Справа № 576/1652/25
Провадження № 1-кс/576/296/25
18 листопада 2025 року м. Глухів
Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:
судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
розглянувши клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 62025170040002501 від 14.02.2025 року про зміну міри запобіжного заходу у відношенні:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
На розгляді Глухівського міськрайонного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченям ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, внесеного до ЄРДР за № 62025170040002501 від 14.02.2025.
У судовому засіданні захисником ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_4 заявлено клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший, який не пов'язаний з примусовою ізоляцією від суспільства: особисте зобов'язання або домашній арешт.
Захисник посилається на те, що під час судового розгляду за результатами дослідження матеріалів справи та допиту частини свідків наявні обґрунтовані сумніви щодо наявності умислу в обвинуваченого на вчинення інкримінованого йому правопорушення. При цьому матеріали справи не містять жодних обґрунтованих та належним чином підтверджених доказів, що у випадку обрання менш суворого запобіжного заходу обвинувачений буде вчиняти дії, про ризики яких, стверджує прокурор.
Обвинувачений підтримав заявлене захисником клопотання.
Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були наявні на етапі обрання запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати, з урахуванням вагомих доказів обґрунтованості обвинувачення, обставин вчинення злочину, його тяжкості, міри покарання, а також особи обвинуваченого та його бажання уникнути відповідальності.
Потерпілий підтримав позицію прокурора.
Суд, заслухавши прокурора, захисника, обвинуваченого та потерпілого приходить до наступного.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 15.02.2025 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. У подальшому запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого неодноразово продовжувався як ухвалами слідчого судді, так і під час розгляду справи в суді.
Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Відповідно до ст. 183 ч. 1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Як у клопотаннях про продовження строку тримання під вартою, так і в цьому судовому засіданні, прокурор неодноразово зазначав такі ризики, як: переховування від суду, знищити, сховати документи, речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення кримінального правопорушення, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Щодо вказаних ризиків суд зазначає таке.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Суд вважає, що ризик переховування залишається достатньо високим.
Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та потерпілого та дослідження їх судом.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу на свідків та потерпілих з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
Свідок ОСОБА_7 та потерпілий ОСОБА_6 допитані в судовому засіданні. Щодо решти свідків, то вони є військовими і на час розгляду справи змінили місця дислокації, що призвело до тривалої майже три місяці неможливості їх допиту в судовому засіданні. При цьому з обставин справи випливає, що з огляду на короткий строк спільної служби обвинувачений та свідки не встановили настільки міцних зв'язків, щоб стверджувати про дуже високий ризик впливу на них.
Таким чином, наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом із цим станом на день розгляду цього клопотання судом вже досліджені письмові докази, які надані стороною обвинувачення, що значно зменшує ризик, передбачений п.п. 2 , 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що ОСОБА_5 притягується до кримінальної відповідальності вперше, не зловживає алкоголем або іншими речовинами, які мають згубний вплив на психіку та поведінку людини, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які дозволяли би зробити висновки про намір обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_5 вже тривалий час перебуває під вартою без постановлення вироку у справі. Розумність строків тримання під вартою обумовлюється дотриманням норм КПК і вимог практики ЄСПЛ. Крім того, судом встановлено, що обвинувачений має постійне місце проживання.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, але при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою (ст. 5 Конвенції та рішення ЄСПЛ від 12.01.2012 року у справі «Тодоров проти України»).
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).
Згідно з вимогами ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
За приписами ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
На теперішній час судовий розгляд триває, досліджено матеріали провадження, допитаний потерпілий та частково свідки .
Обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем служби, перебуває під вартою значний час, має місце проживання.
За таких обставин суд приходить до висновку, що на цьому етапі розгляду справи продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою буде становити невиправдане та непропорційне втручання у право цієї особи на свободу та особисту недоторканість, яке в контексті цієї справи не є необхідним у демократичному суспільстві, а тому подальше утримання ОСОБА_5 під вартою може привести до порушення ст. 5 та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, коли інтереси правосуддя не потребують подальшого безальтернативного тримання під вартою обвинуваченого.
За таких обставин ризики, які були встановлені при застосуванні та продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час зменшилися, суд вважає за можливе змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який - цілодобовий домашній арешт.
Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби браслету.
Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а отже, клопотання захисника щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню, позаяк запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не є достатнім для такого дотримання.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України суд вважає за необхідне також покласти на ОСОБА_5 обов'язки, строком на 60 днів, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду та у відповідності до частини 5 статті 194 КПК України наступні обов'язки: 1) не відлучатися з із селища Глеваха без дозволу прокурора або суду; 2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 176-178, 181, 193, 194, 205, 309, 369, 372 КПК України-
Клопотання захисника задовольнити частково.
Змінити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати місце проживання за адресою: будинок АДРЕСА_2 , цілодобово до 16 січня 2026 року включно.
Покласти на ОСОБА_5 обов'язок прибувати за кожною вимогою до суду та у відповідності до частини 5 статті 194 КПК України наступні обов'язки: 1) не відлучатися з із селища Глеваха без дозволу прокурора або суду; 2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим.
Визначити строк дії ухвали слідчого судді до 16 січня 2026 року включно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
На підставі пункту 1 частини 3 статті 202 КПК України обвинуваченого ОСОБА_5 негайно доставити до місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 і звільнити з-під варти в залі суду.
Контроль за виконанням ухвали в частині виконання запобіжного заходу покласти на Сумську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону.
На підставі частини 4 статті 535 КПК України прокурору повідомити суд, який постановив ухвалу, про її виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено 19 листопада 2025 року о 13 годині 10 хв.
Суддя ОСОБА_1