Справа № 932/18073/25
Провадження № 1-кп/932/1744/25
(про призначення до судового розгляду)
18 листопада 2025 року Шевченківський районний суд міста Дніпра
у складі:
головуючого
судді: ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (ВКЗ),
захисника ОСОБА_4 (ВКЗ),
обвинуваченого ОСОБА_5 (ВКЗ),
розглянув у підготовчому судовому засіданні, в залі суду міста Дніпра, матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170030009951 від 29 травня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407КК України,
В судовому провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 62025170030009951 від 29 травня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407КК України.
Справа підсудна Шевченківському районному суду міста Дніпра.
Підстави для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314КПК України - відсутні, тож слід призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
Питання про склад осіб, які братимуть участь у справі - з'ясовано.
Клопотання про виклик свідків, учасниками судового провадження заявлені не були.
Зважаючи на тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, відсутність заборон, зазначених у ч.4 ст.314-1КПК України, необхідно доручити представнику уповноваженого органу з питань пробації скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_5 ..
В судовому засіданні:
Прокурор, надавши суду відповідне письмове клопотання просив продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, зважаючи на те, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177КПК України станом на теперішній час не перестали існувати, а запобіжний захід, не пов'язаний із утриманням в умовах ізоляції, не надасть повної можливості контролювати обвинуваченого та забезпечити повний та всебічний судовий розгляд кримінального провадження.
Захисник - повністю заперечував у вимогах клопотання прокурора, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини та Верховного суду, вказав на необґрунтованість наведених в клопотанні прокурора ризиків, акцентував увагу суду на наявність міцних соціальних зв'язків обвинуваченого, та на отриманих травмах під час виконання бойових завдань, які потребують лікування за допомогою лікарів спеціалістів. Просив відмовити у задоволенні вимог клопотання прокурора та застосувати до ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із утриманням в умовах ізоляції
Обвинувачений - повністю підтримав свого захисника та зазначив про погіршення його стану здоров'я при перебуванні в умовах гауптвахти.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши заявлене прокурором клопотання та його вимоги, приходить до такого.
Відповідно до ч.3 ст.315КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
На поточний час кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 перебуває на стадії призначення судового розгляду, та завершити його до закінчення строку дії попередньої ухвали - не можливо, у зв'язку із проведенням відповідних процесуальних дій судового провадження.
Суд, обговоривши з учасниками кримінального провадження питання доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , вважає, що на час розгляду справи у підготовчому судовому засіданні, не зникли існуючи ризики, передбачені ст.177КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 може спробувати: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Розглядаючи зазначене питання, судом враховується, що за вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст.177КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178КПК України, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення /зменшення/ ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Тримання під вартою, згідно до ч.1 ст.183КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177КПК України.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року.
Тобто із зазначених рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12КК України відноситься до категорії тяжкого злочину з санкцією до 10 років позбавлення волі, а тому зазначає, що можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачають вимоги п.4 ч.2 ст.183КПК України.
Крім того судом враховується наявність вищезгаданих та передбачених ст.177КПК України ризиків.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду, вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177КПК України.
Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для суду подій, визначених у ч.1 ст.177КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку, коли така особа обвинувачується у вчиненні злочину: ризик того, що особа не з'явиться до суду; ризик того, що підозрюваний (обвинувачений), у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (справа «Пірузян проти Вірменії»).
Обґрунтовуючи доцільність обрання обвинуваченому виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під варто, суд враховує, правову позицію Європейського суду з прав людини викладену у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, де Суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Суд погоджується із стороною обвинувачення, що у разі застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Разом з тим, не має підстав для задоволення потреб сторони захисту щодо можливості зміни раніше застосованого запобіжного заходу на більш м'який, а також не є слушним акцентування захистом уваги суду на безпідставності ризиків зазначених в клопотанні прокурора, бо такі вимоги та акцентування захисту, є необґрунтованими, не вмотивованими, а також, належним чином, доказово не забезпечені, а тому не можуть бути прийняті судом більш пріоритетними, а ніж ті підстави та вимоги, які зазначені у клопотанні сторони обвинувачення, в зв'язку з чим, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
До того ж, судом зазначається, що наявність стійких соціальних зв'язків, на які посилався захист, самі по собі, не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу, а офіційна інформація з приводу стану здоров'я, який би не дозволяв в повній мірі забезпечити перебування ОСОБА_5 , в умовах ізоляції із утриманням на гауптвахті, взагалі відсутня.
