Справа № 210/6915/25
Провадження № 2-а/210/73/25
іменем України
20 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та просив визнати поважними причини пропуску позивачем строку на оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №уп/4019/32 від 13.05.2025 року та поновити позивачу строк на оскарження постанови, скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №уп/4019/32 від 13.05.2025 року про накладення на ОСОБА_1 , 1994 р.н. штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивача зазначив, що з 14.05.2025 року він уклав контаркт про про проходження військової служби у Національній гвардії України. 11.10.2025 року позивач у за стосунку «Дія» дізнався про наявність відкритого щодо нього виконавчого провадження Довгинцівьким ВДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністертсва юстиції (м. Одеса).
Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 22 вересня 2025 року за вищевказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження без виклику осіб.
14 листопада 2025 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просив відмовити у задоволенні позову, в обґрунтування чого, посилаючись на вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначив, що позивачу було сформована повістка за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобвоязаних та резервістів, представником відділення поштового зв'язку №50023 було поставлено 12.11.2024 року відмітку на поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою, що є належним пдтвердженням оповіщення військовозобов'язаного. 05.05.2025 року в прситності позивача було складено адміністративний протокол та призначено розгляд справи на 13.05.2025 року, під особистий підпис позивача було ознайомлено зі змістом протоколу та датою і часом розгляду справи. У зв'язку з неприбуттям позивача на розгляд справи, на підставі наявних в справі матеріалів винесено постановою від 13.05.2025 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням мінімального штрафу у розмірі 17000 грн. Позивачем необґрунтовано наявність поважних причин пропуску встановленого законодавством строку для оскарження постанови, просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до повістки №811200 виданої на ім'я ОСОБА_1 про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 08.11.2024 на 11 год. 00 хв., була направлена позивачу за задекларованим місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Довідки про присини поверненгня/досилання, вбачається, що повістка не була вручена з причин «адресат відсутній за вказаною адресою».
05.05.2025 року офіцером відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено адміністративний протокол №609 відносно ОСОБА_1 та призначено розгляд справи на 13.05.2025 року, під особистий підпис позивача було ознайомлено зі змістом протоколу та датою і часом розгляду справи.
13.05.2025 винесено постанову № уп/4019/32, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням мінімального штрафу у розмірі 17000 грн.
13.05.2025 року другий примірник постанови було направлено позивачу поштовим зв'язком.
Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач зазначив, що про наявність оскаржуваної постанови йому стало відомо 11 жовтня 2025 року, тоді як відповідно до протоколу №609 від 05.05.2025 позивач був повідомлений під підпис про дату та час розгляду справи, при цьому, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, а контракт на проходження військової служби був підписаний ним 14.05.2025, тобто, 13.05.2025 позивач не мав будь-яких обмежень чи перепон для прибуття на слухання справи, при цьому на розгляд справи не прибув, будь-яких активних дій щодо результатів розгляду справи не здійснював.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Частиною другою статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Отже, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Колегія суддів наголошує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, що вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв'язку з чим позивач має довести суду їхню наявність та непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
Причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22 - 23 рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій, і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Так, стаття 210-1 КУпАП встановлює відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП визначено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини 3 статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приписами статті 285 КУпАП, яка регулює оголошення постанови по справі про адміністративне правопорушення і вручення її копії передбачено, що постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання.
Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
“Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3 (далі - Інструкція № 3) визначено процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 10 Інструкції № 3 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про дату, місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про місце і час розгляду справи при підписанні протоколу (у разі його складення) або окремим повідомленням про розгляд справи (додаток 8), яке вручається особі особисто під підпис або надсилається (в тому числі централізовано) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місця проживання (перебування), зазначену особою під час уточнення облікових (персональних) даних, або на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання.
Відповідно до пункту 14 Інструкції № 3, постанова відповідно до статті 285 КУпАП оголошується негайно після закінчення розгляду адміністративної справи.
Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої цю постанову винесено. Копія постанови вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під підпис. У постанові зазначається дата її вручення і ставиться підпис правопорушника. У разі якщо копія постанови надсилається поштою, про це робиться відповідна відмітка у справі, до якої долучається повідомлення про вручення поштового відправлення.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що у разі коли постанова по справі про адміністративне правопорушення прийнята за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та у разі її невручення правопорушнику під розписку, така постанова має бути направлена особі поштою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Наявним в матеріалах справи протоколом №609 про адміністративне правопорушення від 05.05.2025 підтверджено, що позивача особисто повідомлено про вчинення ним правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 09:00 год 13.05.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .
До протоколу додано копію паспорта та повістку.
Доведення вказаної інформації до ОСОБА_1 підтверджується його особистим підписом у відповідній графі протоколу та ним не заперечується.
Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи копії постанови, ОСОБА_1 на розгляд справи про адміністративне правопорушення, який відбувся о 09:00 год 13.05.2025, не прибув, про причини неприбуття не повідомив, у зв'язку з чим постанова серії УП/4019/32 від 13.05.2025 винесена за його відсутності, що підтверджується відсутністю підпису ОСОБА_1 у відповідній графі постанови та не заперечується учасниками справи.
У зв'язку з неявкою 13.05.2025 належним чином повідомленого ОСОБА_1 на розгляд справи про адміністративне правопорушення, на виконання вимог пункту 14 Інструкції № 3 та статті 285 КУпАП, ІНФОРМАЦІЯ_3 13.05.2025 було направлено позивачу копію спірної постанови.
Як стверджує позивач, про наявність оскаржуваної постанови він дізнався 11.10.2025 року, тодік, як відповідно до листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 вих. №уп/6940 від 10.10.2025, адвокатський запит надійшов 07.10.2025, що свідчить про обізнаність позивача вже 07.10.2025 про наявність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом десяти днів від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції) позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос» проти Росії»).
Поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
На переконання суду, у позивача були відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені відповідачем за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, який відбувся 13.05.2025, однак, упродовж більше ніж чотирьох місяців з моменту винесення відповідачем спірної постанови, позивач жодним чином не проявив зацікавленість дізнатися про рішення, яке прийнято суб'єктом владних повноважень, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього. При цьому, жодних поважних об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом або обґрунтувань такої пасивної поведінки позивач не наводить.
Лише після відкриття відносно нього виконавчого провадження, що безумовно обмежило певні права позивача, ОСОБА_1 почав вчиняти активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого його було притягнуто до адміністративної відповідальності, незважаючи на те, що з 13.05.2025 мав реальну, об'єктивну можливість дізнатися про результати розгляду справи про адміністративне правопорушення або отримати копію постанови.
Суд вважає, що наведені позивачем обставини щодо причин пропуску строку звернення до суду не пов'язані з об'єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне подання позовної заяви, та не містять жодного елемента поважності причин не звернення до суду раніше ніж 21.10.2025, а тому суд дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення строку на звернення до суду з позовом про оскарження постанови.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо дотримання процесуальних строків.
Таким чином, особа, яка має намір подати позов, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, у тому числі процесуальних строків її подачі.
Разом з цим, наведені позивачем обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку звернення до суду, не пов'язані з об'єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне подання позовної заяви, а тому колегія суддів дійшла висновку про неповажність наведених позивачем причин та відсутності підстав для поновлення строку на звернення до суду.
За вищенаведених обставин, оскільки ОСОБА_1 пропущено десятиденний строк звернення до суду з вищевказаними позовними вимогами, не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, суд вважає, що наявні підстави для застосування до позовної заяви положень частини 3 статті 123 КАС України та відповідно повернення такої позовної заяви.
Обставини, встановлені судом у цій справі дозволяють дійти висновку, що строк звернення до суду із оскарженням постанови від 13.05.2025 було пропущено позивачем без поважних причин, так як останнім не наведено вагомих та переконливих аргументів, які свідчили б про наявність обставин об'єктивного і непереборного характеру, що створили суттєві перешкоди ОСОБА_1 у реалізації належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права.
Указані обставини дають суду достатні підстави для залишення позову без розгляду.
Керуючись ст. 240, 241, 248, 294, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення- залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяті днів з дня її проголошення.
Суддя: Н. Ю. Вікторович