Справа № 738/18/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/849/25
Категорія - кримінальна Доповідач ОСОБА_2
17 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 (врежимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2025 року,
Цією ухвалою суду, яку було винесено під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, продовжено ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 17 години 23 грудня 2025 року.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, та усвідомлюючи тяжкість і невідворотність покарання, що загрожує йому, тяжкість наслідків, що наступили в результаті кримінально карних дій, а саме загибелі людини, може переховуватися від суду, вказаний ризик на даний час не зменшився та продовжує існувати, а також з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, одинокий, не має міцних соціальних зв'язків, та визнав за можливе продовжити обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Не погодившись з ухвалою суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та постановити нову, якою обрати стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю. У разі продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого просить визначити суму застави у розмірі 60 560 грн. Вважає ухвалу суду такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що тримання під вартою ОСОБА_8 здійснюється з 27.09.2023 у зв'язку із наявністю ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, що обґрунтовується лише його сімейним та соціальним станом, відсутністю сталих соціальних зв'язків та усвідомленням тяжкості та невідворотності покарання, що загрожує йому, без долучення жодного доказу на підтвердження існування цього ризику, тому на думку захисту, подальше тримання ОСОБА_8 під вартою є порушенням вимог ч. 5 ст. 9, ст. ст. 12,176,177,183,193 КПК України. Вважає, що до обвинуваченого має бути застосований більш м'який запобіжний захід, оскільки протягом тривалого часу стороною обвинувачення формально здійснювалося обґрунтування наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що мало своє відображення у судових рішеннях, прийнятих за результатом розгляду таких клопотань, та фактичну відсутність вказаних ризиків, тому застосований до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою є надмірним втручанням. Вказує на порушення судом вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, що призвело до грубого порушення прав обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_8 з проханням про доставку до зали суду не звертався.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який наполягав на залишенні ухвали суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення, позицію захисника, який наголошував на задоволенні його апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно із ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч. 1 ст.183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
На даний час кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розслідування кримінального провадження.
Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Отже, наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою має бути ретельно перевірено, існування ризиків негативної поведінки особи чітко наведені та проаналізовано питання щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу.
Як убачається з матеріалів судового провадження, у провадженні Менського районного суду Чернігівської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023270340002670 від 23.07.2023, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, суд виходив із того, що нові ризики не з'явилися, а ризик, який мав місце, до теперішнього часу не припинив існувати і не зменшився, та виправдовує необхідність тримання під вартою обвинуваченого під час судового розгляду. Обґрунтованість пред'явленої обвинуваченому підозри визначено на стадії досудового розслідування.
На цій стадії процесу, суд повинен оцінювати лише підстави вважати обґрунтованим зникнення або зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували під час обрання запобіжного заходу, а ні в якому разі достатність доказів для визнання обвинуваченого винуватим, оскільки вказане питання вирішується в нарадчій кімнаті при винесенні вироку, лише при оцінці усіх доказів у сукупності.
Доводи апеляційної скарги захисту про недоведеність продовження існування ризику є непереконливими, адже при вирішенні питання про обрання (продовження) запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Суд, при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, фактично врахував не тільки тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватими у вчиненні інкримінованого злочину та суспільну небезпечність інкримінованого злочину, а і сукупність даних про особу обвинуваченого, передбачених ст. 178 КПК України, що в цілому і стало підставою для висновку про продовження існування встановленого ризику та прийняття рішення про необхідність продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Зокрема, обвинувачений одинокий та не має міцних соціальних зв'язків, його сімейний та майновий стан, та настання тяжких наслідків в результаті його діяння, зокрема, загибель людини.
Наведене свідчить про те, що строк тримання під вартою обвинуваченому має бути продовжений з метою унеможливлення його переховування від суду, що свідчить про неможливість запобігання існуючому ризику у разі відмови у продовженні строку тримання під вартою обвинуваченому.
Вищезазначені обставини, на переконання колегії суддів, є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу у триманні під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи. Зміна запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження в суді.
На цей час таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Доводи захисту про можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту з використанням електронного засобу контролю, апеляційний суд до уваги не бере, адже колегією суддів під час апеляційного перегляду ухвали суду було досліджено матеріали кримінального провадження, та не установлено підстав для зміни обраного обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Лише найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування. Крім того, такий запобіжний захід не унеможливить запобіганню вищевказаних ризиків, оскільки ОСОБА_8 не перебуватиме під цілодобовим наглядом правоохоронних органів та зможе переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Отже, беручи до уваги тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, тяжкість наслідків, що наступили, даних про особу обвинуваченого, сімейний та майновий стан, які суд оцінює у сукупності з іншими даними, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, оскільки відсутні підстави вважати, що інший (менш суворий) запобіжний захід, може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у цьому кримінальному провадженні. Тому, апеляційні доводи захисту в інтересах обвинуваченого про необґрунтованість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів вважає безпідставними.
Посилання у скарзі захисника на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки наявність існуючого ризику підтверджується матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження суду.
Прохання захисника щодо визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, слід визнати безпідставними, оскільки таке було предметом розгляду слідчого судді, з чим погоджується і колегія суддів, адже відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.183 КПК України питання застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави вирішується саме при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а не при продовженні строку його застосування. Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні,
Колегія суддів вважає, що на підставі наданих апеляційному суду матеріалів, а також характеру інкримінованого кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, місцевим судом прийняте законне та обґрунтоване рішення, а до обвинуваченого на теперішній час неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки він не зможе запобігти наявному ризику, передбаченому ч. 1 ст. 177 КПК України, який об'єктивно продовжує існувати.
Твердження у скарзі про необгрунтованість оскаржуваної ухвали є безпідставними, оскільки на цей час підстав для обрання щодо обвинуваченого інших більш м'яких запобіжних заходів, суд апеляційної інстанції не вбачає. Лише найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Отже, наведені прокурором у клопотанні та підтверджені у судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані. Крім цього, будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризику, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, апеляційний суд на теперішній час не установив.
З врахуванням наведеного та особи обвинуваченого ОСОБА_8 , тяжкості інкримінованого йому діяння, апеляційний суд відхиляє доводи про зміну запобіжного заходу, на чому наголошує захист, оскільки визнає таке недостатньо обґрунтованим, виходячи з існуючих на цей час ризиків, вважає, що запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, запобігти можливості настання таких ризиків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , а ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2025 року, якою продовжено обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 17 години 23 грудня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4