Справа № 404/11018/24
Номер провадження 2/404/3101/24
19 листопада 2025 року Фортечний районний суд м. Кропивницького в складі:
головуючого судді - Іванової Н.Ю.
при секретарі - Коцюбі Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення
У грудні 2024 року представник позивача, ОКВП «Дніпро-Кіровоград» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 28 127,74 грн., з яких: борг за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 21 805,51 грн., 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 1 437,59 грн., індекс інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 4 884,64 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що з 01.04.2012 року ОКВП «Дніпро-Кіровоград» відповідачам, які є споживачами послуг, надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за вказаною адресою. Зокрема, за період з 01 листопада 2016 року по 30 вересня 2024 року було надано послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, за які відповідачами сплачено не було, у зв'язку з чим у відповідачів виникла заборгованість з оплати за надані послуги у розмірі 21 805,51 грн.
Вказано, що у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України відповідачам було нараховано індекс інфляції та 3% річних.
Посилаючись на вказані обставини позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 28 127,74 грн.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда Павелко І.Л. від 07 березня 2025 року по справі відкрито провадження та призначено судове засідання.
07 квітня 2025 року від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Вказано, що відповідачі не користуються послугами централізованого водопостачання та водовідведення в період з 01 грудня 2016 року по 30 вересня 2024 року, у зв'язку з тим, що діти з 2015 року не проживають за вказаною адресою та проживають разом з батьком за адресою: АДРЕСА_2 , а з 2024 року за адресою: АДРЕСА_3 .
Після оформлення договору дарування від 24 жовтня 2016 року право власності на квартиру АДРЕСА_4 набули ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Через наявність постійних конфліктів з матір'ю дітей, останні вимушені були переїхати до батька, ОСОБА_1 та не мали доступу до квартири.
З метою забезпечення прав дітей та забезпечення безперешкодного доступу до приміщення у 2021 році ОСОБА_1 , в інтересах дітей звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом її виселення. У позовній заяві вказано, що з 2015 року діти проживають разом з батьком. Рішенням суду від 21 травня 2024 року у справі 390/1174/21 позов задоволено частково. Усунуто перешкоди у здійсненні права користування житловим приміщенням ОСОБА_3 , 2010 р.н. та ОСОБА_2 , 2012 р.н., шляхом виселення ОСОБА_4 без надання іншого житлового приміщення. Зобов'язано ОСОБА_4 передати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей квартири.
Окрім того, з метою визначення місця проживання дітей він звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дітей разом з ним. Рішенням суду від 09 грудня 2022 року у справі №390/130/21 позовні вимоги задоволено та визначено місце проживання дітей разом з батьком.
Зазначено, що з 2015 року та до 2024 року відповідачі не проживали за вказаною у позові адресою, що виключає можливість користування ними послугами.
У квартирі був встановлений лічильник, проте в порушення правил нарахування плати, позивачем здійснено нарахування оплати виходячи з норм користування з розрахунку на 3 особи.
Також, зазначав, що позивачем порушено строки звернення до суду за захистом порушеного права та безпідставно заявлено вимоги до відповідачів. Оскільки безпідставно заявлені вимоги про стягнення боргу, то вимоги про стягнення 3% річних та індексу інфляції, які є похідними, не можуть бути задоволені.
08 квітня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Вказано, що відповідачам було нараховано обсяг спожитих послуг за мінімальною нормою на 1 особу, відтак ОСОБА_1 не позбавлений можливості в разі не споживання таких послуг його дітьми заявити зворотну вимогу до осіб, які фактично проживали у квартирі.
У квартирі відсутні зареєстровані мешканці, у зв'язку з чим враховуючи відсутність лічильника води кількість наданих послуг нараховується за нормами споживання на 1 особу до серпня 2024 року включно. Після відключення відповідача кількість наданих послуг нараховується за нормою користування питною водою з вуличних водозбірних колонок на 1 особу з вересня 2024 року.
