Справа № 404/9402/21
Номер провадження 2/404/3235/24
20 листопада 2025 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:
головуючого судді - Іванової Н.Ю.
при секретарі - Коцюбі Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
До суду 14 грудня 2021 року надійшла позовна заява Акціонерного товариства «КредоБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, у якій представник позивача просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь товариства суму заборгованості за кредитним договором № CL-145050 від 09 листопада 2018 року в розмірі 75 363,29 грн., з якої: 58 953, 05 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 16 410,24 грн. - заборгованість за відсотками та судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 09 листопада 2018 року між Публічним акціонерним товариством «КредоБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-145050, відповідно до умов якого Банк зобов'язується надати у власність Позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а Позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі вказані в цьому Кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим кредитним договором. Кредит видається виключно на цілі зазначені в цьому договорі.
Відповідно до п. 2.1 Договору, Банк видає Позичальнику Кредит у розмірі 100 000 грн. на строк до 07 травня 2021 року.
Пунктом 2.4 Договору передбачено, що Позичальник доручає Банкові здійснити переказ кредиту на наступні цілі: на поточні потреби Позичальника
Відповідно до п. 2.5 Договору для обліку виданих кредитних коштів Банк відкриває позичальнику рахунок.
Згідно до п. 3.1 Договору, кредит видається позичальникові в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів за дорученням Позичальника, яке міститься в п. 2.4 Кредитного договору
Пункт 4.1 Договору передбачає, що за користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки за процентною ставкою 52,99 % річних.
Відповідно до п. 4.2 Договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360», за ставкою визначеною у п. 4.1 договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього договору.
Згідно до п. 6.1, 6.2 Договору, Позичальник зобов'язаний повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку і термін, передбачені цим Договором та /або додатками до нього. Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим договором відповідно до Графіку платежів. Всього позичальник зобов'язаний здійснити 30 щомісячних платежів по 6 120 грн. щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 30 місяців з дати укладення Кредитного договору.
Відповідно п. 6.6 Договору погашення заборгованості за Кредитним договором здійснюється у наступній черговості.
У першу чергу: прострочені платежі по сплаті процентів користування Кредитом, простроченні платежі по поверненню кредиту (основного боргу); у другу чергу: поточні платежі по сплаті нарахованих процентів за користування Кредитом , поточні платежі по поверненню кредиту (основного боргу); третю чергу: простроченні платежі по сплаті комісії та інших платежів, які передбачені кредитним договором; пеня , штрафи та інші види неустойки; дострокові платежі по поверненню Кредиту (основного боргу ) на наступні місяці.
Відповідно п. 6.9 Договору банк у випадку, передбачених п 3.3. Кредитного договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісії та інших належних до сплати платежів за Кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника.
Згідно п. 6.10 Договору, позичальник зобов'язаний протягом 30 банківських днів після отримання письмової вимоги Банку (п.6.9) усунути порушення умов Кредитного договору вказаних у повідомленні протягом 30 календарних днів із дня отримання такого повідомлення. Якщо позичальник не усунув вказані порушення, то він зобов'язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії інші належні до сплати платежі за цим договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення Банку
Відповідно до п. 7.1 Договору, за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов'язань за цим Кредитним договором позичальник відшкодовує Банку заподіянні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної ставки Національного Банку України, яка діяла у період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання Позичальника, за кожний день прострочення від дат виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості Позичальника. В будь - якому разі розмір пені, нарахованої на підставі цього пункту Кредитного договору, не може перевищувати 15 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
Згідно до п. 7.2 Кредитного договору, за невиконання обов'язку , передбачено п. 10.2 Кредитного договору, Банк має право нараховувати Позичальнику штраф в розмірі 5% від суми Кредиту, що становить 5 000 грн.
Відповідно до п. 8.1 Договору, за виконання зобов'язань за Кредитним договором Позичальник несе повну відповідальність перед Банком усім належним йому майном, у тому числі грошовими коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому законодавством України.
05 листопада 2018 року між АТ «КредоБанк» та ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву № CL 145050 фізичної особи на отримання готівкового кредиту, в якій зазначено інформацію про фактичні шлюбні відносини та про факт спільного проживання однією сім'єю із ОСОБА_3 .
