20.11.2025
ЄУН 389/34752/25
Провадження №1-кп/389/128/25
20 листопада 2025 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам'янка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121020000461 від 02 червня 2025 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4 ст.152 КК України,
23 вересня 2025 року до Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області на розгляд надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4 ст.152 КК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 вересня 2025 року, справу передано до провадження судді ОСОБА_1 .
Ухвалою слідчого судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.09.2025 ОСОБА_4 продовжений строк тримання під вартою до 23.11.2025.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просила призначити обвинувальний акт до судового розгляду, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України та обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає.
Неповнолітня потерпіла ОСОБА_6 та її законний представник - ОСОБА_7 у судове засідання не з'явились, надали заяви про проведення підготовчого судового засідання без їх присутності.
Обвинувачений та його захисник у підготовчому судовому засіданні не заперечували щодо можливості призначення судового розгляду у закритому судовому засіданні.
Також, прокурор у підготовчому судовому засіданні заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які є особливо тяжкими злочинами з мірою покарання до 12 та до 15 років позбавлення волі, тож, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу і свідків з метою зміни наданих ними показань, вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час застосування та продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу під час досудового розслідування, і не зникли.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення зазначеного клопотання прокурора, мотивуючи не обґрунтованістю заявлених ризиків про вплив на свідків та потерпілу, просив застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання його батька, якому 72 роки і який потребує догляду, а також, обвинувачений ОСОБА_4 скаржився на погіршення стану свого здоров'я.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 підтримав доводи обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу, зокрема зазначив, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК Україні, прокурором не доведені. Також, просив суд здійснити запит до ДУ «Кропивницький СІЗО» про надання належного медичного забезпечення обвинуваченого ОСОБА_4 .
Вислухавши у судовому засіданні думку учасників судового провадження, суд дійшов до наступного.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Так, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Зважаючи на практику Європейського суду, суд враховує, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, рішення ЄСПЛ від 06.04.2000 у справі «Лабіта проти Італії».
Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить наступне.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень проти статевої свободи та недоторканості малолітньої/неповнолітньої дитини, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 та до 15 років, тому, усвідомлюючи тяжкість кримінальних правопорушень та розуміючи можливе покарання у разі доведення його вини та з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від суду. При цьому, ці злочини пов'язані з домашнім насильством щодо малолітньої/неповнолітньої особи, з якою обвинувачений перебуває у сімейних відносинах. Слід відмітити, що сексуальне насильство та сексуальна експлуатація є одним з найбільш тяжких порушень прав дитини. За тяжкістю завданих травм сексуальне насильство та експлуатація прирівнюється до тортур і катування.
Зважаючи на те, що судом ще не допитано свідків та потерпілу, оскільки на даний час проводиться підготовче судове засідання, є вагомі підстави вважати, що у разі застосування до обвинуваченого альтернативного по відношенню до тримання під вартою запобіжного заходу, не пов'язаного з виключними запобіжниками у комунікації та його переміщеннях, останній зможе здійснити незаконний вплив на даних осіб з метою зміни раніше наданих ними показань для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєні злочини.
Водночас судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, джерел доходів не має, раніше не судимий, не одружений,обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушеннях, тобто існує ймовірна можливість вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.
Судом також враховано характер кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому стосовно особи, яка не досягла чотирнадцяти років, та те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, що в даному випадку виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.
Доводи обвинуваченого та його захисника про необґрунтованість наявності ризиків та необхідності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 судом не можуть бути враховані із вищезазначених підстав.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тож ОСОБА_4 необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
Продовжуючи строк дії такого запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованих злочинів, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, не відпали, продовжують існувати, що також унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів, то відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України розмір застави у даному кримінальному провадженні не визначається.
Під час підготовчого судового засідання не були встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України.
Суд враховуючи думку учасників підготовчого судового засідання, а також те, що кримінальне правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, стосується посягання на статеву недоторканость неповнолітньої потерпілої, відтак судовий розгляд кримінального провадження слід проводити у закритому судовому засіданні, відповідно до п.2 ч.2 ст.27 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.31 КПК України, кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово, крім випадків, передбачених частинами другою, третьою та дванадцятою цієї статті.
Згідно з ч.2 ст.31 КПК України, кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.
Судом, при цьому, роз'яснено обвинуваченому право на заявлення клопотання щодо розгляду кримінального провадження колегіально судом, відповідно до ч.2 ст.31 КПК України. Обвинувачений ОСОБА_4 не подав відповідне клопотання та зазначив, що бажає, щоб розгляд провадження здійснював суд одноособово.
За вказаних мотивів, суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду одноособово у закритому судовому засіданні на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121020000461 від 02 червня 2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3,4 ст.152 КК України.
Враховуючи, що санкція ч.3 ст.152 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 років позбавлення волі, досудова доповідь щодо обвинуваченого не складається.
Керуючись ст.ст.27,31, 177,178, 183, 199, 314-316, 331, 334, 395 КПК України, суд
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121020000461 від 02 червня 2025 року, стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4 ст.152 КК України, у закритому судовому засіданні суддею одноособово на 10.40 годину 28 листопада 2025 року в приміщенні Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області.
В судове засідання викликати учасників кримінального провадження, явку визнати обов'язковою. Участь неповнолітньої потерпілої під час судового розгляду є обов'язковою лише у судовому засіданні у разі її допиту.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с.Макариха Знам'янського району Кіровоградської області, продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, який обчислювати з 12 години 20 хвилин 20 листопада 2025 року до 12 годину 20 хвилин 18 січня 2026 року.
На ухвалу суду, в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Копію ухвали, до відома, направити начальнику ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», вручити прокурору та обвинуваченому.
В іншій частині ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено о 13.15 год. 20.11.2025.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області ОСОБА_1