Зазначено, що період виникнення заборгованості відповідачів у справі виник з червня 2018 року. Враховуючи те, що платіж за послуги водопостачання та водовідведення спожиті у червні 2018 року, слід сплатити до 31 липня 2018 року, перебіг позовної давності у даному випадку починається з 01 серпня 2018 року і враховуючи дату звернення з позовом до суду та продовження строків позовної даності на строк дії карантину, позивачем не допущено пропуску строків позовної давності.
Відповідно до Розпорядження керівника апарату Фортечного районного суду міста Кропивницького № 617 від 07 травня 2025 року призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи № 404/11018/24, номер провадження 2/404/3101/24 за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_5 з посади судді Фортечного районного суду міста Кропивницького за рішенням Вищої ради правосуддя від 06 травня 2025 року.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Іванову Н.Ю. для розгляду цивільної справи за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з єдиним унікальним номером судової справи № 404/11018/24, номер провадження 2/404/3101/24.
Ухвалою судді від 13 травня 2025 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено судове засідання.
Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином.
Представник відповідача, адвокат Ковальчук Ю.М. у судове засідання надала заяву про відкладення розгляду справи.
Відповідач під час розгляду справи зазначав, що дійсно в період шлюбу була придбана спірна квартира за кредитні кошти, однак кредит виплачувався виключно ним.
У судове засідання надав клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Судом установлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використання внутрішньо будинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Згідно з пунктом п'ятим частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.1, п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч.1, 3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
ОКВП «Дніпро-Кіровоград» надавав послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Відповідачі споживали послуги з водопостачання та водовідведення, проте за спожиті послуги не сплачували, в зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 21 805,51 грн.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення заборгованість складає 28 127,74 грн., з яких: борг за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 21 805,51 грн., 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 1 437,59 грн., індекс інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 4 884,64 грн.
Матеріали справи не містять доказів, що у вказаний спірний період ОКВП «Дніпро-Кіровоград» за адресою: АДРЕСА_1 , не надавало послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, як і не містять доказів того, що такі послуги надавалися неналежної якості.
На абонентському обліку ОКВП «Дніпро-Кіровоград» відсутній розподільний прилад обліку (лічильник) квартири АДРЕСА_4 і показники такого лічильнику жодного разу не передавалися споживачем до абонентського відділу. Додані до відзиву фотографії лічильника не підтверджують факт того, що такий лічильник прийнятий на абонентський облік, був опломбований, пройшов періодичну повірку та є обов'язковим для врахування його показників для виконавця послуг водопостачання.
Рішенням Кіровоградської обласної ради від 20 травня 2016 року № 82 «Про затвердження нормативів питного водопостачання населення в населених пунктах, що обслуговуються ОКВП «Дніпро-Кіровоград» встановлено норматив питного водопостачання населення на рівні 7,7 м3 на місяць на одну особу у житлових будинках з централізованою каналізацією, з ваннами, з газовими (електро) водопідігрівачами. Цим же рішенням встановлено норматив питного водопостачання населення на рівні 1,4 м3 на місяць на одну особу за користування питною водою з вуличних водорозбірних колонок у житлових будинках не оснащених централізованою каналізацією.
У квартирі АДРЕСА_4 відсутні зареєстровані мешканці, у зв'язку з чим, враховуючи відсутність лічильника води кількість наданих послуг нараховувалася за нормами споживання на 1 особу (7,7 кубів в місяць) до серпня 2024 року включно. Після відключення від послуги водовідведення кількість наданих послуг нараховувалася за нормами користування питною водою з вуличних водозабірних колонок на 1 особи (1,4 кубів в місяць) з вересня 2024 року включно. З вересня 2024 року нарахування за користування послугами водовідведення (централізованої каналізації) не здійснювалося.
Доводи відповідачів про те, що вони не могли користуватися квартирою, оскільки до суду було подано позови про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та визначення місця проживання неповнолітніх дітей разом з батьком, є тимчасовою обставиною.
Суду достеменно невідомо про те, що відповідачі не проживали та який саме період і коли за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до положень частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 р. № 690 - споживач зобов'язаний подати заяву про те що він не проживає за відповідною адресою для тог щоб йому не нараховував позивач борг.