Факт наявності зареєстрованого шлюбу підтверджується штампами у паспорті ОСОБА_1 , де зазначено, що 23 серпня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб.
Відповідно до анкети - заяви зазначено, що шляхом підписання цієї анкети - заяви ОСОБА_1 підтверджує , що суму отриманого кредиту прошу вважати дрібним побутовим правочином та є таким, що не потребує згоди другого з подружжя. Отже, якщо одним з подружжя укладено договір і інтересах сім'ї та цивільні право та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність. Тому просив застосувати до даного спору солідарним відповідачем іншого з подружжя.
Ухвалою судді від 12 січня 2022 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
19 січня 2023 року ухвалою суду залучено до участі в справі в якості правонаступника позивача Акціонерного товариства «КредоБанк» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна».
Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2023 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованість за кредитним договором № CL-145050 від 09 листопада 2018 року в розмірі 75 363,29 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» понесені судові витрати в розмірі 1 135 грн. з кожного. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
13 листопада 2023 року відповідач ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду.
Ухвалою суду від 19 грудня 2024 року заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2023 року скасовано, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
13 серпня 2025 року від ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву.
У судове засідання представник позивача не з'явився, повідомлявся належним чином.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов визнав частково, а саме в частині розміру боргу, інші вимоги просив залишити без задоволення.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином.
Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом установлено, що 09 листопада 2018 року між Публічним акціонерним товариством «КредоБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-145050, відповідно до умов якого Банк зобов'язується надати у власність Позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а Позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі вказані в цьому Кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим кредитним договором. Кредит видається виключно на цілі зазначені в цьому договорі.
Відповідно до п. 2.1 Договору, Банк видає Позичальнику Кредит у розмірі 100 000 грн. на строк до 07 травня 2021 року.
Пунктом 2.4 Договору передбачено, що Позичальник доручає Банкові здійснити переказ кредиту на наступні цілі: на поточні потреби Позичальника
Відповідно до п. 2.5 Договору для обліку виданих кредитних коштів Банк відкриває позичальнику рахунок.
Згідно до п. 3.1 Договору, кредит видається позичальникові в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів за дорученням Позичальника, яке міститься в п. 2.4 Кредитного договору
Пункт 4.1 Договору передбачає, що за користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки за процентною ставкою 52,99 % річних.
Відповідно до п. 4.2 Договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360», за ставкою визначеною у п. 4.1 договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього договору.
Згідно до п. 6.1, 6.2 Договору, Позичальник зобов'язаний повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку і термін, передбачені цим Договором та /або додатками до нього. Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим договором відповідно до Графіку платежів. Всього позичальник зобов'язаний здійснити 30 щомісячних платежів по 6 120 грн. щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 30 місяців з дати укладення Кредитного договору.
Відповідно п. 6.6 Договору погашення заборгованості за Кредитним договором здійснюється у наступній черговості.
У першу чергу: прострочені платежі по сплаті процентів користування Кредитом, простроченні платежі по поверненню кредиту (основного боргу); у другу чергу: поточні платежі по сплаті нарахованих процентів за користування Кредитом , поточні платежі по поверненню кредиту (основного боргу); третю чергу: простроченні платежі по сплаті комісії та інших платежів, які передбачені кредитним договором; пеня , штрафи та інші види неустойки; дострокові платежі по поверненню Кредиту (основного боргу ) на наступні місяці.
Відповідно п. 6.9 Договору банк у випадку, передбачених п 3.3. Кредитного договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісії та інших належних до сплати платежів за Кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника.
Згідно п. 6.10 Договору, позичальник зобов'язаний протягом 30 банківських днів після отримання письмової вимоги Банку (п.6.9) усунути порушення умов Кредитного договору вказаних у повідомленні протягом 30 календарних днів із дня отримання такого повідомлення. Якщо позичальник не усунув вказані порушення, то він зобов'язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії інші належні до сплати платежі за цим договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення Банку
Відповідно до п. 7.1 Договору, за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов'язань за цим Кредитним договором позичальник відшкодовує Банку заподіянні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної ставки Національного Банку України, яка діяла у період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання Позичальника, за кожний день прострочення від дат виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості Позичальника. В будь - якому разі розмір пені, нарахованої на підставі цього пункту Кредитного договору, не може перевищувати 15 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
Згідно до п. 7.2 Кредитного договору , за невиконання обов'язку , передбачено п. 10.2 Кредитного договору, Банк має право нараховувати Позичальнику штраф в розмірі 5% від суми Кредиту, що становить 5 000 грн.
