Справа №766/13342/25
Пров. №3/766/4630/25
19.11.2025 суддя Херсонського міського суду Херсонської області Рябцева М.С., за участю захисника Ювченко А.В. (в режимі відеоконференції), розглянувши матеріали, які надійшли з ВП № 2 ХРУП ГУНП в Херсонській області, про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ідентифікаційний код не встановлено, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
24.08.2025 року о 13.40 год. за адресою: м.Херсон, вул. Миру, водій ОСОБА_1 , повторно, протягом року, керував транспортним засобом: електроскутером «Кроссер -2», б/н, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора «Драгер» на місці зупинки, а також у медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, яка повторно протягом року вчинила порушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що не є перешкодою для розгляду вказаного провадження. Крім того, був представлений в судовому засіданні представником - адвокатом Ювченко А.В. Також ОСОБА_1 направив до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що електроскутером керував лише з метою укриття від дронових скидів вибухівки, алкогольних напоїв в день складання протоколу не вживав, працівниками поліції не було роз'яснено йому жодних прав щодо суті інкримінованого правопорушення, порядку проходження та наслідків відмови від проходження.
Захисник Ювченко А.В. в судовому засіданні заперечив щодо вказаного протоколу, зазначивши, що протокол про адміністративне правопорушення був складений працівниками з рядом істотних порушень. Так ОСОБА_1 жодних порушень дорожнього руху не допускав, тому зупинка його працівниками поліції була незаконною, поліцейським не було проінформовано водія про конкретну причину зупинки. Електроскутер «Crosser CR-2 600 New», яким керував ОСОБА_1 , не можна прирівнювати до механічного транспортного засобу, оскільки потужність електроскутера до 3 квт. Крім того, ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, оскільки він, з'їжджаючи на несправному електроскутері з проїзної частини, намагався сховатись у подвір'ях жилих будинків центральної частини м. Херсон від скинів вибухівки дронами. Також до матеріалів протоколу не додано ані акт огляду водія транспортного засобу, ані направлення на огляд водія. Виявлені ознаки алкогольного сп'яніння не відповідають дійсності, оскільки перевірка наявності таких ознак поліцейськими не здійснювалось. Наданий відеозапис є недопустимим доказом, оскільки не є безперервним, та ним не відображено керування електроскутером. Також працівниками поліції не було роз'яснено ОСОБА_1 його прав, у зв'язку з чим він не зміг реалізувати своє право на користування юридичною допомогою адвоката. Просив закрити провадження за вказаним протоколом у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень підтверджена наступними дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 246028 від 24.08.2025 року, в якому викладені час, місце та обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. Так, встановлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю, тремтіння пальців рук, почервоніння очей, та порушення вимог п. 2.5 ПДР України. В протоколі про адміністративне правопорушення в графі пояснення особи міститься напис ОСОБА_2 “з порушенням згодний»;
- рапортом працівника поліції;
- довідкою поліцейського СРПП Скадовського РВП ГУНП в Херсонській області М. Замятіним про те, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортним засобом, а також, що він притягувався протягом року Херсонським міським судом Херсонської області 16.06.2025 року у справі № 766/8717/25 за ст. 130 КУпАП;
- відео-файлами з нагрудних відео-реєстраторів поліцейських, за змістом яких вбачається рух транспортного засобу: електросамоката “Кроссер», під керуванням ОСОБА_1 до моменту зупинення його працівниками поліції. Під час спілкування поліцейськими було виявлено у водія ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю, про що і повідомлено. На пропозицію пройти огляд з використанням приладу «Драгер» на місці зупинки ОСОБА_1 відмовився, як і заперечував проти слідування до медичного закладу для проходження огляду, при цьому не заперечував факту вживання алкоголю у вигляді пива, приблизно півгодини тому, 2 келиха. Відеозапис відображає чітку і логічну послідовність дій, а також спілкування співробітників поліції із водієм в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАПта винуватості в його вчиненні;
Оцінюючи наведені докази, судом врахуванню підлягають наступні норми діючого законодавства.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з?ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Так, ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пункт 2.5 ПДР України покладає на водія обов'язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наведена норма не містить виключень і обставин, які б надавали водію право відмовитись від такого огляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Дії поліцейських в наведеній ситуації в першу чергу регламентовані нормами Наказу МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 "Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», відповідно до п. 2 розділу І якого огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. До ознак алкогольного сп'яніння віднесено: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 розділу І Інструкції).
Так з вищевикладених доказів вбачається, що поліцейськими були встановлені відповідні ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , що в свою чергу мало своїм наслідком законну вимогу про проходження огляду на встановлення стану сп?яніння. Оскільки ж відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 "Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду, а тому представниками поліції з дотриманням вищевикладених вимог Інструкції, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 вже протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП, було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Так, з досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_1 не зважаючи на вимогу поліцейських пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння, відмовився.