Вказану заяву відповідачі до водопостачальної організації не подавали, доказів що вони користувався водою за іншою адресою теж не надано, тому суд задовольняє позовні вимоги.
За наведених обставин суд приходить до висновку про порушене право позивача, а відтак і обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 21 805,51 грн. з відповідачів ОСОБА_2 , в особі законного представника (батька) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в особі законного представника (батька) ОСОБА_1 .
Суд також приходить до висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих згідно з вимогами ч.2 ст.625 ЦК України.
Вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ч.1, 2 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: Кіровоградська область, с. Миколаївка, з 26 січня 2000 року, що підтверджується відомостями Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання.
У свою чергу, матеріали справи не містять достатніх доказів проживання відповідача ОСОБА_1 , саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, ОСОБА_1 не являється споживачем послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , а тому є неналежним відповідачем у даній справі.
Щодо доводів про пропуск строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Згідно ч. 1 ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
Споживачем неодноразово сплачувалися кошти в більшому розмірі ніж нараховано у поточному місяці, це зокрема жовтень 2021, вересень 2021 без зазначення періоду за який здійснюється платіж.
Оскільки особа яка вносила ці платежі не вказувала місяць оплати і вносила суму більшу, ніж нараховано у поточному місяці, виконавець на власний розсуд може віднести надлишок та непозначену суму до сплати заборгованості за попередні періоди.
Частиною другою статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
У Постанові Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 437/2726/13-ц, провадження № 61-22335св18 було зазначено наступне: «Апеляційним судом встановлено, що у лютому 2007 року відповідачами внесена плата за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання в сумі 580 грн., з якої 328 грн. 09 коп. було сплачено за поточний місяць, а 251 грн. 91 коп. - за минулі місяці в рахунок погашення боргу. У лютому 2010 року відповідачами було сплачено 484 грн., з яких 283 грн. 92 коп. - за поточний місяць, а 200 грн. 08 коп. - за минулі місяці. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачі, сплативши частково заборгованість за житлово-комунальні послуги, перервали позовну давність.»
Крім того, враховуючи те, що споживачем не конкретизовано періоди за які були внесені кошти (за платежами зробленими у вересні 2021, жовтні 2021 років) їх зараховано в погашення боргу який виник у 2016 році, 2017 році та 2018 році (до травня включно), а відтак непогашеною заборгованістю станом на дату подання позову є заборгованість, яка виникла з червня 2018 року, і враховуючи те, що позовна давність зупинялась через карантин у 2020 році, щодо таких вимог строки позовної давності не пропущені.
Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним Кодексом України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину.
З 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами), від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Згідно ч. 1 п. 37 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690 оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором.
Період виникнення заборгованості відповідача у даній справі (з урахуванням віднесення надлишкових платежів на 2016-2018 роки) виник з червня 2018 року.
Враховуючи те, що платіж за послуги водопостачання та водовідведення спожиті у червні 2018 року слід сплатити до 31 липня 2018 р., перебіг позовної давності у даному випадку починається з 01 серпня 2018 року, і враховуючи дату звернення з позовом до суду та продовження строків позовної давності на строк дії карантину, позивачем не допущено пропуск строків позовної давності.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наявних у матеріалах справи, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_2 , в особі законного представника (батька) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в особі законного представника (батька) ОСОБА_1 , на користь Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в загальній сумі 28 127,74 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , в особі законного представника (батька) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в особі законного представника (батька) ОСОБА_1 , на користь Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в загальній сумі 28 127,74 грн., з яких: основний борг в сумі 21 805,51 грн., 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України в сумі 1 437,59 грн., індекс інфляції відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України в сумі 4 884,64 грн.
В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 в особі законного представника (батька) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в особі законного представника (батька) ОСОБА_1 на користь Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» по 1514 грн. витрат по сплаті судового збору з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград», код ЄДРПОУ 03346822, місцезнаходження: 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 19а.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст судового рішення складено 20.11.2025 року.
Суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького Н. Ю. Іванова