Відповідно до п. 8.1 Договору, за виконання зобов'язань за Кредитним договором Позичальник несе повну відповідальність перед Банком усім належним йому майном, у тому числі грошовими коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому законодавством України.
Відповідно до меморіального ордеру № 63235791 від 09 листопада 2018 року ОСОБА_1 отримав кредит від ПАТ «КредоБанк» в розмірі 100 000 грн.
З виписок з особового рахунку позичальника вбачається, що він неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо погашення кредитних коштів та сплати процентів у відповідності до графіку погашення.
Банк направив досудову вимогу на адресу позичальника щодо дострокового погашення заборгованості.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 26 серпня 2021 року сума боргу по кредитному договору № CL-145050 від 09 листопада 2018 року становить 75 363,29 грн., що складається із: 58 953,05 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 16 410,24 грн. - заборгованість за відсотками.
В паспорті відповідачів міститься відмітка, що останні перебувають в зареєстрованому шлюбі.
21 грудня 2021 року між АТ «КредоБанк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами №2 від 21 грудня 2021 року. Відповідно до додатку №1 до даного договору ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло прав вимоги за кредитним договором № CL-145050 від 09 листопада 2018 року, укладеним між АТ «КредоБанк» та позичальником ОСОБА_1 .
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України, передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Суду не надано доказів, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе договірні зобов'язання належним чином виконав, отримані кредитні кошти, відсотки за користування кредитом сплатив.
Отже, матеріали справи свідчать, що за відповідачем існує заборгованість в сумі 75 363,29 грн., з якої: 58 953, 05 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 16 410,24 грн. - заборгованість за відсотками
Факт наявності заборгованості підтверджується наданим суду доказами (розрахунком заборгованості, меморіальним ордером, випискою по руху коштів, досудовою вимогою, які не спростовані відповідачем.
Суд, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що вимоги позивача з приводу стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведені матеріалами справі, та такими, що підлягають задоволенню.
Суд вважає, що відповідач отримав та використовував кредитні кошти, але не повернув їх, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача фактично отриманої та не повернутої суми кредитних коштів, та відсотків.
Позовні вимоги до ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Частиною 4 ст. 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Позивач не довів, що кредитний договір укладений в інтересах сім'ї, жоден з наданих ним доказів не підтверджує цю обставину.
При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.
Згідно ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу,
які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.
На виконання вказаних вимог представник позивача надав суду договір про надання правової допомоги; свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльністю, довіреність.
Разом з тим, як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів, зокрема зі змісту договору про надання правової допомоги слідує, що такий договір укладений між АТ «Кредобанк» та АО «Бізнес і право», при цьому з даною позовною заявою в інтересах АТ «Кредобанк» звернувся адвокат Павленко С. В., який на підтвердження своїх повноважень долучив до позовної заяви свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльністю, довіреність.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що Павленко С.В., який діяв в інтересах АТ «Кредобанк» та звернуся до суду з позовною заявою, перебуває в трудових відносинах з АО «Бізнес і право», з яким АТ «Кредобанк» уклало договір про надання правової допомоги та на який сторона позивача посилається як на підставу для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу.
Крім того, позивач та представник позивача не надали суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також належних та допустимих доказів, які свідчать про оплату зазначених витрат, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Суд зауважує на тому, що неподання розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, що є підставою для відмови в стягненні витрат на правову допомогу.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 137, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованість за кредитним договором № CL-145050 від 09 листопада 2018 року у розмірі 75 363,29 грн. та 2 270 грн. витрат по сплаті судового збору.
У задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.6, код ЄДРПОУ 37616221.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 20.11.2025 року.
Суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького Н. Ю. Іванова