Справа №766/16644/25
н/п 1-кп/766/4612/25
10.11.2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Херсона кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025232080000163 від 29.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Херсон, громадянки України, маючої на утриманні 4 малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої 24.01.2025 вироком Херсонського міського суду Херсонської області за ч. 1 ст. 129 КК України до покарання у виді 2 років пробаційного нагляду,
- у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, -
ОСОБА_2 , вироком Херсонського міського суду Херсонської області по справі № 766/571/25 від 24.01.2025 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, та призначено покарання у виді 2 років пробаційного нагляду. На підставі ст. 59-1 КК України на ОСОБА_2 покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з у повноважень органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
14.04.2025 ОСОБА_2 , інспектором відділу № 34 філії ДУ «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях, роз'яснено порядок та умови відбуття покарання у виді пробаційного нагляду, те, що згідно ст. 49-3 КВК України систематичне невиконання засудженим обов'язків, передбачених ст.49-1 цього Кодексу, або вчинення адміністративних правопорушень, зникнення з місця проживання, створення умисних перешкод для функціонування електронного засобу контролю та нагляду - є ухиленням засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду. Роз'яснена кримінальна відповідальність за ухилення від пробаційного нагляду, передбачена ч. 3 ст. 389 КК України, під підпис.
Однак, незважаючи на те, що засудженій ОСОБА_2 роз'яснено порядок відбуття покарання та відповідальність за ч. 3 ст. 389 КК України, остання вчинила за час відбування покарання чотири адміністративні правопорушення. Так, в порушення обов'язків, визначених ч. 4 ст. 49-1 КВК України, ОСОБА_2 постановою Херсонського міського суду № 766/5522/25 від 25.04.2025 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та призначено покарання у виді попередження; постановою Херсонського міського суду № 766/6887/25 від 23.06.2025, було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та призначено покарання у виді штрафу розміром п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень; постановою Херсонського міського суду № 766/7774/25 від 18.06.2025, було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та призначено покарання у виді попередження; постановою Херсонського міського суду № 766/15181/25 від 30.10.2025, було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та призначено покарання у виді штрафу розміром п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Таким чином, засуджена ОСОБА_2 під час відбування покарання у виді пробаційного нагляду вчинила чотири адміністративні правопорушення, що відповідно до ч. 3 ст. 49-3 КВК України є систематичним невиконанням засудженим обов'язків, передбачених ст. 49-1 цього Кодексу, тобто ухиленням від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.
Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 389 КК України, як ухилення засудженої від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.
Прокурор звернувся до суду із обвинувальним актом щодо вчинення кримінального проступку та з клопотанням про розгляд кримінального проступку в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду у судовому засіданні та без його участі.
До вказаного обвинувального акту відносно ОСОБА_2 долучена письмова заява обвинуваченої, що складена у присутності захисника ОСОБА_7 , відповідно до якої вона беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, не оспорює встановлені органом дізнання обставини, згодна на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні без її участі.
Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_2 беззаперечно визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом дізнання правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового провадження також не оспорюють встановлені органом дізнання обставини, суд вважає за можливе провести розгляд обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні в порядку ст. 382 КПК України без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження та без фіксування за допомогою технічних засобів в порядку, визначеному ч. 4 ст. 107 КПК України.
Наведене повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Окрім беззаперечного визнання у повному обсязі ОСОБА_2 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, її винуватість підтверджується відповідно до ч.2 ст.382 КПК України обставинами, встановленими органом досудового розслідування, які не оспорюються учасниками судового провадження.
При призначенні покарання ОСОБА_2 , реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, суд вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченої та запобіганню вчинення нею нових кримінальних правопорушень, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу винної, яка перебуває на «Д» обліку у лікаря нарколога з 28.11.2020 з діагнозом «Розлади психіки та поведінки, внаслідок вживання алкоголю» F1030, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, офіційно не працює, має на утриманні 4 малолітніх дітей, раніше судима: 24.01.2025 вироком Херсонського міського суду Херсонської області за ч. 1 ст. 129 КК України до покарання у виді 2 років пробаційного нагляду, свою вину визнала в повному об'ємі, розкаялася у вчиненому, а тому обставинами, що пом'якшують покарання є повне визнання вини та щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання судом встановлено не було.
Санкцією ч. 3 ст. 389 КК України передбачено покарання у виді обмеженням волі на строк до трьох років.
Водночас, положеннями ч. 3 ст. 61 КК встановлено, що обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи, тобто покарання у виді обмеження волі, відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 КК не підлягає застосуванню.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року справі № 760/20159/20, провадження № 51-1877км 21 та роз'яснень, які містяться в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими суд не вправі перейти до більш м'якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності до того підстав, повинен закрити провадження і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.
Враховуючи той факт, що обвинувачена ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 01.03.2013 року, що видане Виконавчим комітетом Киселівської сільської ради Білозерського району Херсонської області; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02.11.2015 року, що видане Виконавчим комітетом Киселівської сільської ради Білозерського району Херсонської області; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 20.11.2018 року, що видане Виконавчим комітетом Киселівської сільської ради Білозерського району Херсонської області; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 13.03.2023 року, що видане Білозерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), а відтак жінкою, яка має дітей віком до 14 років, а тому за встановлених обставин, враховуючи приписи ч. 3 ст. 61 КК та законодавчу заборону погіршення становища обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинувачену слід звільнити від покарання за ч.3 ст.389 КК України, без визначення його виду і розміру, так як санкція статті не містить альтернативних видів покарання.
Враховуючи, що ОСОБА_2 підлягає звільненню від покарання, судом не може бути застосована ст. 71 КК України, яка передбачає призначення покарання за сукупністю вироків.
Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна не застосовувались.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Шкода відсутня.
Судові витрати відсутні.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України. Запобіжний захід відносно обвинуваченої не обирався та підстав для його обрання суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 100, 373-376, 382 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України без призначення покарання.
Речові докази:
- оригінал, вилученої в ході проведення огляду «Особової справи № 12/2025» відносно ОСОБА_2 - вважати повернутим Органу пробації;
- виготовлені копії Особової справи № 12/2025» відносно ОСОБА_2 - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду з урахуванням обмежень, визначених ч. 1 ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Копію вироку негайно направити учасникам судового провадження.
СуддяОСОБА_1