «а4», погріб літ. «Е», гараж літ. «В», вбиральня літ. «И», колонка №4, огорожі №-№3, що складає 63/100 часток, припинити спільну часткову власність на зазначене домоволодіння та визнати за ним в цілому право власності на зазначене нерухоме майно, з присвоєнням поштової адреси.
У обґрунтування позову зазначено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.03.2012 його матері ОСОБА_4 належить 4/25 частини зазначеного житлового будинку. Будинок фактично розділений на дві ізольовані частини, кожна з яких має окреме газо- та електропостачання, перепланування не потребує. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Він є спадкоємцем за заповітом після її смерті і спадщину прийняв шляхом звернення до приватного нотаріуса. Відповідно до висновку експерта №343/6356/6357 судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та земельно-технічної експертизи надано варіант (з технічної точки зору) поділу житлового будинку з надвірними будівлями.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03.06.2021, справу №619/2679/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді ОСОБА_5 .
Відповідно до ухвали суду від 22.06.2021 провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке проведено не було.
На підставі рішення Вищої ради правосуддя «Про звільнення ОСОБА_5 з посади…», суддя ОСОБА_5 відрахована зі штату суду, у зв'язку зі звільненням у відставку.
Відповідно до Розпорядження №01-07/269/2021 від 05.10.2021 призначено повторний автоматизований розподіл зазначеної справи.
Згідно даних протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05.10.2021, справу №619/2679/21 розподілено судді Нечипоренко І.М.
Ухвалою суду від 11.10.2021 дана справа прийнята до розгляду та призначено підготовче судове засідання на 11.10.2021.
Відповідно до ухвали суду від 11.10.2021 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.
Ухвалою суду від 11.01.2022 провадження по справі зупинено до проведення судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої доручено експертам ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса».
Ухвалою суду від 17.09.2025 провадження у справі поновлено та призначено до судового розгляду на 27.10.2025, яке було відкладено на 11.11.2025 у зв'язку з уточненням позовних вимог та того ж числа здійснено перехід до стадії ухвалення судового рішення, проголошення якого в цьому судовому засіданні призначено на 20.11.2025.
Представниця позивача та позивач у судове засідання не з'явилися, надавши до суду заяву, у якій просять здійснити розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.
Представник відповідача Малоданилівської селищної ради у судове засідання не з'явився, надавши в системі «Електронний суд» заяву, у якій просить здійснити розгляд справи без участі представника.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, причину неявки не повідомила, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлялася належним чином шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення на зареєстроване місце проживання, яке повернуто до суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року; «Олександр Шевченко проти України», заява № 8771/02, 26 квітня 2007 року). У рішенні ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що його безпосередньо стосуються, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачці вручена.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання; відповідачка не з'явилась в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідачка не подала відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням того, що відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи, не з'явилася у судове засідання, не подала відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
ОСОБА_4 є власником 4/25 частин житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Право власності зареєстроване за ОСОБА_4 в КПТІ «Інвенрос» 05 квітня 2012 року в реєстрову книгу № 1 за реєстровим номером 214 (т. 1 а.с. 24, 26), що підтверджується також Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 52).
10.10.2014 ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем Малоданилівської селищної ради р. № 105, у якому 4/25 частин житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , заповіла сину ОСОБА_1 . (т. 1 а.с. 22).
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть (т. 1 а.с. 171).
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Як передбачено ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частиною 1 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
За відомостями Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі. 03.02.2023 приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 заведено спадкову справу № 10/2023 за заявою ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 172).
Відповідно до висновку експерта №343/6356/6357 від 06.05.2025 за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та земельно-технічної експертизи надано варіанти (з технічної точки зору) поділу житлового будинку з надвірними будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до часток співвласників, враховуючи, що ОСОБА_4 належать 4/25 частини, ОСОБА_2 - 21/25 частина не надається можливим з причин вказаних в дослідженні. Надано з технічної точки зору можливий варіант поділу житлового буднику з надвірними будівлями за фактичним користуванням із відступом від ідеальних часток. З технічної точки зору можливо провести поділ зазначеного вище житлового будинку, з урахуванням фактичного користування, що склалося між співвласниками, виділивши позивачу у житловому будинку літ. «А-1»: (кімната 1-3) площею 15,8 кв.м, з прибудовою літ. «А2-1» (кімната 1-2) площею 6,2 кв.м, прибудовою літ. «а1» (кімната 1-1) площею 9,9 кв.м, тамбуром літ. «а2», ганком літ. «а3» загальною площею 34,3 кв.м, житловою площею 15,8 кв.м, з надвірними будівлями: погріб літ. «Д», сарай літ. «Б», сарай літ. «б», сарай літ. «Г», вбиральня літ. «З». Надати варіанти визначення порядку користування земельною ділянкою у відповідності з частками співвласників та з урахуванням фактичного користування не надається можливим з причин, вказаних у дослідженні. Роботи по переобладнанню житлово будинку не потрібні. За варіантом поділу садиби перерозподілені частки співвласників: І співвласника ОСОБА_4 - 37/100, замість 4/25; ІІ співвласника ОСОБА_2 - 63/100, замість 21/25. Згідно виконаних розрахунків грошову компенсацію необхідно сплатити за варіантом: на користь ІІ співвласника у розмірі 267240,00 грн, без урахування ПДВ (т. 1 а.с. 242-258).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном. Володіння та розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб'єктів на один об'єкт.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третя статті 364 ЦК України).
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Тлумачення положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).
