Справа № 751/2031/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/825/25
Категорія - кимінальна Доповідач ОСОБА_2
18 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали судового провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2025 року,
Цією ухвалою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 ,
обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме: до 07.12.2025 та визначено заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн.
Суд першої інстанції дійшов такого висновку з огляду на те, що на цей час ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися та продовжують існувати, судове провадження не завершене, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, має соціальні зв'язки та врахувавши у сукупності всі обставини, дійшов висновку, про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначеною заставою.
Не погодившись із рішенням суду, захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із носінням електронного засобу контролю та зменшити розмір застави до 500 000 грн.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що висновки суду не обґрунтовані, судом не враховано, що обвинувачений з моменту затримання не чинив жодних дій які б свідчили про вплив чи навіть намір впливати на свідків та інших обвинувачених у справі, на що посилався прокурор у своєму клопотанні, решта ризиків також недоведені. Закон не визначає переліку підстав для зміни запобіжного заходу, але вважає, що такий може бути змінений у зв'язку зі зміною підстав, через які він обирався, тоді як прокурором не надано жодних доказів, які б свідчили про неможливість застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу. Враховуючи, що кримінальне провадження вже перебуває на розгляді у суді, що свідчить про зібрання стороною обвинувачення всіх доказів для обстоювання своєї позиції, то ризики, передбачені п. 2, 4 ч. 1 ст.177 КПК, на даній стадії, не існують. Крім того, вважає, що судом не зазначено мотивів відхилення доводів сторони захисту про зменшення розміру застави та неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, не дано оцінку доводам щодо неналежного та недостатнього надання медичної допомоги обвинуваченому в умовах тримання під вартою, а також те, що він перебуває вже понад рік під вартою без альтернативного запобіжного заходу, оскільки визначений розмір застави є непосильним для нього, що суперечить нормам національного та міжнародного права. Просить врахувати зменшення ризиків, особу обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність дружини та постійного місця проживання та обрати більш м'який запобіжний захід або зменшити розмір застави.
Заслухавши доповідача, думку захисника, який просив задовольнити подану апеляційну скаргу із викладених у ній підстав, думку прокурора про залишення ухвали суду без змін, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Як убачається із матеріалів судового провадження, у провадженні Деснянського районного суду м. Чернігова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023272320000391 від 01.11.2023 по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 307 КК України. Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду.
Прокурором подано клопотання про продовження, зокрема, обвинуваченому ОСОБА_8 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КК України, які стали підставою для обрання йому такого запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд відмічає, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції встановив, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки у судовому засіданні прокурором доведено, що ризики не відпали та залишаються актуальними, тому дійшов висновку про необхідність продовження раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Отже, беручи до уваги тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, його вік, сімейний та майновий стан, які суд оцінює у сукупності з іншими даними, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, оскільки відсутні підстави вважати, що інший (менш суворий) запобіжний захід, може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у цьому кримінальному провадженні. Тому, апеляційні доводи про необґрунтованість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів вважає неспроможними.
Посилання у скарзі захисника на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки наявність існуючих ризиків підтверджуються матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження суду. Крім того, при вирішенні питання про обрання та продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто, у даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Перевіривши мотиви прийнятого судового рішення, суд апеляційної інстанції встановив, що при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку дії запобіжного заходу, конкретні обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, вимоги закону та існуючу практику Європейського Суду з прав людини.
Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить практиці ЄСПЛ.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Об'єктивних обставин про те, що у соціальному, сімейному, матеріальному стані обвинуваченого або ж стані його здоров'я сталися істотні зміни, які не були враховані судом і які б давали підстави для висновку про зменшення чи нівелювання існуючих ризиків на день постановлення оскарженої ухвали, в апеляційній скарзі не зазначено.
Встановлені на стадії застосування запобіжного заходу ризики зі сплином часу зменшуються, разом із тим зазначені ще є достатньо суттєвими на даній стадії кримінального провадження і дають підстави дійти висновку, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе запобігти існуючим ризикам, що, в свою чергу, не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
Крім того, як повідомлено стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду, на даний час за обвинуваченого внесено заставу, через що він звільнений з-під варти.
З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни ухвали суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2025 року, якою продовжено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 у виді тримання під вартою на 60 днів, до 07.12.2025 року із визначеною заставою - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4