13.11.2025
Провадження № 2/389/796/25
ЄУН 389/2699/24
13 листопада 2025 року Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді - Берднікової Г.В., при секретарі - Іваніні В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам'янка Кіровоградської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмежаною відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 22445-08/2024 в розмірі 24485 грн. 60 коп. та судові витрати по справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься його заява, в якій він просить суд позов задовольнити та справу розглянути за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала відзив на позовну заяву на обґрунтування якого вказала, що позовні вимоги вона визнає частково, а саме лише в частині повернення суми кредиту в розмірі 7231 грн. 50 коп.. З вимогами про стягнення відсотків та штрафних санкцій не погодилась, вважає їх безпідставними, завищеними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. Вказала, що позивачем не надано первинних документів, які підтверджують фактичний розрахунок відсотків та штрафних санкцій. Також звернула увагу суду на те, що позивач є колекторською компанією, а не первісним кредитором. Відповідно до ст.516 ЦК України боржник має бути повідомленим про відступлення права вимоги, однак вона не отримувала офіційного письмового повідомлення про передачу її боргу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», що ставить під сумнів правомірність дій цієї компанії. Крім того просила врахувати її матеріальне становище, а саме те, що вона є особою з інвлідністю, отримує пенсію в розмірі 2361 грн. 00 коп., яка є її основним джерелом доходом. Поміж іншого, просила надати їй можливість сплатити суму основного боргу частинами.
Суд, вивчивши заяви сторін, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 23 серпня 2024 року між ТОВ "Аванс Кредит" та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання фінансового кредиту №22445-08/2024, відповідно до п.1.1 якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 7400 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим договором.
Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 120 днів, тобто до 20 грудня 2024 року. Дата надання кредиту 23 серпня 2024 року (п.1.2 договору).
Згідно з п.1.4.1 денна процентна ставка становить 0,99 % в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору.
Пунктом 1.4.2 передбачено, що клієнт має право 16 вересня 2024 року сплатити перштй платіж відповідно до графіку платежів з урахуванням знижки в розмірі 19,19%. Клієнт погоджується, повністю розуміє та проінформований, що у разі невикористання ним права на отримання знижки (прострочення сплати першого платежу) він зобов'язаний сплатити перший платіж (за перший розрахунковий період) в розмірі, визначеному Графіком платежів.
Пунктом 1.6 Договору визначено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної карти № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
Відповідно до п.3.1 Договору за користування кредитом товариством нараховуються виключно проценти. Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата прцентів за користування кредитом здійснюється згідно з Графіком платежів, який є невід'ємноючастиною цього договору. Порядок нарахування платежів за прострочення клієнтом виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за цим Договором передбачено в 5.3 цього Договору.
Сума кредиту, проценти за користування кредитом, нарахована неустойка (у разі наявності) складають заборгованість за договром. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства встановлений договором (п.3.2 Договору).
Так, згідно п.5.3 Договору у випадку прострочення клієнтом терміну сплати чергового платежу, визначеного в Графіку платежів, або його сплати не у повному обсязі, Товариство у перший день прострочення нараховує клієнту штраф у розмірі 100% від суми несплаченого у встановлені Графіком платежів строки платежу. Штраф нараховується за порушення по кожному платіжному (розрахунковому періоду) окремо. Загальний розмір нарахованого штрафу не може перевищувати граничні обмеження, встановлені нормами чинного законодавства України про споживче кредитування.
Згідно п.7.1 Договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом сторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.2 цього Договору (а.с.6-8).
До кредитного договору також надано паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом позичальника та відповідно до якого сторонами погоджено поміж іншого: тип кредиту: Кредит; сума/ліміт кредиту - 7400 грн.; строк кредитування - 120 днів; проценту ставку, відсотків річних - 0,99% в день, що становить 361,35 % річних; тип процентної ставки - фіксована; загальні витрати за кредитом - 8791 грн. 20 коп; орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч тло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 16191 грн. 20 коп.; реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 2545,31 % (а.с.10-11).
Із графіку платежів, що є Додатком №1 до Договору про надання фінансового кредиту №22445-08/2024 вбачається, що загальна вартість кредиту становить 16191 грн. з яких: 7400 грн. - сума кредиту; 8791 грн. 20 коп. - проценти за користування кредитом (зворот а.с.9).
Отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3466_250423101038 від 23 квітня 2025 року відповідно до якого 23 серпня 2024 року о 14:35:06 успішно перераховано грошові кошти в сумі 7400 грн на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 488998905, призначення платежу: зарахування 7400 грн на карту № НОМЕР_1 (а.с.12).
