г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/5890/25
Номер провадження 1-кс/213/601/25
20 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Слідчий суддя Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у судовому засіданні матеріали клопотання слідчої СВ ВП №7 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке подане в межах кримінального провадження №42025041330000060 від 15 січня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про арешт майна,
Слідча звернулася до суду з вищевказаним клопотанням, погодженим із прокурором.
В клопотанні вказує, що у провадженні ВП №7 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №42025041330000060 від 15 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України за фактом самовільного залишення військової частини військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 розвідником - радіотелефоністом розвідувального відділення розвідувального взводу солдатом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем.
17 листопада 2025 року ОСОБА_4 був затриманий в порядку статті 208 КПК України та на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України було проведено обшук останнього, під час якого виявлено пульт чорного кольору від телевізору, який було упаковано у спеціальний пакет НПУ №PSP2115217 та вилучено.
Зазначає, що 17 листопада 2025 року до чергової частини ВП №7 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області звернулась ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із письмовою заявою про те, що з 08 листопада 2025 року малознайомий чоловік на ім'я ОСОБА_6 , шляхом обману, заволодів грошовими коштами останньої у розмірі 21 000,00 грн.
17 листопада 2025 року за вказаним фактом розпочато кримінальне провадження за №12025041740000341 за ч.2 ст.190 КК України та в ході проведення досудового розслідування у вчиненні шахрайства стосовно ОСОБА_5 викрито ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час допиту як потерпілої ОСОБА_5 було встановлено, що протягом часу з 08 листопада 2025 року по 17 листопада 2025 року остання під приводом допомоги її чоловіку у звільнені від проходження військової служби, ОСОБА_4 отримував від останньої грошові кошти, загальна сума яких 21 000,00 грн, після чого 17 листопада 2025 року у ході телефонної розмови повідомив про необхідність надання йому ще грошових коштів у сумі 10 000,00 гривень та віддати належний потерпілій плазмовий телевізор. Так, потерпіла ОСОБА_5 17 листопада 2025 року приблизно о 11:00 годині біля ТРК по пр. Південний, 35, зустрілася з ОСОБА_4 і віддала йому свій телевізор разом із пультом. В цей час до ОСОБА_4 підійшли працівники поліції та у ході спілкування із ними останній повернув потерпілій телевізор. В подальшому, прийшовши додому, потерпіла ОСОБА_5 згадала, що пульт від телевізора залишився у ОСОБА_4 .
З огляду на викладене, вилучений під час обшуку у ОСОБА_7 пульт від телевізора, є предметом вчинення ним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за фактом якого здійснюється кримінальне провадження за №12025041740000341, тому просить накласти арешт на вказане майно з метою забезпечення його збереження.
Особи, які викликались в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду клопотання повідомлені.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідив матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до такого.
Так, у провадженні СВ ВП №7 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025041330000060 від 15 січня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до протоколу затримання ОСОБА_4 від 17 листопада 2025 року під час проведення обшуку у останнього виявлено та вилучено пульт чорного кольору від телевізору, який було упаковано у спеціальний пакет НПУ №PSP2115217.
Відповідно до вимог ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Водночас, ст. 16 КПК України закріплено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.
Поряд з цим, статтею 8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Стаття 132 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються. До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Також, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Вимогами ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
За змістом статті 98, пункту 1 частини 2 та частини 10 статті 170 КПК України, арешт майна, метою якого є збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що це майно є матеріальними об'єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Положеннями ч.1 ст.173 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Окрім того, згідно із ч.2 вказаної статті при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як видно з клопотання та доданих до нього матеріалів в провадженні СВ ВП №7 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №12025041740000341 від 17 листопада 2025 року за ч.2 ст.190 КК України та в ході проведення досудового розслідування у вчиненні шахрайства стосовно ОСОБА_5 викрито ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час допиту як потерпілої ОСОБА_5 досудовим розслідуванням було встановлено, що вилучений під час обшуку 17 листопада 2025 року у ОСОБА_7 пульт від телевізора, є предметом вчинення ним злочину, за фактом якого здійснюється кримінальне провадження за №12025041740000341.
Отже слідчий суддя приходить до висновку, що вилучене 17 листопада 2025 року під час обшуку у ОСОБА_7 майно не відповідає критеріям ст. 98 КПК України в межах кримінального провадження №42025041330000060 від 15 січня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, оскільки не є матеріальним об'єктом, яке було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження, в тому числі не є предметом, що було об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Враховуючи викладене, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження, та те, що органом досудового розслідування не доведено наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно, яке вилучене у ОСОБА_4 під час його обшуку 17 листопада 2025 року, клопотання є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 170-175, 309 КПК України,
У задоволенні клопотання слідчої СВ ВП №7 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке подане в межах кримінального провадження №42025041330000060 від 15 січня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України про арешт майна - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1