Справа № 399/1024/25
Провадження № 1-кп/399/67/2025
Іменем України
19 листопада 2025 року смт Онуфріївка
Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Онуфріївка обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025121070000566 від 10.08.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Горлівка Донецької області, громадянина України, із неповною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, який виховується у багатодітній родині, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючий по АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
законного представника ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
представника органу опіки та піклування ОСОБА_7
інспектора сектору ювенальної превенції ОСОБА_8 ,
встановив:
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та який триває по теперішній час на підставі Указів Президента України, прийнятих упродовж 2023 - 2025 років.
10 серпня 2025 року близько 04 години 20 хвилин неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 знаходився біля домоволодіння АДРЕСА_3 , де у нього винник умисел, направлений на таємне викрадення майна, що знаходилось у середині будинку зазначеного домоволодіння, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_9 , та яким фактично користується ОСОБА_10 . Реалізуючи свій умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою власної наживи, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 шляхом відкриття незачиненої на запірний механізм хвіртки проник на територію вказаного вище домоволодіння, після чого, відчинивши незачинені двері, проник всередину житлового будинку АДРЕСА_3 , та пройшов до приміщення спальної кімнати, де в той час на ліжку спав ОСОБА_10 .
Перебуваючи в приміщенні спальної кімнати вищезазначеного будинку, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, та достовірно знаючи, що на території України введено воєнний стан, скориставшись тим, що ОСОБА_10 спить і дії неповнолітнього ОСОБА_3 не виявлені останнім, підійшов до серванту та столу, які розташовані в приміщенні спальної кімнати вищевказаного будинку, із яких викрав належні ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 700 гривень та флеш-накопичувач USB Apacer AH335 32GB USB 2.0 Green/White (AP32GAH335G-1), вартістю 170 гривень 05 копійок.
В цей час, протиправні дії неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 були виявлені ОСОБА_10 , який прокинувся та усвідомивши неправомірні дії зі сторони ОСОБА_3 , спробував затримати останнього, висловивши відповідну вимогу та схопивши неповнолітнього ОСОБА_3 за ремінь сумки, яка була на ньому одягнена.
Незважаючи на це, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що його протиправні дії були виявлені ОСОБА_10 , не бажаючи припинити відкрите викрадення чужого майна, не реагуючи на зауваження потерпілого ОСОБА_10 скориставшись тим, що ОСОБА_10 відпустив ремінь вказаної сумки, утримуючи викрадене майно при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на свій власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 870 гривень 05 копійок.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.
17 лютого 2025 року між обвинуваченим ОСОБА_3 , в присутності законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 та прокурором ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості, яку сторони надали суду та просили її затвердити. Згідно даної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 186 КК України, який у повному обсязі беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке обвинувачений повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, - із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі. Сторони погодились на застосування статей 75, 104 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням з покладенням на нього обов'язків передбачених ст. 76 КК України.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначила, що при укладанні вказаної угоди були дотримані всі вимоги і правила кримінального процесуального та кримінального кодексів України, а тому просила затвердити зазначену угоду і призначити обвинуваченим узгоджені в угоді про визнання винуватості міри покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України визнав повністю та просив суд затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості і призначити йому узгоджену в ній міру покарання у виді позбавлення волі та звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Також зазначив, що розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до них буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості. Окрім цього, йому зрозумілі положення про відповідальність у випадку невиконання вироку на підставі угоди про визнання винуватості.
Позицію обвинуваченого підтримали законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_6 і просили затвердити угоду про визнання винуватості.
Представник органу опіки та піклувіання ОСОБА_7 та інспектор ювенальної превенції ОСОБА_8 підтримали вказану угоду.
В судовому засіданні прокурор, захисник, законний представник та обвинувачений підтвердили, що при укладанні угоди діяли добровільно, тобто угода про визнання винуватості не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Розглядаючи питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить із такого.
Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо, зокрема кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
За змістом ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
В судовому засіданні прокурором надано письмову згоду потерпілого ОСОБА_10 на укладення та затвердження прокурором угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025121070000566 від 10.08.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Обвинувачений, його законний представник, захисник та прокурор у судовому засіданні просили вказану угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене в ній покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому обвинувачений беззастережно визнав себе винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів передбачених угодами.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винуватими, згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , їх форма та зміст відповідає вимогам КПК України та КК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження даної угоди.
Обвинувачений ОСОБА_3 , як особа, вперше притягується до кримінальної відповідальності, посередньо характеризується за місцем проживання, посередньо характеризується /а.с. 88/, на обліках у наркологічному та психіатричному диспансерах не перебуває /а.с. 86/, має незадовільні умови проживання, проживає в багатодітній родині /а.с. 94, 95/, на обліку у ювенальній превенції не перебуває /а.с. 96/, раніше притягувався до адміністративної відповідальності /а.с. 99/.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, визання вини та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Згідно з угодою про визнання винуватості, сторони кримінального провадження узгодили покарання ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням від відбуванням покарання з випробуванням.
На переконання суду сукупність встановлених обставин, що пом'якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченими кримінального правопорушення, дають суду підстави для застосування ст. 69 КК України, а саме, для призначення обвинуваченим покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 статті 186 КК України.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, що пом'якшують покарання істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи неповнолітнього обвинуваченого, суд вважає, що необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, слід призначити ОСОБА_3 покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 статті 186 КК України, тобто, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на певний строк, як обумовлено сторонами угоди про визнання винуватості.
Суд враховує, що потерпілий ОСОБА_10 надав письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості, яка долучена до матеріалів справи. Крім того, до суду від потерпілого було подано заяву в яких він зазначив, що не має до обвинуваченого претензій матеріального та морального характеру.
Суд зазначає, що узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даними про особу обвинуваченого, відповідають загальним засадам призначення покарання.
Відповідно до змісту положень ст. 50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами.
У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, осіб, яка вчинила кримінальне правопорушення, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винних та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Із урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого і попередження нового кримінального правопорушень без відбування ним покарання і вважає за можливе застосувати ст.ст. 75, 104 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із покладенням на них обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.
Частиною 1 статті 534 КПК України, регламентовано, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.
Також, частиною 1 статті 165 КВК визначено, що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку, тому початок іспитового строку обвинуваченому слід рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 19.11.2025 року.
Обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід не обирався.
Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 471, 473, 474, 475 КПК України, суд -
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості від 19 листопада 2025 року у кримінальному провадженні № 12025121070000566 від 10.08.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України укладену між прокурором Світловодського відділу Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю законного представника ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 .
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України протягом іспитового строку покласти на ОСОБА_3 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку ОСОБА_3 рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 19.11.2025 року.
Обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід не обирався.
Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази: гаманець чорного кольору, прозоре захисне скло, схоже на захисне скло до мобільного телефону марки Tecno, модель ВСЗ, захисний чохол чорного кольору, схожий на захисний чохол до мобільною телефону марки Tecno, модель ВСЗ виготовлений із синтетичного матеріалу схожого на силіконовий, грошові кошти: дві купюри номіналом по 50 гривень, дві купюри номіналом по 20 гривень, 100 монет номіналом по 1 гривні, USB флеш накопичував марки Арасеr ємністю 32 Gb у корпусі білого та зеленого кольору, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів ВП № 1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВ ГУНП в Кіровоградській області - повернути у розпорядження власника ОСОБА_10 .
Речовий доказ: три відрізки прозорої липкої стрічки зі слідами рук, виявлених в приміщенні житловою будинку вказаного домоволодіння, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів ВП № 1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВ ГУНП в Кіровоградській обласі - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Речові докази: кофту чорного кольору із написом білою кольору «Nike" та капюшоном, сумку чорного кольору, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів ВП № 1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВ ГУНП в Кіровоградській обласі - повернути у розпорядження власника ОСОБА_3 .
На вирок може бути подано апеляцію до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз'яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.
Суддя ОСОБА_1