Доводи захисника Ювченко А.В. на ті обставини, що відеозапис не містить процедуру огляду ОСОБА_1 на виявлення ознак алкогольного сп'яніння спростовується самим відеозаписом, де чітко поліцейським повідомляється про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння різкий запах з порожнини рота, про що сам ОСОБА_1 не заперечував та зазначав, що такий запах присутній внаслідок вживання ним пиву (2 келиха) приблизно півгодини тому.
Як вбачається з відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, що міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 неодноразово було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, або в закладі охорони здоров'я , на що ОСОБА_1 кожного разу відмовлявся.
Крім того не заслуговують на увагу і посилання на те, що представниками поліції не було повідомлено про причини проходження огляду, оскільки досліджене судом відео містить відомості про те, що ОСОБА_1 як підставу для проходження огляду визначено наявність запаху алкоголю, що відповідно до вищенаведених нормативно-правових актів є достатньою передумовою для проходження огляду.
Так, протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог статті 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Особа відносно якої було складено протокол про адміністративне правопорушення підписала його, в графі пояснень зазначила: “з порушенням згодний» . Згідно протоколу ОСОБА_1 було роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що свідчить його підпис в протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому будь - яких зауважень особа, відносно якої складено протокол, щодо нероз'яснення йому прав, вказаних у протоколі, обставин правопорушення не зазначив в останньому.
Щодо доводів захисника щодо того, що електросамокат «Кроссер-2» не є транспортним засобом, суд виходить з наступного.
Пунктом 1.10. ПДРУкраїни передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Однак, при цьому, нормаст.130 КУпАПне розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.
Відповідно доЗакону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Такі зміни були також викладені і вЗаконі України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до частин 1, 2, 5статті 14 Закону України «Про дорожній рух»учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Підпунктом б) частини 2статті 16 Закону України «Про дорожній рух»визначено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 року у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сигвея, тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 керував електросамокатом «Кроссер - 2», який має електродвигун потужністю 800 Вт, за допомогою якого він приводиться в рух.
З огляду на вищевикладене, електросамокат, яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху - водій, офіційно визнається транспортним засобом, за керування яким з ознаками алкогольного сп'яніння та відмову від проходження огляду на встановлення такого стану у встановленому законом порядку, настає адміністративна відповідальність, передбаченаст.130 КУпАП.
Щодо доводів захисника Ювченко А.В. про те, що дії ОСОБА_1 можна вважати крайньою необхідністю, оскільки він їхав на електроскутері, намагаючись сховатись у подвірях від скинів вибухівки дронами ворожих військ, суд відноситься до них критично, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.ст.17,18 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.
Однією з найважливіших умов правомірності акту крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Аналізуючи твердження захисника про те, що керування транспортним засобом у стані можливого алкогольного сп'яніння та відмова від огляду були вчинені ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності з метою захисту життя під час можливих скидів вибухівок дронами, суд вважає необґрунтованими, оскільки наявні у справі матеріали свідчать про відсутність безпосередньої загрози, яка б робила неможливим будь-яке інше рішення, крім керування електроскутером у можливому нетверезому стані. Долучену захисником роздруківку з інтернет-ресурсу “Суспільне Херсон» про пошкодження 24.08.2025 року Центрального району Херсона суд відхиляє, оскільки інформація, що містяться у зазначених новинах не свідчить про безпосередню загрозу життю ОСОБА_1 в зазначеному в протоколі місці та часі.
Посилання захисника на відсутність направлення в матеріалах справи суд відхиляє, оскільки відсутність направлення не впливає на доведеність вини ОСОБА_1 . Так, відповідно до вимог ч.4 ст.266 КУпАП огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Отже, лише в разі погодження водія проходити огляд в закладі охорони здоров'я, надання йому направлення має суттєве значення, оскільки такий огляд проводиться лікарем, лише на підставі відповідного направлення. Матеріали справи не містять відомостей, що в разі отримання на руки направлення, ОСОБА_1 виявив би намір пройти огляд на стан сп'яніння. Як вбачається з дослідженого відео, водій відмовився від проходження огляду, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер так і у медичному закладі, на час вимоги, його волевиявлення було виваженим та беззаперечним, а тому наявність або відсутність направлення не могло вплинути на фактичні обставини справи.
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року ЄСПЛ вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що досліджені судом докази узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин інкримінованих ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, ставити під сумнів, які підстав немає.
Вирішенні питання щодо міри адміністративної відповідальності виходжу з наступного.
Враховуючи викладене вище, характер та обставини вчинених правопорушень, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність правопорушника, суд приходить до висновку про необхідність застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, що відповідає санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП, без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки матеріали справи не містять відомості щодо належності вказаного транспортного засобу водію ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, у зв?язку з чим на вимогу п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23, 33, 34, 36, 40-1, 130, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
(Рахунок отримувача: UA578999980313090149000021001, Одержувач - ГУК у м. Херсон обл./Херсон обл./21081300, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37959517, Банк отримувач - Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081300).
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
(Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Роз'яснити ОСОБА_1 , що згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
СуддяМ. С. Рябцева