Тож, будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом, на теперішній час - не встановлено. Не застосування такого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам.
При цьому застосування запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, не суперечить вимогам ст.5Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
До того ж, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан на 30 діб, який продовжено та й діє на теперішній час.
Так, відповідно до ст.176КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405,407,408,429Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Обвинувачення у вчиненні військовослужбовцем під час дії правового режиму воєнного стану у військовому злочині за зазначеними вище кваліфікаціями, свідчить про максимальний ступінь суспільно-небезпечного діяння.
Крім того, за приписами ст.183КПК України, під час дії воєнного стану, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-1142,258-2585,260,261,402-405,407,408,429,437-442 Кримінального кодексу України.
Приймаючи до уваги підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, враховуючи вищевикладене, судом не знайдено можливості для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Оскільки обвинувачений є військовослужбовцем, з урахуванням положень ст.4Закону України «Про попереднє ув'язнення», Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, тримання під вартою в ізоляторі тимчасового тримання повинно відбуватись на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
З огляду на вищезазначене, клопотання сторони обвинувачення цілком підлягає задоволенню.
В той же час, гарантуючи права особи на свободу і права на життя, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, враховуючи посилання захисту, на стан здоров'я обвинуваченого, яке, на думку сторони захисту унеможливлює перебування ОСОБА_5 в умовах ізоляції за відсутності забезпечення надання належного медичного лікування, слід зобов'язати прокурора, який, з боку сторони обвинувачення, здійснює процесуальне керівництво в даному кримінальному провадженні в суді, направити запит до завідувача медичної частини гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_1 , задля отримання інформації із подальшим наданням її до суду про стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_5 у строк утримування в умовах ізоляції під час дії даної ухвали.
Також суд зазначає, що під час підготовчого судового засідання будь-яких інших клопотань від сторін - не надходило.
Керуючись ст.ст.314-316,376КПК України, суд, -
На підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170030009951 від 29 травня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України призначити судовий розгляд на:
16 годину - 00 хвилин, 26 листопада 2025 року.
На судовий розгляд кримінального провадження в судове засідання викликати учасників судового провадження.
Судові засідання під час судового розгляду здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засідання.
Клопотання прокурора щодо запобіжного заходу - задовольнити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до:
16 січня 2026 року - включно.
Обвинуваченого ОСОБА_5 - тримати під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати прокурора, який, з боку сторони обвинувачення, здійснює процесуальне керівництво в даному кримінальному провадженні в суді, направити запит до завідувача медичної частини гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо отримання інформації із подальшим наданням її до суду про стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_5 у строк утримування в умовах ізоляції під час дії даної ухвали.
Доручити відповідальній особі Запорізький районний відділ Центру пробації у Запорізькій області у строк до 18 грудня 2025 року, скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресом: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресом: АДРЕСА_2 , у відношенні якого, на даний час, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Одночасно повідомити, про час та місце розгляду справи у суді: уповноваженого представника органу з питань пробації.
Копію ухвали направити учасникам судового провадження, уповноваженому представнику органу з питань пробації, а також начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_1 для виконання та вручення обвинуваченому ОСОБА_5 із отриманням від останнього особистої розписки з датою вручення йому копії ухвали суду.
Контроль за виконанням ухвали в частині обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 - покласти на прокурора, який, з боку сторони обвинувачення, здійснює процесуальне керівництво в даному кримінальному провадженні в суді.
Ухвала, в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення, а особою, яка тримається під вартою з моменту отримання копії ухвали.
В іншій частині ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя Шевченківського
районного суду міста Дніпра ОСОБА_1