У тих випадках, коли в результаті поділу співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 713/1429/21 (провадження № 61-10392св23), від 31 січня 2024 року у справі № 607/4891/15-ц (провадження № 61-10467св23), 13 грудня 2023 року у справі № 450/657/19 (провадження № 61-5798св23).
Оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на майно пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди призначенню будівлі.
У спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі
№ 6-1443цс16 зроблено висновок, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання не співмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 вказала, що у результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК України, частини першої статті 50 ЖК України.
Запропонований експертом варіант поділу спірного житлового будинку не порушує прав відповідачки. Доказів, які б свідчили про наявність підстав для іншого розподілу спірного житлового будинку між його співвласниками, ніж запропонований експертом, матеріали справи не містять.
Суд оцінює докази відповідно до ст. 89 ЦПК України, надаючи оцінку кожному доказу окремо та в сукупності. Висновок експерта оцінюється відповідно до статей 102-104 ЦПК України.
Судова будівельно-технічна, оціночно-будівельна та земельно-технічна експертиза від 06.05.2025 встановила, що: поділ житлового будинку відповідно до ідеальних часток є технічно неможливим; поділ за багаторічним фактичним порядком користування є технічно можливим, не потребує перепланування, відповідає будівельним нормам; частка, що фактично використовується позивачем, становить 37/100, відповідачки - 63/100; кожна частина будинку є ізольованою, має окремі входи та інженерні мережі; надвірні будівлі можуть бути виділені відповідно до фактичного користування.
Оцінивши всі докази, суд дійшов висновку, що припинення спільної часткової власності, виділ частки позивачу за фактичним користуванням та визнання права власності за кожною стороною на виділені частини будинку і надвірних споруд зі стягненням грошової компенсації на користь відповідачки, оскільки її частка зменшилася, є законним, обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах має місце поділ майна, результатом якого є припинення правовідносин спільної часткової власності, оскільки майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, і кожному із них визначається окрема площа цього нерухомого майна.
Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 4/25 частин житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Перерозподілити частки у праві власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до висновку експерта №343/6356/6357 за результатами проведення ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса» судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та земельно-технічної експертизи, та визнати за ОСОБА_1 право власності на 37/100 частин, замість 4/25 частини, а за ОСОБА_2 визнати право власності на 63/100 частин, замість 21/25 частин.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 267240,00 грн (двісті шістдесят сім тисяч двісті сорок гривень), у зв'язку з відступом від ідеальних часток.
Поділити житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та виділити в натурі ОСОБА_1 : у житловому будинку літ. «А-1» кімнату 1-3 площею 15,8 кв.м, прибудову літ. «А2-1» (кімната 1-2) площею 6,2 кв.м, прибудову літ. «а1» (кімната 1-1) площею 9,9 кв.м, тамбур літ. «а2», ганок літ. «а3» загальною площею 34,3 кв.м, житловою площею 15,8 кв.м та надвірні будівлі: погріб літ. «Д», сарай літ. «Б», сарай літ. «б», сарай літ. «Г», вбиральню літ. «З», огорожі №-№3, що складає 37/100 частин.
ОСОБА_2 виділити в натурі у житловому будинку літ. «А-1» кімнату 2-4 площею 15,1 кв.м, прибудову літ. «А1-1» кімната 2-5 площею 16,2 кв.м, прибудова літ. «А3-1» коридор 2-1 площею 7,6 кв.м, кухня 2-2 площею 6,9 кв.м, житлова 2-3 площею 7,0 кв.м, житлова 2-6 площею 23,2 кв.м, коридор 2-7 площею 5,2 кв.м, кухня 2-8 площею 7,7 кв.м житлвою площею 61,5 кв.м, загальною площею 88,9 кв.м, надвірні будівлі тамбур літ. «а4», погріб літ. «Е», гараж літ. «В», вбиральня літ. «И», колонка №4, огорожі №-№3, що складає 63/100 часток.
Припинити спільну часткову власність на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 в цілому право власності у житловому будинку літ. «А-1»: (кімната 1-3), прибудова літ. «А2-1» (кімната 1-2), прибудовою літ. «а1» (кімната 1-1), тамбуром літ. «а2», ганком літ. «а3» загальною площею 34,3 кв.м., житловою площею 15,8 кв.м., надвірними будівлями: погріб літ. «Д», сарай літ. «Б», сарай літ. «б», сарай літ. «Г», вбиральня літ. «З», з присвоєнням поштової адреси.
Визнати за ОСОБА_2 в цілому право власності у житловому будинку літ. «А-1» на кімнату 2-4 площею 15,1 кв.м, прибудову літ. «А1-1» кімнату 2-5 площею 16,2 кв.м, прибудову літ. «А3-1» коридор 2-1 площею 7,6 кв.м, кухню 2-2 площею 6,9 кв.м, житлова 2-3 площею 7,0 кв.м, житлова 2-6 площею 23,2 кв.м, коридор 2-7 площею 5,2 кв.м, кухню 2-8 площею 7,7 кв.м житлвою площею 61,5 кв.м, загальною площею 88,9 кв.м, надвірні будівлі: тамбур літ. «а4», погріб літ. «Е», гараж літ. «В», вбиральня літ. «И», колонка №4, огорожі №-№3.
Надіслати представниці позивача та відповідачу Малоданилівській селищній раді копію судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі у порядку, визначеному законом, а ОСОБА_2 - надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім'я) сторін:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
відповідачі: Малоданилівська селищна рада, ЄДРПОУ 04398790, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, с-ще Мала Данилівка, вул. Ювілейна, буд. 5; ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя І. М. Нечипоренко