Справа № 396/2115/25
Провадження № 2/396/1207/25
Іменем України
18.11.2025 року м. Новоукраїнка
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді: Русіної А.А.
за участі секретаря судового засідання: Філюкової О.О.
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 396/2115/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» звернулось в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості та судових витрат у виді судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.04.2025 року між ТОВ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем було укладено кредитний договір №8614529, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 5 000,00 грн, строком на 360 днів (з 15.04.2025 по 09.04.2026 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.95 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 862,50 грн). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 250,00 грн за кожен день понадстрокового користування.Договір був укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно ЗУ «Про електронну комерцію».Всупереч умовам Договору позики, відповідач не виконала свого зобов'язання і не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості, що і стало підставою для звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості в судовому порядку.
Ухвалою суду від 08.10.2025 відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник позивача в позовній заяві просив про розгляд справи без участі сторони позивача, не заперечував щодо винесення заочного рішення.
Відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, ухвала про відкриття провадження у справі разом з додатками надсилалася відповідачу за адресою місця реєстрації, що зареєстроване у встановленому законом порядку, які відповідач отримала 12.11.2025 року, що підтверджується підписом у зворотному поштовому повідомленні. Відзив до суду не подала, з заявами та клопотаннями до суду не зверталася.
Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з'явились, суд, керуючись ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Дослідивши докази в справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15.04.2025 між ТОВ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8614529. Відповідно до умов договору сума кредиту складає 5000 грн, строком 360 днів, процентна ставка 0,95% в день, комісія 17,25% від суми кредиту.
Товариство виконало свої зобов'язання за договором позики та надало 15.04.2023 відповідачці позику у розмірі 5000 грн шляхом безготівкового перерахування на банківський картковий рахунок позичальниці № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінексперт» № КД-000045103 від 25.08.2025 року.
Як вбачається з виписки наданої до суду АТ «Універсал Банк» на ім'я ОСОБА_1 емітувалась платіжна картка № НОМЕР_2 , остання активно користувалася кредитними коштами.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8614529 заборгованість відповідача становить 20185 грн, з яких 5000 грн заборгованість за основною сумою боргу та 4322,50 грн сума заборгованості за відсотками, 862,50 грн заборгованість за комісією, 10 000 грн заборгованість за пенею/неустойкою.
Згідно ст.ст. 526,527,530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 цього Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 1054 ЦК України визначено, щоза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст.1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1048 Цивільного Кодексу України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до статей 12,81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази, суд вважає належними, допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості.
У свою чергу відповідачкою не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов'язань та які б спростовували суму заборгованості перед позивачем.
Враховуючи, що відповідачка в добровільному порядку не виконала взяті на себе зобов'язання, що свідчить про порушення прав позивача, а позивачем надано достатні та належні докази на підтвердження істотного порушення відповідачем умов кредитного договору та існування заборгованості, суд задовольняє заявлений позов у частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотки.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії за кредитним договором суд зазначає наступне.
Кредитним договором визначена комісія за надання кредиту. Відповідач погодилася зі встановленим розміром комісії, про що засвідчив електронним цифровим підписом на вказаному договорі.
При цьому, за положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 6-1746 цс16.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії в сумі 826,50 грн не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення неустойки, суд виходить із наступного.
Загальновідомою є та обставина, що з 24.02.2022 року і по теперішній час на території України діє режим воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, який введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-IX.
Законом України від 15.03.2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» було доповнено розділ «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України пунктом 18 наступного змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Прийняття такої законодавчої зміни обумовлено складністю фінансово-економічної ситуації в Україні, що зумовлена військовою агресією. Відповідне регулювання цивільних правовідносин має тимчасовий характер і узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже введене законодавче обмеження прав кредитора на отримання штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання боржника під час дії режиму воєнного стану направлене на забезпечення реалізації засад справедливості, добросовісності і розумності у цивільних правовідносинах.
Відповідно до обставин спірних правовідносин судом встановлено, що прострочення відповідачем виконання кредитних зобов'язань мало місце в період строку дії кредитного договору після введення режиму воєнного стану на території України.
За таких обставин покладання на відповідача обов'язку зі сплати кредитору (позивачу) штрафних санкцій у вигляді неустойки (штрафу), суперечить діючому тимчасовому правовому регулюванню цивільних правовідносин та засадам справедливості і розумності, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд керується ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг на суму 4500,00 грн, платіжну інструкцію.
Визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу адвоката відповідає умовам договору про надання правничої допомоги, доказам щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, відповідачем не заперечується.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
Сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.
Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.
Відповідачка не висловила заперечень щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Таким чином, з відповідачки слід стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1118 грн 66 коп (9322,50 х 100 : 20185 = 46,18%, 2 422,40 х 46,18 % = 1118 грн 66 коп).
Керуючись ст. 16, 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 76, 133, 247, 259, 264, 265, 268, 273, 281-282, 283-289, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ЄДРПОУ 39861924, місцезнаходження: 01010, м. Київ, площа Арсенальна,15, реквізити № НОМЕР_4 в АТ «Універсал Банк») суму заборгованості за кредитним договором №8614529 в розмірі 9322,50 грн, з яких:
- 5000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 4322,50 грн - сума заборгованості за процентами;
Стягнути з ОСОБА_1 , (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ЄДРПОУ 39861924, місцезнаходження: 01010, м. Київ, площа Арсенальна,15, реквізити № НОМЕР_4 в АТ «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 1118 грн 66 коп та витрати на правничу допомогу в розмірі 4500 грн.
Всього підлягає стягненню 14 941 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок одна) грн 16 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.
Повний текст рішення складено 18.11.2025 року.
Суддя: А. А. Русіна