Розрахунок заборгованості за договором №22445-08/2024 від 23 серпня 2024 року, свідчить про те, що загальна заборгованість відповідача за наданим кредитом становить 24485грн. 80 коп., яка складається із наступного: 7231 грн. 50 коп - заборгованість за кредитом; 17254 грн. 30 коп. - заборгованість за відсотками (а.с. 19).
В своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 559/1605/18 Верховний Суд зазначив, що тлумачення статті 627 ЦК України свідчить, що за загальним правилом обсяг договірної відповідальності регулюється в ЦК України нормами, які мають диспозитивний характер. Тобто, сторони при укладенні конкретного виду договору можуть регулювати їх самостійно.
Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статями 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування, а також передбачили право кредитора щоденно нараховувати відсотки на залишок позики.
При цьому Договір про надання фінансового кредиту №22445-08/2024 від 23 серпня 2024 року та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Більш того, у своїй заяві відповідач не заперечувала факту укладення вказаного договору, визнала його в частині нарахувння тіла кредиту.
Так, сторони Договору про надання фінансового кредиту №22445-08/2024 від 23 серпня 2024 року узгодили розмір наданих коштів, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, графік погашення платежів, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальну річну процентну ставку, порядок повернення кредиту, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно зазначеного вище договору сторонами погоджено обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
З огляду на те, що відповідач прострочила погашення поточних платежів та відсотків за весь період користування кредитом за Договором про надання фінансового кредиту №22445-08/2024 від 23 серпня 2024 року та не повернула отримані кредитні кошти, не сплативши проценти які зазначені в договорі, таким чином не виконавши взятих за договороми зобов'язань, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за основною сумою боргу та за відсотками у загальному розмірі 12242 грн. 80 коп..
При цьому, відповідачем до поданої заяви не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату нею заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними договорами у добровільному порядку.
Щодо стягнення с відповідача суми заборгованості за штрафними санкціями в сумі 12242 грн. 80 коп. суд дійшов наступного висновку.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов'язань.
Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №910/10901/23, який, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, застосовується судом під час ухвалення судового рішення у подібній справі.
Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоча умовами кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником штрафу у розмірі 100% від суми несплаченого у встановлені Графіком платежів строки платежу (п.5.3 Договору), проте п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники у період воєнного стану звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов'язаннях.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями в сумі 12242 грн. 80 коп. задоволенню не підлягає.
24 грудня 2024 року між TOB «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу 24122024 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого TOB «АВАНС КРЕДИТ» передає (відступає) TOB «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а TOB «ФК «ЄАПБ» приймає належні TOB «АВАНС КРЕДИТ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому - передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (а.с.13-15).
Відповідно до реєстру боржників від 24 грудня 2024 року до договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №22445-08/2024 від 23 серпня 2024 року (а.с.18).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.
Отже, ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є правонаступником «TOB «АВАНС КРЕДИТ» та стало новим кредитором у зобов'язанні за Договором про надання фінансового кредиту №22445-08/2024 від 23 серпня 2024 року.
Аналізуючі зібрані у справі докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення суд зазначає наступне.
Статтею 265 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про, зокрема, надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.
Питання відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання, врегульовано нормами ст.435 ЦПК України, відповідно до якої за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
За нормами Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з нормами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див."Горнсбі проти Греції", Reports of Judgments and Decisions, 1997-II, с. 510, п. 40). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту.
Суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем наявності виняткових обставин, які б давали підстави для розстрочення виконання рішення суду, оскільки попри надання відповідачем документів, що вона є інвалідом третьої групи, нею не надано суду доказів, які б підтверджували її матеріальний стан та, що захворювання внаслідок якого їй надано групу інвалідності є тяжким, трет група є робочою. Тобто, повідомлені відповідачем обставини не можуть бути оцінені як підстава для розстрочення виконання рішення суду в розумінні норм ст.435 ЦПК України, а тому клопотання про розстрочення виконання судового рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмежаною відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмежаною відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №22445-08/2024 від 23 серпня 2024 року в розмірі 12242 (дванадцять тисяч двісті сорок дві) грн. 80 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмежаною відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у сумі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотрнадцять) грн. 00 коп.
У задоволенні позову щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмежаною відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суми заборгованості за штрафними санкціями в сумі 12242 грн. 80 - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місце знаходження: вул.Симона Петлюри,30, м.Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014.
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Г.В. Берднікова